ЗМІСТ

Вступ.

1 Теоретична частина.

2 Аналітична частина.

   2.1. Діагностика кризового стану підприємства.

      2.1.1 Експрес-діагностика.

      2.1.2 Діагностика на підґрунті балансових моделей.

      2.1.3 Оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу.

  2.2 Діагностика банкрутства підприємства.

      2.2.1 Моделі Альтмана.

      2.2.2 Модель Лиса.

      2.2.3 Модель Таффлера.

      2.2.4 Модель Спрингейта.

      2.2.5 Російська R-модель ІДЕА.

      2.2.6 Модель Сайфулліна і Кадикова.

      2.2.7 Універсальна дискримінантна функція Терещенка.

   2.3 Санація балансу.

3 Висновки та пропозиції.

Використана література.

Вступ

В процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фі-нансової системи опинилися в ситуації незадовільного фінансового стану, що призвело їх до глибокої кризи. Причиною кризового становища підприємств в Україні є не тільки зниження платоспроможного попиту покупців, що є результатом розвитку кризи в інших галузях економіки, а й неадекватний ринковим вимогам стан управління господарсько-фінансовою діяльністю суб’єктів господарювання.

Оздоровлення економіки значною мірою залежить від своєчасної та якомога безболісної ліквідації або реорганізації неефективних виробничих структур, які не лише не поповнюють бюджету держави, а й потребують її постійної фінансової підтримки.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

У теоретичній частині ми розглянемо потребу в капіталі для проведення санації підприємств. Потреба в капіталі — це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги. Визначення потреби в капіталі, необхідному для відновлення платоспроможності підприємства, є першочерговим завданням фінансового менеджменту на підприємстві, яке перебуває у кризі. У разі виникнення в підприємства дефіциту оборотних коштів можливі перебої в його постачанні, у процесах виробництва та збуту, виникають прострочені платежі й невиправдана заборгованість. Зрештою це призводить до фінансової кризи.

У аналітичній частині ми проведемо діагностику кризового стану підприємства яка містить експрес- діагностику, діагностику на підгрунті балансових моделей та оцінку і прогнозування показників задовільності структури балансу. Також мі проведемо діагностику банкрутства підприємства за допомогою різних моделей. На прикінці аналітичної частини ми проведемо санацію балансу, визначимо суму санаційного прибутку та побачимо чи вистачить її для покритті збитків підприємства і формування резервних фондів.

Визначення потреби в капіталі для проведення

  санації підприємства.

              Перш ніж здійснювати заходи щодо залучення фінансових ресурсів, необхідних для санації підприємства, слід визначити потребу в капіталі. Потреба в капіталі — це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.

Базою для класифікації форм, яких може набирати потреба в капіталі, є групування вихідних грошових потоків підприємства. Потреба в капіталі зумовлюється тим, що момент здійснення грошових витрат та момент надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати, не збігаються в часі. Щоб визначити потребу в капіталі, сукупні витрати підприємства доцільно розмежувати на дві групи:

1) витрати, пов’язані з підготовкою та організацією виробництва (капітальні витрати);

2) витрати, пов’язані з веденням та обслуговуванням виробництва (поточні витрати).

До першої групи належать витрати на заснування (реорганізацію) підприємства, купівлю та введення в дію основних фондів. Кошти, заморожені в таких витратах, повертаються на підприємство поступовим їх включенням у ціну реалізації продукції протягом тривалого часу. Отже, капітал, необхідний для фінансування зазначених витрат, має бути мобілізований на довгостроковий період. Такий капітал називають інвестиційним.

Витрати другої групи пов’язані з оплатою праці персоналу та придбанням предметів праці. Вони повністю переносять свою вартість на готову продукцію в поточному виробничому циклі, повністю включаються в ціну реалізованої продукції і повертаються на підприємство через короткий проміжок часу. Для фінансування таких витрат визначають потребу в оборотному капіталі.

Оборотний капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції.

Фінансовий капітал — важлива складова економічної потужності підприємства. Загалом економічна потужність включає в себе два основні компоненти: виробничу (технологічну) та фінансову потужність. Показник технологічної потужності характеризує обсяг продукції, який можна виробити на наявних у підприємства основних фондах. Фінансова потужність підприємства показує, який обсяг виробництва товарної продукції здатне профінансувати підприємство. Технологічні потужності фінансуються за рахунок інвестиційного, а фінансова — за рахунок оборотного капіталу. Загалом технічна та фінансова потужність є взаємозалежними величинами і визначаються можливостями збуту продукції.

Головною метою фінансового менеджменту у процесі санації підприємства є мобілізація фінансових ресурсів для виконання двох основних завдань:

1) відновлення (поліпшення) платоспроможності;

2) формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Щоб виконати перше завдання, підприємству потрібні оборотні кошти, а щодо другого йому знадобиться як інвестиційний, так і оборотний капітал.

