Міжбюджетні відносини в контексті змін редакції Бюджетного кодексу України (2001 та 2010 рр.).

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Ноября 2012 в 16:35, контрольная работа

Описание

Бюджетний кодекс - це перший у незалежній Україні системний, цілісний правовий акт, що започаткував кардинальні зміни в бюджетному процесі, проведення у бюджетній сфері реформ. Прийняття Бюджетного кодексу стало першим кроком до реформування бюджетної системи згідно з Конституцією України та нормами і стандартами відповідного законодавства Європейського Союзу. Основні положення Бюджетного кодексу України здобули підтримку і схвалення на Восьмій сесії Ради Європи, що відбулася 13 листопада 2001 р. в Страсбурзі.

Работа состоит из  1 файл

Міжбюджетні відносини в контексті змін редакції Бюджетного кодексу України (2001 та 2010 рр.)..doc

— 228.50 Кб (Скачать документ)

10. Міжбюджетні відносини в контексті змін редакції Бюджетного кодексу України (2001 та 2010 рр.).

Бюджетний кодекс - це перший у незалежній Україні системний, цілісний правовий акт, що започаткував кардинальні зміни в бюджетному процесі, проведення у бюджетній сфері реформ. Прийняття Бюджетного кодексу стало першим кроком до реформування бюджетної системи згідно з Конституцією України та нормами і стандартами відповідного законодавства Європейського Союзу. Основні положення Бюджетного кодексу України здобули підтримку і схвалення на Восьмій сесії Ради Європи, що відбулася 13 листопада 2001 р. в Страсбурзі.

Розглянувши редакції Бюджетного Кодексу України за 2001 рік та за

2010 рік, можемо зробити  порівняльну таблицю, в якій відобразимо які саме статті зазнали змін.

Стара редакція Бюджетного кодексу України

Бюджетний кодекс України (редакція від 8.07.2010р.)

Розділ IV

МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ

Глава 13. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

Розділ IV

МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ

Глава 13. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 85. Передача державою права на здійснення видатків

2. Забороняється планувати та  здійснювати видатки, не віднесені  до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж  бюджетного періоду видатки на  фінансування бюджетних установ  одночасно з різних бюджетів, за винятком державних професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів державної форми власності. При цьому фінансування зазначених навчальних закладів за рахунок коштів місцевих бюджетів може здійснюватися виключно у разі перевиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету.

2. Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету при відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату.

3. Товари (роботи, послуги), придбані головним розпорядником коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) за рахунок видатків на централізовані заходи відповідно до програмних документів економічного та соціального розвитку, державних цільових програм, можуть бути передані бюджетним установам, які утримуються з інших місцевих бюджетів.

Зазначені централізовані заходи здійснюються із дотриманням  таких вимог:

встановлення головним розпорядником коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) критеріїв визначення обґрунтування потреби у відповідних товарах (роботах, послугах);

визначення бюджетними установами потреби у товарах (роботах, послугах) відповідно до встановлених критеріїв;

відображення в обліку та звітності бюджетних установ операцій щодо придбання та передачі таких товарів (робіт, послуг).

Стаття 88. Видатки, що здійснюються з  бюджетів сіл, селищ, міст районного  значення та їх об'єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

Стаття 88. Видатки, що здійснюються з  бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

2) освіту:

б) загальну середню освіту (школи - дитячі садки);

3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);

2) освіту:

б) загальну середню освіту (навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" за умови, що загальноосвітній навчальний заклад - І ступеня);

Стаття 89. Видатки, що здійснюються з  районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу  міжбюджетних трансфертів

1. Видатки на:

2) освіту:

б) загальну середню освіту: загальноосвітні  навчальні заклади, у тому числі: школи - дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

 

в) заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

 

ґ) вищу освіту (вищі навчальні заклади I - IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності) відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;

 

 

 

 

3) охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні  широкого профілю, пологові будинки, станції  швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

 

 

4) соціальний захист та соціальне  забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

б) державні програми соціального  захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім’ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян; виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною»;

г) районні та міські програми і  заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

 

 

5) державні культурно-освітні та  театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци  і будинки культури, школи естетичного  виховання дітей);

 

 

 

 

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі: загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів, спеціалізовані школи (крім шкіл, визначених у підпункті "а" пункту 7 частини першої статті 87 цього Кодексу), ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи); навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" (крім навчально-виховних комплексів, визначених у підпункті "б" пункту 2 частини першої статті 88 цього Кодексу);

в) навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів припадає на територію відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї;

ґ) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації державної та комунальної власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів);

д) позашкільну  освіту (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми);

