Потенціал підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ  І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки і підприємництва

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

 

 

з дисципліни «Потенціал і розвиток підприємства»

для студентів 4 курсу

для напряму підготовки  6.030504 «Економіка підприємства»

галузь знань 0305  «Економіка і підприємництво»

факультету економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Каховка  2012 р.

 

ЗМІСТ

 

1. Функції грошової одиниці.
2. Методика вартісної оцінки розміру складових елементів потенціалу підприємства при його формуванні.
3. Витратний та ринковий підхід до оцінки нематеріальних активів підприємства.
4. Практична частина
5. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            1.Функції грошової одиниці.

 

 

  Грошова одиниця — це встановлений законодавством грошовий знак, що є засобом виміру та вираження цін усіх товарів. Як правило, грошова одиниця ділиться на дрібніші частини. У переважній більшості країн для цього використовується десятинна система поділу. Приміром, 1 гривня = 100 копійок, 1 долар = 100 центів, 1 фунт стерлінгів = 100 пенсів тощо.

Грошова одиниця має шість функцій

Першою функцією грошової одиниці є майбутня вартість грошової одиниці, що покладена на депозит. Процент нараховується на суму початкового  вкладу і раніше нарахованого проценту. Взаємозв’язок між нинішньою вартістю грошей майбутньою вартістю враховується з допомогою майбутньої вартості грошової одиниці за формулою:

МО = ( 1+к)

Де МО – майбутня вартість грошової одиниці;

п– кількість  часових періодів;

к – ставка процента.

Майбутня вартість всієї поточної суми розраховується за формулою:

МС = ПС * ( 1 + К ) ,

де МС – майбутня вартість грошей;

ПС – поточна вартість грошей.

Таким чином, перша  функція грошей використовується в  оцінці для прогнозування майбутньої вартості об’єкта оцінки, виходячи з його поточної вартості ринкової вартості.

Процес , при якому гроші  рухаються від даного моменту  до майбутнього, визначається як нагромадження. Для його розрахунку потрібно мати вихідну суму і ставку процента.

Наступна Функція грошової одиниці – нагромадження грошової одиниці за період. Вона показує майбутню вартість одиниці регулярних платежів при визначеній ставці процента, дає можливість дати відповідь на питання про те, яка сума буде депонована за встановлений строк.

Періодичні депозити, на які нагромаджується процент, можуть вноситися частіше, ніж раз в рік; відповідно частіше нагромаджується і виплачується процент. Для визначення фактора нагромадження при депонуванні 1 гривні за кожний період слід розділити ставку процента на кількість періодів в році і перемножити кількість років на частоту вкладу. Тобто, нагромадження грошової одиниці за період – це майбутня вартість одиниці періодичного депозиту при визначеній ставці порцента, яка визначається за формулою:

МО  – 1,

К

Де МО – нагромадження  грошової одиниці за період;

Якщо розглядається  серія періодичних грошових надходжень, тобто ануїтет, його майбутня величина складає:

МСА = ПСВ*МО ,

Де МСА –  майбутня вартість ануїтету;

ПСВ – платіж в серії  виплат.

Третя функція  грошової одиниці – фактор фондовідшкодування є величиною періодичного інвестування, що необхідна для нагромадження грошової одиниці, включаючи нагромаджені проценти, показує грошову суму, яку необхідно депонувати в кінці кожного періоду для того, щоб через задану кількість періодів залишок склав, наприклад, 1 гривню. Даний фактор приймає до уваги процент, який одержують по депозитах.

Сума факторів фонду відшкодування  і періодичного проценту дорівнює внеску на амортизацію 1 гривні. Це співвідношення показує, що процент доход на інвестиції; другий – відшкодування капітальних затрат, повернення інвестиційних коштів. Тобто фактор фондовідшкодування дає можливість розрахувати суму, яка необхідна для нагромадження на депозиті грошової одиниці за період і визначається відповідно за формулою:

1

МО ,

Де ФВ – фактор фондовідшкодування.

При необхідності розрахунку величини періодичного інвестування з метою нагромадження потрібної  суми використовується формула:

МСІ =МСН * ФВ,

Де МСІ –  майбутня сума періодичного інвестування;

МСН – майбутня вартість, яка необхідна для нагромадження суми.

Таким чином, дана функція грошової одиниці використовується в оцінці для визначення щорічної суми, яка необхідна для відшкодування  інвестицій в покупку.

Четверта функція грошової одиниці – поточна вартість грошової одиниці є величиною зворотною до майбутньої вартості грошової одиниці. Вона показує вартість грошової одиниці, яку передбачається одержати в майбутньому.

Процес, в якому гроші  рухаються від майбутнього до даного моменту називається дисконтуванням. Для його розрахунку необхідно знати майбутню суму грошей і ставку дисконта.

Поточна вартість грошової одиниці  визначається за формулою:

Де ПО – поточна  вартість грошової одиниці всієї  майбутньої суми розраховується за формулою:

ПС = МС * ПО

Таким чином, дана функція грошової одиниці використовується в оцінці для приведення майбутніх доходів від експлуатації об’єкта в нинішню вартість або для розрахунку поточної величини грошової суми, яка буде одержана в майбутньому від продажі об’єкта.

П’ята функція  грошової одиниці – фактор поточної вартості аннуїтету. Аннуїтет – це серія рівних платежів, які вносять або одержують через однакові проміжки часу протягом певного періоду. Прикладом є серія платежів для погашення іпотечного боргу, який передбачає рівновеликі виплати. Аннуїтетний метод передбачає капіталізацію майбутніх потоків доходів від інвестицій, а також використання формул складного процента, в яких потоки доходів розглядаються як аннуїтетні, що забезпечують як повернення інвестованого капіталу, так і доход на нього.

