Информационные системы

Домашня контрольна робота

З дисціпліни: «Інформаційні системи і технології у фінансах»

1. Стадії та етапи розробки автоматизованої інформаційної системи.

Стадії  створення АСУП і зміст робіт  визначені Держстандартом. На передпроєктній стадії замовник проводить організаційні  заходи по підготовці об'єкта до обстеження і створення інформаційної бази, складає техніко-економічне обґрунтування  і   технічне завдання на розробку системи; розроблювач обстежить об'єкт, вибирає комплекс технічних засобів, а також разом із замовником визначає попередню економічну ефективність системи. На другій стадії розробляється технічний і робочий або техноробочий проект системи, налагоджуються програми і т.д. На третій стадії система здається спочатку в дослідну, а потім, після коректування документації, і в промислову експлуатацію.

     Розробка  проектно-технологічної й іншої  документації на систему   може здійснюватися різними організаціями. Зазначену документацію з доручення замовника (об'єкта) створюють організації – розроблювачі. Організацією - розроблювачем виступають науково-дослідні інститути, бюро і т.д. У ряді випадків розробку документації здійснює сам замовник або його обчислювальний центр і спеціально створений структурний підрозділ – відділ проектування системи.

     Якщо  система створюється однієї або  декількома організаціями-розроблювачами, то між замовником і цими організаціями  необхідно строго і точно реґламентувати права й обов'язки, обсяги і терміни  виконуваних робіт, порядок оформлення і здачі розробленої документації, а також форми і методи апробації  і впровадження системи в цілому або її складових частинах.

     Основними керівними документами при розробці системи являються:

     -нормативні  акти з питань використання  обчислювальної техніки в керуванні;

     -загальногалузеві і нормативні документи, інструкції, а так само державні і галузеві стандарти в галузі застосування економіко-математичних методів і обчислювальних машин;

     -документи по організації і керуванню виробничими об'єднаннями і промисловими підприємствами   відповідної галузі народного господарства;

     -каталоги типових прикладних програмних засобів обчислювальної техніки, засобів зв'язку й автоматики, а так само відповідна документація по розробленим автоматизованим банкам даних (АБД) і обчислювальним системам;

     -установлені  нормативи витрат ресурсів на  розробку і впровадження системи,  кошторисні норми і цінники  для визначення кошторисної вартості  окремих елементів і системи  в цілому.

     При розробці системи варто передбачати  застосування уніфікованих систем документації (УСД) – уніфікованих форм документів, встановлених УСД або розроблених  на їхній основі, і галузевих класифікаторів техніко-економічної інформації для  кодування вхідної і вихідної інформації з метою забезпечення інформаційної сумісності взаємозалежних і взаємодіючих систем різних рівнів і призначень.

     Перший  етап – розробка проектно-технічної  й іншої документації на систему  базується на матеріалах обстеження об'єкта керування і включає дві  стадії виконання робіт: передпроектну  і стадію проектування.

     На  передпроектній   стадії розробляється два документи: техніко-економічне обґрунтування системи і технічне завдання на розробку цієї системи.

     Техніко-економічне обґрунтування системи складається  на підставі результатів обстеження об'єкта, отриманих після проведення комплексу науково-дослідних робіт  і організаційно-технічних заходів  щодо вивчення системи керування  об'єкта. Це вивчення здійснюється з  метою визначення виробничих можливостей  об'єкта по підвищенню обсягу і якості продукції, що випускається, зниженню витрат матеріальних, трудових, фінансових і інших ресурсів, а також застосування більш ефективних методів планування, обліку й аналізу за допомогою економіко-математичних методів, електронних обчислювальних машин периферійної й організаційної техніки.

     Технічне  завдання на розробку АСУП складається  на підставі техніко-економічного обґрунтування. Незалежно від того, що система  може розроблятися і впроваджуватися  поетапно, технічне завдання складається  на систему в цілому з виділенням першої черги і затверджується на науково-технічній раді.

     Технічне  завдання на розробку АСУП включає  документи, перераховані в Держстандарті.

     На  стадії проектування АСУП створюється  два документи: технічний і робочий  проект. У ряді випадків замість  двох зазначених проектів розробляється  єдиний техноробочий проект системи.