3) охорону здоров’я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);

4) соціальний захист  та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального  забезпечення: притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають у цих закладах, припадає на територію відповідного міста чи району); територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів; центри професійної реабілітації інвалідів, компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;

б) державні програми соціального захисту:

   допомога сім’ям  з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасова державна допомога дітям;

   додаткові виплати  населенню на покриття витрат  з оплати житлово-комунальних  послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами під час проходження служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; суддям у відставці; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім'ям, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

компенсації особам, які згідно із статтями 43 та 48 Гірничого  закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у  будинках, що мають центральне опалення;

г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї, у тому числі утримання та програми районних і міських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

5) державні культурно-освітні та  театрально-видовищні програми (театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національного, зоопарки загальнодержавного значення державної власності);

Стаття 89. Видатки, що здійснюються з  районних бюджетів та бюджетів міст республіканського  Автономної Республіки Крим і обласного  значення та враховуються при визначенні обсягу  міжбюджетних трансфертів

1. До видатків, що здійснюються  з районних бюджетів та бюджетів  міст республіканського Автономної  Республіки Крим і обласного  значення та враховуються при  визначенні обсягу міжбюджетних  трансфертів, належать видатки  на:

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи - дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

 

 

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі: загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів, спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи); навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" (крім навчально-виховних комплексів, визначених у підпункті "б" пункту 2 частини першої статті 88 цього Кодексу);

в) заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

 

ґ) вищу освіту (вищі навчальні заклади I - IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності) відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;

 

 

3) охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні  широкого профілю, пологові будинки, станції  швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

 

4) соціальний захист та соціальне  забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

 

 

 

 

 

 

 

 

б) державні програми соціального  захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім’ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян; виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною»;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

г) районні та міські програми і  заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

 

 

5) державні культурно-освітні та  театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

 

 

 

 

в) навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів припадає на територію відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї;

ґ) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації державної та комунальної власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів);

д) позашкільну освіту (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми);

3) охорону здоров’я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні  широкого профілю, пологові будинки, станції  швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);

4) соціальний захист та соціальне  забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення: притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають у цих закладах, припадає на територію відповідного міста чи району); територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів; центри професійної реабілітації інвалідів, компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;

б) державні програми соціального  захисту:

        допомога сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасова державна допомога дітям;

додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних  послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами під час проходження служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; суддям у відставці; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім’ям, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

компенсації особам, які згідно із статтями 43 та 48 Гірничого закону України  мають право на безоплатне отримання  вугілля на побутові потреби, але  проживають у будинках, що мають центральне опалення;

компенсаційні виплати за пільговий  проїзд окремих категорій громадян;

виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених  батьківського піклування, у дитячих  будинках сімейного типу та прийомних сім’ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом "гроші ходять за дитиною";

г) районні та міські програми і  заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї, у тому числі утримання та програми районних і міських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

5) державні культурно-освітні та  театрально-видовищні програми (театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національного, зоопарки загальнодержавного значення державної власності);

Стаття 90. Видатки, що здійснюються з  бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

1. Видатки на:

2) освіту:

б) заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим і виконують державне замовлення;

в) заклади професійно-технічної освіти державної та комунальної форми власності, видатки на функціонування яких враховані при визначенні міжбюджетних трансфертів державного бюджету на відповідний рік;

г) вищу освіту (вищі навчальні заклади I - IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності) відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;

 

д) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчителів та центри і заходи з підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, постійно діючі курси (центри) підвищення кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та агропромислового комплексу, що знаходяться у комунальній власності);

ґ) інші державні освітні програми;

 

3) охорону здоров'я: 

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;

г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні  експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи);

 

4) соціальний захист та соціальне  забезпечення:

а) державні програми соціального  захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для престарілих і інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри по нарахуванню пенсій; притулки для неповнолітніх (крім притулків, визначених у підпункті "а" пункту 4 статті 89 цього Кодексу);

 

 

 

 

 

 

 

б) республіканські Автономної Республіки Крим і обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

 

 

 

 

5) культуру і мистецтво: 

а) державні культурно-освітні програми (республіканські Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї  та виставки);

 

 

б) державні театрально-видовищні  програми (філармонії, музичні колективи і ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та заходи у галузі мистецтва);

 

6) фізичну культуру і спорт: 

а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

 

б) державні програми з інвалідного спорту і реабілітації (республіканський Автономної Республіки Крим та обласні центри з інвалідного спорту і дитячо-юнацькі спортивні школи інвалідів та спеціалізовані спортивні школи паралімпійського резерву; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з інвалідного спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

