Причини та наслідки світової фінансової кризи 2008 року

Зміст роботи:

ВСТУП

1.Витоки і причини

1.1 Іпотечна криза  в США 2007 року

1.2 Деривативи фінансового ринку

1.3 Кредитна експансія, розгорнута в 80-х,90-х і на початку 2000-х

1.4Високі ціни  на сировинні товари

1.5Альтернативні погляди на кризу

2.Наслідки

      2.1 Економічні наслідки. Глобальна рецесія

      2.2 Політекономічні і геополітичні наслідки 

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Світова фінансова криза 2008-го року (яку іноді називають «велика рецесія») - це фінансово-економічна криза, що проявилася у вересні - жовтні 2008 року у формі дуже сильного погіршення основних економічних показників у більшості розвинених країн, і слідуюча за нею,в кінці того ж року глобальна рецесія. 
Попередником фінансової кризи 2008 року була іпотечна криза в США, перші ознаки якої з'явилися в 2006 році у формі зниження числа продажів будинків і на початку 2007 року переросли в кризу високоризикових іпотечних кредитів (англ. subprime). Досить швидко проблеми з кредитуванням відчули і надійні позичальники. Влітку 2007 року поступово з іпотечної криза почала трансформуватися у фінансову і торкнулася не ліше США . Почалися банкрутства великих банків, порятунок банків з боку національних урядів. Котирування на фондових ринках різко знизилися протягом 2008 року та на початку 2009 року. Для компаній істотно скоротилися можливості отримання капіталів при розміщенні цінних паперів. У 2008 році криза набула світової характер і поступово почав проявлятися в повселюдному зниження обсягів виробництва, зниження попиту і цін на сировину, зростання безробіття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Витоки  і причини

 

Виникнення кризи пов'язують з наступними факторами:

 

• дисбаланс міжнародної торгівлі та руху капіталів.

• знецінення долара США протягом 2002-2008 років породило зменшення його використання низкою країн в якості резервної валюти, і навіть спроби переходу на 

     інші валюти в міжнародних розрахунках, що призвело до

виникнення кризових явищ в окремих сферах економіки США, 

перегріву економік в інших країнах і аномальному ціноутворення на товарних ринках.

• загальна циклічність економічного розвитку;

• перегрів кредитного ринку і в наслідок якого відбулась іпотечна криза;

• високі ціни на сировинні товари (в тому числі, на нафту);
• перегрів фондового ринку;

 

Деякі з причин розглянемо більш детально:

 

1.1 Іпотечна  криза в США 2007 року

Безпосередньою  попередницею загальної фінансової та банківської кризи в США  була криза високоризикових іпотечних  кредитів (subprime) в 2007 році, тобто іпотечного кредитування осіб з низькими доходами і поганою кредитною історією. Внаслідок 20%-го падіння цін на нерухомість американські власники житла збідніли майже на $ 5000000000000 (5 триліонів). 
Американський фінансист Джордж Сорос в Die Welt від 14 жовтня 2008 року визначив роль «іпотечного мильного міхура» як «лише спускового механізму, який привів до того, що луснув більший міхур». Згодом Фінансова криза в США стала детонатором глобальної кризи. На думку аналітиків, американські інвестиційні структури, що зіштовхнулися з проблемами на внутрішньому ринку, почали скидати свої зарубіжні засоби, що викликало відтік коштів з ринків нових країн, що розвиваються. В результаті чого від кризи, що виникла в США, почав страждати весь світ.  
Американські офіційні особи і частина економістів намагаються покласти провину за міхур на американському ринку нерухомості на інші країни. Так голова Федеральної резервної системи США Бен Бернанке в січні 2009 року винними вважав величезні банківські вклади населення Китаю та інших країн. Через рік аналогічна версія була висловлена ​​економістом з Массачусетського технологічного інституту Рікардо Кабальєро.Він вважає, що живильним середовищем збою у фінансовій системі США стали іноземні капіталовкладення, зокрема - з Китаю і Саудівської Аравії.Китай закуповував все більше і більше довгострокових облігацій Казначейства США, що призвело до зниження їх прибутковості. В результаті американські банки кинули свої активи на іпотечний ринок.У відповідь на це, китайська газета Женьмінь Жибао нагадує, що в США грошово-кредитна політика з низькою процентною ставкою проводиться з 90-х років минулого століття, а в той час у Китаю та інших нових країн не було ні великого активного сальдо, ні величезної суми заощаджень. Тому ні Китай, ні будь-які інші азіатські країни не «винні» в активному використанні дешевих споживчих кредитів населенням США.13 січня 2010 року розпочала роботу комісія, створена Конгресом США, з розслідування причин кризи.

