Визначення, функції та методи управління

       по-друге, люди здатні до постійного удосконалення  та розвитку;

       по-третє, трудове життя людини триває протягом 35-50 років, тому відношення людей до системи управління мають довготерміновий  характер.

       Як  об'єкт управління людські ресурси  виступають одночасно як виробником, так і споживачем матеріальних та духовних цінностей. Тому особливістю управління людськими ресурсами є необхідність всебічного врахування інтересів особистості, суспільства, окремого регіону, забезпечення їх органічного поєднання.

       Суб'єктом  управління людськими ресурсами  виступає держава, яка розробляє комплекс соціально-економічних, організаційно-правових заходів, спрямованих на раціональне відтворення людських ресурсів, їх формування та використання.

       Управління  на державному рівні здійснюється на основі законів України та програм уряду. Функцію управління людськими ресурсами здійснюють державні органи, профспілки, підприємницькі структури та трудові колективи.

       Основним  завданням управління людськими  ресурсами на рівні держави є: формування якісного складу людських ресурсів, забезпечення належного рівня життя людей; забезпечення народного господарства кваліфікованим персоналом, тобто цілеспрямована, збалансована підготовка, перепідготовка працівників, безперервне підвищення їх професійного рівня та освіченості; забезпечення ефективної зайнятості населення, його оптимальне розподілення між регіонами, галузями та раціональне його використання; створення рівних можливостей для одержання освіти, професії та працевлаштування для всіх соціальних груп населення; створення належних умов праці та її безпеки; забезпечення гарантованої оплати праці.

       Отже, управління людськими ресурсами  є одним із основних напрямів діяльності держави і складовою загальнодержавної соціально-економічної політики, оскільки безпосередньо спрямоване на відтворення й активізацію людського фактора, реалізацію економічних та соціальних програм.

       Управління  людськими ресурсами включає  комплекс заходів, спрямованих на відтворення, формування, розподіл й перерозподіл та використання людських ресурсів і здійснюється як: демографічна політика, яка спрямована на управління процесами демографічного розвитку населення в державі та її регіонах; політика в галузі освіти, що має вплив на всебічний розвиток людей, їх розумових та фізичних здібностей, виховання високих моральних цінностей, формування громадян, які спроможні усвідомлено робити свій професійний вибір і на цій основі забезпечити народне господарство кваліфікованими, конкурентоспроможними працівниками; політика зайнятості — пов'язана із забезпеченням працездатного населення робочими місцями. Основна мета цієї політики – створення матеріально-технічних, соціально-економічних умов для працевлаштування кожного члена суспільства за його бажанням; політика праці та заробітної плати — спрямована на здійснення контролю за мірою праці і мірою споживання матеріальних та духовних цінностей, регулювання трудових відносин і оплати праці, матеріального заохочення, покращання трудової та виробничої дисципліни; соціальна політика - спрямована на створення сприятливих умов для розвитку особистості, її здібностей, знань та умінь за рахунок всебічного покращання умов праці і побуту, організації охорони здоров'я, соціального забезпечення, розвитку культури та мистецтва.

       Такі  соціальні фактори, як характер, зміст  і умови праці, її організація, культура виробництва, соціально-побутове обслуговування, організація відпочинку безпосередньо  впливають на формування, розвиток та якісний склад трудових ресурсів. Державне управління дає можливість поєднати і узгодити управлінські дії всіх державних структур.

       Управління  людськими ресурсами - це система  цілей, завдань і способів, спрямованих на якісне відтворення та використання людських ресурсів держави, і є складовою управління економікою, оскільки всі реформи проводяться через людей і для людей. 

       3. Предмет, завдання  та методи курсу  «Управління трудовими ресурсами»

       Управління  трудовими ресурсами - це самостійна наука, яка має свій специфічний предмет, зміст і об'єкт вивчення. Вирішення економічних проблем значною мірою залежить від науково-обґрунтованих і раціонально реалізованих рішень з питань управління людьми, оскільки в кінцевому підсумку розвиток економіки залежить від якісного трудового потенціалу, його використання в конкретних умовах.

       Предметом вивчення даного курсу є: теоретичні положення управління з проблем відтворення, формування, розподілу та використання трудових ресурсів; ефективні форми та засоби цілеспрямованого впливу на трудові ресурси для досягнення поставленої мети; прикладні аспекти управління та досвід зарубіжних країн.