У першому випадку потреба в капіталі постає переважно на пасивній стороні балансу (погашення кредитів, виплата процентів, виконання податкових та інших зобов’язань), а в другому — потреба в капіталі виникає на активній стороні балансу (фінансування капітальних вкладень та поточної операційної діяльності).

Визначення потреби в капіталі, необхідному для відновлення платоспроможності підприємства, є першочерговим завданням фінансового менеджменту на підприємстві, яке перебуває у кризі. У разі виникнення в підприємства дефіциту оборотних коштів можливі перебої в його постачанні, у процесах виробництва та збуту, виникають прострочені платежі й невиправдана заборгованість. Зрештою це призводить до фінансової кризи. З метою відновлення платоспроможності перед підприємством постає загальна необхідність поповнення фондів обігу, зокрема таких їх елементів, як кошти в касі та на поточних рахунках у банківських установах.

Потреба у грошових коштах визначається згідно з оперативною (Crash) програмою та платіжним календарем. Базою для визначення потреби в капіталі є дані аналізу фінансового стану підприємства та розшифрування кредиторської заборгованості за окремими контрагентами, обсягами заборгованості та строками погашення. Потреба в капіталі, яка випливає з оперативної (Crash) програми, складається із сум заборгованості, щодо яких не вдалося досягти домовленості про їх списання чи реструктуриза-цію та строк сплати яких настав або настане найближчим часом. Враховуються також платіжні зобов’язання, які можуть виникнути в ході поточної операційної діяльності суб’єкта господарювання.

Від правильності визначення обсягу капіталу, необхідного для відновлення платоспроможності та виконання поточних зобов’язань, залежить подальша життєдіяльність підприємства, оскільки неспроможність погасити заборгованість в установлений строк є підставою для порушення проти підприємства справи про банкрутство.

Потреба в капіталі для проведення виробничо-технічних санаційних заходів визначається за планом капіталовкладень, а також за організаційним та фінансовим планами проекту санації. Обсяг необхідних фінансових ресурсів обчислюється так:

«+» обсяг потреби в інвестиційному та оборотному капіталі;

«–» очікуваний обсяг виручки від реалізації окремих об’єктів активів;

«±» від’ємний (додатний) Cach-Flow (грошовий потік), очікуваний у періоді проведення санації.

Визначальним при цьому є обсяг потреби в інвестиційному та оборотному капіталі.

Потреба в інвестиційному капіталі визначається на підставі бюджету капіталовкладень, в якому відбито виробничу програму (асортимент товарів, робіт, послуг, які планується виробляти), а також зазначено, яке саме виробниче обладнання, технічну документацію, технологію, «ноу-хау» та в кого, на яких умовах і в який термін слід придбати, суму витрат на придбання. Загалом на обсяги потреби в інвестиційному капіталі впливають такі фактори:

• виробнича програма;

• вартість машин та обладнання, які заплановано придбати;

• вартість модернізації існуючих основних фондів;

• розмір підприємства;

• правова форма організації бізнесу;

• вид діяльності (галузь);

• місце розташування підприємства;

• строк окупності інвестицій.

Визначення потреби в оборотному капіталі для фінансування виробничого процесу є набагато складнішою проблемою, ніж розрахунок потреби в інвестиційному капіталі, оскільки наявність та структура оборотних коштів підприємства залежить від періоду, протягом якого капітал, авансований у виробництво певного продукту, знову надійде на підприємство у складі виручки від реалізації. Цей період досить важко розрахувати, оскільки він зумовлений багатьма невизначеними чинниками. Якби оплата предметів праці здійснювалася вранці, виробництво продукції — протягом дня, а ввечері відбувалися реалізація та надходження виручки, то потреба в оборотних коштах становила б один день. На практиці ж проміжок часу від оплати товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції, до моменту надходження коштів від її реалізації більший ніж один день:

• сировина та матеріали можуть надходити протягом кількох днів після їх оплати;

• виробництво може тривати кілька днів, тижнів і навіть місяців;

• готова продукція деякий час, не знаходячи свого покупця, зберігається на складі;

,• платежі за відвантажені товари, як правило, надходять з деяким запізненням (або взагалі не здійснюються) і т. ін.

Протягом усього циклу кругообігу засобів необхідно виплачувати заробітну плату, оплачувати рахунки за сировину та матеріали, нести інші витрати. Для виконання поточних платежів у підприємства завжди мають бути ліквідні засоби, обсяг яких визначається на основі розрахунку потреби в оборотному капіталі. Потреба в оборотному капіталі, необхідному для забезпечення фінансово-господарської діяльності, визначається за окремими видами оборотних активів:

• готовою продукцією;

• запасами сировини, матеріалів та напівфабрикатів;

• незавершеним виробництвом;

• витратами майбутніх періодів.

