Малi підприємства i їхня роль у ринкових умовах господарюванная

Також, важлива функція малого бізнесу полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме він є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, він виконує функцію послаблення притаманній ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи приречені на провал [6, с.68-70].

Отже, суть та значення малого бізнесу полягають у тому, що він є провідним сектором ринкової економіки; становить основу дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції та реалізації інновацій; також, його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності суспільства.

Однак, в Україні розвиток малого бізнеса стримується у зв’язку з дефіцитом виробничих площ і приміщень, складностями отримання кредитів та нерозвиненістю системи гарантій та страхування діяльності малих підприємств, нерозвиненістю ринку сировини й матеріалів, нестачею кваліфікованих кадрів, причинами бюрократичного плану. Крім того, розвиток малого бізнесу стримують корінні недоліки цієї організаційної форми бізнесу: нестабільнісь доходів; ризик втрати власного капіталу та майна; ненормований робочий день підприємця; значно більший вплив на малий бізнес, ніж на середній та великий, спадів і депресій у єкономіці, а також інфляції; недостатня підтримка державою.

1.2. Методологія аналізу діяльності малого підприємства

Досягнення стійкого фінансово-економічного стану і конкурентноздатності підприємства вимагає глибокого, науково-обґрунтованого аналізу фінансових і господарських відносин. Питання аналізу відіграє важливу роль при оцінці ефективності господарської діяльності підприємства та пошуку шляхів її підвищення. Будь-яка підприємницька діяльність потребує постійного контролю за своїм розвитком, аналізу процесів під дію яких потрапляє підприємство в сучасних умовах господарювання [9].

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [8].

Основна мета аналізу фінансово-господарської діяльності в системі управління суспільним виробництвом на всіх його рівнях і у всіх його ланках підкорена меті відповідної системи управління, яку воно обслуговує, тобто забезпеченню ефективного функціонування керованого нею об'єкта. Для досягнення цієї мети необхідно реалізувати такі основні завдання:

- розробка науково обґрунтованих оптимальних планів виробництва та реалізації продукції. За допомогою комплексного аналізу глибоко вивчається досягнутий рівень господарської діяльності, оцінюється економічна ефективність проведених заходів для використання технічних, матеріальних, трудових та грошових ресурсів, виявляються позитивні та негативні фактори в роботі тощо;

- виконання планових завдань на основі виявлення і усунення негативних причин, які породжують недоліки мобілізації резервів зростання економічної ефективності виробництва;

- обґрунтування оптимальних управлінських рішень як функції регулювання, так і інших основних функцій управління. Тут аналіз фінансово-господарської діяльності допомагає встановити і оцінити вплив позитивних факторів на прийняття рішень [7, с.19-20].

Основними завданнями аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є:

      дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

      дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

      об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

      оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

      аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

      визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів, тоді фінансовий стан підприємства вважається стабільним. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не отримує прибутку у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази підприємства та їх соціальної сфери [9].

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

· балансу (форма № 1);

· звіту про фінансові результати (форма № 2);

· звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

· звіту про власний капітал (форма № 4);

· дані статистичної звітності та оперативні дані [10].

Всього може бути розраховано понад 100 фінансових показників (коефіцієнтів), які будуть мати економічний зміст і в більшій або меншій мірі використовуються у фінансовому аналізі.

Побудова комплексу показників фінансового стану передбачає відбір відповідних груп фінансових показників, включення певних показників до відповідної групи, визначення методики їх розрахунку і оцінки.

В цілому існує 6 основних груп фінансових показників:

      Показники оцінки ліквідності.

      Показники оцінки фінансовохї стійкості (платоспроможності).

      Показники оцінки ділової активності (оборотності)

      Показники оцінки рентабельності.

      Показники оцінки положення на ринку цінних паперів.

      Показники оцінки майнового стану.

Для аналізу майна підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти:

      коефіцієнт зносу основних засобів;

      коефіцієнт відновлення основних засобів;

      активна частина основних засобів.

Ці коефіцієнти розраховуються за такими формулами::

Частка основних засобів в активах = Залишкова варість ОЗ / Активи;

Коефіцієнт зносу основних засобів = Знос ОЗ / Первісна вартість ОЗ;

Коефіцієнт оновлення основних засобів = Збільшення за звітний період первісної вартості ОЗ / Первісна вартість ОЗ.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

Відповідно до забезпеченості запасів можливими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < ВОК.

2. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована: З < ВОК + КД.

3. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З < ВОК + КД + КК.

4. Кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає „нормальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство: З > ВОК + КД + КК.

Показники фінансової стійкості:

Маневреність робочого капіталу              = Запаси / Робочий капітал;

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) = Власний капітал / Пасиви;

Коефіцієнт фінансової стабільності = Позиковий капітал / Пасиви;

Коефіцієнт фінансової стійкості = Власний капітал + довгострокові зобов'язання / Пасиви.

Показник маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів у власних обігових коштах. Напрямок позитивних змін даного показника – зменшення.

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів. Його нормативне значення повинно бути більше або дорівнювати 0,5.

Коефіцієнт фінансової стабільності показує можливість забезпечити заборгованість власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стабільність підприємства. Нормативне значення показника повинно бути більше одиниці.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Він має бути в межах 0,85-0,90.

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розрахувати сукупність відносних аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності.

Показники оцінювання ліквідності активів:

Коефіцієнт покриття              = Поточні активи / Поточні пасиви;

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості = Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість;

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Кошти / Поточні пасиви.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. При значенні коефіцієнта менше 1 підприємство має неліквідний баланс.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості показує здатність підприємства розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Рекомендоване значення цього показника 1.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Нормативне значення цього показника знаходиться в межах 0,20 - 0,35.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності – система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності.

Показники оцінювання ділової активності:

Фондовіддача = Чиста виручка / Основні виробничі фонди;

Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)              = Чиста виручка / Обігові кошти;

Період одного обороту обігових коштів (днів) = 360 / Коефіцієнт оборот. обігових коштів;

Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) = Собівартість / Середні запаси;

Період одного обороту запасів (днів) = 360 / Коеф. обор. запасів;

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти)              = Чиста виручка / Середня дебіторська заборгованість;

Період погашення дебіторської заборгованості (днів) = 360/Коеф. обор. деб. заб.;

Період погашення кредиторської заборгованості (днів) = Середня кредиторська заборгованість ∙ 360 / Собівартість реалізації;

Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Коефіцієнти рентабельності – система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз показників рентабельності:

Рентабельність капіталу (активів) = Чистий прибуток / Активи;

Рентабельність власного капіталу              = Чистий прибуток / Власний капітал;

Рентабельність реалізації = Чистий прибуток / Виручка;

Рентабельність реалізованої продукції              = Прибуток від операційної діяльності / Виручка;

Період окупності капіталу              = Активи / Чистий прибуток [10].

Таким чином, фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.