 

 

 

1.2 Деривативи фінансового ринку

 
Істотним фактором виникнення кредитної кризи в США, на думку ряду експертів, стало широке використання з початку 1990-х 

років похідних фінансових інструментів, деривативів (англ. derivatives) і прагнення підвищити прибутковість за рахунок збільшення ризиків. При цьому немає аналізу, який би показав, що саме деривативи наблизили кризу, чи не настала би криза в будівництві ще раніше, якби деривативи не сприяли розширенню платоспроможного попиту на нерухомість і дорогі товари.

Тим не менш варто  зазначити,що існують такі цифри і вони говорять самі за себе.

У 2008 році деривативи склали $ 694 триліони,що :

в 11 разів перевищило обсяги світового ВВП;

в 10 разів капітал  торговельних ринків;

в 7 разів обсяг  емітованих цінних паперів;

в 6 разів обсяг  банківських активів;

 

З них позабіржові угоди склали $ 592 триліони:

• валютні - $ 50 триліонів;
• відсоткові - $ 419 триліонів,з яких:

свопові - $ 328 триліонів;

угоди на акції - $ 6 триліонів;

 

Біржові угоди склали $ 60 триліонів:

• валютні - $ 0,2 триліонів
• відсоткові - $ 54 триліонів

 опціонні - $ 35 триліонів;

 угоди на індекси та акції - $ 5 триліонів.

 

Також показовою  є різниця між сумою дериватив  :

2004 рік -  $ 6 триліонів;

2006 рік - $  42 триліони.

В зв’язку з тим, що ринок дериватив не регулюється,а більшість торгів є міжнародними,також враховуючи те ,що американський долар виступає основною валютою, в якій виражаються фінансові деривативи,можна зробити висновок, що такий аналіз був потрібний і саме фінансові дериватитви могли стати однію з найголовніших причин світової кризи.

 

 

1.3 Кредитна експансія розгорнута в 80-х, 90-х і на початку 2000-х

 

На думку експертів  австралійської економічної школи  передумовою виникнення кризи стали  високі ціни на сировину обумовлені кредитною експансією, що викликає інфляцію. Також має місце інший механізм: з нічого створені банками  гроші направляються не в реальний сектор економіки, а на різні біржі (у тому числі товарні), і за допомогою цих величезних кредитних коштів інвестиційні фонди та інвестиційні банки маніпулюють цінами на товари. 
Циклічність економічного розвитку також обумовлена ​​кредитною експансією і являє собою наступний цикл: кредитна експансія, бум, крах.Під кредитною експансією мається на увазі видача коштів з рахунків до запитання (також з поточних рахунків) в кредит, що суперечить загальним нормам права про 

неприпустимість використання речей, що знаходяться наз беріганні.

 

 

 

1.4 Високі ціни на сировинні товари

 

У 2000-х роках спостерігався  бум споживання, що супроводжувався  неухильним зростанням цін на сировину - після Великої депресії товарів  споживання в 1981-2000 роках. Але в 2008 році ціни багатьох товарів, особливо нафти і продуктів харчування (агфляція), досягли такого рівня, що стали наносити відчутний економічний збиток . У січні 2008 року ціни на нафту перевищили $ 100 за барель . 11 липня 2008 ціна нафти марки WTI досягла рекордних за всю історію $ 147,27 за барель, після чого почалося зниження - до $ 61 24 жовтня того ж року і до $ 51 в листопаді. Харчові та паливні кризи обговорювалися в липні на 34-му саміті Великої вісімки. 
Дані опубліковані ФАО показали, що в грудні 2010 року індекс цін на харчові продукти в світі склав 215 пунктів. У період з червня по грудень 2010 року цей показник виріс на 32%. А в січні 2011 року продовольчий індекс цін ФАО досяг вже 231 пункту - це найвищий показник з тих пір, як ФАО почала вимірювати індекс в 1990 році. В результаті вже на початку 2011 року світ опинився на межі продовольчої кризи, яка може привести до глобальних політичних змін. Наприклад в січні 2011 року через низький рівень життя і частково через продовольчої кризи відбулися революції в Тунісі та Єгипті. 
Скоротився попит на автомобілі: в серпні 2008 року продажі автомобілів в Європі скоротилися на 16% , в США у вересні продажі автомобілів знизилися на 26%, в Японії - на 5,3% . Це призвело до скорочення виробництва металу і скорочення робочих місць в автопромі і суміжних галузях.