У вітчизняній практиці потребу в оборотних коштах визначають на основі їх нормування. Сукупний норматив (загальну потребу в оборотних коштах) обчислюють, підсумовуючи нормативи за окремими статтями. Норматив оборотних коштів за кожною статтею розраховується множенням одноденних витрат у грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях. До основних факторів, які впливають на обсяг потреби в оборотних коштах, слід віднести такі:

1) обсяг виробництва та реалізації продукції протягом періоду, на який визначається потреба в капіталі;

2) умови постачання підприємства товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставок, форми розрахунків тощо;

3) організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, розмір витрат, номенклатура продукції;

4) умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, форми розрахунків тощо .

Обсяг потреби в капіталі залежить не лише від розміру грошових надходжень підприємства, витрат на операційну й інвестиційну діяльність та часового розриву між витратами та надходженнями, а й від ефективності управління дебіторською та кредиторською заборгованістю.

Це підтверджується такими, наприклад, міркуваннями:

• надання товарних кредитів з метою стимулювання збуту продукції збільшує часовий інтервал між витратами та надходженням коштів — потреба в капіталі збільшується;

• у разі використання товарних кредитів постачальників факторів виробництва потреба в капіталі зменшується;

• коли одержано попередню оплату за товар, потреба в капіталі зменшується;

• якщо попередньо оплачені фактори виробництва, потреба у фінансових ресурсах зростає.

Плануючи обсяги потреби в капіталі, який відволікається в дебіторську заборгованість, слід враховувати ось що:

1.      Обмеження щодо надання товарних кредитів, відстрочок з оплати продукції може негативно вплинути на обсяги реалізації, оскільки в умовах ринку споживачі продукції (за інших однакових умов) надають перевагу тому оференту, який пропонує найвигідніші умови розрахунків та постачання.

Аналітична частина 

2.1.1. Експрес-діагностика проводиться з ціллю виявлення тенденцій зміни стану підприємства, оцінки глибини його неспроможності і проведення аналізу фінансового обороту, що забезпечує господарську діяльність.

Експрес-діагностика уявляє оцінку наближення стану підприємства до банкрутства на основі розрахунку відповідних коефіцієнтів і даних балансу.

На першому етапі ми складемо  аналітичний баланс та на його підставі проаналізуємо динаміку валюти балансу, структуру активів і пасивів балансу. Розглянемо відповідність балансу ознакам "позитивного" балансу на предмет:

- спрямованості зміни валюти балансу;

- порівняння темпів приросту оборотних активів з темпами приросту необоротних активів;

- порівняння власного капіталу з позиковим та темпів їх приросту;

- зміни в структурі позикового капіталу;

- порівняння темпів приросту дебіторської та кредиторської заборгованості.

Визначимо проблемні статті балансу та запропонуємо шляхи їх поліпшення.          

Обсяг реалізації продукції (без ПДВ) за звітний рік, тис.грн.                            -              43840

Собівартість реалізованої продукції, тис.грн                                                        -              39506

Прибуток від фінансової діяльності, тис.грн                                                        -              614

Прибуток від інвестиційної діяльності, тис.грн                                                        -              275

Аналітичний баланс

Основними статтями активу цього балансу є необоротні  і оборотні активи. Питома вага необоротних активів в структурі балансу складає 65,25%  на початок періоду, 39% на кінець періоду. Зменшення питомої ваги необоротних активів на кінець року відбулося за рахунок зменшення основних засобів  підприємства. Такі зміни сприяють прискоренню оборотності.

Вартість оборотних активів підприємства зросла на 8258 тис.грн. В основному це сталося за рахунок збільшення поточної дебіторської  заборгованості. Так само збільшилася вартість запасів. Це говорить про те, що підприємство розширює свою діяльність.

Пасив балансу характеризується значною питомою вагою власного капіталу підприємства. На протязі звітного періоду його частка в загальному обсязі джерел збільшилась з 62,19% до 63,26%, тобто на 1,07% за рахунок зменшення непокритого збитку.  Це є свідченням стійкості та незалежності підприємства. 

Зменшились частки довгострокових зобов’язань на забезпечення майбутніх витрат, що також підвищує фінансову стійкість підприємства.

Таким чином можна зробити висновок, що підприємство має задовільний фінансовий стан. Воно є досить платоспроможним, забезпечено власними оборотними засобами та ефективно використовує свої ресурси.

На другому етапі необхідно розрахувати систему показників-індикаторів кризового стану підприємства, на початок та кінець звітного року.

а) показники платоспроможності:

1) коефіцієнт абсолютної ліквідності, який вказує на термінову спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов’язанням розрахуємо за формулою:

,                                                  (2.1)

де ГК – грошові кошти та їх еквіваленти, тис. грн.;

ПІ – поточні фінансові інвестиції, тис. грн.;

ПП – поточні пасиви, тис. грн.

Розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок та на кінець року:

,

;

2) коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття), вказує спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов’язанням за рахунок усіх поточних (оборотних) активів розрахуємо за формулою:

,                                                      (2.2)

де ОА – поточні активи, тис. грн.

