Роль фондової біржі у розвитку економіки

МІЖНАРОДНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ  ФІНАНСІВ

1993

INTERNATIONAL UNIVERSITY OF FINANCE

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь

з дисципліни "Фінанси"

 

на тему «Роль фондової біржі у розвитку економіки»

 

 

 

 

 

 

 

 Виконала:

Студентка Миронова О.Д.

Курс 2

Група ФК-91

 

 

 

                                                   Київ – 2010                 

 

План.

1. Фондова біржа.
2. Роль фондової біржі в розвитку економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Фондова біржа.

 

Фондові біржі – це спеціалізовані організації, в приміщені яких відбуваються зустрічі працедавців цінних паперів з покупцями. Об’єднуючи професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщені, біржі створюють умови для концентрації попиту та пропозиції і підвищення ліквідності ринку взагалі. 
 
На початку 90-х років у світі налічувалось 200 бірж у більш ніж у 60 країнах. У Північній Америці 15 бірж, у тому числі 5 канадських, у Європі - понад 100, у Центральній та Південній Америці – 20, решта припадає на Африку, Азію та Австралію. Кожна розвинута країна має як мінімум одну біржу. 
 
В міжнародну федерацію фондових бірж, що розміщена в Парижі, входить 31 біржа. Метою Федерації є забезпечення рівних прав для всіх акціонерів та координація структур ринків цінних паперів. Кожного року проводяться наради комітетів цієї організації. 
 
Але біржа – це не тільки спеціальне місце для укладання угод, а й спеціальна система організації торгівлі котра підпорядковується спеціальним правилам і процедурам. 
 
До торгів на біржах звичайно допускаються лише достатньо надійні й високоліквідні цінні папери, що створює можливість безперервного їх обігу. Біржова інформація про курс цінних паперів, про укладені угоди стає доступною для різних верств інвесторів тому біржа є чутливим барометром стану ринку цінних паперів, а отже – стану справ в економіці взагалі. 
 
Відмітну рису біржі становить не комерційний характер її діяльності. Головна мета діяльності біржі – створення сприятливих умов для широкомасштабної та ефективної торгівлі цінними паперами. Прибутки біржі обмежуються сумами, необхідними для її нормального функціонування й розвитку, і не використовуються на виплату дивідендів суб’єктам, що несли свої кошти в статутний фонд біржі. 
 
Головна умова ефективності біржової торгівлі – ліквідність. Ліквідний ринок характеризується малою різницею між ціною продавця та покупця, невеликими коливаннями цін від угоди до угоди та ін. Відхід від цих норм може викликати паніку серед інвесторів. Біржа робить усе можливе, аби підтримувати ліквідність, забезпечуючи стабільність. 
 
Біржі, за винятком Нью – Йорської, Токійської та Лондонської, являють собою порівняно невеликі ринки, що негативно впливає на ліквідність. Ліквідність ринку тим вища, чим більша кількість учасників купівлі - продажу. В цьому відношенні лідирує, на думку деяких дослідників, Японія, де на індивідуальних інвесторів припадає 25% акціонерної властивості та більш ніж половина обігу. 
 
Торгівля на сучасній фондовій біржі будується на таких принципах: 
 
Особиста довіра між брокером та клієнтом ( угоди на біржі укладаються усно й оформляються заднім числом ); 
 
Гласність ( публікуються данні про всі угоди і дані про внесення акцій у біржовий список, що надаються емітентам за угодою з біржею незалежно від активності емітента ); 
 
Регулювання діяльності біржових фірм, використання адміністрацією біржі й незалежними аудиторами жорстких фінансових, адміністративних, торговельних та бухгалтерських правил. 
 
Сучасні фондові біржі відрізняються одна від одної навіть у межах однієї країни. Це зумовлено тим, що біржі самі встановлюють мінімальні розміри капіталу та стандарти «поведінки» для компанії, що виявили бажання включити свої акції біржовий список. Проте, незважаючи на відмінності в стандартах, принципи функціонування фондових бірж у різних країнах однакові. Дотримування цих принципів сприяє надійності біржі, порядку і, звичайно, приваблює інвесторів. Варто додати, що функціонування Української фондової біржі також базується на вище вказаних принципах, що є гарантом формування надійної біржової системи в Україні. 
 
В сучасних умовах у кожній країні біржі діють як-загально національна ієрархічна система. Вона характеризується взаємо залежностями: за величиною обігів; ціновими; інформаційними; за якістю цінних паперів; за структурою членів бірж. 
 
