Фінансова криза на підприємстві

Виділяють такі форми  санації підприємства:

1. Санація підприємства спрямована на рефінансування боргу, передбачає такі варіанти:

• мобілізацію внутрішніх фінансових резервів;

• зміну розміру статутного фонду шляхом додаткової емісії акції

• перетворення короткострокової кредиторської заборгованості в довгострокову;

• списання санатором-кредитором частини боргу;

• державну допомогу санованому підприємству;

• переведення боргу на іншу юридичну особу;

• цільовий банківський кредит;

• учать робітників у оздоровленні підприємства;

• відстрочку погашення облігацій підприємства;

• трансформацію боргу у власність.

2. Санація підприємства спрямована на його реорганізацію має такі форми:

• об’єднання;

• поділ;

• перетворення;

• передача в оренду;

• приватизація;

• продаж цілісного комплексу.

Санаційні заходи можуть оформлятися у вигляді плану  або програми, які різняться цілями, структурою, часовими характеристиками та складом виконавців [10].

Таблиця 1

Типовий план санації підприємства  

Вступ	Загальна характеристика підприємства: • правова форма організації бізнесу та форма власності; • організаційна структура; • сфера діяльності; • історична довідка.
1-й розділ	Аналіз вихідних даних: • оцінка зовнішніх умов; • аналіз фактичного фінансового  стану підприємства; • аналіз причин кризової ситуації та слабких місць підприємства; • стан ринків збуту продукції; • наявний потенціал  підприємства; • обґрунтування доцільності санації;
2-й розділ	Стратегія санації, оперативна програма: • стратегічні цілі санації; • каталог оперативних  заходів щодо відновлення ліквідності.
3-й розділ	План санаційних заходів: • план маркетингу та оцінка ринків збуту; • план виробництва та капіталовкладень; • організаційний план; • фінансовий план.
4-й розділ	Ефективність санації  та заходи для реалізації плану: • організація реалізації плану; • критерії оцінки ефективності; • оперативний санаційний контролінг; • можливі ризики в  процесі виконання; • сума можливих збитків; • можливі позитиви та додаткові прибутки.

[8].

Розробка плану  санації

Введення. У ньому наводяться:

• мета й завдання плану  санації;

• замовник плану санації;

• обґрунтування заходів щодо відновлення платоспроможності;

• повні відомості  про підприємство: повне і скорочене  найменування підприємства, його юридична адреса, організаційно-правова форма, форма власності, організаційна структура, коротка історія створення й т.д.

Розділ 1. Аналіз поточного  стану. Містить аналіз зовнішніх  умов функціонування, характеристику фінансового й техніко-економічного стану підприємства, оцінка причин неплатоспроможності й наявного у підприємства потенціалу.

Аналіз зовнішніх умов функціонування підприємства включає оцінку загальних політико-економічних тенденцій, галузі й ринку.

Аналіз фінансового  й техніко-економічного стану підприємства включає аналіз коефіцієнтів:

• ліквідності;

• фінансової стабільності;

• ділової активності;

• прибутковості підприємства;

При аналізі необхідно  більше уваги приділити аналізу  якісних характеристик, які можуть оздоровити фінансове становище підприємства.

Аналіз причин неплатоспроможності має на меті виявити фактори кризи й виключити їхній вплив  на діяльність підприємства.

Наявний потенціал у  підприємства оцінюється таким факторами: можливістю залучення додаткового  капіталу, наявністю кваліфікованого  персоналу, надійних джерел поставки сировини, ринків збуту, виробничим потенціалом, якістю менеджменту й організаційної структури.

Розділ 2. Стратегія санації. Містить стратегічні цілі санації, цільові орієнтири, безпосередньо  розробку стратегії, а також програму покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності й ліквідності.

Розділ 3. План санаційних заходів. Складається з наступальних частин, які можуть бути виділені в самостійні розділі плану санації.

План маркетингу. Мета – розробка комплексу заходів впливу на ринок і ситуацію на ньому для збільшення обсягів збуту продукції. У зв’язку з цим оцінюються:

• попит  і можливості ринку;

• конкурентність;

• місткість ринку;

• ринкові можливості підприємства;

• можливості і шляхи розширення ринків збуту.

Виробничий план. Мета – оптимізація виробничих процесів у частині поставок сировини й матеріалів, технологічного просу, виробничих потужностей, контролю якості. На цьому етапі оцінюється потреба в інвестиціях.

Організаційний план. Мета – створення ефективної організаційної структури підприємства, виявлення необхідності реорганізації або реструктуризації, підвищення мотивації й умов праці працівників.

Фінансовий план. Мета – розробка системи показників, що відображають очікувані фінансові  результати діяльності підприємства:

• прогноз обсягів  реалізації;

• баланс грошових доходів  і витрат;

• прогнозований баланс активів і пасивів після проведення санації;

• шляхи досягнення беззбитковості;

• джерела й форми  мобілізації фінансових ресурсів і  їхня окупність.

Розмір  потреби у фінансових ресурсах із зовнішніх джерел визначається різницею між загальною потребою підприємства у фінансових ресурсах і прогнозованому виручка від реалізації окремих об’єктів активів, продаж яких передбачено планом санації.

Розділ 4. Ефективність санації й графік заходів щодо реалізації плану. Включає аналіз очікуваних результатів, можливих ризиків і строків ви конання. [3].

 

Методика проведення фінансової санації підприємства

Санація що ініціюється  самим підприємством представляє  складний і у багатьох відношеннях хворобливий для нього процес, що вимагає ефективного фінансового управління на всіх стадіях його здійснення.