Розрахуємо коефіцієнт загальної ліквідності на початок та на кінець року:

,

;

3) проміжний коефіцієнт ліквідності, вказує на спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов’язанням за рахунок очікуваних надходжень:

                                  ,                            (2.3)

де ДЗ – дебіторська заборгованість за товари, послуги, у розрахунках та інша дебіторська заборгованість, тис. грн.

Розрахуємо коефіцієнт уточненої ліквідності на початок та на кінець року:

        ,

          ;

4) коефіцієнт забезпечення власними коштами:

                                                      ,                                                        (2.4)

Розрахуємо коефіцієнт забезпечення власними коштами на початок та на кінець року:

,

;

                    5) розрахуємо робочий капітал, який показує здатність продовження діяльності та інвестування після сплати поточних боргів:

                                                        ВОК=ОА-ПЗ,                                                                      (2.5)

                                                        ВОК нач=11643-10193=1450,

                                                        ВОКкон=19901-1127=18774;

6) маневреність робочого капіталу Оцінка ступеня матеріалізації робочого капіталу:

                                ,                                                       (2.6)

де З – запаси підприємства, тис. грн.

Розрахуємо маневреність робочого капіталу на початок та на кінець року:

,

;

б) показники фінансової стійкості та стабільності:

1) коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) вказує в якій мірі діяльність підприємства фінансується за рахунок власних коштів розрахуємо за формулою: 

                                                            ,                                 (2.7)

де ВК – власний капітал підприємства, тис. грн.;

ЗОК – загальний обсяг капіталу, тис. грн.

Розрахуємо коефіцієнт фінансової незалежності на початок та на кінець року:

                                              ,

                                                                           ;

2) коефіцієнт фінансової стабільності показує співвідношення поміж джерелами власних коштів підприємства  і залученими розрахуємо за формулою:

     ,                                                     (2.8)
 

де ПК– позиковий капітал (залучені кошти), тис. грн.

  Розрахуємо коефіцієнт фінансової стабільності на початок та на кінець року:

,

;

3) показник фінансового левериджу Оцінка залежності від довгострокових зобов’язань :

,                                                           (2.9)

де ДЗ – довгострокові зобов’язання, тис. грн.

Розрахуємо коефіцієнт фінансового левериджу на початок та на кінець року:

,

                                         ;

              в) показники ділової активності:

1) коефіцієнт обертання оборотних активів:

                                           .                               (2.10)

де В – виручка від реалізації, тис. грн.;

Аобор. – середній розмір оборотних активів за звітний період, тис. грн.

Розрахуємо коефіцієнт обертання оборотних активів:

;

2) тривалість обороту оборотних активів розрахуємо за формулою:

                                                           , днів.                                            (2.11)

Розрахуємо тривалість обороту оборотних активів:

       днів;

3) коефіцієнт оборотності запасів, який вказує на кількість разів поповнення запасів протягом аналізованого періоду розрахуємо за формулою:

                                            .                                (2.12)

Розрахуємо коефіцієнт оборотності запасів:

                                            ;

4) тривалість обороту запасів розрахуємо за формулою:

                                                    днів;                       (2.13)

г) показники оцінки майнового стану:

1) коефіцієнт зносу основних засобів показує оцінку частки зношених основних засобів у загальній їх вартості розрахуємо за формулою:

,                                                                (2.14)

Розрахуємо коефіцієнт зносу основних засобів на початок та на кінець року:

,

                                                    ;

2) фондовіддача - ефективність використання основних фондів розрахуємо за формулою:

,                                                              (2.15)

де С – собівартість реалізованої продукії, тис.грн.,

ОФсер – середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.

Розрахуємо фондовіддачу:

;

Розраховані показники наведемо у таблиці.

          *Поточні пасиви – це сукупність поточних зобов'язань, забезпечення наступних витрат і платежів, доходів майбутніх періодів.

Проаналізуємо показники-індикатори кризового стану підприємства. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити в поточний момент або найближчим часом . В нашому випадку він менш нормативного значеннями це свідчить про те, що підприємство не готово негайно ліквідувати короткострокову заборгованість

Зате загальний коефіцієнт покриття більш нормативного значення і говорить о достатності коштів для погашення заборгованості в майбутньому.

Розглянувши показники фінансової стійкості та стабільності ми бачимо, що діяльність підприємства фінансується за рахунок його власних засобів, що є позитивним фактором для потенціальних кредиторів підприємства.

Оборотність  активів підприємства  не висока і тривалість одного обороту складає 130 днів. Це пов'язано з тим, що велика частина коштів підприємства вкладена у важко ліквідні активи (основні засоби).

2.1.2. Діагностика на підґрунті балансових моделей.

