Облік у Франції, історія та специфіка

 

Вступ…………………………………………………………………………..2

1 Організація  ведення обліку у Фрнції……………………………………..3

1.1Бухгалтерське  зконодавство………………………..……………………3

1.2 Облікові  принципи……………………………………………………….4

1.3 Облік  фінансових результатів і самофінансування  фірми…………....6

1.4 Особливості  облікової системи Франції…………………………….…11

2 Національний  план рахунків бухгалтерського  обліку…………………12

3Фінансова  звітність…………………………………………………………17

Висновки  …………………………………………..………………………… 20

Список  використаних джерел……………………………………………….21 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Найхарактернішою  закономірністю сучасного світу  є величезне зростання зовнішньоекономічних зв'язків країн із різним ступенем розвитку. Господарське зближення націй  дедалі більше впливає на темпи і  характер економічного та соціального  розвитку, загальний економічний  і політичний стан, тому міжнародні економічні відносини є однією з  найважливіших сфер сучасного життя. Становлення та розвиток цих відносин – безпосередній результат поступової інтернаціоналізації виробництва  і формування ринку.

     Відображення  міжнародних економічних відносин передбачає вивчення, узагальнення й  аналіз міжнародної системи обліку та звітності, стандартів, рекомендацій і положень міждержавних та професійних  організацій в певних країнах.

     Тому  в цій роботі ми розкриємо організацію  ведення бухгалтерського обліку в такій країнй, як Франція. 

 

      І. Організація ведення  обліку в Франції 

     Бухгалтерське законодавство.

     Діяльність  французьких компаній фінансується в основному урядом і банками, тому бухгалтерський облік регламентується  на державному рівні. Торговельним кодексом, Законом про виробничо-торговельні компанії (1966 р.), Законом про національні компанії (1970 р.) і податковим законодавством. Так склалося, що юридична суть французької бухгалтерської системи базується на торговельному і податковому законах.

     Бухгалтерський  облік у Франції жорстко контролюється  державою, а правила складання  звітності для французьких організацій  розроблені так, щоб формувати вхідну інформацію для національної системи  рахівництва, за допомогою якої держава  контролює економіку. Така система  склалася в результаті багатовікової  традиції централізації управління і прагнення підприємців отримувати підтримку держави. 

     Французьке  бухгалтерське законодавство має  довгу історію. Ще Комерційний кодекс 1673 р. передбачав розділ, у якому  вказувалися правила ведення  бухгалтерських документів. Розвиток цієї справи відобразив Кодекс Наполеона, який мав вплив і на інші країни. Французька бухгалтерська система розвивалася у міру формування бухгалтерського законодавства. Родоначальником його можна назвати Кольбера - міністра Людовика XIV, що видав в 1673 р. Комерційний кодекс. Цей кодекс включав розділ, в якому формулювалися правила ведення бухгалтерських документів. З прийняттям Кодексу Наполеона бухгалтерська справа почала інтенсивно розвиватися.

     Держава чинить істотний вплив на бухгалтерський облік шляхом встановлення системи  оподаткування і вимоги відбивати  на рахунках бухгалтерського обліку усі витрати для цілей оподаткування. Процедура розрахунку прибутку оподаткування  на основі даних бухгалтерського  обліку строго регламентована. Для визначення податкових зобов'язань організації заповнюють таблиці коригувань бухгалтерського прибутку встановленої форми.

     Сучасне облікове законодавство взаємодіє  з комерційним і податковим. Облікові стандарти розробляє Національна  рада з бухгалтерського обліку (Conseil National de la Comptabilite, CNC, 1957 р.), що є державним  органом, який працює в тісній взаємодії  з міністерствами економіки, фінансів і бюджетів і одночасно незалежний від них.

     Основні цілі НРБ - підготовка норм бухгалтерської справи, форм бухгалтерських документів; координація проведення досліджень і навчання бухгалтерської професії.

     Методологія обліку у Франції має яскраво  виражений національний характер в  індивідуальній звітності і відповідає міжнародним стандартам в консолідованій звытності. Причому консолідована звітність може складатися за обліковими правилами того фінансового ринку, на якому функціонує французька компанія.  

     Облікові  принципи  

     Принципи  побудови французької бухгалтерії  можна підрозділити на традиційні і  обумовлені приєднанням до нормативної  бази Європейського союзу. До традиційних  принципів, заснованих на специфіці  внутрішнього законодавства, відносяться  принципи "обачності", "відповідності" і "точного застосування бухгалтерських правил". Вимога "достовірного і  добросовісного представлення" була впроваджена в бухгалтерську  систему в 1980-е рр. у зв'язку з приєднанням до 4-й і 7-й директив Європейського союзу. Включення елементів, характерних для англосакської бухгалтерії, у французьку облікову систему було обумовлено новим етапом розвитку національного ринку цінних паперів, який спричинив необхідність гармонізації обліку, підвищення вимог до розкриття бухгалтерської інформації і її надійності.

     Тепер бухгалтерське законодавство у  Франції здійснює Національна рада з бухгалтерії, що створена в 1957 р. Це незалежна організація, яка співпрацює з міністерством економіки, фінансів і бюджету. Основна її мета - підготовка норм ведення обліку та форм документів. Важливе значення має загальний  план ведення бухгалтерії, прийнятий  у 1982 р.; з наступного року він став обов'язковим для всіх.