1. Видатки на:

2) освіту:

б) професійно-технічну освіту (на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної та комунальної  власності, видатки на що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів у державному бюджеті);

в) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах регіонального замовлення у вищих навчальних закладах комунальної власності, а також на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України);

г) післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах регіонального замовлення у навчальних закладах комунальної власності);

ґ) позашкільну освіту (заходи республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з позашкільної роботи з дітьми);

д) інші державні освітні програми;

3) охорону здоров’я:

а) консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;

г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров’я і заходи санітарної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші програми і заходи);

4) соціальний захист та соціальне  забезпечення:

а) державні програми соціального  захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри з нарахування та здійснення соціальних виплат; притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (крім відповідних притулків, центрів і гуртожитків, визначених у підпункті "а" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу); пільгове медичне обслуговування громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; компенсаційні виплати інвалідам на бензин, ремонт, техобслуговування автотранспорту та транспортне обслуговування, а також на встановлення телефонів інвалідам І і ІІ груп; відшкодування витрат на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни; центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри професійної реабілітації інвалідів;

б) республіканські Автономної Республіки Крим та обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї, в тому числі утримання та програми республіканського Автономної Республіки Крим і обласних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

5) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (республіканські Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національного);

б) державні театрально-видовищні  програми (філармонії, музичні колективи  і ансамблі, театри, палаци та будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та заходи в галузі мистецтва, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національного);

6) фізичну культуру і спорт:

а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення (крім шкіл, визначених у підпункті "б" цього пункту), заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

б) державні програми з розвитку фізичної культури, спорту, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів (центри республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів усіх типів; проведення заходів з фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, навчально-тренувальних зборів і змагань республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з фізичної культури і спорту інвалідів).

Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

1. Видатки на:

3) соціальний захист та соціальне  забезпечення:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5) культурно-мистецькі програми місцевого значення;

 

 

9) транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;

 

 

 

 

11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

г) заклади соціального захисту для бездомних громадян, центри соціальної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань;

ґ) компенсаційні виплати  за пільговий проїзд окремих категорій  громадян;

д) компенсації фізичним особам, які надають соціальні  послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;

е) надання ветеранським організаціям фінансової підтримки  та кредитування;

4) відшкодування різниці  між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання);

6) культурно-мистецькі програми місцевого значення, в тому числі зоопарки загальнодержавного значення комунальної власності;

10) транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін (тарифів) на перевезення пасажирів у пасажирському транспорті за рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування відповідно до наданих повноважень;

12) обслуговування місцевого боргу;

16) заходи у сфері  захисту населення і територій  від надзвичайних ситуацій техногенного  та природного характеру в  межах повноважень, встановлених  законом;

17) заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення;

18) проведення місцевих  виборів у випадках, передбачених  законом, та республіканських  Автономної Республіки Крим і  місцевих референдумів;

20) підвищення кваліфікації  депутатів місцевих рад;

21) інші програми, пов’язані з виконанням власних повноважень, затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом.


 

 

20.Зарубіжний  досвід розподілу видаткових  повноважень між бюджетами різних  рівнів.

 

Ступінь розподілу функцій між бюджетами всіх рівнів залежить від державного устрою: федеративності чи унітарності.

У федеративних країнах, які характеризуються наявністю  додаткової, так званої “субцентральної” ланки в державному управлінні і, відповідно, в бюджетній системі (бюджетів членів федерації), розподіл функцій між рівнями державного управління і ланками бюджетної системи виражений сильніше. Бюджети членів федерації несуть більше відповідальності за фінансування соціально-економічного розвитку регіонів країни (суб’єктів федерації).

В унітарних державах розподіл функцій між ланками  бюджетної системи в цілому слабкіший, ніж у федеративній державі. Однак, в залежності від розмірів і адміністративно-територіального  поділу країни, її політичних, історичних і національно-культурних традицій принципи розподілу функцій між рівнями державного управління і ланками бюджетної системи можуть досить суттєво відрізнятися. Так, наприклад, у Великобританії більша частина соціально-економічних послуг населенню надається на місцевому рівні і фінансується із місцевих бюджетів. Аналогічна картина спостерігається в Швеції, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Люксембурзі. В Італії, однак, розподіл функцій між рівнями державного управління і ланками бюджетної системи практично відсутній і численні соціально-економічні послуги фінансується із всіх трьох рівнів бюджетної системи.