Балансові (агрегатні) моделі базуються на абсолютних оціночних показниках, розрахованих у спеціальний спосіб на підставі звітності підприємства, що дають змогу зробити висновок стосовно фінансово-майнового стану в іншій, ніж коефіцієнтна, формі.

Реалізація цього методичного підходу передбачає визначення показників, наведених в таблиці 2.

Таблиця 2 – Показники джерел формування запасів

На підставі виконаних розрахунків можна зробити висновок, що на початок року підприємство має нестійке фінансове становище, це обумовлюється порушенням нормальної платоспроможністю та необхідністю залучення додаткових джерел фінансування, але на кінець року його стан значно краще. Власні обігові кошти майже у два рази вище запасів та витрат. Це свідчить про фінансову стійкість підприємства.

2.1.3 Оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу.

В сучасних умовах для виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та для своєчасного виявлення формування незадовільної структури  балансу в  цілях здійснення випереджувальних заходів  щодо  запобігання банкрутства застосовані затверджені Мінекономіки України Методичні рекомендації.

Поточна неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли на певний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу.

Показник поточної неплатоспроможності підприємства визначається за формулою:

ПП = ДФІ + ПФІ + ГКЕ – ПЗ,

де ДФІ – довгострокові фінансові інвестиції;

          ПФІ – поточні фінансові інвестиції;

          ГКЕ – грошові кошти та їх еквіваленти;   

          ПЗ – поточні зобов’язання.

Від'ємний результат свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.

                                          Пп нач= 382,3+671+302-10193=-8837,7

                                          Пп кон=126,2+27,7-10776=-10622,1

Критична неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, що відповідає потенційному банкрутству, коли на початок і кінець звітного періоду мають місце поточна неплатоспроможність,  а  коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними коштами наприкінці звітного періоду менші від їх нормативних значень 1,5 і 0,1.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається:

КП = ОА : ПЗ,

де ОА – загальна сума оборотних активів;

          ПЗ – загальна сума поточних зобов’язань.

                                                        Кп нач=11643:10193=1,14

                                                        Кп кон=19901:10776=1,85

Коефіцієнт забезпечення власними коштами характеризує наявність оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається за формулою:

КЗ = (ВК – НОА) : ОА,

де ВК – джерела власних та прирівняних до них коштів (власний капітал);

          НОА – необоротні активи.

                                                                      Кз нач=(20864-21888):11643=-0,09

                                                                      Кз кон=(20693-12755):1991=0,40

1. Якщо значення обох коефіцієнтів нижче нормативних, але є тенденція до їх зростання, розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності:

КВП = ,

                                                        Квп==0,52

де КПК, КПН, КПНЗ – значення коефіцієнтів покриття на кінець і початок звітного періоду та його нормативне значення;

          6 – кількість місяців, що становлять нормативний період відновлення платоспроможності;

          Т – звітний період, місяців.

Коли КВП > 1, то підприємство має реальну спроможність відновити свою платоспроможність, а коли < 1, то, навпаки, не має можливості відновити свою платоспроможність на протязі півріччя.

Надкритична неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли за підсумками року коефіцієнт покриття менше одиниці й підприємство не отримало прибутку; в цьому випадку повинна застосовуватись ліквідаційна процедура.

Щоб своєчасно виявити тенденції формування незадовільної структури балансу у підприємства та вжити застережних заходів, спрямованих на  запобігання  банкрутству,  здійснюється  систематичний  експрес-аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера, який розраховується:

КБ = (ЧП + А) : (ДЗ + ПЗ),

де (ЧП + А) – показник cash-flow;

          ЧП – чистий прибуток;

          А – нарахована за звітний період амортизація;

          ДЗ – довгострокові зобов’язання.

ЧП =ЗП * (1 – 0,23),тис. грн                                       

де ЗП – загальний прибуток підприємства, тис. грн;

(1-0,23) – рівень прибутку, що лишається  після оподаткування. 

Загальний прибуток розраховується за формулою:

ЗП =Преал + Пф + Пі , тис. грн.,                                     

де Преал –прибуток від реалізації, тис. грн.;

Пф та Пі – прибуток від фінансової та інвестиційної діяльності відповідно, тис. грн.

Прибуток від реалізації розрахуємо за формулою:

Преал = В – С, тис. грн.,                                              

де С – собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

                                          Преал=43840-39506=4334 тис.грн

розрахуємо загальний прибуток

                                          ЗП=4334+614+275=5223 тис.грн

розрахуємо чистий прибуток

                                          ЧП=5223*(1-0,23)=4021,71 тис.грн

розрахуємо коефіцієнт Бівера

                                                        Кб нач=(4021,71+4899):(232+10193)=0,86

                                                        Кб кон=(4021,7+5588):(112+10776)=0,88

Незадовільна структура балансу – це такий фінансовий стан підприємства, коли коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що свідчить про небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва; підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними коштами менш 0,1.

