Соціально-економічна сутність та функції фінвнсів

Міністерство освіти,науки,молоді та спорту України

Київський національний університет технологій і дизайну

Реферат

на тему:

Соціально-економічна сутність і функції фінансів

Виконала:

студентка II курсу

групи БПО-10

Стріжко К.В.

Київ-2012

Соціально-економічна сутність фінансів. Фінанси являють собою економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення.

Під централізованими фінансами розуміються економічні відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів держави, акумульованих у державну бюджетну систему та урядових позабюджетних фондах, під децентралізованими фінансами - грошові відносини, що опосередковують кругообіг грошових фондів підприємств.

Фінанси - невід'ємна частина грошових відносин, тому їх роль і значення залежать від того, яке місце грошові відносини займають в економічних відносинах. Однак не всякі грошові відносини виражають фінансові відносини.

Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і по виконуваним функціям. Гроші - це загальний еквівалент, за допомогою якого насамперед вимірюються затрати праці асоційованих виробників, а фінанси - економічний інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням фондів грошових коштів. Головне їх призначення полягає в тому, щоб шляхом утворення грошових доходів і фондів забезпечити не тільки потреби держави і підприємств в грошових коштах, а й контроль за витрачанням фінансових ресурсів.

Фінанси виражають грошові відносини, які виникають між:

- підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції та послуг;

- підприємствами і вищестоящими організаціями при створенні централізованих фондів грошових коштів та їх розподілі;

- державою і підприємствами при сплаті ними податків до бюджету і фінансуванні видатків;

- державою і громадянами при внесенні ними податків і добровільних платежів;

- підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами при внесенні платежів та отриманні ресурсів;

- окремими ланками бюджетної системи;

- органами майнового і особистого страхування, підприємствами, населенням при сплаті страхових внесків та відшкодування збитків, при настанні страхового випадку;

- грошові відносини, що опосередковують кругообіг фондів підприємств.

Головним матеріальним джерелом грошових доходів і фондів служить національний дохід країни - новостворена вартість або вартість ВВП за вирахуванням спожитих у процесі виробництва знарядь і засобів виробництва. Обсяг національного доходу визначає можливості задоволення загальнодержавних потреб і розширення суспільного виробництва. Саме з урахуванням розмірів національного доходу і його окремих частин - фонду споживання і фонду накопичення - визначаються пропорції розвитку економіки та її структура. Ось чому в усіх країнах надається важливе значення статистиці національного доходу.

Без участі фінансів національний дохід не може бути розподілений. Фінанси - невід'ємна сполучна ланка між створенням і використанням національного доходу. Фінанси, впливаючи на виробництво, розподіл і споживання, носять об'єктивний характер. Вони висловлюють певну сферу виробничих відносин і відносяться до базисної категорії.

Сучасна економіка не може існувати без державних фінансів. На певних етапах істо-

ричного розвитку ряд потреб суспільства можуть фінансуватися тільки державою. Це атомна промисловість, космічні дослідження, ряд нових пріоритетних галузей економіки, а також підприємства, які необхідні всім (пошта, телеграф і деякі інші).

Фінанси відображають рівень розвитку продуктивних сил в окремих країнах та можливості їх впливу на макроекономічні процеси в господарському житті.

Стан економіки країни визначає стан фінансів. В умовах постійного економічного зростання, збільшення ВВП і національного доходу фінанси характеризуються своєю стійкістю і стабільністю; вони стимулюють подальший розвиток виробництва і підвищення якості життя громадян країни.

В умовах же економічної кризи, спаду виробництва, зростання безробіття стан фінансів різко погіршується, що виражається у великих бюджетних дефіцитах, що фінансуються за рахунок внутрішніх та зовнішніх державних позик, емісії грошей, а також у збільшенні державного боргу і витрат по ньому. Все це тягне за собою розвиток інфляції, порушення господарських зв'язків, збільшення взаємних неплатежів, поява грошових сурогатів, збільшення бартерних угод, складності з мобілізацією податків, неможливість своєчасного фінансування державних витрат, зниження життєвого рівня широких верств населення. Тому першочергова роль в економічних і соціальних відносинах належить стану реальної сфери виробництва.

Функції фінансів. Сутність фінансів проявляється в їх функціях. Фінанси виконують дві основні функції: розподільну і контрольну. Ці функції здійснюються фінансами одночасно. Кожна фінансова операція означає розподіл суспільного продукту і національного доходу і контроль за цим розподілом.

1. Розподільна функція проявляється при розподілі національного доходу, коли відбувається створення так званих основних, або первинних доходів. Їх сума дорівнює національному доходу. Основні доходи формуються при розподілі національного доходу серед учасників матеріального виробництва. Вони діляться на дві групи:

1) зарплата робітників, службовців, доходи фермерів, селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва,

2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва.

