Бюджетний дефіцит і джерела його фінансування

“Проблема подолання  дефіциту бюджету в Україні є  однією з найбільш важливих і спірних фінансових питань. При її обговоренні нерідко розглядають досвід інших країн, економіка яких функціонує нормально і при рівні бюджетного дефіциту в 5-10% від ВВП. Ситуацію загострюють ще й несприятливі чинники розвитку вітчизняної економіки: низький рівень ВВП, фінансових ресурсів як на рівні держави, так і суб’єктів господарювання” [1, c. 98].

Граничний розмір дефіциту та джерела його покриття визначаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радами народних депутатів під час затвердження відповідних бюджетів.

В Україні до 1995 року джерелами  фінансування бюджетного дефіциту виступали  грошова емісія та кредити НБУ. Але  з 1995 року основними джерелами фінансування бюджетного дефіциту в Україні стають внутрішні та зовнішні облігації. З 1997 року було виключено таке джерело фінансування бюджетного дефіциту як кредити НБУ. Використання грошової емісії породжує знецінення грошей, що у свою чергу веде до економічної нестабільності. Зростання цін призводить до зниження рівня реальних доходів населення, до знецінення грошових нагромаджень, інфляційні явища підривають стимули до праці і до підприємницької діяльності, а також інфляція породжує тіньову економіку. Наявність бюджетного дефіциту посилює напруження на ринку позичкових капіталів, відбувається зростання позичкового відсотка, а також призводить до зростання відсоткових ставок за кредити, які надають комерційні банки, що, у свою чергу, спричиняє зростання безробіття та гальмування розвитку виробництва. Вирішення проблеми скорочення бюджетного дефіциту пов’язано з нарощуванням обсягу доходу бюджету чи зі зменшенням бюджетних видатків.

Дефіцит загального фонду  державного бюджету за підсумками 2009 року перевищив 28 млрд. грн, при тому що граничний показник на рік становить 9,2 млрд. грн. У Міністерстві фінансів запевняють, що настільки високий дефіцит загального фонду держбюджету - сезонне явище, і не бачать в цьому нічого критичного.

"Динаміка доходів  держбюджету протягом року на  відміну від динаміки витрат має висхідний тренд: тобто витрати по місяцях знижуються, а доходи, навпаки, зростають. Відповідно, поступово буде скорочуватися і дефіцит, і його крива, в крайньому випадку, буде балансувати біля позначки 9 млрд. грн, так як ми не можемо порушувати закон і перевищувати граничний дефіцит", - цитує заступник міністра фінансів Володимира Матвійчик [1, c. 100].

Однак експерти вважають, що через практику стягнення податковою адміністрацією авансових платежів до бюджету немає ніяких підстав  для зростання доходів у другому півріччі.

"Показник дефіциту  основного фонду держбюджету  в 2009 році в розмірі 28 мільярдів  гривень видається мені реальним, і до нього не має ніякого  відношення заниження планів, так  як Мінфін використовує касовий  метод обліку: доходи враховуються тільки за фактом їх надходження" [3, c. 93], - відзначає Рєдіна Н. І.

Очікується, що в 2010 р. бюджетний  дефіцит складе 67 млрд. грн., або 6% ВВП. Так як уряд планує рекапіталізувати державні компанії, "широкий" дефіцит  в цьому році може досягнути 10% ВВП. Взагалі Кабмін має намір збільшити дефіцит бюджету - з 2% до 3% від ВВП (максимальний рівень для країн-членів ЄС). Додатковий 1% від ВВП пропонується направити на підготовку до проведення Чемпіонату з футболу Євро-2012. Проти цього пункту виступило Мінекономіки, але Мінфін наполіг на тому, щоб він залишився.

Крім того, Кабмін планує реформувати соціальну сферу, зокрема  перейти від системи соціального  захисту, заснованої на наданні пільг, до політики зростання доходів, що може означати підготовку до монетизації пільг, а також оптимізувати мережу навчальних закладів, що означає їхнє фактичне скорочення. У цілому, спрямованість бюджету залишиться соціальною.

Для проведення аналізу  стану і динаміки дефіциту державного бюджету України за 1995 – 2009 рр. доцільно розглянути наведений нижче графік (див. рис. 1).

Рис. 1. Бюджетний дефіцит / профіцит в Україні за 1995-2009рр.

Аналізуючи дані, можна  побачити, що бюджет України переважно  є дефіцитним. У 2004 та 2009 рр. дефіцит  складав досить вагому суму – 11,01 млрд. грн. та 28,4 млрд. грн. відповідно. Але, слід відмітити, що у 2000 р. та 2002 р. спостерігався профіцит бюджету, що є непоганою тенденцією (1 млрд грн. і 1,6 млрд грн. відповідно).

Для поліпшення ситуації в майбутньому слід з’ясувати  причини, які зумовили переважну дефіцитність бюджету, з метою запобігання їх в майбутньому.

Загалом у 2000 році були створені благоприємні умови для  подальшого розвитку національної економіки. Зовнішній борг скоротився на 1,5 млрд. грн. У 2002 році дещо інша ситуація. Тут основною причиною профіциту держбюджету України стало те, що у категорію доходів потрапили приватизаційні надходження у розмірі 5,8 млрд. грн. Але методика визначення дефіциту держбюджету була змінена з 2003 р. і приватизаційні надходження тепер виключені з прибуткових статей бюджету і переведені в розряд джерел фінансування дефіциту бюджету.