Залежно від значення розрахованих показників визначають ступень неплатоспроможності підприємства (таблиця 4). На підставі виконаних розрахунків зробити висновки про ступень неплатоспроможності підприємства та запропонувати заходи по підвищенню платоспроможності.

Таблиця 4 – Ступінь неплатоспроможності підприємства

На підставі виконаних розрахунків можна зробити висновки що ступень неплатоспроможності підприємства поточна. Коефіцієнт покриття та коефіцієнт забезпечення власними коштами на кінець звітного періоду складають – 1,85 і 0,4, що являється вище норми . 

2.2 Діагностика банкрутства підприємства.

Для діагностики ймовірності банкрутства використовуються різні підходи, що передбачають  застосування трендового  аналізу численної системи критеріїв та ознак, обмеженого кола показників, інтегральних показників, рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств, факторних регресій них і дискримінант них моделей.

Проте жоден з методів не дає надійного результату і тому не може бути застосований як універсальний. Тому доцільно відсліджувати динаміку змін показників по цілому ряду методик.

Необхідно розрахувати імовірність банкрутства підприємства відповідно до кожної з нижче наведеної моделі, при цьому бажано відмітити їх переваги та недоліки.

2.2.1 Моделі Альтмана.

1) Двофакторна модель Альтмана:

Z = - 0,3877 – 1,0736 КП + 0,0579 КАВТ,

де Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

          КП – коефіцієнт покриття;

          КАВТ – коефіцієнт автономії (фінансової незалежності).

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від'ємні значення  Z свідчать про зменшення ймовірності банк-рутства. Якщо Z > 0, імовірність банкрутства підприємства перевищує 50% і зростає зі збільшенням Z.

              Z = - 0,3877 – 1,0736 х 1,14 + 0,0579 х 0,62=-1,5757

  Z =- 0,3877 – 1,0736 х 1,85 + 0,0579 х 0,63=-2,3374

2) П'ятифакторна модель Альтмана 1968 року:

Z68 = 1,2 К1 + 1,4 К2 + 3,3 К3 + 0,6 К4 + К5,

де К1 – відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

          К2 – відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

          К3 – рівень доходності активів, тобто відношення загального прибутку до суми активів;

          К4 – відношення власного капіталу до суми залученого капіталу;

          К5 – коефіцієнт оборотності активів, тобто відношення виручки від реалізації до середньої суми активів.

              К1 нач==-0,03                                                        К1 кон==0,24

              К2 нач==-0,11                                                        К2 кон==-0,09

              К3 нач==0,16                                                                      К3 кон==0,16

              К4 нач==1,65                                                                      К4 кон==1,72

              К5==1,32

              Z68нач = 1,2 х(-0,03) + 1,4 х (-0,11) + 3,3 х 0,16 + 0,6 х 1,65 + 1,32=2,65

              Z68кон = 1,2 х 0,24 + 1,4 х (-0,09) + 3,3 х 0,16 + 0,6 х 1,72 + 1,32=3,04

В залежності від значення Z прогнозується імовірність банкрутства: до 1,8 – дуже висока; від 1,81 до 2,675 – висока; від 2,676 до 2,99 – можлива; більш 3,0 – дуже низька.

3) П'ятифакторна модель Альтмана 1983 року:

Z83 = 0,717 К1 + 0,847 К2 + 3,107 К3 + 0,42 К4 + 0,995К5

Z68нач = 0,717 х(-0,03) + 0,847 х (-0,11) + 3,107 х 0,16 + 0,42 х 1,65 + 0,995 х 1,32=2,39

Z68кон = 0,717 х 0,24 + 0,847 х (-0,09) + 3,107 х 0,16 + 0,42 х 1,72 + 0,995 х 1,32=2,44

Якщо Z83 < 1,23, підприємству загрожує банкрутство; якщо Z83 > 1,23, це свідчить про стабільний фінансовий стан.

2.2.2 Модель Лиса:

ZЛ = 0,063 К1 + 0,092 К2 + 0,057 К3 + 0,001 К4,

де К1 – відношення оборотних активів до суми всіх активів;

          К2 – відношення прибутку від реалізації до суми всіх активів;

          К3 – відношення загального прибутку до суми всіх активів;

          К4 – відношення власного капіталу до залученого капіталу.

              К1 кон==0,61                                          К2 кон==0,13

              К3 кон==0,16                                          К4 кон==1,72

ZЛ = 0,063 х 0,61 + 0,092 х0,13 + 0,057 х 0,16 + 0,001 х 1,72=0,061

Граничне значення ZЛ = 0,037.

Якщо ZЛ < 0,037, підприємству загрожує банкрутство; якщо ZЛ > 0,037, це свідчить про стабільний фінансовий стан.

2.2.3 Модель Таффлера:

ZТ = 0,03 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4,

де К1 –  відношення  прибутку  від   реалізації  до  короткострокових  зобов’язань;

          К2 – відношення оборотних активів до суми зобов’язань;

          К3 – відношення короткострокових зобов’язань до суми всіх активів;

          К4 – відношення виручки від реалізації до суми всіх активів.