Однак первинні доходи ще не утворюють громадських грошових фондів, достатніх для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Необхідне подальше розподіл чи перерозподіл національного доходу, пов'язане:

- з міжгалузевим та територіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного і раціонального використання доходів і накопичень підприємств і організацій;

- наявністю поряд з виробничою невиробничої сфери, в якій національний дохід не створюється (освіта, охорона здоров'я, соціальне страхування і соціальне забезпечення, управління);

- перерозподілом доходів між різними соціальними групами населення.

У результаті перерозподілу утворюються вторинні, або похідні доходи. До них відносяться доходи, отримані у галузях невиробничої сфери, податки (прибутковий податок з фізичних осіб та ін.) Вторинні доходи служать для формування кінцевих пропорцій використання національного доходу.

Активно беручи участь у розподілі та перерозподілі національного доходу, фінанси сприяють трансформації пропорцій, що виникли при первинному розподілі національного доходу, в пропорції його кінцевого використання.

Доходи, що створюються в ході такого перерозподілу, повинні забезпечити відповідність між матеріальними і фінансовими ресурсами і насамперед між розміром грошових фондів і їх структурою, з одного боку, і обсягом і структурою засобів виробництва і предметів споживання - з іншого.

Перерозподіл національного доходу в Україні відбувається в інтересах структурної перебудови народного господарства, розвитку пріоритетних галузей економіки (сільське господарство, транспорт, енергетика, конверсія військового виробництва), на користь найменш забезпечених верств населення (пенсіонери, студенти, самотні і багатодітні матері).

Таким чином, перерозподіл національного доходу відбувається між виробничою та невиробничою сферами народного господарства, галузями матеріального виробництва, окремими регіонами країни, формами власності і соціальними групами населення.

Кінцева мета розподілу і перерозподілу національного доходу і ВВП, скоєних за допомогою фінансів, полягає в розвитку продуктивних сил, створення ринкових структур економіки, зміцненні держави, забезпеченні високої якості життя широких верств населення. При цьому роль фінансів підпорядкована завданням підвищення матеріальної зацікавленості працівників і колективів підприємств та організацій у поліпшенні фінансово-господарської діяльності, досягненні найкращих результатів при найменших затратах.

2. Контрольна функція. Будучи інструментом формування та використання грошових доходів і фондів, фінанси об'єктивно відображають хід розподільного процесу. Контрольна функція проявляється в контролі за розподілом ВВП по відповідним фондам і витрачанням їх за цільовим призначенням.

В умовах переходу на ринкові відносини фінансовий контроль спрямований на забезпечення динамічного розвитку суспільного та приватного виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, всебічне поліпшення якості роботи в усіх ланках народного господарства. Він охоплює виробничу і невиробничу сфери. Націлений на підвищення економічного стимулювання, раціональне та ощадливе витрачання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів та природних багатств, скорочення непродуктивних витрат і втрат, припинення безгосподарності та марнотратства.

Одна з важливих завдань фінансового контролю - перевірка точного дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності та повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетною системою, податковою службою, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств і організацій за розрахунками і платежами.

Контрольна функція фінансів проявляється також через багатогранну діяльність фінансових органів. Працівники фінансової системи та податкової служби здійснюють фінансовий контроль в процесі фінансового планування, при виконанні дохідної та видаткової частин бюджетної системи. В умовах розвитку ринкових відносин напрями контрольної роботи, форми і методи фінансового контролю істотно змінюються.

3. Крім розподільної та контрольної функції фінанси виконують також регулюючу функцію. Ця функція пов'язана з втручанням держави через фінанси (державні витрати, податки, державний кредит) у процес відтворення. Однак на сьогоднішній день регулююча функція в Україні розвинена слабо.

4. В умовах ринкових відносин фінанси мають також виконувати стабілізаційну функцію. Її зміст полягає в тому, щоб забезпечити для всіх господарюючих суб'єктів і громадян стабільні умови в економічних і соціальних відносинах.

Фінансовий механізм. Функції фінансів реалізуються через фінансовий механізм, що включає сукупність організаційних форм фінансових відносин у народному господарстві, порядок формування і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, методи фінансового планування, форми управління фінансами і фінансовою системою, фінансове законодавство. В умовах поглиблення ринкових реформ застосовується якісно новий фінансовий механізм. Це стосується взаємовідносин підприємств і населення з бюджетною системою, позабюджетними фондами, органами майнового і особистого страхування та ін

Важливий елемент фінансового механізму - фінансове планування, яке передусім належить до бюджетного планування.

5