Контрольная работа по "Финансам"

Міністерство  освіти та науки, молоді та спорту України 
Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра фінансів і економіки природокористування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота  
з дисципліни «Гроші і кредит»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              Виконала :

                                                                                            студентка 43-ОА групи

            Стихун А.В.

                                                                                            Шифр: 320616 
                                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівне 2012

 

1. Державне  регулювання інфляції

 

 Антиінфляційна політика  більшості країн з розвинутою  ринковою економікою проводиться  за кількома напрямами - дефляційної політики (урегулювання попиту), політики доходів чи за одним і другим напрямами одночасно.

 Дефляційна  політика включає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно-грошовий механізм. Для того щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати державного бюджету, передусім на субсидії підприємствам, соціальні потреби, інфраструктуру, на потреби військово-промислового комплексу. З метою вилучення з обігу зайвих грошей, які надійшли туди раніше, широко використовується посилення податкового тиску на доходи. Проте мобілізовані в бюджет через податки кошти можуть знову надходити в обіг у вигляді державних витрат. Щоб цього не сталося, необхідно реально зменшувати бюджетні витрати, насамперед невиробничого призначення. Для вилучення частини зайвих грошей форсується випуск державних позик.

 Важливим інструментом  дефляційної політики є кредитна  рестрикція та пряме лімітування випуску готівки в обіг. Підвищуючи дисконтну ставку центрального банку, регулюючи процентні ставки за пасивними й активними операціями комерційних банків, збільшуючи норму обов'язкових резервів та іншими методами, держава скорочує банківське кредитування економіки і цим стримує зростання грошової маси та платоспроможного попиту. Практикується пряме державне лімітування зростання кредитних вкладень та готівкової грошової маси в обігу, попередній контроль центрального банку за обгрунтованістю видач комерційними банками позик на великі суми.

 Політика дефляції  при послідовному і жорсткому її проведенні може дати бажаний антиінфляційний ефект, проте реалізація її пов'язана з певними труднощами, оскільки посилює соціальне напруження в суспільстві, викликає загрозу економічних спадів, зменшення зайнятості. Тому урядам нерідко доводиться маневрувати, оперативно змінюючи дефляційні методи інфляційними.

 Другий напрям антиінфляційної  політики - політика доходів - передбачає державний контроль за заробітною платою і цінами. Такий контроль може зводитися до фіксації зарплати і цін на певному рівні ("заморожування"), або встановлення темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах темпів приросту продуктивності праці або до того й іншого водночас. У країнах Заходу далеко не всі уряди наважувалися застосовувати його, зважаючи на можливі негативні соціальні наслідки, адже заморожування цін - це пряме втручання в приватне підприємництво й у сферу ринку, що призводить до деформації дії його механізму. Першим негативним наслідком цього є поява товарного дефіциту. Заморожування ж зарплати ставить у скрутне становище трудящих, викликає їх незадоволення урядовою політикою, посилює соціальне напруження.

 Під впливом неомонетаристських  ідей більшість країн Заходу  відмовилася від прямого втручання  в ціни і зарплату і спрямувала  свої антиінфляційні заходи на створення сприятливих умов для дії законів ринку і всіляке стимулювання приватного підприємництва. Це, зокрема, проведення жорсткої антимонопольної політики, заохочення ринкової конкуренції, скорочення державної підтримки малорентабельних і слабоконкурентних підприємств і галузей, введення гнучкої податкової політики, стимулюючої підприємницьку активність і зростання грошових заощаджень населення. Усі ці заходи позитивно впливали на розвиток виробництва, підвищення його ефективності та продуктивності праці, що, у свою чергу, сприяло результативності дефляційної політики. Завдяки цьому країни Заходу з початку 80-х років змогли перебороти галопуючу інфляцію, ввести її в межі "повзучої".

 Досвід державного  регулювання інфляції, накопичений  розвинутими країнами протягом 60-90-х років з урахуванням кейнсіанських і монетаристських рекомендацій, має велике значення для економічної теорії і практики.

 По-перше, інфляція  може легко з контрольованої  перетворитися в неконтрольовану,  досягти галопуючих темпів і призвести до тяжких економічних і соціальних наслідків. Тому більш надійною виявилася чітко виражена антиінфляційна політика.

