Міжнародний фінансовий лізинг

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

“МІЖНАРОДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ЛІЗИНГ”

 

з курсу:

“Міжнародні фінанси”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………..3

1. Сутність фінансового лізингу  як економічної категорії……………………………..5

2. Види лізингу…………………………………………………………………………….7

3. Форми лізингових угод………………………………………………………………...8

4. Міжнародний лізинг як форма диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків України………………………..………………………………………………………….10

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………...12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………..14

ВСТУП

Рівень розвиненості лізингових відносин, як правило, є  своєрідним показником розвиненості всієї  економіки країни. У нас питома вага лізингу в загальному обсязі інвестицій у виробництво складає  менше 1,5%, у той час як у  країнах, що успішно розвиваються, цей показник досягає 25 - 30%  і більше.

Для структурної перебудови народного господарства Україна  гостро потребує інвестицій. По розрахунках  Міністерства економіки, обсяг інвестицій необхідно потроїти, але інвестиційна активність стримується високими відсотками комерційних банків і несприятливим інвестиційним кліматом на Україні. Сьогодні в промисловості приблизно 57% машин і устаткування експлуатується понад десять років, що вкрай багато для підтримки конкурентноздатності економіки. З іншого боку, в промисловому виробництві зберігається величезне число незагруженого основного капіталу, що постійно потребує великих витрат - як на поточне обслуговування й утримання на балансі підприємств, так і не менше значних витрат на консервацію.

Ефективним виходом  з такого становища, добре апробованим  на Заході, - є лізинг - форма промислового інвестування, що дозволяє надавати додаткові  гарантії інвесторам у порівнянні з  традиційним кредитуванням.

Переваги лізингу в  порівнянні з іншими засобами інвестування складаються в тому, що підприємствам даються не кошти, контроль за обгрунтованою витратою яких не завжди можливий, а безпосередньо засоби виробництва, необхідні для відновлення і розширення виробничого апарату.

Зацікавленість у лізингу виявляють представники малого бізнесу, що, не маючи достатніх засобів і не прибігаючи до притягнення кредитів, можуть в цьому випадку використовувати у виробництві нове прогресивне устаткування і технології.

У розвитку лізингу зацікавлені  не тільки лізингоотримувачі, як споживачі устаткування, але і виробники, оскільки за рахунок лізингу розширюється ринок збуту виробленого ними устаткування.

Для інвесторів лізинг забезпечує, необхідний прибуток на вкладений капітал  при більш низькому ризику (у порівнянні зі звичайним кредитуванням) за рахунок діючого захисту від неплатоспроможності клієнта.

Лізинг має високий потенціал  активізації економічного співробітництва  з закордонними країнами, в зв'язку з чим міжнародний лізинг одержує  все більше поширення.

 

1. Сутність фінансового лізингу як економічної категорії

Відносно економічної  сутності лізингу не існує єдиної думки економістів. Його зміст та роль в теорії трактуються по-різному. Одні розглядають лізинг як одну з  форм кредитування підприємницької  діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням. [1]

Сучасне розуміння лізингу  сходить до класичних принципів  римського права про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та існування його в якості особливого виду бізнесу основані саме на можливості розподілу компонентів власності на два найважливіших повноваження - користування річчю, тобто використання її згідно з призначенням з метою отримання доходу та інших вигод, та  саме право власності як правове  панування особи над об’єктом власності. Багатовіковий досвід довів, що багатство в кінцевому рахунку полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні.

Звідси перш за все  випливає, що лізинг - це спосіб реалізації відносин власності, який відображає стан виробничих сил та виробничих відносин, з якими він знаходиться в тісному взаємозв’язку.

Лізинг в широкому значенні являє собою організаційну  форму підприємницької діяльності, яка відображає відносини власності, як уособлену систему господарювання. Проте, як і будь-яке самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст та різноманітні форми прояву.

Вважається загальновідомим, що лізинг тісно пов’язаний з орендним механізмом, але в діловому обороті він має більш широку, складну потрійну основу та містить в собі одночасно значні властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно взаємодіють, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу.

Лізинг відноситься до підприємницької діяльності більш високого рівня в порівнянні з орендною, банківською чи комерційною, так як він вимагає та передбачає широкий діапазон знань фінансового бізнесу, та положення в виробництві, на ринках обладнання та нерухомості, а також варіаційних потреб клієнтів та особливостей оренди.[2]

Закон України «Про фінансовий лізинг» дає наступне визначення терміну лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Головною обов’язковою умовою лізингу є те, що об’єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей. Згідно з діючим законодавством об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

З урахуванням цього  можна виділити наступні групи об’єктів (предметів) лізингу:

а) рухоме майно:

• обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);
• транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.ін.);
• будівельна техніка;
• засоби телевізійного та дистанційного зв’язку;
• оргтехніка, конторське обладнання;
• ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми і т.ін.;

б) нерухоме майно:

• будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;
• споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу і  не знищується в процесі виробничого  циклу.