Таке управління здійснюється на підприємстві по наступних основних етапах:

1.Визначення доцільності  і можливості проведення санації.

2. Обґрунтування концепції санації.

3. Визначення напряму  здійснення санації. 

4. Вибір форми санації.  Форма санації безпосередньо  характеризує той механізм, за  допомогою якого досягається  її основна мета.

5. Підбір санатора.

6. Підготовка бізнес-плану  санації.

7. Розрахунок ефективності санації.

8. Затвердження бізнес-плану  санації. 

9. Моніторинг реалізації  заходів бізнес-плану санації.

Мета санації вважається досягнутою, якщо вдалося за рахунок  зовнішньої фінансової допомоги або  заходів реорганізацій нормалізувати господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкротом з подальшою його ліквідацією.

 

 

Реструктуризація  підприємства

У комплексі фінансово-економічних  та організаційно-правових заходів  з фінансового оздоровлення підприємства-боржника важливе значення має реструктуризація (реорганізація).

Реструктуризація підприємства означає здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових і  технічних заходів, спрямованих  на реорганізацію підприємства, зокрема  шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. [4]

Реструктуризація передбачає передусім аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства, який має  містити оцінку загальної вартості майна підприємства, активів і пасивів його балансу, їх структуру, аналіз кредиторської і дебіторської заборгованості, прибутковості та рентабельності виробництва, а також розрахунок коефіцієнтів абсолютної ліквідності та платоспроможності, які характеризують рівень фінансового стану підприємства.

На основі даних аналізу  робиться висновок щодо ліквідації підприємства через процедуру оголошення його банкрутом або реорганізації.

У разі прийняття рішення  про реорганізацію підприємства розробляється проект заходів реорганізації, який має включати:

• економічне обґрунтування  необхідності реструктуризації;

• пропозиції щодо методів  реструктуризації;

• витрати на реструктуризацію та джерела їх покриття;

• заходи вирішення фінансових, соціальних та інших проблем, пов'язаних з реалізацією проекту реструктуризації підприємства.

Реструктуризація (реорганізація) підприємства може передбачати такі заходи:

• заміну керівника підприємства;

• відокремлення від  підприємства непрофільних структурних  підрозділів;

• продаж зайвих основних фондів та устаткування;

• розподіл великих підприємств  на невеликі;

• часткову або повну  приватизацію або часткове закриття;

• проведення процедури банкрутства та ін. [11]

Реструктуризація може бути: фінансова, оперативна, стратегічна.

Фінансова реструктуризація передбачає зміну структури та розмірів власного й позикового капіталу, інших пасивів підприємства. При цьому структуру пасивів можна змінювати шляхом:

• відстрочення погашення  кредиторської заборгованості;

• одержання додаткових кредитів;

• списання заборгованості або її частки;

• збільшення статутного фонду;

• зниження процентної ставки із заборгованості;

• заморожування інвестиційних  вкладень;

• отримання від інвесторів нових інвестицій.

Оперативна  реструктуризація полягає у визначенні головних видів діяльності й розробці конкретних пропозицій, а також заходів ліквідації недоліків у господарсько-фінансовій діяльності підприємства з мінімальними витратами. Вона здійснюється в короткостроковому періоді тоді, коли підприємство підвищує платоспроможність та ліквідність за рахунок власних ресурсів при здійсненні санаційної реструктуризації. Основними шляхами такої реструктуризації можуть бути:

• скорочення чисельності  працюючих;

• вдосконалення організації  виробництва;

• вдосконалення управління грошовими потоками;

• економія витрат;

• виключення збиткових  видів діяльності;

• підвищення контролю за якістю продукції та витрачанням  фінансових ресурсів.

Стратегічна реструктуризація полягає в розробці та вжитті довгострокових заходів вдосконалення виробництва та поліпшення фінансового стану підприємства і здійснюється за рахунок залучення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування. Основними шляхами цієї реструктуризації можуть бути:

• зміна організаційної структури підприємства та власності;

• впровадження нових технологій;

• придбання та встановлення нового обладнання;

• розробка нових видів  продукції;

• пошук нових ринків збуту;

• підвищення кваліфікації персоналу.

Показниками ефективності реструктуризації підприємств можуть бути:

• підвищення продуктивності праці за рахунок запровадження системи сучасних машин, автоматизованих ліній та ін.;

• зниження витрат виробництва;

• досягнення і збільшення прибутковості;

• збільшення обсягів виробництва  та продажів продукції;

• збільшення грошових надходжень;

• поновлення платоспроможності та ліквідності. [11]

 

 

Висновок

 

Фінансові кризи характеризують протиріччя в стані фінансової системи  чи фінансових можливостях фірми. Це кризи грошового вираження економічних  процесів. Неплатоспроможність виступає основною ознакою фінансової кризи в будь-якій соціально-економічній системі

Фінансова криза –  це фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей  впливу його керівництва на фінансові  відносини, що виникають на цьому  підприємстві.

Діагностика фінансової кризи підприємства є узагальненням всіх складових економічної стратегії. Її головним завданням є визначення потенційних можливостей кризових ситуацій та банкрутства, і формування заходів їх запобігання. Фундаментальна діагностика банкрутства підприємств характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на основі методів факторного аналізу та прогнозування.

Особливе значення для  підприємств, що знаходяться в кризовому  стані, має формування і реалізація напрямків антикризового управління. У стабілізаційну програму перш за все має входити комплекс заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності підприємства. Мета санації вважається досягнутою, якщо вдалося за рахунок зовнішньої фінансової допомоги або заходів реорганізацій нормалізувати господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкротом з подальшою його ліквідацією.