Методи державної фінансової підтримки інноваційного розвитку підприємств в Україні

Деріна  Н.Ю.

НТУУ  „КПІ”

ФММ, гр. УІ-61м 

Методи  державної фінансової підтримки інноваційного розвитку підприємств в Україні 

     Актуальність  теми. Ключову роль «двигуна» економічного розвитку країни, в сучасних умовах господарювання, відіграє ступінь використання сучасних наукових знань і прогресивних технологій. В таких розвинутих країнах, як США, Японія, Франція виробництво та експорт нових або вдосконалених технологій, продукції, устаткування забезпечує від 70 до 85% приросту ВВП. Частка підприємств, що впроваджують інновації, при цьому становить від 70 до 82% від загальної кількості [1, с. 55].

     На  жаль, інноваційна діяльність в Україні поки ще не є визначальним чинником економічного росту. Кількість підприємств, що впроваджують інновації, зменшується з кожним роком і становить зараз 12% [2]. Наукоємність промислового виробництва знаходиться на рівні 0,3%, що на порядок менше від світового рівня. Щорічно майже на 20% зменшується кількість створених уперше в Україні зразків нових видів машин і устаткування, причому технічний рівень багатьох з них не відповідає сучасним вимогам. На вітчизняних підприємствах витрати матеріальних та енергетичних ресурсів у провідних галузях приблизно на 30-50% вищі, ніж у країнах з розвинутою ринковою економікою. Майже половина з інноваційних підприємств взагалі не фінансують проведення в інтересах свого виробництва наукових досліджень.

     Таке  становище обумовлено як браком коштів, так і відсутністю в останні  роки дійової державної системи  стимулювання інноваційної діяльності.

     Викладення основного матеріалу. З метою створення економічно сприятливих стимулів для ефективного здійснення науково-технічної та інноваційної діяльності держава  може використовувати як прямі, так і непрямі методи [3, с. 29]. До прямих методів належать: державні замовлення, цільові субсидії, пільги та гарантії за кредитами, гранти. В розвинених країнах частіше зустрічається використання непрямих методів, до яких входять : податкові знижки або податковий кредит на НДР; прискорена амортизація наукового обладнання; віднесення до валових витрат коштів, які спрямовуються суб’єктами господарювання у спеціальні фонди фундаментальних чи прикладних досліджень, технологічних інновацій; надання державних гарантій для отримання позикових ресурсів тощо.

     Взагалі, прямі методи підтримки вважаються менш ефективними в порівнянні з непрямими. Використання останніх  сприяє залученню інвестиційних ресурсів з приватного сектора економіки, що є більш доцільним, враховуючи низькі можливості фінансування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Крім того, непрямі методи державної підтримки інновацій дозволяють залучити значно більше коло інноваційних суб’єктів, які мають стимули до реалізації лише найефективніших інноваційних проектів.

     Не  зважаючи на затвердження основних положень стимулювання інноваційної діяльності підприємств в ряді законодавчих актів, малий бізнес в Україні не може розраховувати на суттєву державну підтримку ні за рахунок державних фінансів, ні за рахунок системи податкових пільг.

     Висновки Проблематика удосконалення механізмів державної фінансової підтримки інноваційного сектора економіки потребує подальшого розгляду. Увагу варто приділити непрямим методам стимулювання. Перелік заходів, здійснення яких призведе до покращення сучасного стану інноваційного розвитку підприємств включає: встановлення податкових знижок; надання пільгових кредитів; використання прискорених методів амортизації обладнання; впровадження системи державних гарантій та страхування інноваційної діяльності; задіяння механізмів технічної підтримки і передачі у користування приватних підприємств державних технологій та ноу-хау.

     Список  використаних джерел:

     1. Пшик Б.І. Удосконалення фінансово - кредитного стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні: монографія / авт. кол.; за  наук. ред. канд. екон. наук  Б.І. Пшика. — К. : УБСНБУ, 2010. — 263 с.

     2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: статистичний збірник / відповідальна за випуск І. В. Калачова. - К. : ДП «Інформаційно-видавничий центр Держстату України», 2011. – 282 с.

     3. Ткачук Н.М. Фінансування інновацій: Сучасний стан і проблеми здійснення  / Н.М. Ткачук // Економіка, фінанси, право. - 2010.- №9.- С. 25-29.