У межах цієї системи вирізняються біржі – лідери, причому не тільки в національному та регіональному масштабі, а й міжнародному головним критерієм такого вирізнення слугує показник обсягу обігу цінних паперів, за яким явно домінують провідні біржі. Останні концентрують і найпривабливіші цінні папери, і, відповідно, найсильніших учасників торгівлі. В них кращі можливості збирання та обробки інформації, а отже, і прийняття більш обґрунтованих та зважених рішень. На «елітні» ринки орієнтуються у своїх діях слабких учасники, що ведуть свої операції на біржах ( цінова залежність). Концентрація найсильніших учасників торгівлі на великих біржах досягається завдяки ринковому механізму формування цін на місця на різних біржах.

У розвинутих країнах  складалось два типи ієрархічних  систем фондових бірж: американського типу ( моноцентрична) та німецького (поліцентрична). 
 
Перше з них передбачає існування одного лідера та аутсайдерів. Так, у США найбільша Нью – Йоркська фондова біржа охоплює 90% ринку акцій країн, при цьому існують ще шість менших бірж. У Великій Британії діють 8 фондових бірж, що є філіями Лондонської фондової біржі. У Франції 98% обігу належить Паризькій фондовій біржі, хоч існують ще шість. У деяких розвинутих країнах біржа має свій «полігон» - меншу біржу ( але, як правило, вона більша від інших національних бірж), на якій випробовуються новації й відбувається торгівля акціями молодих підприємств. 
 
Моноцентрична система, що представлена біржею лідером, та її сателітом, діє в США (Нью – Йоркська та Американська фондові біржі), Японії ( Токіо – Осака ), Канаді ( Торонто – Монреаль ), Голландії ( Амстердам – Роттердам ). Поліцентрична система діє в кількох країнах. У Німеччині, наприклад, на чотири великі біржі ( із восьми ) припадає 95% обігу. 
 
Головна мета і головна функція фондових бірж в різних країнах – забезпечення умов ефективного проведення операцій з купівлі – продажу цінних паперів, підтримання високого рівня професіоналізму учасників біржової торгівлі, а також довіри інвесторів. Форми організації та діяльності фондових бірж, а також юридичних та фізичних осіб, що професійно займаються операціями з купівлі – продажу цінних паперів регулюються спеціальним законодавством відповідних країн, оскільки поки що не існує уніфікованої системи регулювання діяльності фондових бірж на світовому рівні. 
 
Більшості країн фондові біржі повинні бути зареєстровані й отримати ліцензію на право своєї діяльності у відповідних органах державної влади. Разом з тим у різних країнах існують певні особливості законодавчого регулювання і державного контролю за операціями з купівлі – продажу цінних паперів, організації й діяльності фондових бірж, а також професійних учасників ринку цінних паперів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Роль фондової біржі в розвитку економіки.

 

Роль фондової біржі  в економіці країни визначається насамперед ступенем роздержавлення власності, а точніше частки акціонерної  власності у виробництві валового національного продукту. Крім того, роль біржі залежить від рівня  розвитку ринку цінних паперів загалом.

До основних функцій  фондової біржі належать:

 мобілізація і концентрація  вільних грошових капіталів і  нагромаджень за допомогою продажу  цінних паперів;ü

 кредитування і  фінансування держави та інших  державних організацій шляхом  купівлі їх цінних паперів;ü

 забезпечення високого  рівня ліквідності вкладень в  цінні папери;ü

 поширення інформації  про товари й фінансові інструменти,  їхню ціну й умови обігу;ü

 індикація стану  економіки, її товарних сегментів  і фондового ринку.ü

Сьогодні у світі  налічується близько 200 фондових бірж, з них найбільші: Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька, Гонконгська й біржа Куала Лумпур. В окремих країнах існує власна національна історично сформована система бірж, що визначає характер функціонування біржової системи країни загалом і місце кожної конкретної біржі зокрема.

Розрізняють моноцентричні  й поліцентричні біржові системи. У моноцентричній біржовій системі  абсолютне домінуюче становище  займає одна біржа, розташована у фінансовому центрі країни, а інші фондові біржі мають місцеве значення. Її прикладом є біржова сис¬тема Англії, яку очолює Міжнародна Лондонська фондова біржа, а всі провінційні біржі, позбавлені фактичної самостійності, приєднані до неї. Моноцентрична модель характерна також для Франції і Японії.

В умовах поліцентричної системи крім головної фондової біржі  в країні можуть функціонувати ще кілька великих бірж. Як приклад  такої системи є Австралія, Німеччина  і Канада.