       Управління  трудовими ресурсами - це більш високий рівень роботи з людьми, яка спрямована на забезпечення ефективної зайнятості населення, раціональне його використання з орієнтацією на досягнення стратегічних цілей. Необхідно враховувати особисті якості працівників, їх індивідуальні і групові цілі, потреби, манери поведінки, а також систему взаємовідносин. Це вимагає формування нових підходів у теорії управління трудовими ресурсами.

       Основним  завданням подальшого розвитку теорії є розробка принципів і методів мотивації трудового колективу, щоб створити умови, необхідні для його ефективного функціонування.

       Отже, суть сучасної науки управління трудовими ресурсами — цілеспрямована зміна економічної поведінки працівників в їх суспільній діяльності. Тому підготовка кадрів для управління людськими ресурсами повинна відповідати міжнародним стандартам навчання.

       Механізм  управління людськими ресурсами - це сукупність відносин, форм і заходів впливу на їх формування, розподіл та використання.

       Для пізнання соціально-економічних процесів з питань управління трудовими ресурсами використовують загальнонаукові та спеціальні методи.

       Метод — це спосіб або сукупність прийомів цілеспрямованого вивчення проблем. Одним із основних методів є діалектичний. Суть його полягає в тому, що явища розглядаються як єдине ціле, де всі процеси органічно поєднані один з одним і знаходяться в безперервному русі. Принцип розвитку вимагає, щоб економічне дослідження велося за такою схемою: минуле - сучасне - майбутнє. Щоб зрозуміти економічну дійсність, треба знати історію. Без знання економічної дійсності та історії економічного питання не можна побудувати теорії.

       У наукових дослідженнях з управління трудовими ресурсами користуються специфічними методами: аналізу й прогнозу, анкетування, опитування, нормативним, інтуїції, балансовим, програмно-цільовим, монографічним, структурно-функціональним.

       Застосування  математики в управлінні здійснюється у побудові економічних моделей та оптимізації.

       4. Місце науки «Управління  трудовими ресурсами»  в системі наук

       Управляти людьми можна тільки спираючись на теоретичні положення ряду наук економічного, правового, психологічного та педагогічного напрямку. Наука «Управління трудовими ресурсами» опирається на соціологію, психологію праці, економіку праці та планування. Теоретичним фундаментом курсу «Управління трудовими ресурсами» виступає економічна теорія (політекономія), яка вивчає різні системи виробничих відносин, систему категорій, понять, закономірностей розвитку суспільства. Наука управління людьми використовує теоретичні розробки організації та психології праці, опирається на їх рекомендації. Серед комплексу наук, висновки і концептуальний апарат яких використовується в управлінні людьми, особливе місце посідає соціологія праці. Соціологія праці вивчає трудову діяльність як соціальний процес, досліджує соціальні фактори, що сприяють зростанню продуктивності праці. Соціологія праці, як і управління трудовими ресурсами, розглядає робочу силу не тільки як трудові ресурси певного складу, але і у взаємозв'язку з умовами, в яких вони можуть оптимально реалізуватися: виробничими, особистими, побутовими, культурними.. Для забезпечення кожного працівника можливостями найбільш повного використання своїх здібностей, задоволення потреб в самореалізації, самовираженні соціологи рекомендують: здійснювати таку організацію виробництва, щоб можна було відмовитись від конвеєра з примусовим ритмом і надмірним виділенням операції; збагачувати зміст праці за рахунок суміщення відносно простих і відносно складних видів праці; застосовувати вертикальне групування трудових функцій.

       Використання  рекомендацій соціології праці дає  можливість управлінцям досконаліше приймати рішення з питань управління людьми. Важливу роль в ефективній діяльності менеджера відіграє мистецтво управління, яке поєднує в собі об'єктивне та індивідуальне в його діяльності і підпорядковується законам творчості.

       Мистецтво управління - це навики, уміння впроваджувати  теоретичні знання в практику, сукупність параметрів, зразків, еталонів умілого вирішення управлінських проблем в різних ситуаціях. У зв'язку з цим актуальним є вивчення конкретних управлінських ситуацій, теоретичне узагальнення нагромадженого досвіду управлінців з питань людських ресурсів.