Фінансві ризики

Так само виникають труднощі з плануванням зовнішньоторговельних  операцій і інвестицій, якщо неможливо  з упевненістю розрахувати вартість кінцевих потоків грошових коштів у  національній валюті. Навіть якщо зміни  курсу виявляються сприятливими, невпевненість у тому, що ця тенденція збережеться, перешкоджає покладатися на цю інформацію при ухваленні рішень. Реакція експортерів на підвищення конкурентоспроможності товарів унаслідок знецінення валюти може бути уповільненою через невпевненість у тривалості збереження такої тенденції. Ці проблеми постають перед усіма суб'єктами, що господарюють, незалежно від їхнього розміру і сфери прикладання капіталу, оскільки необхідно враховувати можливості зміни курсу однієї валюти щодо всіх інших валют, взятих у сукупності.

Деякою мірою цю проблему вирішує створення валютних блоків. Наприклад, Європейська валютна  система значно допомагає знизити  фактор невизначеності для країн, що входять у неї, з метою фіксування обмінних курсів між країнами-учасницями. Однак для торговельних партнерів, які не входять у такі об'єднання, ризик залишається. Та й навіть усередині самих цих систем повна стабільність валютних курсів не може бути забезпечена.

У 70-ті роки в економічній  політиці відбувся перехід вів кейнсіанської  теорії, яка віддає перевагу стабільним процентним ставкам за рахунок нестабільності грошової маси, до монетариз-му, який обстоює необхідність контролю за грошовою масою. Досягнути стабільності одночасно і процентних ставок, і темпів зростання грошової маси неможливо, тому нестабільність процентних ставок є неминучим наслідком контролю за грошовою масою. Крім того, через взаємозалежність між національними і міжнародними грошовими ринками нестійкість процентних ставок призводить до нестійкості обмінних курсів, і навпаки.

Оскільки ризик і невизначеність є невід'ємними елементами фінансової діяльності, необхідні інструменти фінансової політики, спроможні знизити на всіх рівнях ступінь ризику і невизначеності. Інакше кажучи, потрібні методи хеджування. Хеджувт-ня передбачає забезпечення стабільності майбутніх валютних курсів і процентних ставок або гарантовану компенсацію втрат від їх несприятливих змін за рахунок прибутку, що отримується від господарської діяльності.

Призначення фінансових ринків полягає в тому, щоб забезпечити  ефективний розподіл наявного обсягу вільного капіталу між кінцевими споживачами (інвесторами). Фінансові ринки і є саме тим механізмом, який для укладення угод зводить тих, хто пропонує гроші, з тими, хто їх шукає. Для збільшення ефективності розподілу вільних грошових коштів існують фінансові інститути - посередники між кредиторами і кінцевими позичальниками. Вони (інститути) на професійній основі пропонують послуги щодо поєднання попиту і пропозиції на капітал фірмам, громадянам, урядам і функціонують у певному правовому і податковому просторі. Слід звернути увагу на те, що під фінансовими інститутами, у вузькому значенні слова, розуміють фінансові організації, а в широкому - нормативний порядок, систему проведення валютно-фінансових операцій цими організаціями.

Сучасний світовий фінансовий ринок характеризується:

• значним обсягом фінансових ресурсів та операцій, які здійснюються цілодобово, здебільшого уніфіковані і до них залучаються суб'єкти з високим рейтингом;
• скасуванням обмежень на фінансові потоки через національні кордони, таких як контроль капіталів та обмеження обігу іноземних валют. Наприклад, країни ОЕСР лібералізували майже всі види руху капіталу, включаючи короткострокові операції, здійснювані підприємствами та фізичними особами відповідно до "Кодексу про лібералізацію руху капіталу", що діє на території країн - членів ОЕСР;
• високим рівнем використання інформаційних технологій, які зменшують вартість трансакцій між країнами;
• застосуванням різноманітних фінансових інструментів.

Основні тенденції, що спостерігаються на світовому фінансовому ринку, характеризуються такими особливостями:

1. Створення валютних  блоків навколо провідних валют  світу.

Валютний блок - це угруповання  країн на основі валютно-економічного домінування держав, що очолюють цей  блок, шляхом прикріплення до їхньої валюти валют країн-учасниць блоку.

Із запровадженням євро в 1999 р. виник валютний блок євро. Нині в єдиній європейський валютний простір  намагаються увійти країни, Центральної  та Східної Європи, які не змогли цього зробити на момент запровадження євро. Доларовий валютний блок було створено в 1933 р. До нього ввійшли економічно залежні від США країни Латинської Америки та Канади. Нині деякі країни цього блоку (Еквадор, Панама) відмовляються від національної валюти і визнають долар США законним платіжним засобом. Однак країни євро і США не зацікавлені в розширенні сфери обігу своїх валют і тому стримують інтеграційні поривання країн з відносно слабкими валютами, нестабільними банківською, фінансовою системами, недостатньо розвинутими фінансовими та фондовими ринками. У Південно-Східній Азії можливе виникнення нового валютного блоку або шляхом об'єднання навколо японської єни, або шляхом об'єднання декількох валют і створення "азіатського євро".

