Сучасні підходи до оцінки фінансового стану підприємства

Показники	На початок періоду	На кінець періоду
Поточний або загальний коефіцієнт покриття	4,43	3,01
Темпи росту поточного коефіцієнту  покриття, %		67,95
Коефіцієнт співвідношення кредиторської  і дебіторської заборгованості	14,75	2,05
Темпи росту коефіцієнта співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості, %		13,89

Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався досить високим і відповідав нормативному значенню (навіть перевищував його). Тобто на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов’язань припадало 4,43 гривні поточних активів; на кінець періоду – 3,01 гривні.

Відбувається також значне перевищення  обсягу кредиторської заборгованості над    обсягом дебіторської. Але слід також відмітити тенденцію цього показника до зниження. Так, на кінець періоду він зменшився на 86,11%. Високе перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками.

Таким чином, підприємство  можна  назвати ліквідним і платоспроможним. Через брак ліквідних коштів підприємство нездатне покрити короткострокових зобов’язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важко реалізуючимися активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Причинами нестачі ліквідних оборотних  засобів також є збитковість  діяльності підприємства, що веде до нестачі  власних джерел для самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість та високий показник кредиторської заборгованості.

Одним з найважливішихх показників , що характеризують фінансову стійкість підприємства , є показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку усіх коштів , авансованих підприємству, тобто відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу підприємства .В практиці цей відносний показник  отримав назву коефіцієнт автономії . По ньому дивляться , наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу.

 

Коефіцієнт автономії=Власний капітал/Загальна сума капіталу  (2.8)

   

Чим більше у підприємства власних  коштів , тим легше йому справлятись  з негараздами економіки , і це добре розуміють кредитори підприємства та його керівники . Ось чому останні намагаються збільшувати з року в рік абсолютну суму власного капіталу підприємства .Такі можливості є насамперед у добре функціонуючих підприємств . Маючи великі прибутки , вони намагаються утримати значну їх частину в обігу підприємства шляхом створення резервів з валового та чистого прибутку або прямого зачислення у власний капітал нерозподіленого на дивіденди частини чистого прибутку.

Для коефіцієнту автономії бажано , щоб він перебільшував по своїй  родукці 50% . В цьому випадку його кредитори почувають себе спокійно , бо знають , що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю підприємства .         

Таблиця 2.7

Оцінка динаміки показника  автономії

Підприємства

Показники	На початок року	На кінець року
Власні кошти, тис. грн.	4143,2	4056,8
Загальна сума джерел коштів, тис. грн.	4277,4	4388,3
Коефіцієнт автономії	0,969	0,924
Темпи росту, %	--	95,36

 

Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить висока. Але на кінець року трапилось  зниження коефіцієнту на 4,64%.

Взагалі отримані дані свідчать про  високу ступінь незалежності підприємства від зовнішнього фінансування.

Похідними від коефіцієнта автономії  є такі показники, як коефіцієнт фінансової залежності та коефіцієнт  співвідношення позикових та власних коштів.

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до коефіцієнту автономії. Збільшення цього показника в  динаміці означає збільшення долі позикових  коштів у фінансуванні підприємства .Якщо його значення знижується до одиниці (100%) , то підприємство повністю фінансується за рахунок власних коштів.

Коефіцієнт фінансової стійкості вираховується як співвідношення власних і позикових коштів. Перевищення  власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має достатній  запас фінансової стійкості і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел. Коефіцієнт фінансової стійкості повинен дорівнювати 0.85 – 0.90.

 

 

 

 

Таблиця 2.8

Аналіз динаміки коефіцієнту  фінансової стійкості

Підприємства

Показники	На початок року	На кінець року
Власні кошти, тис. род.	4143,2	4056,8
Позичені кошти, тис. род.	134,2	331,5
Коефіцієнт фінансової стійкості	30,87	12,24
Темпи росту, %	--	39,65

 

Показник фінансової стійкості підприємства відповідає нормативному значенню, навіть в кілька разів перевищує його.

Різке зниження коефіцієнту обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів майже в 2,5 рази.

Але більш чітко ступінь залежності підприємства від залучених коштів виражається у коефіцієнті співвідношення залучених та власних коштів . Він  показує , яких коштів у підприємства більше – залучених чи власних. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю , тим більше залежність підприємства  від залучених коштів . Допустимий рівень залежності визначається умовами роботи кожного підприємства   і , в першу чергу, швидкістю обігу обігових коштів .

Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів є  часткою від ділення всієї  суми зобов’язань по залучених позичених коштах на суму власних коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучило підприємство на 1 грн. вкладених у активи власних коштів.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.9

Аналіз динаміки і  темпів росту показника

співвідношення показника  співвідношення

позичених і власних  коштів

Показники	На початок року	На кінець року
Позичені кошти, тис. грн.	134,2	331,5
Власні кошти, тис. грн.	4143,2	4056,8
Коефіцієнт співвідношення позичених  і власних коштів	0,03	0,08
Темпи росту, %	-	266,67

 

Згідно даних таблиці на кожну  гривню вкладених в активи підприємства власних коштів на початок року припадало 3 коп. позикових коштів, на кінець року – 8 коп. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.

Стан обігових коштів відображається в показниках забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами та маневрування власних  коштів.

Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами – це співвідношення власних оборотних коштів та матеріальних запасів, тобто показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами та не потребують залучення позикових.

Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів визначається співвідношенням власних оборотних коштів підприємства та власного капіталу.

 

Коефіцієнт        = Власні оборотні кошти / Власний капітал   (2.9)

маневрування 

 

Коефіцієнт маневрування показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує фінансовий стан.

Деякі автори вважають оптимальним  значення цього показника рівним 0,5, а для показника забезпеченості власними оборотними коштами матеріальних запасів пропонується критерій на рівні  не нижче 0,6. Але ці критерії, що пропонуються, може бути взяти під сумнів.

Таблиця 2.10

Аналіз динаміки і  темпів росту маневреності

власних коштів

Показники	На початок року	На кінець року
Власні оборотні кошти, тис. грн.	581	668,1
Джерела власних коштів, тис. грн.	4143,2	4056,8
Коефіцієнт маневреності власних  коштів	0,14	0,165
Темпи росту, %	---	117,86

 

В 2009 році гнучкість використання власних коштів підприємства досить висока.

Рівень показника забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами оцінюється насамперед в залежності від стану матеріальних запасів. Якщо їх величина значно перевищує обумовлену потребу, то власні оборотні кошти можуть покривати лише частину матеріальних запасів, тобто показник буде менше одиниці. Навпаки, при недостатності у підприємства матеріальних запасів для безперебійного здійснення діяльності, показник може бути вище одиниці, але це не буде свідчити про гарний фінансовий стан підприємства.

Рівень коефіцієнту маневрування залежить від характеру діяльності підприємства : в фондомістких виробництвах його нормальний рівень повинен бути нижче, ніж в матеріаломістких (оскільки в фондомістких значна частина власних коштів є джерелом покриття основних виробничих фондів). З фінансової точки зору чим вище коефіцієнт маневрування, тим кращий фінансовий стан.

В чисельнику обох показників – власні оборотні кошти, тому в цілому покращення стану оборотних коштів залежить від опереджувального зростання суми власних оборотних коштів у порівняння із зростанням матеріальних запасів та власних джерел коштів.

Таблиця 2.11

Аналіз динаміки і  темпів росту маневреності

матеріальних запасів

Показники	На початок року	На кінець року
Власні оборотні кошти, тис. род.	581	668,1
Матеріальні запаси, тис.грн.	669,7	838
Коефіцієнт маневреності матеріальних запасів	0,86	0,79
Темп росту, %		91,86

 

Тобто, як бачимо з таблиці, матеріальні  запаси на початок та кінець року покривалися  власними оборотними коштами відповідно на 86% та 79%.

Індекс постійного активу – коефіцієнт, що характеризує долю основних засобів та позаоборотних активів в джерелах власних коштів.

Індекс постійного активу=Нерухомість : Джерела власних  коштів (2.10)

Таблиця 2.12

Аналіз динаміки і  темпів росту індексу постійного активу

Показники	На початок року	На кінець року
Нерухомість	3562,2	3388,7
Джерела власних коштів	4143,2	4056,8
Індекс постійного активу	0,86	0,84
Темп росту,%		97,67

 

В нашому прикладі значення індекса постійного активу досить високе : на протязі звітного періоду воно майже не змінилось та складало на початок та кінець звітного періоду відповідно 0,86 та 0,84.

Дуже важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної вартості майна (він також  має назву коефіцієнт реальної вартості основних та матеріальних оборотних  коштів в майні підприємства). Він  визначає, яку долю в вартості майна складають засоби виробництва. Коефіцієнт розраховується як відношення сумарної величини основних засобів (по залишковій вартості), виробничих запасів, незавершеного виробництва та малоцінних і швидкозношувальних предметів (по залишковій вартості) до вартості активів підприємства (валюти балансу).

 

Коефіцієнт реальної вартості майна = Реальні активи : Загальна сума капіталу                                                   (2.11)

 

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Він є дуже важливим, якщо дане підприємство бажає встановити договірні відносини з новими партнерами – постачальниками або покупцями. Коефіцієнт реальної вартості майна у таких постачальників або покупців допоможе підприємству скласти уяву про їх виробничий потенціал та доцільність укладання договорів з ними з цієї точки зору.