              К1 кон==0,79                                                                      К2 кон==1,83

              К3 кон==0,17                                                                      К4 кон==1,34

Zкон = 0,03 х 0,79 + 0,13 х 1,83 + 0,18 х 0,17 + 0,16 х 1,34=0,50

Якщо ZТ > 0,3, підприємство має добрі довгострокові перспективи; якщо ZТ < 0,2, є ймовірність банкрутства.

2.2.4 Модель Спрингейта:

ZС = 1,03 К1 + 3,07 К2 + 0,66 К3 + 0,4 К4,

де К1 – відношення робочого капіталу до суми всіх активів;

          К2 – відношення загального прибутку до суми всіх активів;

          К3 – відношення загального прибутку до короткострокових зобов’язань;

          К4 – відношення виручки від реалізації до суми всіх активів.

              К1 кон==0,28                                                        К2 кон==0,16

              К3 кон==0,95                                                        К4 кон==1,34

ZСкон = 1,03 х 0,28 + 3,07 х 0,16 + 0,66 х 0,95 + 0,4 х1,34=1,95

Якщо ZС < 0,862, підприємство є потенційним банкрутом.

2.2.5 Російська R-модель ІДЕА:

R = 8,38 К1 + К2 + 0,054 К3 + 0,63 К4,

де К1 – відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів;

          К2 – відношення чистого прибутку до суми власного капіталу;

          К3 – відношення виручки від реалізації до суми всіх активів;

          К4 – відношення чистого прибутку до собівартості продукції.

              К1 кон==0,24                                                        К2 кон==0,19

              К3 кон==1,34                                                        К4 ==0,1

                            Rкон = 8,38 х 0,24 + 0,19 + 0,054 х 1,34 + 0,63 х 0,1=2,33

В залежності від значення R прогнозується імовірність банкрутства підприємства: до 0 –  максимальна (90 – 100 %); від 0 до 0,18 – висока (60 –

80 %); від 0,18 до 0,32 – середня (35 – 50 %); від 0,32 до 0,42 – низька (15 – 20 %); більше 0,42 – мінімальна (до 10 %).

2.2.6 Модель Сайфулліна і Кадикова:

ZСК = 2 К1 + 0,1 К2 + 0,08 К3 + 0,45 К4 + К5,

де К1 – коефіцієнт забезпечення власними коштами;

          К2 – коефіцієнт поточної ліквідності;

          К3 – коефіцієнт оборотності активів;

          К4 – рентабельність реалізованої продукції;

          К5 – рентабельність власного капіталу.

              К1 кон=0,4                                                        К2 кон=1,67

              К3 кон=1,32                                                        К4=0,09                                          К5кон=0,19

ZСКкон = 2 х 0,4 + 0,1 х 1,67 + 0,08 х 1,32 + 0,45 х 0,09 + 0,19=1,31

Якщо  ZСК > 1,  підприємство  має задовільний фінансовий стан; а якщо ZСК < 1, підприємство є ймовірність банкрутства.

2.2.7 Універсальна дискримінантна функція Терещенка:

ZТЕР = 1,5 К1 + 0,08 К2 + 10 К3 + 5 К4 + 0,3 К5 + 0,1 К6,

де К1 – відношення показника cash-flow до зобов’язань;

          К2 – відношення валюти балансу до зобов’язань;

          К3 – відношення загального прибутку до валюти балансу;

          К4 – відношення прибутку від реалізації до виручки від реалізації;

          К5 – відношення виробничих запасів до виручки від реалізації;

          К6 – оборотність основного капіталу, тобто відношення виручки від реалізації до валюти балансу.

cash-flowкон=9609,71

К1 кон==0,88                                                                      К2 кон==3,0

К3 кон==0,16                                                                                    К4    ==0,1

К5 кон==0,1                                                                                    К6 кон==1,34

              ZТЕРкон = 1,5 х 0,88 + 0,08 х 3,0 + 10 х 0,16 + 5 х 0,1 + 0,3 х 0,1 + 0,1 х 1,34=4,09

Якщо ZТЕР > 2, підприємству банкрутство не загрожує; якщо 1 <  ZТЕР < 2, фінансова стійкість підприємства порушена, проте якщо своєчасно запровадити   антикризові   заходи,   банкрутство  не  загрожуватиме;  якщо 

0 <  ZТЕР < 1, існує загроза банкрутства при відсутності заходів щодо санації; якщо ZТЕР < 0, підприємство вже майже збанкрутило.

Результати розрахунків зведемо до таблиці. Порівняємо отримані результати між собою, та зробимо необхідні висновки.