 По-друге, антиінфляційна  політика дає тим більший ефект,  чим менше вона вдається до  прямого втручання у виробництво,  чим кращі умови створюються в країні для розвитку підприємництва і дії ринкового механізму. Тому вона не може обмежуватися дефляційними заходами, а повинна бути комплексною, включати й заходи, спрямовані на всебічне сприяння розвитку виробництва на ринкових засадах.

 По-третє, антиінфляційна  політика теж може викликати  певне напруження в економіці,  незадоволення нею певних сил,  які сподівалися на фінансову  підтримку з боку держави і  не одержали її. Тому проведення  такої політики вимагає від  її творців значної мужності і політичної волі, певних жертв з боку суспільства. Проте вони повністю окупляться завдяки забезпеченню економіки стабільними грошима.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Кредитні  спілки

 

Кредитна спілка — неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»). Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених Законом України «Про кредитні спілки». Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року (ст. 1) кредитну спілку віднесено до кредитних установ — фінансових установ, які відповідно до закону мають право за рахунок залучених коштів надавати кредити на власний ризик.

Початки кредитних  спілок

Батьківщиною кредитних  спілок вважається Німеччина, а їх батько — Фрідріх Вільгельм Райффайзен, який у селі Фламерсфельд розпочав свою кредитово-кооперативну діяльність у 1849-му році. Його «кредитова кооператива» для сільських жителів, відома у всьому світі як «райффайзенка», несла фінансову допомогу незаможнім селянам-фермерам, яких тоді немилосердно використовували лихварі. Приблизно у той сам час для найбідніших жителів міста, зокрема ремісників та дрібних купців у німецькому містечку Деліч, утворився міський тип такої ж ощадно-позичкової каси: її засновником був Герман Шульце-Деліч. З цих скромних початків постав кооперативно-кредитовий рух, який перенісся до Австрії у 1851, а згодом захопив Італію, Францію, Англію та інші країни.

В Україні першому  ощадно-позичковому товаристві дав  початок у 1871 Григорій Ґалаган у селі Сокиринцях Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер: Срібнянського району Чернігівської області); в Галичині перше кредитове товариство під назвою «Віра» заснував Теофіл Кормош у 1894 в місті Перемишль.

В незалежній Україні перші кредитні спілки відновили свою діяльність в 1992 році (створено перші 2 кредитні спілки в м. Кривий Ріг та м. Стрий (Львівська область). Відновлення кредитних спілок відбувалося за підтримки української діаспори з Канади та США.

     1993 року Указом Президента було затверджено «Тимчасове положення про кредитні спілки», яким кредитні спілки відносилися до громадських організацій, які надавали фінансові послуги. 90ті роки ХХ століття характеризувалися створенням великої кількості кредитних спілок, але гіперінфляція 1993-1994 років та «валютна» криза 1998 року призвела до закриття багатьох спілок.

20 грудня 2001 року було прийнято  Закон України «Про кредитні  спілки», який визначив правовий  статус кредитної спілки та  модель її роботи. 2002 року було  створено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг — центральний орган виконавчої влади, основним завданням якого є регулювання небанківсього фінансового сектору України. В 2003 році почалася процедура перереєстрації кредитних спілок і вони змінили статус з «громадського об'єднання» на «фінансову установу».

Органи управління кредитної  спілки

Вищим органом управління кредитної  спілки є загальні збори членів кредитної  спілки. Загальні збори збираються щонайменше один раз на рік. Основними  повноваженнями зборів є: затвердження статуту та положень про органи управління; обрання органів управління; прийняття рішення щодо реорганізації кредитної спілки.

Спостережна Рада кредитної  спілки обирається загальними зборами  членів кредитної спілки в кількості  не менше 5-ти осіб. Спостережна рада представляє інтереси членів кредитної  спілки в період між загальними зборами. Строк повноважень членів спостережної ради визначається рішенням загальних зборів (як правило, це 3 роки).

Кооперативна природа  діяльності кредитних спілок відображена  в принципах її діяльності (ст.ст. 2, 14, 20, 21, 24, 25 Закону України «Про кредитні спілки»). Ці принципи діяльності кредитних  спілок в Україні переплітаються з принципами кредитної кооперації, що ухвалені Всесвітньою радою кредитних спілок 24 серпня 1984 року.