До 2000 року спостерігається  поступове зменшення дефіциту; у  період 2000 – 2003 рр. – незначні коливання  близько нуля, що якраз і характеризують вдале використання держбюджету; у 2004 дефіцит різко зріс, до 2006 р. поступово зменшувався, а у 2007-2009 рр. знову помітно зростав.

В цілому динаміка дефіциту (профіциту) вкрай нестабільна  протягом 1995 – 2009 рр. За оцінками експертiв  Рахункової палати України однiєю з основних причин зниження темпiв приросту ВВП у 2004 poцi в 4,6 рази (попри збiльшення обсягiв запозичень на 31,8 %) стало нерацiональне використання залучених коштiв за умов боргу.

На нашу думку, недосконалість контролю за використанням коштів та дотриманням законодавства є одними з головних причин дефіциту бюджету в Україні.

“Для подолання дефіциту державного бюджету України найбільш ефективними напрямками є: збільшення доходної частини бюджету; скорочення видаткової частини бюджету; здійснення внутрішніх і зовнішніх позик; проведення грошової і кредитної емісії, а також є необхідність у вдосконаленні контролю за використанням коштів та виконанням законодавства” [1, c. 100], - вважають вчені-економісти Н.І. Рєдіна, Л.П. Гордєєва, І.С. Невінчаний.

На наш погляд, можна  погодитись з усіма напрямами  подолання дефіциту бюджету, окрім  проведення грошово-кредитної емісії, бо це питання є дуже суперечливим стосовно наслідків, які воно спричинює. Це явище викликає знецінення грошей, яке породжує інфляцію. Як результат погіршується економічний стан в країні: суттєво знижується купівельна вартість грошей, знижуються доходи громадян тощо. Всі ці наслідки суттєво знижують національний дохід країни. Тому використання цього напряму доцільно впроваджувати лише в крайньому випадку.

Бюджетний дефіцит в  Україні – це вимушений дефіцит. У нашій країні рівень оподаткування  настільки високий, що далі підвищувати  його практично неможливо. Недостатність  доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім  обсягом доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві.

Висновки. Отже, значні рівні дефіциту бюджету та, як наслідок, стрімке зростання державного боргу протягом останніх років стали суттєво впливати на стан економіки країни. Виникла нагальна необхідність у проведенні більш якісного аналізу макроекономічного впливу бюджету.

У науковiй лiтературi зустрiчаються твердження, що дефiцит  бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економiчного життя. З цим можна погодитися тiльки частково, тому що не сам дефiцит може сприяти економiчнiй активностi, а методи його використання. Економіка України потребує значних фiнансових pecypciв для проведення реформ у багатьох сферах. Обмеження фiнансування дефiциту бюджетy за умов недостатностi iнвестицiйних pecypciв зменшує обсяги видаткiв, що спрямовуються на розвиток економiки та розв'язання соцiальних проблем, тому необxiднa активна полiтика щодо збiльшення фiнансування державного бюджету.

Останнім часом через  неправильне проведення по бюджетних  рахунках певних операцій фактично здійснювалось  заниження розміру дефіциту бюджету, оскільки розмір витрат бюджету на погашення основної суми боргу за іноземними кредиторами, гарантованими урядом, значно перевищував надходження на рахунок відшкодування бюджетних витрат від підприємств-боржників.

В умовах ринкової економіки  дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава  витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці – більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття.

Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету. Це не стосується сучасної економіки України, оскільки збільшення державних витрат в нашій країні спрямовано на попередження масових банкрутств державних підприємств, які становлять значну частку в економіці, і масового зубожіння населення. Водночас дефіцит в Україні обмежує стримування інфляції, стабілізацію грошово-кредитної системи.

Виходячи з аналізу, який був проведений, можна сказати, про те, що бюджет України є дефіцитним. З метою максимально ефективного управління дефіцитом державного бюджету необхідно застосовувати систему економічних заходів.    

Таким чином, загальний  висновок полягає у тому, що дефіцитне  фінансування для України вкрай  важливе і необхідне. Його слід не скорочувати, а переорієнтувати на вирішення основної проблеми нашої економіки — пожвавлення інвестиційної діяльності.

Список використаної літератури:

1. Невінчаний І. С. Основні шляхи подолання бюджетного дефіциту в Україні / І. С. Невінчаний // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - № 6. - С. 98-101.

2. Павлова Л. П.  Економічна характеристика бюджетного дефіциту // Фінанси України. – 2008. - № 3. – С. 15-20.

3. Рєдіна Н. І., Гордєєва  Л. П. Дефіцит бюджету й основні  шляхи його подолання в Україні  // Фінанси України. – 2009. - №5. – С. 93.

4. Федоcов В., Гладченко Л. Бюджетний дефіцит у контексті західної фінансової теорії і практики // Финансовые риски. – 2009. - № 3. - С. 19-32.

5. Шелест В. В. Бюджетний дефіцит України // Актуальні проблеми економіки.  – 2007. - № 3. – С.19.