 

 

 

 

1.5 Альтернативні погляди на кризу

Звісно ,з економічної точки зору це не суттєво,проте цікавим буде розглянути абсолютно альнернативні погляди на кризу , а саме погляди представників двух релігійних конфесій.

 

Від Римо-католицької  церкви 
6 жовтня 2008 Папа Римський Бенедикт XVI зазначив, що глобальна фінансова криза свідчить про марність грошей і даремність нагромадження матеріальних цінностей, а «єдиною твердинею є слово Боже»: «Крах великих банків показав, що гроші зникають, вони ніщо. Всі речі, що здаються реальними, фактично виявляються другорядними ». 
25 грудня 2009 Понтифік закликав Захід «відмовитися від егоїзму і почати поважати слабких і обділених ... Криза моралі, більш ніж економічний, вразив світ» - сказав Папа Римський Бенедикт XVI . 
24 жовтня 2011 стало відомо, що Ватикан пропонує негайно розпочати реформу світової фінансової системи і заснувати єдиний центральний банк, який буде боротися з кризою. Підлеглі Папи Римського Бенедикта XVI вважають, що «єдиний центральний банк» візьме на себе функції з контролю над валютними ринками і кредитною політикою національних фінансових організацій. У Ватикані вважають, що якщо реформа фінансових інститутів не почнеться найближчим часом, то постраждає не тільки економічна, а й політична система регіону.

 

 Від  представників Православної церкви 
У жовтні 2008 року на нараді в Стамбулі в підсумковому посланні Предстоятелів Помісних Православних Церков, економічна криза названий породженням «збоченій економічної діяльності, позбавленої людського виміру», результатом «погоні фінансистів за наживою, часто набуває маніакального характеру». 
У травні 2009 році Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил сказав: «Нас довго запевняли, що головне в економіці - це капітал, засоби виробництва, теорії і технології. Однак розвиток кризи спростувало ці постулати ». 
27 березня 2009 на зустрічі з членами Синоду БПЦ Президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко заявив: «Я наполягаю на тому, що в основі цієї кризи лежать не економіка і фінанси. У його основі - свідомість, моральність нинішнього населення всього світу. Це більше психологічний, моральний кризу, а не фінансовий, економічний »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Наслідки

 

2.1 Економічні наслідки. Глобальна рецесія

 
Опублікованими 13 листопада 2008 року економічне огляд Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) констатував, що розвинені економіки світу вступили в рецесію. Міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings вважало, що рецесія буде найсуворішою з Другої світової війни, і вперше розвинений світ вступає в неї синхронно. 25 листопада 2008 повідомлялося, що, згідно з розрахунками Міністерства економічного розвитку Росії, вперше з моменту початку світової кризи зафіксовано зниження ВВП в Росії в одному місяці по відношенню до попереднього: у жовтні ВВП знизився на 0,4% по відношенню до вересня, хоча в річному вираженні, порівняно з жовтнем 2007 року, виріс на 5,9%. 
За оцінкою глави "General Electric" Джеффрі Іммельт ("Ведомости", 11.08.2011): «Рецесія була швидкою, важкої і в тій чи іншій мірі торкнулася всіх бізнес-напрямку. Деякі виходять з кризи і до цього дня ... особливо сильно постраждали США, Західна Європа, Японія. В Бразилії було щось на зразок робочої рецесії. В країні продовжувалося зростання, як і в Китаї.Росія відчула кризу через падіння цін на нафту, а деякі регіони світу криза взагалі не торкнулася. В основному удар припав на США і Європу ».