Суб'єктами лізингу  можуть бути:

• лізингодавець - юридична особа, яка передає право  володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;
• лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;
• продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;
• інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу. [3]

 

2. Види лізингу

Відповідно до рівня  окупності майна розрізняють  фінансовий (капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу. Існує кілька критеріїв для їх розмежування: це і тип орендованого майна, і обсяг обов'язків лізингодавця, і термін використання об'єкта лізингу. Визначень фінансового та оперативного лізингу багато. Наведемо деякі з них.

Фінансовим називається  лізинг, коли вартість майна повністю повертається лізингодавцю за час дії  договору лізингу (що передбачає співпадання  терміну повної амортизації майна  і терміну договору). Для оперативного лізингу характерне часткове відшкодування вартості зданого в лізинг майна (термін амортизації довший від терміну договору).[4]

Фінансовий лізинг являє  собою лізинг майна з повною сплатою  його вартості і характеризується тим, що термін, на який передається майно в тимчасове користування, наближається по тривалості до терміну експлуатації та амортизації всієї або більшої частини майна. Оперативний лізинг характерний тим, що термін договору лізингу коротший, ніж нормативний термін використання майна, і лізингові платежі не покривають повної його вартості.

Фінансовий лізинг — це угода, яка  передбачає протягом своєї дії виплату  лізингових платежів, котрі покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові  витрати і прибуток орендодавця. Оперативний лізинг — це орендні відносини, за яких витрати лізингодавача пов'язані з придбанням та утриманням майна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту.[5]

У практиці країн з розвиненою ринковою економікою правові особливості регулювання лізингових операцій стосуються, як правило, фінансового лізингу, хоча замість обов'язкового характеру переходу власності у договорі мають бути зафіксовані умови такого переходу.

Основою для їх розмежування фактично служить термін оренди з амортизаційним періодом і не передбачена обов'язковість переходу права власності при здійсненні фінансового лізингу.

 

3. Форми лізингових  угод

Міжнародна практика напрацювала наступні форми лізингових угод.

Стандартний  лізинг. При цій формі лізинга виробник обладнання продає його лізинговій компанії, яка здає це обладнання в лізинг споживачеві.  При цьому між виробником та лізингоотримувачем не виникають правові відносини. Технічне обслуговування здійснює за окремою домовленностю виробник, а лізингодавець не втручається впитання технічного обслуговування.

Звортній лізинг («ліз-бек»). Ця форма використовується у випадку, коли фірма відчуває гостру нестачу  коштів. Сутність цієї операції полягає  в тому, що власник обладнання продає лізинговій компанії обладнання, а потім бере його в лізинг, тобто продавець обладнання перетворюється в лізингоотримувача.

«Мокрий лізинг». Цей  різновид лізингу передбачає додаткові  послуги лізингдавця лізингоотримувачу. Лізингодавець здійснює утримання обладнання, ремонт, страхування, інколи управління виробництвом.

«Чистий лізинг». В данному  випадку всі обов‘язки, пов‘язані  з експлуатацією обладнання, виконує  лізингоотрімувач. Він сплачує податки, здійснює страхування та несе всі  витрати, пов‘язані з використанням обладнання. Лізингоотримувач зобов‘язаний утримувати обладнання в робочому стані,  обслуговувати його та після закінчення строку лізингу повернути його в доброму стані  з урахуванням нормального зносу лізингодавцю. Лізингодавець не відповідає за дії, пов‘язані з використанням лізингоотримувачем  майна. Але він несе відповідальність, пов‘язану з  можливими  діями влади чи інших організацій країни, де використовується обладнання.

Лізинг на залишкову  вартість обладнання. Використо-вується  по відношенню до обладнання, що вже знаходилось в користуванні. Така форма лізингу діє напротязі 1-4 років.

Лізинг з повним обслуговуванням. Подібний до «мокрого» лізингу, але угода передбачає виконання лізингодавцем деяких додаткових послуг. Наприклад, лізингодавець проводить дослідження, що передують придбанню обладнання, здійснює  поставку необхідних сировинних матеріалів  для роботи данного обладнання, надає кваліфікованих спеціалістів для роботи з обладнанням та надає деякі інші послуги.

Лізинг постачальнику. Ця форма лізингу схожа з типом «ліз-бек». Постачальник обладнання виступає в подвійній ролі: продавця та основного лізингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Лізингоотримувач зобов‘язаний знайти суборендаторів та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрібна згода лізингодавця, здача обладнання в суборенду є обов‘язковою.

Оновлений лізинг. Характерним для цієї форми є те, що відбувається періодична зміна раніше зданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця модель досить розповсюджена при лізингу ЕОМ.

Вендор-лізинг. У цьому випадку в ролі лізингової компанії виступає ассоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Ця модель використовується при просуванні на ринок особливо дорогого обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне обслуговування обладнання об‘єкту лізингу, а лізингова компанія - організаційну розробку проектів, вирішення адміністративних питань, надання консультаційних послуг. [7]