Державна політика у сфері фінансів та роль держави у економічному розвитку

2. Способи, методи та завдання проведення фінансової політики

   Державна  фінансова політика проводиться  шляхом використання певних способів. Кожний з них здійснюється з метою  досягнення певних результатів і  з використання відповідних  методів. Для забезпечення проведення ефективної фінансової політики доцільно розробити  певну їх систему. При  цьому вони повинні бути тісно пов’язаними  між собою і доповнювати один одного. В економічній теорії така система, як правило зводиться до поняття фінансовий механізм. Це сукупність форм і методів формування і використання фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач.          До основних способів проведення державної фінансової політики відносяться:

• фінансове планування;
• управління фінансами об’єкту;
• проведення фінансового контролю за діяльністю об’єкту;
• інші способи.

   Фінансове планування - це діяльність суб’єктів з розробки проектів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач. До основних складових частин фінансового планування відноситься: визначення джерел та обсягів мобілізації  фінансових ресурсів з метою забезпечення планової діяльності; розробка варіантів розподілу залучених коштів за різними напрямами; запровадження раціонального та ефективного використання одержаних ресурсів.

     В процесі проведення фінансового  планування використовуються різні  методи. До основних з них відносяться:  нормативний метод; балансовий  метод; аналітичний метод; метод прогнозування.

Управління  фінансами (фінансовий менеджмент) – це діяльність  суб’єктів фінансових відносин з метою організації раціонального і ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів об’єкту. Управління фінансовим розвитком об’єкту зводиться до таких основних етапів:

• розробки (на основі використання методів фінансового аналізу) можливих способів залучення, розподілу  та використання фінансових ресурсів;
• вибору найбільш раціональних шляхів фінансового розвитку об’єкту;
• втілення в життя прийнятих проектів;
• здійснення контролю за реалізацією прийнятих проектів;
• коригування розвитку об’єкту в процесі  впровадження фінансових планів.

   Управління  фінансовими ресурсами країни з  боку державних органів здійснюються в різних формах. До основних з них, зокрема відносяться: прийняття  законів та затвердження нормативних  документів, що регламентують розвиток фінансової діяльності; зміна обсягів  грошової та кредитної емісії; коригування  відсоткової політики та нормативів створення резервів; зміна обсягів  та напрямів капітальних вкладень в  економіку; залучення іноземного капіталу та ін.

   Фінансовий  контроль – це сукупність заходів  з організації нагляду за проведенням фінансових операцій об’єктами господарювання, а також перевірки результатів їх діяльності. Нагляд передбачає втручання органів контролю в сам процес формування, розподілу і використання фінансових ресурсів в ході проведення фінансових операцій. Фінансовий контроль включає певні конкретні форми. До них відносяться: бюджетний контроль; банківський контроль; валютний контроль; галузевий (відомчий) контроль;контроль з боку власників підприємства; контроль менеджерів. Бюджетний контроль здійснюється  в процесі складання, затвердження і виконання бюджетів всіх рівнів. Він спрямований на проведення операцій з нагляду та перевірки процесів формування доходів і видатків бюджету.

     Банківський контроль – це контроль, що здійснюється банківськими установами. Він включає  контроль центрального банку країни за операціями комерційних банків, а також ті контрольні функції, що здійснюють комерційні банки по відношенню до підприємств, установ і громадян. Банківський контроль включає як наглядові операції (додержання умов цільового використання кредитів, стан та використання застави), так і перевірку  кредитоспроможності та надійності клієнтів.

     До  валютного контролю відносяться  проведення нагляду та перевірки  діяльності суб’єктів фінансових відносин з питань залучення, обігу та використання іноземної валюти на території країни. Він включає контроль за надходженням до країни валютних коштів, використання валюти, відтоком валютних коштів за межі країни. [5, c. 315-318]

     Існують загальні засоби (методи), які державі  та органам місцевого самоврядування необхідно застосовувати, щоб формувати  публічні централізовані фонди коштів — бюджети, з яких згідно з запланованими  у актах про бюджет, покривати  видатки, що супроводжують їх функціонування. Ці загальні засоби зводяться до застосування Рис 1.1:

— імперативного  методу, коли держава і органи місцевого  самоврядування виражають вольові  бажання, обов'язкові для всіх юридичних  і фізичних осіб у процесі фінансової діяльності;

— рекомендаційного методу, заснованого на імперативному, коли держава або орган місцевого  самоврядування не наказують, а радять виконувати ті чи інші дії.

     У фінансовій діяльності може застосовуватися  і колегіальний метод, коли уповноважені державою і органами місцевого самоврядування на здійснення фінансової діяльності суб'єкти спільно вирішують ці питання.

     До  спеціальних методів фінансової діяльності держави і органів  місцевого самоврядування належать:

     а)  формування публічних централізованих  і децентралізованих фондів коштів;

     б)  розподіл фінансових ресурсів, які  створюють публічні фонди коштів;

     в)  використання цих ресурсів при фінансуванні видатків, що супроводжують кожну  дію органів держави та органів  місцевого самоврядування.