     Затверджене технічне завдання на створення системи  є підставою для розробки технічного проекту системи. Після затвердження   технічного проекту   розробляється робочий проект, що затвердженню не підлягає. Досвід створення систем, у яких на практиці перевірений ряд ефективних рішень по основних видах забезпечення системи і методам її організації, дозволяє замість двох зазначених проектів розробити один – техноробочий проект системи. Одностадійний підхід до проектування дає можливість значно скоротити терміни розробки й обсяг документації, спростити процеси організації виконання цих робіт.

     Одночасно з розробкою того або іншого проекту  створюються класифікатори техніко-економічної  інформації на основі погодженої системи  класифікації і кодування техніко-економічної  інформації, що складається з загальнодержавних  і   галузевих (локальних) класифікаторів, які необхідно використовувати в процесі розробки класифікатора системи того або іншого об'єкта керування.

     Розробка  проектно-технологічної й іншої  документації на систему – важлива, але лише початковий етап в організації  системи на об'єкті керування. Від нього багато в чому залежить організація раціонального керування й ефективність функціонування розробленої системи. Однак, щоб теоретичні розробки принесли бажані результати, необхідно провести велику організаційну роботу по підготовці об'єкта керування і обчислювального центру до впровадження проекту системи на другому етапі. Роботи цього етапу звичайно виконуються паралельно з розробкою окремих елементів техноробочого проекту.

     Усі заходи повинні проводитися у  взаємозв'язку таким чином, щоб машинна  обробка забезпечила видання  необхідної єдиної вихідної інформації для своєчасного виконання апаратом керування своїх нових основних функцій.

     Заключний, третій етап включає апробацію окремих  елементів, а потім і впровадження проекту системи в цілому. Апробація  здійснюється по окремих елементах  проекту з метою перевірки  правильності розробки проектного рішення. За результатами апробації робиться коректування відповідних елементів  проекту системи.

      Актуальність  проблеми збереження й оперативного пошуку даних привела до появи  такого поняття, як «сховище даних». Варто  згадати про необхідності використання єдиних інформаційних сховищ в аналітичних  системах і в першу чергу в  системах підтримки прийняття рішень (СППР). Системи СППР користаються інформацією, зібраної за допомогою комп'ютерних  мереж з безлічі систем обробки  даних (СОД). Дані в СОД збираються, зберігаються і по досягненні встановленого  терміну вивантажуються. Дані в різних СОД можуть бути не погоджені між  собою, інформація в них може бути по-різному структурована, ступінь  її вірогідності визначити відразу  буває досить важко. Усе це свідчить про те, що архівні дані із СОД  без попередньої доробки використовувати  в інформаційних сховищах недоцільно.

      В даний час для спільного використання даних здійснюється інтеграція різних СОД на основі єдиного довідника  метаданних, тобто по кожнім новому запиті передбачається динамічне вивантаження даних з різних СОД, їхнє узгодження, агрегація і транспортування користувачу. З запропонованої схеми видно, що в ній отсутствует інтерактивна взаємодія з користувачем для проведення динамічного аналізу.

     Готовність  системи і введення її в експлуатацію оформляється відповідно до Держстандартів, що передбачають укладання актів  завершення робіт, приймання системи  в дослідну і промислову експлуатацію й інші документи.

     Якщо  об'єктом керування вибирається  промислове підприємство або виробниче  об'єднання, то при організації системи  варто так само користуватися  Загальногалузевими керівними методичними  матеріалами по створенню автоматизованих  систем керування підприємствами та виробничими об'єднаннями (АСУП).  

2. Порядок функціонування ЕП НБУ.

Система електронної пошти НБУ  

     Національний банк  України  самостійно  створює  систему ЕП і  
організує її роботу. Система ЕП НБУ - це територіально розподілена  
в  усій  Україні програмно-технічна,  адміністративно-технологічна  
система,  яка  призначена  для надійного  і   якісного   прийому,  
передачі,  обміну та управління інформаційними потоками (у вигляді  
повідомлень),  джерелом яких можуть бути різні програмні комплекси  
прикладних систем.