Основні принципи:

• добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки — членство в кредитній спілці є відкритим для всіх, хто відповідає вимогам певної спільноти, хоче користуватись послугами спілки, готовий прийняти членську відповідальність;
• рівноправності членів кредитної спілки — усі члени кредитної спілки мають рівні права, в тому числі у разі голосування на загальних зборах, незалежно від розміру пайового та вступного внесків. Голосування на загальних зборах відбувається за принципом — один член кредитної спілки, присутній на зборах, має один голос;
• самоврядування — забороняється будь-яке втручання в діяльність кредитної спілки, за винятком випадків, передбачених законом;
• гласності — загальні збори членів кредитної спілки заслуховують та затверджують річні звіти діяльності органів управління та контролю кредитної спілки. Члени кредитної спілки мають право на ознайомлення з протоколами органів управління кредитної спілки;
• наданні послуг для поліпшення економічного та соціального захисту членів спілки — кредитна спілка діє з метою задоволення потреб її членів у кредитуванні за рахунок об'єднаних грошових внесків;
• неприбутковості — кредитна спілка не має на меті отримання прибутку, для подальшого його розподілу між засновниками. Кредитна спілка самостійно встановлює плату за послуги, які надаються членам кредитної спілки. Послуги, як правило, надаються за ціною близькою до собівартості;
• розподілу фінансового результату між членами — нерозподілений дохід, що залишається за результатами фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів);
• зміцнення фінансової стабільності — кредитна спілка формує резерви та фонди в розмірах встановлених чинним законодавством (для відшкодування можливих збитків, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного фінансового року, забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів формується резервний капітал; з метою покриття передбачуваних збитків від неповернених кредитів за рахунок частини доходів формується фонд покриття збитків від неповернених кредитів;
• співпраці між кредитними спілками — з метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів кредитні спілки мають право на добровільних засадах створювати асоціації кредитних спілок.

Кредитна спілка за своєю природою являє собою не лише ефективний механізм взаємокредитування своїх членів, але й громадською організацією. Тому вона може надавати організаційну та фінансову підтримку для реалізації різноманітних громадських ініціатив та гуманітарних програм в інтересах своїх членів, а також здійснювати благодійну діяльність та соціальні проекти для дітей, інвалідів та інших найменш соціально захищених категорій населення.

 Кредитна спілка  створюється і діє, в першу  чергу, для забезпечення можливості членам отримати кредит на прийнятних для них умовах. Це організація, що дозволяє на вигідних умовах отримати кредит на навчання, оздоровлення, придбання або будівництво житла, придбання побутової техніки, одягу та ін. Відсотки, отримані спілкою за кредитами, складають її доход, який у подальшому спрямовується на формування фондів та начислення відсотків на вклади членів.

Фінансові продукти кредитних  спілок створюються самими членами  організації. Співробітники кредитних  спілок розроблюють депозитні та кредитні програми, а члени організації «відсіюють» найменш затребувані з них. Таким чином, кредитні спілки надають фінансові послуги лише за тими програмами, що найбільш затребувані членами організації.

Державне регулювання  діяльності кредитних спілок

Державне регулювання діяльності кредитних спілок здійснювали такі органи державної влади 2003 - 2012 - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України - Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом; не входить до структури Кабінету Міністрів України. 2012 - Національна комісія, що здійснює регулювання на ринках фінансових послуг - спеціальний орган виконавчої влади.

 

 

 

 

 

Завдання 1.

В таблиці наведено балансові  звіти комерційного банку. Визначити  кредитний потенціал банку та банківської системи при умові, що банк буде надавати кредити на максимально можливу суму. Скласти балансовий звіт банку після того, як він надасть кредити на максимально можливу суму.

№	Показник	Варіант16
1.	Норма обов’язкового  резервування,%	13
	Актив балансу банку, млн.грн.
2.	Резерви	48
3.	Кредити видані	70
	Пасив балансу банку, млн.грн.
4.	Власні кошти	51
5.	Строкові вклади	18
6.	Вклади до запитання	49