Сутність фінансів підприємств

Статутна діяльність неприбуткових  установ і організацій є некомерційною, тобто не має на меті одержання  прибутку для розподілу між засновниками і самофінансування установи, хоча при цьому не виключається можливість отримання доходів з метою поповнення фінансових ресурсів. Особливості організації фінансів залежать від мети створення неприбуткових установ (організацій), організаційно-правових форм, складу засновників, фінансового механізму залучення коштів для статутної діяльності.

До неприбуткових установ і  організацій належать:

• бюджетні установи і організації, тобто такі, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;

• громадські об'єднання (профспілки, політичні партії, кредитні спілки, релігійні організації), пенсійні фонди, спілки підприємців, асоціації, творчі спілки, інші об'єднання;

• благодійні організації, культурні та інші цільові громадські фонди. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку

підприємств" доходи зазначених установ  і організацій, що не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, звільняються від оподаткування.

Розглянемо джерела фінансових ресурсів неприбуткових установ  і організацій.

Бюджетні установи і  організації. Вони фінансуються або цілком за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, або на змішаній основі — через бюджетне фінансування, надання платних послуг, орендну плату, безповоротну фінансову допомогу, пасивні доходи (проценти, дивіденди, страхові виплати).

Якщо раніше майже всі витрати  бюджетних установ фінансувались з бюджету, то нині в умовах скорочення бюджетних асигнувань ці установи мають змогу за рахунок надання платних послуг — соціально-культурних, управлінських, інформаційних, з охорони громадського порядку тощо — отримувати додаткові фінансові ресурси. Переліки платних послуг, які можуть надавати заклади освіти, охорони здоров'я, архівні установи, бібліотеки та інші бюджетні установи, встановлює Кабінет Міністрів України. Додатковим джерелом фінансування для деяких установ стала орендна плата за здавання в оренду приміщень, обладнання, іншого майна.

Бюджетні установи та організації  складають фінансовий план на календарний  рік — єдиний кошторис доходів і видатків; його структура і зміст затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 16.02.98 і Положенням про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації. У дохідній частині єдиного кошторису зазначаються планові обсяги бюджетних асигнувань, виділених на утримання установи на плановий рік, а також надходження з інших дохідних джерел (платні послуги, оренда тощо). У видатковій частині єдиного кошторису зазначається загальний обсяг витрат установи з розподілом їх за видами видатків, а також із зазначенням витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань і позабюджетних надходжень.

Зазначеним положенням передбачено, що перевищення доходів над видатками  позабюджетних коштів необхідно  спрямовувати насамперед на покриття дефіциту бюджетних асигнувань на заробітну  плату працівників установи з нарахуванням на соціальне страхування, оплату витрат на господарське утримання установи. Тільки після фінансування цих невідкладних витрат кошти можна використовувати на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень та інші витрати другорядного характеру.

Громадські об'єднання. Основним джерелом фінансових ресурсів при створенні цих організацій є вступні та членські внески засновників. Напрямки використання надходжень визначаються метою і завданнями організації та закріплюються в її статуті.

У процесі функціонування громадські об'єднання так само можуть отримувати доходи від платних заходів, діяльності заснованих ними підприємств, добровільних пожертвувань. Ці надходження згодом можуть стати основними джерелами фінансування видатків об'єднань, а частка членських внесків стає незначною.

Усі надходження включаються в  дохідну частину фінансового  плану громадських об'єднань, а  у видатковій частині відображаються витрати, пов'язані з основною діяльністю організації, утриманням працівників, приміщень, інші адміністративно-господарські витрати.

Прибуток підприємств, створених  громадськими об'єднаннями, не звільняється від оподаткування, за винятком підприємств, створених всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, де кількість  працівників-інвалідів становить не менше як 50 % загальної чисельності працівників, а фонд оплати їх праці — щонайменше 25 % загальних витрат на оплату праці.

Благодійні організації  та інші громадські фонди. Фінансові ресурси при створенні благодійних організації та громадських фондів формуються виключно за рахунок добровільних внесків підприємств, організацій, установ, окремих громадян. У процесі функціонування фонди можуть отримувати кошти за рахунок прибутку від виробничо-господарської діяльності створених ними підприємств, доходів від депозитних вкладів, заходів, що здійснюються на користь фондів (лотереї, концерти, аукціони, виставки-продажі тощо), платних послуг, видавничої та іншої діяльності.

Напрямки видатків залежать від  мети створення фонду, що записано в  його статуті. Видатки здійснюються відповідно до кошторису. За законом розмір витрат на утримання благодійної організації не повинен перевищувати 20 % її кошторису в поточному році.

Особливість використання власності  громадських об'єднань, благодійних  та інших фондів полягає в тому, що їх доходи або майно (за винятком кредитних спілок і пенсійних фондів) не підлягають розподілу між їх засновниками або учасниками і не повинні використовуватись для вигоди будь-якого окремого засновника, учасника, посадових осіб (крім оплати їх праці).