Міжбюджетний перерозподіл фінансових ресурсів - це об'єктивно  обумовлена система надання фінансової допомоги регіональним і місцевим органам  влади, які в силу умов, що історично склалися, не забезпечені достатніми засобами для здійснення своїх повноважень. Само поняття фінансової допомоги означає, що, по-перше, її одержувачі знаходяться в несприятливих в порівнянні з іншими фінансових умовах, і це підтверджується об'єктивними даними відповідних фінансових показників; а по-друге, виділення фінансової допомоги спричиняє за собою певні наслідки у вигляді суворого контролю за правильністю і ефективністю витрачання отриманих коштів, а в необхідних випадках - вживання фінансових санкцій.

Досвід ФРН

В Німеччині основний акцент робиться на бюджетне вирівнювання.           При вертикальному вирівнюванні в розвинених країнах застосовуються різні комбінації обмеженої податкової автономії. При цьому виходять з  наступних положень:         

- кожен рівень федеративної  системи повинен мати в розпорядженні  щонайменше один фіскально-значимий  податок;

- територіальним одиницям, які пропонують більше або  меньше еквівалентні збираним  податкам послуги, необхідно надавати  повноваження по розробці і ухваленню законів по цих податках;

- податки, які служать  меті перерозподілу, повинні стягуватися  згідно з єдиним принципом,  для досягнення певного результату  від їх перерозподілу;

- надходження від податків, що концентруються на регіональному  або місцевому рівні по чисто технічних причинах стягування, повинні спрямовуватись в центр;

- споживчі податки  усередині держави повинні стягуватися  за єдиним законодавством, щоб  уникнути виробничих потоків  або виробничих підприємств з  одного регіону в інші.

Принципи бюджетного вирівнювання ґрунтуються на розподілі суспільних функцій і завдань по рівнях федеративної держави, в числі яких оборона країни, інвестиції з яскраво вираженим зовнішнім ефектом, місцеві суспільні потреби і ін., які підлягають розподілу.

       Федеративна Республіка Німеччина є одним з яскравих прикладів федеральної держави. У державній системі виділяють центр (федерацію) і децентралізований рівень (землі, общини і їх підрозділи).

Фінансове вирівнювання між землями не може розглядатися відособлено від їх фінансових стосунків з федерацією. З одного боку, Конституція встановлює долі федерації і земель в прибутковому податку і податку на прибуток, які складають по 50% відповідно з врахуванням долі общин в прибутковому податку. З іншого боку, розділення прибуткового податку, а також правила фінансового вирівнювання між землями визначаються в законі про фінансове вирівнювання між федерацією і землями.

Бюджетне вирівнювання між землями полягає в тому, що землі, зобов'язані до вирівнювання, здійснюють відрахування на користь земель, що мають право на вирівнювання. Показник фінансової сили землі є сумою податкових доходів і надходжень землі, що доводиться на кожного її жителя.         

Місцеве фінансове вирівнювання регулюється законом «Про фінансове вирівнювання земель» і переслідує мету надання грошових коштів общинам, яких було б достатньо для вирішення власних і передаваних від земель або федерації завдань. Общини отримують відрахування, як правило, від земель і підрозділяються на загальні і цільові.

Таким чином, в рамках вертикального взаємозв'язку між  завданнями, що стоять перед територіальними  одиницями, і їх доходами здійснюється змішане фінансування, яке, на думку  багатьох, має економічні недоліки, а саме:

1.   Змішане фінансування  сприяє тому, що виникає залежність одержувача асигнувань від суб'єктів, що надають грошові кошти.

2.   Окремі програми  і відповідні асигнування залежать  від того, яку інформацію про  можливість здобуття асигнувань  мають в своєму розпорядженні  осіби, що займаються цими питаннями.

3.   У ряді випадків  в місцевих органів влади виникає  стимулювання для створення інстанцій,  винятковим завданням яких є  здобуття асигнувань для общин. 

4.   При здобутті  дотацій на конкретні цілі  деякі термінові інвестиційні  проекти можуть бути відкладені на користь здійснення цільових інвестицій, фінансові кошти для яких надаються в розпорядження територіальних одиниць.

5.   Концентрація  на фінансуванні у формі асигнувань  приводить до того, що не враховуються  витрати, які послідують після реалізації інвестиційного проекту.

6.   Свобода дій  парламенту в області ухвалення  рішень обмежується. 

8.   Якщо відповідальність  за забезпечення і використання  фінансових коштів розподіляється  по різних особах, знижується  стимул для економного використання ресурсів.

Досвід Швейцарії.

Швейцарська конфедерація включає 26 кантонів, в їх склад входить 3030 общин, що є окремими містами або  селами. Діяльність кантонів обмежена федеральними законами лише в небагатьох областях - оборона, зовнішня політика і економічна політика всієї конфедерації. У всьому іншому кантони самостійні.