Фактор поточної вартості ануїтету дає можливість визначити  нинішню вартість періодично одержуваної  грошової одиниці. Він розраховується за формулою:

Де А –  фактор поточної вартості ануїтету;

п – кількість  часових періодів ( п = 1,...П)

Для встановлення поточної вартості всієї суми ануїтету використовується формула:

ПСА = ПСВ* А

Де ПСА –  поточна вартість ануїтету.

Якщо ж грошові  надходження по роках різні за величиною, то дисконтується кожне  грошове надходження окремо.

Шоста функція  грошової одиниці – внесок на амортизацію грошової одиниці є показником регулярного платежу в рахунок погашення грошової одиниці кредиту і нарахування процентів.

Внесок на амортизацію  одиниці – це регулярний періодичний  платіж для погашення кредиту, який приносить процент. Він визначається як зворотна величина поточної вартості ануїтету.

Математично внесок на амортизацію кредиту визначається як відношення одного платежу до початкової основної суми кредиту. Внесок на амортизацію  одиниці показує, яким буде обов’язковий періодичний платіж по кредиту, що включає процент і виплату частини основної суми і дає можливість погасити кредит протягом встановленого терміну.

Чим вищою є  процентна ставка або короткий термін амортизації кредиту, тим вищий  повинен бути обов’язковий періодичний  платіж. І навпаки, чим нижча ставка проценту і триваліший строк виплат, тим нижчий обов’язковий регулярний платіж. В цілому кожний рівновеликий платіж на амортизацію одиниці включає процент ( доход на інвестиції) і виплату частини початкової основної суми ( повернення інвестицій).

Багато кредитів передбачають щомісячні, поквартальні або піврічні платежі. Для того, щоб  врахувати це, необхідно розділити  номінальну річну ставку процента на частоту нагромадження ( наприклад, при щомісячному нагромадженні  розділити на 12) і помножити кількість періодів в році на кількість років. Він визначається як зворотна величина до поточної вартості ануїтету:

ВА =

Де ВА – внесок на амортизацію грошової одиниці.

Таким чином, дана функція грошової одиниці використовується в оцінці при визначенні вартості об’єкта. Який придбаний за рахунок кредитних ресурсів.

Оскільки розрахунки по всіх шести функціях грошової одиниці  дуже громіздкі, тому на практиці застосовуються спеціальні таблиці складних процентів, які наводяться у фінансових довідниках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методика вартісної оцінки розміру складових елементів потенціалу підприємства при його формуванні

 

 

  Формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм, задля стабільного розвитку та ефективного відтворення.

Постулати формування потенціалу підприємства.

1. потенціал підприємства – це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тою чи іншою мірою заміщати один одного, тобто вони альтернативні

2.  потенціал підприємства неможливо сформувати на базі механічного додавання складових елементів, оскільки це – динамічна структура

3.  при формуванні потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів

4.потенціал підприємства у вищих формах свого прояву може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів

5. елементи потенціалу підприємства повинні функціонувати одночасно і в сукупності, оскільки закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їх поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами.

6.  усі елементи потенціалу об’єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто з одного боку – підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з іншого – вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу.

7.  складові елементи потенціалу підприємства повинні бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

         Методика вартісної оцінки розміру складових елементів потенціалу.

1.Фондовий потенціал (ФП) визначається за формулою:

,

де ОФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів,     

 Ен – нормативний коефіцієнт  ефективності капітальних вкладень.

2.Потенціал оборотних фондів (ОП):

,

де М-річний обсяг матеріалів,    

 Км- коефіцієнт витягу продукції  з ресурсної маси, який визначається  відношенням вартості матеріальних  ресурсів, використаних на виробництво  продукції, до загальної вартості  матеріальних ресурсів, спожитих підприємством..

3.Потенціал нематеріальних активів (НП):

,

де Не – експертна оцінка вартості нематеріальних активів та вартість землі, яка вираховується згідно з методикою, прийнятою на державному рівні.

4.Потенціал технологічного персоналу (ПТП):

,

де А – оцінка одиниці живої праці,    

 Ч- середньорічна чисельність  промислово-виробничого персоналу,     

 Нт – коефіцієнт реалізації  потенціалу технологічного персоналу,  що приймається на рівні нормативу  ефективності капітальних вкладень.

,

де Пп – продуктивність праці  одного працівника.     

 - збільшення фондоозброєності праці одного працівника у базовому періоді,       

 збільшення продуктивності праці  одного працівника в базовому періоді.

5.Виробничий потенціал вираховується як сума його складових частин:

ВП=ФП+ОП+НП+ПТП

6.Управлінський (УП), інноваційний (ІП). Фінансовий (ФінП), маркетинговий (МП), науково-технічний (НТП), інформаційний (Пінф). Інфраструктурний (Пінфр) потенціали та потенціал ОСУ (ПОСУ)визначаються часткою витрат на їх формування, яка припадає на рік, що обирається для аналізу.

7.Обсяг потенціалу підприємства (ПП) – це інтегральний показник, який розраховується як сума потенціалів усіх складових.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Витратний та ринковий  підхід до оцінки нематеріальних активів підприємства

Відповідно до міжнародних  стандартів оцінки нематеріальних активів  зазвичай використовують три основні  підходи:

1)витратний;

2) ринковий;

3) прибутковий.