 
Оцінка чутливості до макроекономічної нестабільності показала, що з 73 країн, проаналізованих у травні 2008 року, Україна посіла друге місце серед найуразливіших країн. Саме тому національна економіка України в момент світової фінансової кризи перебувала в стані спаду. Внаслідок спаду активності та збільшення витрат на заходи стимулювання бюджетні дефіцити в країнах із розвиненою економікою досягли близько 6–7% від ВВП. Найбільший дефіцит за підсумками 2009 р., за даними МВФ, зафіксовано: серед країн зони євро – в Ірландії (-14,6%), Греції (-13,6%) та Іспанії, серед інших розвинених країн Європи – у Великобританії (-10,3%). При цьому дефіцит бюджету для розвинених країн Європи збільшився в період кризи щонайменше у 2–3 рази[3].

За даними Міністерства фінансів сукупний державний (прямий) і гарантований борг України в листопаді 2010 року зріс на 2%, або на 1,033 млрд дол, - до 52,264 млрд дол. Згідно з ними, в січні-листопаді держборг збільшився на 31,3%, або на 12,541 млрд дол. У жовтні 2010 року сукупний держборг зріс на 0,3%, або на 140 млн дол, у вересні - на 2,785 млрд дол, в серпні - на 2,47 млрд дол. В 2011 році  уряду доведеться виділити на ці потреби близько $ 2 млрд. А от наступні три роки стануть для України дуже напруженими - з 2012 по 2014 рік Мінфіну доведеться заплатити за зовнішніми боргами - $ 15,7 млрд.[1,2].

В Польщі приріст виробництва промислової продукції за підсумками 2009 р. знизився на 3,2%, у 2008 р.  було підвищення на 9,7%. Натомість, таке зниження відбувалось на фоні низької інфляції, показник якої протягом 2009 р. коливався у межах 3,1% - 3,5% та помірних темпів зростання заробітної плати, що підтверджує показник середньої заробітної плати у виробничому секторі  - 3 403,9 злотих (близько 1 220,0 дол. США). Криза торкнулася і показників занятості населення. Рівень безробіття за 2009 рік склав 11,9 %. Кількість зареєстрованих безробітних станом на кінець 2009 року склала 1 893,0 тис. осіб (підвищення в середньому на 30% у порівнянні з 2008 роком).

Зовнішній борг Республіки Польща за результатами 11 місяців 2009 р. склав 169 343,2 млн. злотих, тобто 62 719,7 млн. дол. США (станом на кінець 2008 р. - 149 743,8 млн. злотих, тобто 62 393,25 млн. дол. США)[4] .

Після значного спаду протягом четвертого кварталу 2008 р. – першого кварталу 2009 р., завдяки ефективним заходам федерального уряду почався процес поступового виходу економіки Німеччини з кризи. Реальний ВВП у 2009 р. зазнав спаду на 4,9%, у 2010 р. зріс на 1,6%, а протягом 2011 р. прогнозують зростання на 1,2%. Слід зазначити, що падіння кон’юнктури у другий половині 2008 – першому кварталі 2009 р., на відміну від Польщі, не вплинуло кардинально на ринок робочої сили Німеччини. За цих умов кількість безробітних може зрости з 3,4 млн. у 2009 р. до 3,8 млн. у 2010 р. та 4,2 млн. у 2011 р. Це означає зростання квоти безробітних з 8,2 до 10,1%, що, з врахуванням обсягів падіння німецької економіки, може розглядатися у якості тільки помірного зростання рівня безробіття. Одночасно, очікується, що така ситуація на ринку робочої сили буде сприяти уповільненню підвищення тарифної плати з 2,25% у 2009 р. до 1,5% у 2011 р. Передбачається також, що реальний ВВП на одну працюючу особу після помітного скорочення на 5% у 2009 р. протягом 2010-2011 років збільшуватиметься щорічно на 2,5%. Слід відзначити, що це буде відбуватися не тільки за рахунок збільшення робочого часу, а і завдяки підвищенню продуктивності праці, що у цілому означатиме скорочення витрат на зарплату у 2010 та 2011 рр. на 2,5%.  Бачимо, що на відміну від інших країн Європи в Німеччині фінансова криза не  суттєво вплинула на ринок праці. Але все ж таки здешевлення робочої сили не для всіх є позитивним моментом.