                       

     

       

       

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                    Рис1.1 методи фінансової діяльності 

      Головним завданням державного регулювання  фінансових відносин є узгодження Інтересів  суб'єктів цих відносин встановленням  необхідних обмежень і заборон у  цих відносинах Рис 1.2. 

     

       
 
 

       
 
 

                  Рис. 1.2 Завдання фінансової діяльності держави

     Таким чином, фінансова діяльність держави  — це заснований на нормах права  планомірний процес управління публічними централізованими і децентралізованими фондами коштів, необхідними для  здійснення завдань і функцій, що поставлені Конституцією України перед  державою, органами місцевого самоврядування та іншими публічними утвореннями, дозволеними  державою. 
 
 
 
 
 
 
 

      Розділ 2.ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА В СУЧАСНИХ УМОВАХ В УКРАЇНІ

      2.1 Фінансова політика України на сучасному етапі.

     Сьогодні  фінансово-економічна ситуація в Україні  є складною, суперечливою і неоднозначною. Об’єктивно самим процесом розвитку ситуації в центр економічної  політики нині поставлено питання про  збільшення реального економічного зростання. Останнє можливе за наявності  грошової, фінансової і виробничої стабілізації.

      В процесі своєї діяльності держава  вирішує досить суперечливі завдання, і тому, відповідно фінансова політика повинна бути балансуючою. Основними  напрямками фінансової політики в сучасних умовах є:

      1) проведення заходів щодо остаточного  переведення підприємств, і особливо  державних, до ринкових відносин;

      2) оздоровлення грошово-кредитної  системи та повний вихід з  кризового стану фінансів держави;

      3) комплекс заходів по соціальному  захисту населення.

      Отже, головне завдання фінансової політики в період сучасних перетворень в  нашій країні полягає не тільки в  тому, щоб забезпечити матеріально  ці перетворення, але й запобігти  соціальній напрузі в суспільстві  і максимально пом’якшити переходу від однієї системи відносин до іншої. [7, c.13-15]

     Діяльність  держави і муніципальних органів  у галузі фінансів базується на певних правових засадах і принципах. Фінансова  діяльність держави і органів  місцевого самоврядування передбачає такі завдання Рис 2.1. 

                    Завдання фінансової діяльності

 
 
 

                

                  Рис 2.1 Завдання фінансової діяльності держави

     На  сьогоднішній день Верховна Рада України  кожен рік затверджує Основні  напрями бюджетної політики, а  Національний банк України – Основні  засади грошово-кредитної політики. Ці документи є визначальними  у формуванні поточної фінансової політики держави.

      Так, пріоритетними напрямами бюджетної  політики на 2010 рік є:

• створення умов для подальшої стабілізації економіки;
• забезпечення бездефіцитності бюджетів соціальних фондів;
• розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів і підвищення їх ліквідності;
• здешевлення відсоткових ставок за кредитами, а також фінансової підтримки окремих інвестиційних проектів,тощо.

   Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної  сфери, передбачають комплекс змінних індикаторів фінансової сфери та систему заходів монетарної політики, спрямованих на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, сприяння відновленню економіки та стійкості банківської системи. [9]

   Основною  метою фінансової політики на середньострокову перспективу є ефективне управління державними фінансами.

Таким чином, фінансова політика України  на сучасному етапі спрямова на :

• створення умов для подальшої стабілізації економіки;
• забезпечення бездефіцитності бюджетів соціальних фондів;
• розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів і підвищення їх ліквідності;
• здешевлення відсоткових ставок за кредитами, а також фінансової підтримки окремих інвестиційних проектів,тощо.

        У підсумку можно зазначити,  що бюджетна політика України  спрямована на економічний розвиток  та поліпшення якості життя  населення, що є однією з  стратегічних цілей у довгострокової  перспективі. 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Шляхи та напрямки удосконалення фінансової політики України.

  1.3 Шляхи удосконалення фінансової політики України

 

      З проголошенням незалежності України  починається новий етап державотворення, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних  відносин.

      Фінансова політика має бути жорстокою, але  справедливою і активною, і повинна  стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси та бути привабливою для суб’єктів іноземних  країн. Фінансова політика повинна  весь час коригуватися відповідно до ситуації та вдосконалюватися.

      Необхідно визначити пріоритетні напрямки розвитку національного господарства та за структурною його перебудовою  створити умови для підприємницької  діяльності, захисту інтересів власних  товаровиробників та сприяння залученню  іноземних інвестицій.

      Практикою підтверджено, що фінансова політика, як і загальнодержавна економічна політика в цілому, залежить від сформованого правового поля та органів влади  і управління в процесі реалізації функцій держави і забезпечення легітимності фінансових відносин. Невипадково  фінансова політика виступає результатом  дії як об’єктивного, так і суб’єктивного  факторів впливу на її формування, реалізацію і розвиток в системі ринкових відносин.