Роль фінансів в розвитку соціальної сфери

Водночас І. Франко в  своїх працях висловлює впевненість, що розвиток фінансово-кредитних відносин сприятиме активізації господарського життя в країні.

До числа визначних  українських економістів-фінансистів  належить також М.І. Туган-Барановський, професор університету святого Володимира (тепер Національний університет імені Тараса Шевченка). У своїх працях М. Туган-Барановський заперечує твердження К. Маркса про те, що прибуток і заробітна плата перебувають у зворотному співвідношенні одне до одного. Вчений доводить, що зі зростанням прибутку може зростати також і заробітна плата, а відповідно — доходи держави. Він також стверджує, що заробітна плата і прибуток можуть збільшуватися при зростанні продуктивності праці. Це збільшує фінансові можливості держави, підприємця, працівника.

М.І. Туган-Барановський різко виступав проти запровадження прогресивного прибуткового податку, рекомендуючи для покриття витрат держави на ведення війни використовувати позики, які, на його думку, не мають елементів примусу і не вимагають від приватних осіб приносити в жертву свої майнові інтереси.

Свої наукові погляди  щодо проблем фінансів М.І. Туган-Барановський намагався втілити в життя, перебуваючи  на посаді міністра фінансів України  в уряді Центральної Ради-Цікавими є думки М.І. Туган-Барановського  з приводу ролі грошей у здійсненні виробничих циклів. Так, на його думку в період застою виникає надлишок грошей, що зумовлює низький процент на позичковий капітал. В свою чергу низький процент на капітал зумовлює пожвавлення в економіці. На противагу теоретичним постулатам К. Маркса, який стверджував, що капіталістична економіка об'єктивно йде до краху, Туган-Барановський доводив, що економіка, побудована на принципах сукупного попиту і сукупної пропозиції, має гарні перспективи.

Розглядаючи внесок українських  фінансистів у розвиток фінансової науки, не можна не згадати М- Добриловського, професора-емігранта української господарської академії в довоєнній Чехословаччині. У 1934 р. він видав курс лекцій "Основи фінансової науки". М. Добриловський у своїх наукових твердженнях дотримувався західноєвропейської традиції ототожнення державних фінансів із державним господарством, а тому фінансова наука, на його думку, повинна досліджувати способи одержання коштів для задоволення державних потреб.

Аналогічних поглядів дотримувався й український вчений-фінансист МІ- Мітіліно. У своїй роботі "Основи фінансової науки", яка вийшла в 1929 р. в Україні, він стверджував, що між державою та її громадянами відбувається угода, за якою держава задовольняє певні потреби громадян, а останні сплачують за це певну суму грошей у формі податків.  До числа українських вчених-фінансистів належав професор Київського університету святого Володимира М...Х. Бунге. Він більше відомий як державний діяч, який обіймав посаду міністра фінансів царської Росії. Водночас у нього є декілька невеликих, але.оригінальних праць із питань грошового обігу, кредиту, державних фінансів.

Заслуговують на увагу  роботи професора Харківського університету М.М. Алексєєнка. Основна його праця "Погляд на розвиток вчення про податки", яка вийшла в Харкові в 1870 році, присвячена дослідженню поглядів на податки А. Сміта, Ж.-Б. Сея, Д. Рікардо, Ж. Сісмонді, Д. Мілля. Глибоко аналізуючи еволюцію вчення про податки, М.М. Алексєєнко доходить багатьох досить серйозних висновків. Так, досліджуючи погляди Сея про продуктивну і непродуктивну працю, він стверджує, що послуги держави — це також виробництво корисних речей, а тому праця на їх створення є продуктивною і повинна обкладатися податками. Характерною особливістю розвитку фінансової науки на початку XX століття є те, що в працях вчених-фінансистів цієї доби більше розглядаються проблеми фінансів зарубіжних країн і майже не приділяється увага фінансовим проблемам Російської імперії.

Варто також детальніше ознайомитися з науковою спадщиною українських вчених СІ. Іловайського, П.Л. Коваленка, І.І. Патлаєвського, М.П. Яснопольського.

Зокрема, свого часу М.П. Яснопольський працював професором університету святого Володимира і вперше дослідив географічний розподіл державних доходів та видатків у Росії. Він опублікував декілька робіт із цієї тематики. Нині ідеї, започатковані М.П. Яснопольським, розвиваються сучасними вченими — у світовій фінансовій літературі вони дістали назву фіскального федералізму, а в Україні актуальні при розв'язанні проблеми міжбюджетних відносин.

Теоретично-змістовна  спрямованість наукових досліджень представників української фінансової думки свого часу сягала рівня  тодішньої світової фінансової науки, а в деяких випадках і випереджала її.

Висновок.

Здійснювана перебудова громадського життя в нашій країні з усією повнотою показала важливу роль фінансового аспекту соціальних перетворень. Вона переконливо підтверджує таку думку, що за відсутності успіхів у фінансовій політиці будь-які радикальні реформи приречені на невдачу. 

Для сучасної фінансової політики характерні невпевненість, непослідовність, відсутність чіткого плану дій. А її стан такий, що без рішучих, швидких  і радикальних змін у фінансовій політиці, здатних різко обмежити бюджетний дефіцит, вилучити зайві гроші із звернення, забезпечити фінансову самостійність трудових колективів і органів влади усіх рівнів, розбудити господарську ініціативу кожного члена суспільства - без цих поправок фінансової політики подальший рух шляхом реформ не можливий.

Глобальне завдання фінансової стратегії фахівці убачають в оптимізації об'ємів і структури громадських благ, ресурсного забезпечення їх виробництва і розподілу тягаря фінансування, а критерієм оптимальності фінансової політики вважають відповідність результатів, що досягаються за допомогою фінансових регуляторів, поставленим цілям розвитку суспільства.

Вітчизняній системі  фінансового регулювання економіки  і соціальної сфери належить пройти багато етапів становлення, але безперечне одне - підходи до рішення завдань, що стоять перед нею, до оцінки її впливу на відтворення, пошуку напрямів підвищення ефективності однойменного механізму і вдосконалення відповідного процесу повинні базуватися на достовірно науковій теорії фінансової дії і об'єктивному аналізі конкретного історичного стану.

Література.

1. Фінанси (теоретичні основи): Підручник / М.В.Грідчина, В.Б.Захажай, Л.Л.Осіпчук та ін.; Під кер-вом і за наук. Ред.. М.В.Грідчиної В.Б.Захожая. – К.: МАУП, 2002. – 280 с. (Київ 2002).
2. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000. – 416 с. (Київ 2000)
3. Кузнєцова А.Я. Теорія фінансів: Навчальний посібник. _ Львів: ЛБІ НБУ, 2001. – 158 с. (Львів 2001)