У США розвиток біржової торгівлі зумовив становлення своєрідної біржової системи, яку не можна з повною впевненістю зарахувати ні до моноцентричної, ні до поліцентричної моделі. У цій країні при беззастережному лідерстві Нью-Йоркської фондової біржі регіональні біржові інститути не перетворилися в її придаток, а зберегли самостійність і стабільно функціонують у межах загальнодержавної біржової системи.

Правову основу діяльності фондової біржі  в Україні становлять  Закон України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. , інші законодавчі акти України.

Фондова  біржа утворюється і діє в організаційно-правовій формі  товариства (крім  повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами, і проводить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України , законів, що регулюють питання утворення, діяльності  й припинення юридичних осіб.

Фондова біржа утворюється  не менше ніж двадцятьма засновниками – торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об’єднанням, що налічує не менше двадцяти торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою за 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Фондова біржа має  право проводити діяльність з  організації торгівлі на фондовому  ринку з моменту отримання  ліцензії Державної комісії з  цінних паперів та фондового ринку.

Членами фондової біржі  можуть бути виключно торговці цінними  паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку і взяли на себе зобов’язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Статут і правила  фондової біржі затверджуються її вищим  органом – Зборами акціонерів.

Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регла-ментує діяльність фондової біржі, пов’язану з торговлею цінними паперами, тому вони мають передбачати:

 види угод, що укладаються  на фондовій біржі;ü

 порядок торгівлі  на фондовій біржі;ü

 умови допуску цінних паперів на фондову біржу;ü

 умови і порядок  передплати на цінні папери, що  котируються на фондовій біржі;ü

 порядок формування  цін біржового курсу та їх  публікації;ü

 обов’язки членів  біржі щодо ведення обліку  таü інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності.

На фондовому ринку (ринку цінних паперів) України  можна виділити:

Київську міжнародну фондову біржу (КМФБ);

Українську міжбанківську  валютну біржу (УМВБ);

Донецьку фондову біржу (ДФБ);

Придніпровську фондову біржу.

У світовій практиці існують  два варіанти створення фондових бірж, які умовно можна назвати  „брокерським” і „банківським”.

За першим (США) на біржовий ринок цінних паперів допускаються тільки торговці цінними паперами –  брокери, а комерційним банкам „вхід” на біржу заборонений. За другим (Франція, Німеччина), навпаки, банки є найважливішими суб’єктами біржової торгівлі цінними паперами.

В Україні на час створення  першої фондової біржі існувала розвинута  система комерційних банків, а  інші різновиди інвестиційних посередників та мережа брокерських контор були відсутні. Тому саме комерційні банки активно підтримали ідею створення УФБ, а банківські фахівці, створивши спеціалізовані підрозділи для операцій з цінними паперами та інвестиціями, підключилися до роботи ініціативної групи.

У день реєстрації УФБ, 29 жовтня 1991 р. (дата реєстрації її Статуту), кількість засновників становила 29, з них 21 – комерційні банки  України. У 1998 р. УФБ стала біржею з продажу державного майна України, державних пакетів акцій приватизованих підприємств. Ця діяльність охоплювала 89,5% річного обсягу торгів УФБ. Вторинного ринку на біржі практично не існувало. Але в жовтні 1998 р. було відновлено торги з купівлі-продажу векселів і на початку 1999 р. обсяг біржового обороту цього виду цінних паперів досяг 65% всього обсягу торгів (у 1998 р. – 10%).

УФБ – найбільш розвинута  біржа цінних паперів в Україні. У всіх об-ласних центрах та найбільших містах функціонують 26 філій. Усього на терені України зареєстровано 192 брокерські контори УФБ.

При біржі створено Центральний  депозитарій цінних паперів і  впро-ваджено електронну систему  їх обсягу у формі комп’ютерних записів на рахунках. Це дозволяє їй функціонувати як загальнонаціональній системі котирування й обігу  цінних паперів, надавати допомогу державним підприємствам, що корпоратизуються та приватизуються. На етапі приватизації великі державні підприємства, що корпоратизуються (частина майна яких залишається в державній власності), здійснюють через УФБ первинне розміщення своїх акцій.

Для котирування іноземних  цінних паперів на українському ринку  УФБ використовує систему допуску (лістингу) цих паперів, аналогічну міжнародним стандартам, з урахуванням  чинного законодавства і національної кон’юнктури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

Гальчинський  А. Теорія грошей: Навч.посіб. — К., 1996.

Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов / Под ред.

Дробозиной. — М., 1997.