Триступінчата система  управління передбачає наявність бюджетів на кожному рівні. Треба відзначити, що по бюджету не існує жодних законодавчих актів, на відміну від інших країн. У Швейцарії, як і в інших країнах, застосовується так зване фінансове вирівнювання, тобто сильні в сенсі оподаткування кантони передають частину своїх коштів в розпорядження слабких кантонів. Те ж саме відбувається і на общинному рівні.

 Близько половини  прямих податків конфедерації, що становлять 20 -30% її доходів перерозподіляється, хоча в законі про фінансове вирівнювання жодних норм немає. Конкретні розміри перерозподілу обговорюються на нараді фінансових директорів кантонів.

 Податкова система в Швейцарії має деякі особливості, які відрізняють її від інших європейських країн. Перш за все це автономність кантонів відносно податків. Інша особливість - конкуренція серед кантонів, оскільки кожен з них самостійно визначає податкові ставки, що діють на його території. Якщо податкові ставки будуть підвищені, то відповідно кантон отримає більше грошових коштів, але, з іншого боку, із-за податкових ставок його населення може просто переїхати в дешевший кантон. Ось така конкуренція між податковими системами різних кантонів і є ефективним засобом зниження податкових ставок по території всієї Швейцарії.         

 Непрямі податки  отримує конфедерація, а прямі  кантони і общини. Всього кантонам  і общинам йде, як правило,  близько 70% всіх податкових вступів,  а конфедерації - приблизно 30%.         

Досвід США

 

У США, як федеративній державі, існують три бюджетні рівні: державний (федеральний) бюджет, бюджети штатів і місцеві бюджети. Податкові  вступи є основним джерелом прибуткової  частини бюджетів всіх рівнів, але  їх характер дуже різний. У США близько 2/3 податків поступає до федерального бюджету; остання частина приблизно порівну розподіляється між штатами і місцевим рівнем. Найбільший в США податок - прибутковий на населення - стягується за прогресивною шкалою.

          Друга за величиною стаття доходів федерального бюджету - відрахування на соціальне страхування. Відрахування мають строго цільове призначення. Тенденція тут - до підвищення ставок. Податок на доходи корпорацій займає лише третє місце в доходах бюджету. Його основна ставка - 34%. Але вноситься він ступінчасто. Податок на доходи корпорацій має велику кількість пільг.

          Федеральні акцизні збори мають  обмежене значення і скромне  місце в доходах державного  бюджету. Федеральні акцизи встановлені  з товарів - на алкогольні і тютюнові вироби, з послуг - на дороги і повітряні перевезення.

          Доля інших податків, включаючи  податок на майно, перехідне  в порядку спадкоємства і дарування,  і державні мита дуже незначна. Свою окрему від федеральної податкову систему має кожен штат. Штати стягують прибутковий податок з корпорацій і громадян. Одним з основних джерел доходів штатів, яким вони діляться з містами, є податок з продажів.

          Таким чином, фінанси штатів  базуються на прибутковому податку  з громадян, податку з корпорацій, податку з продажів і податку на ділову активність.

          У США федеральні податки поступають  до федерального бюджету, місцеві  податки - до місцевого бюджету,  регіональні податки - до регіонального  бюджету. Перерозподіл фінансових ресурсів здійснюється зверху вниз шляхом субсидій вищестоящих бюджетів у вигляді дотацій і субвенцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача 10.

Розрахувати обсяг дотації  вирівнювання  бюджету  міста.

Дані:

Розрахунковий обсяг видатків бюджету (тис.грн.)

52431,0

Чисельність населення  області (тис.чол.)

на 01.01.09 – 360,4

на 01.01.10  - 348,6

на 01.01.11 -  327,3

Обсяг доходів, фактично закріплений  за бюджетом  міста  (з урахуванням  пільг, наданих місцевими  органами влади) тис.грн.

на 01.01.09  - 61135,0

на 01.01.10  - 54521,0

на 01.01.11  - 46509,3

Фактичний середній  обсяг доходів,  закріплений за всіма  адміністративно  – територіальними  організаціями  України за три  останні роки, в розрахунку на 1  жителя (грн.)

 

121,5

Прогнозний обсяг доходів, закріплений за всіма  адміністративно-територіальними  одиницями України, в розрахунку на 1 жителя на 2012 р.  (грн.)

181,3

Коефіцієнт вирівнювання

0,9

Информация о работе Міжбюджетні відносини в контексті змін редакції Бюджетного кодексу України (2001 та 2010 рр.).