Монетарна політика, її цілі і завдання

Монетаристський підхід

В цілому в 70-х гг. спостерігалась криза кейнсіанської  школи. В економічній науці поперше став переважати неокласичний напрям, а після цього - монетаризм. Головний теоретик монетаризму - відомий американський економiст, лауреат Нобелівської премії М.Фрiдмен. В самих загальних рисах основні положення монетаризма такі:

1.Монетаризм базується на переконанні, що ринкова економіка це внутрішньо стійка система, всі негативні моменти - результат некомпетентного втручання уряду в економіку.

2.Кореляція між грошовим чинником (масою грошей в обігу) і номiнальним об'ємом ВНП виявляється понад тісною, ніж між інвестиціями і ВНП. Динаміка ВНП слідує безпосередньо за динамікою грошей (правда, з деяким спізненням), тому монетаризм робить упор на гроші.

3.Монетаризм спирається на рівняння І.Фiшера: М*V=P*Q, але якщо І.Фiшер робить упор на взаємозв'язок грошового феномену з цінами, то М.Фрiдмен ув’язує динаміку грошового чинника із номiнальним ВНП.

Оскільки  добуток P*Q - це фактично номiнальний  ВНП, то рівняння можна представити  як: М=ВНП/V.

Монетаристи затверджують, що величина V стабiльна, тобто практично не змінюється в короткостроковому періоді, а в довгостроковому періоді змінюється повільно і ці зміни легко передбачені. Крім того, при зміні грошової пропозиції V не змінюється.

Але якщо V стабiльна, то чинник грошей можна  записати з певним коефіціентом k, тоді

k*M=ВНП, отже, грошова пропозиція - це вирішальний чинник, що впливає на зміну ВНП.

Причинно-слідчий  зв'язок між пропозицією грошей і  номiнальним ВНП здійснюється не через процентну ставку, а безпосередньо, тим самим відомі як вхідні і вихідні дані "впливу пропозиції грошей на ВНП, самий ж механізм впливу скритий. М.Фрiдмен спробував пояснити цей механізм, ввівши проміжну категорію - "портфель активів", тобто сукупність всіх ресурсів, якими володіє iндивiдум.

Фрiдмен відзначав, що кожна людина звикає до певної структури активів: співвідношенню грошей і інших видів активів. При збільшенні грошової пропозиції звичне співвідношення змінюється і, щоб відбудувати його, люди починають купувати будь-які реальні і фінансові активи (а не тільки облігації, як представляють кейнсіанці). Сокупний попит зростає і в кінцевому рахунку привозить до зростання номiнального ВНП.              Виходячи з цього, М.Фрiдмен висунув "грошове правило" збалансованої довгострокової монетарної політики, а саме: державі слід підтримувати обгрунтований постійний приріст грошової маси в обігу. Величина цього приросту визначається рівнянням М.Фрiдмена:

М = P + Y,

де М - средньорічний темп приросту грошей, % за тривалий період; Y - средньорічний  темп приросту ВНП, % за тривалий період, %; P - средньорічний темп очікуваної інфляції, %.

Средньорічний темп очікуваної інфляції підраховується по так званій "сент-луiсськiй моделі", а саме - із сокупного рівня інфляції віднімається інфляція, викликана державою, профспілками і т. п. Одержується різниця - ця величина так званої очікуваної інфляції.

Монетарне правило М.Фрiдмена активно стало  застосовуватися із 1975 року в Англії і США (течерiзм і рейганоміка), в  так званій політиці таргетування, тобто щорічного запровадження  певних обмежень на збільшення грошової маси в обігу. Грошове правило М.Фрiдмена припускає стабільне і помірне зростання грошової маси в межах 3-5% на рік. В разі порушення грошового правила при темпі грошових вливаннь в економіку понад 3-5% на рік буде діятися збільшення інфляції, а якщо темп уливання буде нижче 3-5%, то темп приросту ВНП буде падати. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

На сучасному  етапі розвитку, в епоху бурхливих  змін на світовій арені, особливої важливості набули питання, пов’язані з системами  державного регулювання. Вважаю, що не треба доводити того, що від методів та інструментів державного регулювання залежить демократичний устрій в суспільстві. У цьому науковому дослідженні, автор детально зупинився на інструментах монетарної політики. Після розгляду питання можна сказати:

- основними інструментами регулювання грошової маси в цей час в світовій економіці є операції на відкритому ринку. Шляхом купівлі та продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів, центральний банк може здійснити вливання резервів в кредитну систему держави або вилучити їх з обороту. Операції на відкритому ринку проводяться центральним банком спільно з групою дорідних банків та інших фінансово-кредитних закладів;

- серед інструментів монетарної політики зміна банковської облікової ставки займає друге місце за значенням після політики центрального банку на відкритому ринку; третім інструментом монетарної політики є зміна норми обов’язових резервів. Цей інструмент, на думку спеціалістів, які зай маються цією проблемою, є найбільш потужним але в той же час достатньо грубим, оскільки торкається основ усієї банковської системи. Навіть незначна зміна норми обов’язкових резервів може викликати значні зміни в об’ємі банківських депозитів та кредитів, тому вживається цей інструмент у виключних випадках.

Розгладаючи особливості проведення монетарної політики на сучасному етапі, потрібно визначити, що сучасні теоретичні моделі монетарной політики становлять синтетичну модель, що базується і на кейнсіанских і на монетаристских подходах, а також враховуючи і інші точки зору, існуючі в теорії грошей, вибираючи раціональне в кожної із них.В довгостроковому періоді в грошово-кредитної політиці сьогодні переважає монетаристський підхід. Разом із тим, держава не відмовляється в короткостроковому періоді від впливу на процент в цілях швидкого економічного маневрування. 

Використана література 

        1. Особливості монетарної політики  НБУ в умовах трансформаційної  економіки України  [Текст] / Званська В.А. // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.15. - Суми: УАБС НБУ, 2006. - C.230-240.

    2. Національний банк України: основні  функції, грошово – кредитна  політика, регулювання банківської  діяльності [Текст]: Навч. посіб. / [О.С. Любунь, В.С. Любунь, І.В. Іванець]. – К.: ЦНЛ, 2004. – 351 с.

      3.Лексик В. Кредит и банки: Пер. с. нем. Р. и Ф. Михалевских. – М.; Перспектива, 1994 – 118с.

     4.Матвієнко В. Держава і банки. – К.:1999. – 154с

    5.„Основи економічної теорії”, Київ, 1993р. Під. Ред. Мочерного С.Г.