Аналіз діяльності відкритого акціонерного товариства "Гуляйпільський елеватор"

2.3.2 Правовий режим дивідендів

Правовий режим дивідендів можна визначити як врегульовані правом колективної (акціонерної) власності порядок визначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства. Він має законодавчу основу. Це стаття 4 "Основні характеристики акцій" і стаття 9 "Виплата доходу по акціях" Закону "Про цінні папери і фондову біржу", стаття 15 "Прибуток товариства" Закону "Про господарські товариства". Стаття 10 цього закону визначає право акціонера на дивіденди, а стаття 41 відносить порядок розподілу прибутку (отже і визначення дивідендів) до компетенції вищого органу (загальних зборів) товариства. Окремі акти і статті законодавства про товариства деталізують правовий режим дивідендів.

Термін ДИВІДЕНД латинського походження. Закон коротко визначає цим терміном частину прибутку акціонерного товариства, яку має право одержати власник акції (статті 4,5,9 Закону "Про цінні папери і фондову біржу"). Теорія права дає більш широке визначення: дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, яка підлягає розподілу і привласненню акціонерами пропорційно вартості належних їм акцій; це також сума (величина, розмір) доходу акціонера на одну акцію. Інакше кажучи, це частка від ділення фонду сплати дивідендів на кількість акцій, власники (держателі) яких мають право на дивіденди. В юридичному аспекті оголошений Вищим органом товариства дивіденд є саме майновим правом фізичного чи юридичного акціонера, тобто правом майнової вимоги до товариства. Це право, яке захищається судом (арбітражним судом) в позовному порядку. Слід мати на увазі, що крім загального, діє окреме законодавче визначення дивіденду акціонера, який є державною юридичною особою. Цей дивіденд теж визначається як частина прибутку на долю державного майна у статутному фонді товариства.

Розділ ІІІ. Аналіз діяльності відкритого акціонерного товариства „Гуляйпільський елеватор”

3.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ „Гуляйпільський елеватор”

Відкрите акціонерне товариство „Гуляйпільський елеватор утворений у 1981 р. ВАТ „Гуляйпільський елеватор” – одне з найбільших підприємств у своїй галузі. До складу підприємства входить: млиновий цех №1, млиновий цех №2, елеватор, виробничо-технічна лабораторія, цех готової продукції, енергетичний, паросиловий, транспортний, ремонтно-механічний, ремонтно-будівельний цех, гараж, заводоуправління, тарна база, матеріальний склад.

Основний виробничий комплекс – млинцех №1 і млинцех №2.

Сьогодні млиновий цех №1 працює у складі трьох паралельно працюючих секцій, загальною продуктивністю 750 т зерна на добу та переробляє зерно м'якої пшениці у борошно хлібопекарське трьохґатункового помелу з виходом борошна вищого ґатунку 45%, першого ґатунку 20%, другого ґатунку 10%, при загальному виході борошна 75%; другий варіант виходу продукції – борошна вищого ґатунку 33%, крупи манної 2%, борошна першого ґатунку 40%.

Проведення технічного переозброєння забезпечило стабільний випуск продукції за якістю, використання пневмотранспорту, автоматизований технологічний процес, покращилися умови праці працівників, поліпшена естетика виробництва.

Для збереження зерна використовують:

– елеватор 1 – споруджений у 1930 р., тип млиновий, місткість 14 тис. т;

– елеватор 2 – споруджений у 1960 р., тип млиновий, місткість 30 тис. т.

По елеваторно-складському господарству щорічно виконувалися заходи з метою забезпечення стабільного прийому, збереження і відпуску зерна в переробку. Замінено конструкції транспортних галерей, що обгороджують встановлений ліфт на елеваторі, виконано благоустрій місця вивантаження зерна, виконано проектні роботи з реконструкції аспіраційних систем з встановленням фільтрів РЦІ, впроваджено в експлуатацію розвантажник автомобілів.

Для збереження борошна використовують цех готової продукції –який являє собою цегельний будинок для збереження борошна в тарі – 1455 т, для безтарного збереження – 1560 т, фасувальна лінія продуктивністю 50 т на добу. Ведеться постійна робота з удосконалення роботи устаткування на вантажно-розвантажувальних роботах складу. Виконані проектні роботи з прискорення завантаження борошна в автоборошновози із застосуванням вібророзвантажувачів РЗ-БВД-130.

В наявності є також енергоцех – для обслуговування електроустаткування та кабельних ліній. Паросиловий цех, до складу якого входить: котельня для вироблення пара і гарячої води на технологічні потреби, опалювання та гарячого водопостачання.

Ремонтно-механічний і ремонтно-будівельний цехи забезпечують безперебійну роботу основних і допоміжних цехів, забезпечуючи відновлення вузлів, деталей, механізмів, здійснюючи ремонт устаткування, приміщень.

Гараж виконує обсяг операцій з перевезення вантажу для забезпечення стабільної роботи цехів і ділянок комбінату. У гаражі знаходиться автотранспорт вантажний і легковий, вантажопідйомні крани.

Транспортний цех обслуговує допоміжні цехи з прийому зерна із залізниці та здійснює відвантаження готової продукції на залізниці. У складі цеху два тепловози, ремонтна ділянка депо.

Тарна ділянка здійснює прийом, збереження і видачу мішкотари в цехи.

Вирішено ряд технічних питань з удосконалення інженерних комунікацій. Разом з вирішенням технічного стану підприємства вирішуються питання управлінського характеру та побуту працюючих.

Переробка пшениці в борошно – складний технологічний процес, що складається з багатьох операцій, кожна з яких впливає на харчову цінність і якість готового продукту. Виробництво борошна складається з двох послідовних етапів: підготовка зерна до помелу, його розмел і формування сортів борошна.

Три секції – продуктивністю 250 т на добу кожна – переробляють пшеницю м'яку в борошно хлібопекарського помелу з виходом 75%. У розмельному відділенні встановлене наступне технологічне устаткування: вальцьові верстати, розсіви шестигранні, розсіви чотиригранні, ситовіяльні машини, вимельні машини, віброцентрофуги, ентолейтори, деташери.

Основні техніко-економічні показники ВАТ „Гуляйпільський елеватор” подані в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники ВАТ „Гуляйпільський елеватор”

3.2 Фінансово-економічні показники операційної діяльності підприємства

Фінансово-економічні показники операційної діяльності підприємства характеризуються ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному; вони зацікавлені в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс – підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства та джерел їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року).

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності. Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою базою є звіт про фінансові результати діяльності (форма2) та баланс (форма1).

Передусім відокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

                                                                      (3.1)

де              – загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

– середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов’язково зазначити, який саме прибуток при цьому використовується.

Показник рентабельності загальних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

,                                                                                    (3.2)

де              – чистий прибуток підприємства;

– власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату.

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

,                                                                      (3.3)

де              – чистий прибуток підприємства;

– статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пч віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу – номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

,                                                                                    (3.4)

де              – прибуток від реалізації продукції за певний період;

– повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які прийнято називати коефіцієнтами. Найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (kа) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:

,                                                                      (3.5)