Таким чином, розглянувши всі моделі прогнозування банкрутства,  ми бачимо, що майже всі говорять про стабільний фінансовий стан і  добрі довгострокові перспективи. Тільки один показник - п'ятифакторної моделі  1968р    на початок року має негативне значення. Це через суму непокритого збитку, але на кінець року сума збитку зменшилась і ми в повній мірі можемо сказати, що підприємство стабільне.

2.3 Санація балансу.

Санація балансу полягає в покритті відображених у балансі збитків та створенні  необхідних резервних фондів за рахунок  одержання  санацій-

ного прибутку. Зазначений  прибуток  утворюється в результаті зменшення

статутного фонду підприємства, добровільних доплат власників його корпоративних прав або у разі списання кредиторами своїх вимог.

В цілях отримання санаційного прибутку власники підприємства прийняли рішення:

- реалізувати 25 % основних фондів, що значаться на балансі підприємства  на кінець року, по ціні в півтори рази вище їх балансової вартості;

1434 х 25% = 358,5тис.грн

358,5 х 1,5 = 537,75тис.грн

- виручку від реалізації основних фондів використати на придбання власних акцій за ціною, що становить 80 % від їх номінальної вартості;

537,75 * 100 / 80 =672,19

- викуплені підприємством власні акції надалі анулювати з одночасним зменшенням статутного капіталу.

18500-672,19=17827,81

При реалізації основних фондів у підприємства з’являється санаційний прибуток, що дорівнюється різниці між виручкою від реалізації основних фондів та їх балансовою вартістю. Санаційний прибуток складе:

537,75-358,5=179,25 тис.грн.

У результаті викупу власних акцій актив балансу зменшиться на 537,75 тис. грн. При цьому, з’явиться санаційний прибуток в розмірі різниці між номінальною та ринковою ціною акцій. Санаційний прибуток становитиме:

672,19-537,75=134,44 тис.грн.

Сума санаційного прибутку, що отримає підприємство від наведеної операції  склала 134,44 тис. грн., але її не вистачить для покриття збитків підприємства і формування резервних фондів

Складемо баланс підприємства після проведення його санації.

Таблиця 3.1 – Баланс до проведення санації

Таблиця 3.2 – Баланс після продажу основних фондів і викупу підприємством власних акцій

              Таблиця 3.4 – Баланс після анулювання акцій

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

У своїй  курсовій роботі я робила загальну характеристику бухгалтерської звітності – яка використовується для оцінки фінансового стану підприємства.  Розраховувала загальну оцінку динаміки і структури статей бухгалтерського балансу, аналіз ліквідності балансу, зворотність обігових коштів підприємства, робила аналіз ефективності використання майна підприємства.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття.

Підприємство, яке я розглянула досить стійке та фінансово незалежне. Воно платоспроможне у довгостроковому періоді.

Проте у короткостроковому періоді підприємство має критичну неплатоспроможність.

Для запобігання банкрутства підприємству необхідно міняти структуру активу, а саме:

- зменшати частку необоротних активів шляхом продажу зайвих основних фондів;

- збільшення обсягів виробництва з використанням більшої кількості виробничих запасів;

- продаж зайвих виробничих запасів підприємствам з аналогічним виробництвом.

Однак, розглянувши всі моделі прогнозування банкрутства, можна сказати, що дане підприємство має стабільний фінансовий стан і і добрі довгострокові перспективи. Тільки одна з приведених моделей  виявила вірогідності банкрутства. Проте, всі розраховані моделі базуються на  одних і тих самих показниках – виручка від реалізації, показники прибутку, обсяг активів, сума власного та позикового капіталу.

Підвищення  рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний стан залежить  також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому на підприємстві за умов ринкової економіки треба здійснювати не тільки оцінку активів і пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану й використання господарських засобів.

Баланс буде абсолютно ліквідним, коли: найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм; активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більш за них; активи, що важко реалізуються менші за постійні пасиви.

За деякими джерелами, точність моделі Бівера значно пе­ревищує точність моделі Альтмана, хоча основним обмеженням її застосування в Україні є неоднозначність трактування складу показника cashflow

Пропозиції: підвищення випуску продукції відповідно із запитом споживача; організація виробництва нових виробів, які будуть користуватися попитом.

Використана література

1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". – 1999.

2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств". – 1994.

3. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації. Наказ Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 26 січня 2001 р. № 49/121.

4. Про методичні рекомендації щодо виявлення неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства. Наказ Міністерства економіки України від 17 січня 2001 р. № 10.

5. Антикризисное управление: теория, практика, инфраструктура: Учебно-практическое пособие / Отв. ред. Г.А.Александров. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – 544 с.

6. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством. Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с.

7. Ізмайлова К.В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2003. – 144 с.

8. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. – К.: КНТЕУ, 2001. – 580 с.

9. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.

10. Федосов В., Опарін В., Льовочкін С. Фінансова реструктуризація в Україні. Проблеми і напрямки: Монографія / За наук. ред. В.Федосова. – К.: КНЕУ, 2002. – 387 с.