2.Змінюється структура  фінансових інструментів ринку на користь інструментів реального сектору - корпоративних цінних паперів та їхніх похідних. Валюта, як інструмент фінансового ринку, втрачає самостійне значення. Спостерігається швидке зростання сектора корпоративних цінних паперів.

3. Фондові ринки є головним структуро утворювальним чинником фінансового сектора. Банківський сектор поступається механізму перерозподілу фінансових коштів фондовому ринку.

4. Зростання взаємозв'язку  між фінансовим та реальним  секторами економіки.

5. Зростання масштабів технологічного переозброєння фінансових ринків на основі інтернет-технологій, які стирають національні кордони і активно сприяють установленню безпосередніх зв'язків між інвесторами й емітентами незалежно від їхньої національної незалежності.

6. Зміни в ідеології  діяльності міжнародних фінансових  організацій. Ці організації роблять  акцент на підвищення відповідальності  країн, що розвиваються, за стабільність  національних ринків і відмовляються  виконувати роль гаранта стабільності  на їхніх фінансових ринках.

7. Різке збільшення  і домінування на світових  фінансових ринках спекулятивних  операцій, на частину котрих припадає  понад 95 % усіх фінансових угод. Це створило сприятливі підстави  для відмивання незаконного отримання  доходів та криміналізації фінансових ринків. Міжнародний кримінал, за даними ООН, щороку відмиває близько 600 млрд доларів.

 

ВИСНОВКИ

Отже, аналіз наукової та практичної літератури дозволив виділити чотири основні етапи розвитку СФР, початок та закінчення кожного з яких характеризується значною подією в світовій економіці (рис. 3).

Рис. 3. Етапи розвитку світового фінансового ринку

 

Так, початком першого  етапу було введення спочатку золото-валютного стандарту, а потім резервної валюти СДР, початок другого етапу охарактеризувався значним розвитком комп’ютерних та інформаційних технологій, третього етапу – розколом Радянського Союзу та початком роздержавлення власності в пострадянських країнах, четвертого – об’єднанням європейських країн у Європейський Союз та введенням єдиної грошової одиниці – ЄВРО. Проходження кожного етапу розвитку СФР супроводжувалося появою характерних для цього етапу тенденцій та чинників. Серед найважливіших тенденцій найбільш впливовими є: конкуренція, інтеграція, конвертація, концентрація, інформатизація.

Інтеграція міжнародних  ринків капіталу (І етап) стала можливою у зв'язку з ліквідацією багатьох бар'єрів для входження на національні  ринки капіталу іноземних кредиторів і позичальників, скороченням транзакційних витрат.

Конвертація фінансових ринків відбувається в результаті (ІІ етап):

• послаблення законодавчого розмежування інвестиційного і банківського секторів фінансового ринку;
• створення фінансових холдингів.

Концентрація (ІІ етап) міжнародного фінансового ринку характеризується об'єднанням функцій кредиторів і позичальників в ролі глобальних учасників фінансового ринку.

Інформатизація міжнародного фінансового ринку (ІІ етап) полягає  в широкому використанні новітніх інформаційних систем управління операціями. Цей чинник має першочергове значення для поглиблення і подальшого розвитку таких напрямів як конвертація, концентрація і інтеграція.

Зростання конкуренції  на міжнародних фінансових ринках обумовлене (ІІІ етап):

• появою нових напрямів вкладення капіталу (постсоціалістичні країни);
• зростанням конкуренції в країнах і регіонах, що забезпечують оптимальне співвідношення між рівнем прибутковості і ступенем ризику.

Важливими чинниками  розвитку світового фінансового ринку є: обсяги операцій на ньому, наявність тих чи інших фінансових інститутів та певних фінансових інструментів. У зв’язку з цим, іншим напрямком дослідження особливостей розвитку СФР є виявлення чинників, притаманних кожному з етапів його розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Міжнародні фінанси: підручник / за ред. Рогача О.І – К.: Либідь, 2003 – 784с.
2. Козак Ю.Г (ред) Міжнародна мікроекономіка Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.
3. Міжнародні фінансиО. М. Мозговий, Т. Є. Оболенська, Т. В. Мусієць: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 557 с.
4. Шелудько В. М. Фінансовий ринок : підруч. / В. М. Шелудько. — К. : Знання, 2008. — 535 с.
5. Буднік М. М. Фінансовий ринок : навч. посібник / М. М. Буднік, Л. С. Мартюшева, Н. В. Сабіна. — К. : ЦУЛ, 2009. — 334 с.
6. Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(15)2011 Р. С. Квасницька
7. Петрашко Л. П. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 221 с.
8. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — 119 с.