Моделі фінансових відносин у суспільстві

Університет економіки і права КРОК

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

Тема: Моделі фінансових відносин у суспільстві

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка:

Шпадарук Анастасія

група МЕ-ех08

 

 

 

 

 

Київ 2012

Розподіл і перерозподіл ВВП може здійснюватись за різними  схемами, згідно з якими будуються  моделі фінансових відносин у суспільстві. В основі побудови фінансової моделі суспільства лежать роль і місце  в ній держави. Моделі розрізняються  за двома ознаками:

 

а) за послідовністю розподілу  ВВП;

 

б) за рівнем державної централізації  ВВП.

 

За послідовністю розподілу  ВВП розрізняють дві моделі —  ринкової й адміністративної економіки. Їх розглядають виходячи з розподілу  новоствореної вартості — національного  доходу, домінуючими складовими якого  є заробітна плата і прибуток. Він є основним і обов’язковим об’єктом розподілу. Основним за питомою  вагою і значущістю. Обов’язковим, оскільки не може бути нерозподіленим — інакше зупиниться процес відтворення  виробництва.

Фінансова модель ринкової економіки є основною, вона пройшла  значний історичний шлях розвитку і  домінує у світі. Сутність її дуже проста і логічна: спочатку вартість реалізованого національного доходу розподіляється між тими, хто зайнятий у його створенні. Це власники засобів  виробництва, котрі отримують прибуток, і робітники та службовці, яким виплачується заробітна плата. У загальному вигляді  ця модель може бути зображена на схемі 4 — заштрихована частина показує  оподаткування заробітної плати  окремих робітників і службовців (а, б) та прибутку підприємців (А, Б).

Характерна ознака моделі полягає в тому, що держава отримує  свої доходи насамперед на основі перерозподілу  національного доходу.

Модель є відкритою, зрозумілою і точно характеризує фінансові реалії у суспільстві: по-перше, у ній точно відображається рівень доходів кожної юридичної і фізичної особи, який, у свою чергу, характеризує їх вклад у створення національного доходу; по-друге, достовірно визначається рівень оподаткування: кожний суб’єкт точно знає, скільки він заробляє і скільки віддає; по-третє, чітко зафіксовано стимули до зростання доходів на основі зростання виробництва і підвищення продуктивності праці.

Схема.1 Фінансова модель ринкової економіки

 

Пропорції первинного розподілу  національного доходу між підприємцями і робітниками та службовцями регулюються:

ринковими відносинами;

у законодавчому порядку.

Ринкові відносини сприяють установленню оптимальних пропорцій  між заробітною платою і прибутком. З одного боку, кожний суб’єкт заінтересований  у збільшенні своєї частки. Однак, з іншого, — є певні об’єктивні обмеження, які ведуть до того, що кожний суб’єкт заінтересований у доходах  іншого. Так, для підприємців украй  необхідним є високий рівень доходів  населення, оскільки це сприяє розширенню обсягу продажу, а значить, і забезпеченню формування прибутку. Робітники і  службовці заінтересовані в прибутку підприємства, тому що він створює  передумови для розвитку виробництва, а відтак і зростання заробітної плати. При цьому переважну частку в національному доході у сучасних умовах займає саме заробітна плата, тоді як обсяги прибутку мінімізуються  потребами виробничого розвитку. Законодавче регулювання полягає у встановленні мінімального рівня оплати праці й обмеженні максимального рівня рентабельності на основі застосування економічних інструментів, наприклад податку на надприбуток. Пропорції перерозподілу національного доходу регламентуються тільки законодавчими актами.

Сутність фінансової моделі адміністративної економіки, яка застосовувалась  у колишньому СРСР та інших соціалістичних країнах, полягає в тому, що переважна  частина національного доходу одразу централізувалась у бюджеті й  виключалась із розподільних відносин. Держава спрямовувала в бюджет централізований  чистий дохід — податок з обороту  і частину децентралізованого чистого  доходу — прибутку підприємств (через  систему платежів з прибутку). Частина  прибутку (до 40%) залишалась на підприємстві, інша частина національного доходу виплачувалась робітникам і службовцям у вигляді заробітної плати, яка  підлягала прибутковому оподаткуванню. Модель адміністративної економіки  може бути подана у такому вигляді.

Схема 2. Фінансова модель адміністративної економіки

 

Характерна ознака моделі полягає в тому, що переважну частину  своїх доходів держава отримує  в процесі первинного розподілу національного доходу.Модель є закритою і не відображає фінансових реалій у суспільстві: по-перше, з неї не видно реального рівня доходів юридичних і фізичних осіб; по-друге, доходи юридичних і фізичних осіб не відображають їх вклад у створення національного доходу; по-третє, неможливо достовірно визначити рівень оподаткування; по-четверте, відсутні стимули до продуктивної праці.

Пропорції первинного розподілу  національного доходу регулюються  державою за допомогою адміністративних методів. Рівень заробітної плати регулювався  через установлення тарифних розрядів і посадових окладів. На основі планового ціноутворення фіксувався централізований чистий дохід держави (податок з обороту) і встановлювався рівень прибутку підприємств.

Звісна річ, виділення  зазначених моделей певною мірою  має умовний характер. У моделі ринкової економіки присутні елементи участі держави в первинному розподілі  за допомогою непрямих податків. Модель адміністративної економіки, у свою чергу, включала елементи перерозподілу. Відмінність однієї моделі від другої полягає в різних пропорціях. У  моделі ринкової економіки переважає  участь держави в перерозподілі  ВВП, а в моделі адміністративної економіки — втручання у його первинний розподіл.

За рівнем державної централізації  ВВП у рамках фінансової моделі ринкової економіки умовно можна виділити три основні моделі: американську, західноєвропейську та скандинавську.

Американська  модель, яка заснована на максимальному рівні самозабезпечення фізичних і самофінансування юридичних осіб, характеризується незначним рівнем бюджетної централізації » 25—30%. Фінансове втручання в економіку зведене до мінімуму. У соціальній сфері забезпечуються тільки ті верстви населення, які не в змозі обійтися без державної допомоги. Модель створює максимальну фінансову стимуляцію: з одного боку, вона дає можливість заробляти, з іншого — вимагає цього. Це досить жорстка і жорстока модель, але вона водночас і високоефективна, оскільки заснована, по суті, на примусовій фінансовій стимуляції.

Західноєвропейська  модель характеризується поміркованим рівнем централізації ВВП у бюджеті » 35—45%. За рахунок вищого рівня централізації ВВП більш розгалуженою є і державна соціальна сфера, насамперед у галузі освіти. Сутність моделі зводиться до паралельного функціонування державних і комерційних установ у соціальній сфері.

Скандинавська модель передбачає досить високий рівень бюджетної централізації ВВП — 50—60%. Відповідно вона характеризується розгалуженою державною соціальною сферою як у галузі освіти, так і охорони здоров’я. Вона створює клімат упевненості й соціальної врівноваженості. Однак така модель можлива тільки за умов, по-перше, високого рівня ВНП на душу населення, який забезпечує високий рівень і суспільного, і індивідуального споживання, і, по-друге, високого рівня культури та свідомості народу, відповідного ставлення до праці й поваги до державного сектора.

 

Використана література:

 

1. Венгер В.В. « Фінанси»: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]/ В.В. Венгер – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 439с.

 

2. Опарін В.М. Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти). - Рукопис.

 

3. Вільна енциклопедія Wikipedia – www. wikipedia.org