     В основі плану лежать ідеї Юджіна Шмаленбаха - німецького вченого, спеціаліста з  бухгалтерського обліку, який запропонував форму стандартного національного  бухгалтерського кодексу. Із приходом фашистів до влади він був позбавлений  посади професора в Кельнському  університеті, але його науковий підхід прийняли у Німеччині в 1937 р. за основу реалізації національного економічного плану, що відомий як план Герінга.

     У Франції цей підхід був прийнятий  у 1942 р. і став основою для розробки загального плану ведення обліку. Після війни французький уряд не відмовився від цього плану  з двох причин.

1. Велика кількість компаній і підприємств була націоналізована, й урядові необхідно було навести порядок у їх бухгалтерських системах, а це можна було зробити на основі уніфікованого плану ведення обліку.
2. Уряд Шарля де Голля прийняв п'ятирічний план відновлення французької промисловості. Уніфікований план бухгалтерського обліку повинен був надати необхідну інформацію для того, щоб впровадити заплановані ідеї в життя.

 

     План 1982 р. включає такі розділи:

     1.Загальні  принципи.

     2.Термінологія.

     3.Правила  оцінки.

     4.Правила  обчислення прибутків і збитків.

      5.Зведений бухгалтерський документ.

     6.Порядок  ведення бухгалтерських документів.

     7.Щорічні  бухгалтерські документи. 

     8.Розрахунок  собівартості.

     Питаннями обліку займається міністерство фінансів, а аудитом - міністерство юстиції. Всі  компанії з обмеженою відповідальністю і товариства зобов'язані подавати свої документи для аудиту.

     Малими  у Франції вважають підприємства, в яких:

1. сума активів - 230 тис. євро;
2. чистий оборот - 460 тис. євро;
3. середня кількість працівників - 10 осіб.

     Середніми у Франції вважають підприємства, в яких виконується два з трьох  вказаних показників:

1. сума активів - 1,5 млн євро;
2. чистий оборот - 3,0 млн євро;
3. середня кількість працівників - 50 осіб.

     Великими  підприємствами у Франції вважаються ті, які перевищили два із трьох  вказаних показників за останні 2 роки. 

     Облік фінансових результатів  і самофінансування фірми.  

     Бухгалтерський  облік покликаний відбивати і  класифікувати інформацію, необхідну  для досягнення його цілей, в тій  мірі, в якій інформація може бути кількісно  оцінена. Зокрема:

     - інформація про основні угоди  має бути негайно відбита в  обліку з метою своєчасного  використання;

     - бухгалтерська інформація повинна  давати користувачам достовірне, недвозначне, повне уявлення про угоди, події і обставини;

     - послідовність бухгалтерської інформації  за ряд фінансових років припускає  безперервність в застосуванні  правил і процедур;

     - у разі модифікації облікових  правил в періоді разом з  інформацією, підготовленою на  основі нових облікових правил, слід показати всяку доречну  інформацію про бухгалтерські  ефекти, пов'язані з вказаною модифікацією.

     Основний  документ бухгалтерського обліку Франції - "Загальний план рахунків бухгалтерського  обліку" (Plan Comptable General - PCG). Бухгалтерські  рахунки, згідно PCG, повинні в обов'язковому порядку відповідати умовам повного  і точного застосування бухгалтерських правил з урахуванням принципу обачності.Цей  принцип припускає запобігання  ризикам віднесення до майбутніх  періодів поточних невизначеностей, здатних обтяжити активи і пасиви, а також прибутки і збитки організації. Принцип відповідності  предполагає суворе дотримання діючих правил і процедур, що, у свою чергу, вимагає розуміння вказаних правил і процедур відповідальними за ведення обліку особами.

     Визначення  фінансових результатів на французьких  підприємствах відбувається двома  способами за даними фінансової бухгалтерії:

     а)  лінійним, коли зіставляється випуск товарів із минулими витратами та відображається новостворена вартість загальною сумою з наступною її деталізацією;

     б)  у вигляді бухгалтерського рахунку в дебеті відображається споживання підприємства, тобто витрати, а в кредиті - випуск продукції, тобто реалізація.

     За  французьким варіантом загальний  результат роботи підприємства визначається шляхом підсумовування експлуатаційних, фінансових і надзвичайних витрат.

     Експлуатаційними  є види діяльності, що передбачені  статутом підприємства: виробнича, торговельна, будівельна, транспортна, постачальницько-збутова та ін.

     Фінансовою  є діяльність, пов'язана з фінансовим і банківським обслуговуванням  підприємства (випуск акцій, фінансова  участь у діяльності підприємств, надання  та отримання кредитів).

     Надзвичайною  називається діяльність за операціями довготривалого характеру, як правило, від 2 до 5 років (наприклад, реалізація основних засобів, авторського чи орендного  права).

     За  кожним із видів діяльності проводиться  зіставлення витрат із випуском і  продажем (реалізацією) та визначення фінансових результатів.

     Основними особливостями визначення фінансового  результату методом "витрати - випуск" є:

• точне визначення новоствореної вартості за даними фінансової бухгалтерії;
• за даними фінансової бухгалтерії розроблення матриці "витрати - випуск" і на її основі визначення новоствореної вартості;
• визначення фінансового результату роботи підприємства без обчислення фактичної собівартості виготовленої, відвантаженої та реалізованої продукції.