     Відповідальність за   організаційні   структури,    стратегію  
технічного  розвитку,  керування  технологічним  процесом  у межах  
надійної  і  стійкої  роботи  системи  ЕП  НБУ   покладається   на  
управління телекомунікаційних систем НБУ.

Призначення та особливості електронної  пошти НБУ.

     Система ЕП НБУ дає змогу інтегрувати локальні обчислювальні мережі — ЛОМ, які існують в її вузлах. Використовуючи ЕП, кожний користувач робочої станції — PC — ЛОМ її вузла може відправити повідомлення у вигляді текстового файла, підготовленого з використанням довільного текстового редактора; графічного файла, що містить графічні конструкції будь-якого вигляду; файла бази даних типу .DBF; файла табличного процесора. Інший абонент, який перебуває в іншому регіоні і є користувачем ЛОМ свого вузла, може приймати ці повідомлення на свою PC.

     Переваги  ЕП НБУ такі: висока швидкість доставляння повідомлень та можливість автоматизувати в установі процес обробки документації, починаючи з її отримання.

     Система ЕП НБУ не є системою діалогової взаємодії і має такі особливості:

         ·       формування й приймання поштових повідомлень — процеси, що розділені в часі і виконуються незалежно від процесів встановлення з'єднань між вузлами та передаванням даних;

         ·       система ЕП використовує архітектуру, коли повідомлення запам'ятовується на одному вузлі, а далі передається за маршрутом до іншого вузла доти, доки воно не буде доставлене адресатові. Така архітектура забезпечує передавання даних навіть у разі можливих відказів засобів зв'язку;

         ·       ЕП НБУ дає змогу передавати повідомлення одночасно багатьом користувачам завдяки введенню спеціального механізму «група вузлів» і вказуванню кількох адресатів при формуванні «поштового конверта». Таким чином передаються повідомлення, що стосуються багатьох або всіх абонентів, наприклад, загальні дані типу коригувань списку учасників, адрес вузлів ЕП тощо;

         ·       система ЕП НБУ допомагає організовувати взаємодію між програмними комплексами автоматизації банківської діяльності, які містяться в різних вузлах. При цьому забезпечується весь сервіс щодо зберігання, документування й надійності доставляння кореспонденції;

         ·       можливе підімкнення до ЕП НБУ серверів для факсимільного й телексного зв'язку, що дозволяє надавати додаткові послуги, додатковий сервіс кінцевому користувачеві.

     Система ЕП НБУ підтримує роботу абонентського вузла на базі використання таких технічних засобів: IBM-сумісних персональних комп'ютерів, «Науез»-сумісних модемів, що відповідають стандартам V.22 bis, V.32, V.32bis, криптографічнх блоків, комутованих телефонних каналів загального користування або спеціалізованої мережі «Іскра-2». Кількість каналів визначається інтенсивністю та обсягами передавання/приймання даних у вузлі. У разі використання кількох телефонних каналів для зручності в роботі організовують один груповий номер.

     У Центральному і регіональних вузлах додатково приєднують робочі станції, на яких виконуються програми управління з'єднаннями і транспортування  даних. (Потрібно зберігати на вузлі дані, що надходять, розподіляти їх між відповідними вузлами та забезпечувати транспортування.)

     Залежно від типу вузла використовується певний набір програмного забезпечення. У ЦВ і РЕВ це мережні ОС NetWare фірми NOVELL, вузлова версія ProCarry, операційна система DOS 5.O. На абонентських вузлах використовуються DOS, версія 3.30 і вищі; один із комутаційних мережних пакетів NetWare, ProCarry, PieNET, ASTRA, ACROCOM, мережні елементи UNIX. Найпоширенішою (частка її становить близько 85 %) є система ProCarry, хоча останнім часом починає зростати й частка UNIX.

     В ЕП ведеться довідник вузлів ЕП, який міститься в кожному вузлі системи у вигляді файла з іменем «SPRUSNBU.DBF». Цей довідник фактично описує адресний простір вузлів ЕП. Він ведеться в ЦВ, служби якого забезпечують актуалізацію довідника й готують коректури для розсилання по всіх інших вузлах ЕП НБУ. Кожний вузол має належне лише йому поштове ім'я.