 

4. ФІНАНСОВА СИСТЕМА

 

Фінанси функціонують через фінансову  систему, яка включає сукупність різних форм організації фінансових відносин між державою і підприємствами, між підприємствами, організаціями  і їх об'єднаннями, відносини держави  з підприємствами та організацій з населенням. Найважливішими інструментами даної системи є податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі, формування бюджетних і позабюджетних фондів і їх використання для задоволення суспільних потреб та ін. Важливим елементом фінансової системи є Міністерство фінансів України та його органи на місцях. Саме воно почало формувати й використовувати головні економічні регулятори і несе за це цілковиту відповідальність.

За умов ринкової економіки забезпечити чітко діючий механізм переміщення потоків грошових ресурсів від населення, яке в основному здійснює заощадження, до інвестицій, що реалізуються підприємствами, здатний лише чітко функціонуючий фінансовий ринок. Його можна схематично зобразити так:

Жодна з складових фінансового  ринку не може бути самостійним інструментом ринкової економіки, тому що вони взаємозв'язані  і взаємопереплітаються. Але й  мають свою специфіку. Держава мусить добре врахувати цю специфіку  і використати такі механізми  регулювання кожного з цих інститутів: банківського ринку, ринку-цінних паперів і страхового ринку для покращання економічного стану всіх суб'єктів господарського життя і піднесення ефективності суспільного виробництва. І хоча фінансовий ринок в Україні лише зароджується, його головні діючі елементи вже працюють. Зокрема, склалася національна банківська система, розпочалася робота первинного ринку цінних паперів, започатковано страховий ринок, що невпинно набирає сили. Основними суб'єктами фінансового ринку є емітенти, інвестори та фінансові посередники.

Розвинений фінансовий ринок складається  з різноманітних каналів, які  можна узагальнити у формі  двох груп: а) канали прямого фінансування, за якими кошти пересуваються  безпосередньо від власників заощаджень до позичальників шляхом продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів; б) канали непрямого фінансування, за якими потоки грошових коштів від власника заощаджень до позичальника спрямовуються через фінансових посередників (банки, страхові компанії та інші позичково-заощаджувальні заклади). Завданням фінансових посередників є спрямування заощаджених коштів від тих, хто заробляє більше, ніж тратить, до тих, хто тратить більше, ніж заробляє. У цьому процесі найважливіші функції виконують банки, тому що вони цілеспрямовано регулюють потоки грошових коштів від власників заощаджень до інвесторів.

Фінансова система України має  досить складну й багаторівневу  структуру. Складовими трирівневої  системи фінансів є: фінанси первинних  структурних ланок економіки, тобто фінанси підприємств і організацій; державні фінанси; фінанси населення. Графічно дану схему можна зобразити так:

Вказані у даній схемі складові ланки фінансової системи при  подальшому розгляді включають фінанси  галузей економіки, фінанси державних  підприємств, кооперативних, акціонерних, приватних та інших підприємств.

Основними принципами побудови даної  трирівневої системи фінансів стали:

а) повна економічна самостійність  фінансів підприємств і їхнє відокремлення  від державних фінансів;

б) самостійність і відособленість державного бюджету від позабюджетних фондів, у тому числі й фонду соціального страхування, пенсійного та інших;

в) самофінансування усіх господарських  суб'єктів;

г) формування незалежної бази місцевих і регіональних бюджетів;

д) право ведення незалежної фінансової політики для всіх суб'єктів господарювання;

е) розробка і реалізація бізнес-планів кожним з учасників фінансово-господарської  діяльності. Реалізація цих та інших  принципів допомогла б фінансам зайняти належне їм місце у  всій економічній системі, обслуговувати оборот і кругооборот фондів, підвищувати ефективність виробництва, продуктивність праці і якість продукції.

Фінансова система України  ще й нині не звільнилася від таких негативних рис тоталітарної держави, як надцентралоація, однорівнева форма, планування зверху, державний розподіл фінансів і матеріальних ресурсів для вирішення проблем держави, суспільства .і підприємств. Шляхом інфляційного падіння життєвого рівня більшості населення воно й нині фактично залишається вилученим із системи фінансів.

 

5. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ.

 

1). Принцип повної самостійності. Самостійність у використанні власних і приравненних до них коштів, завдяки чому забезпечується необхідна маневреність ресурсів, яка в свою чергу дозволяє концентрувати фінансові ресурси на потрібних напрямах господарської та інших видів діяльності підприємства.

2). Відповідальність за результати господарської діяльності. Фінансовий результат на підприємстві є якісним показником діяльності як керівництва підприємства, так і всього колективу підприємства. Відповідальність виникає також і з приводу всіх тих ризиків, які приймає на себе підприємство в умовах ринку.

3). Фінансове планування. Фінансове планування визначає напрямки руху грошових потоків на найближче майбутнє і на перспективу, передбачає отримання і напрямки використання грошових коштів. Завдяки фінансовому плануванню забезпечується планування фінансового результату.

4). Цей принцип як обов'язкова  умова передбачає формування фінансових резервів для будь-якого підприємства. Фінансові резерви забезпечують стійку виробничу діяльність в умовах можливих коливань ринкової кон'юнктури, ризиків і т.д. Якщо підприємство створює в достатньому і необхідному розмірі фінансові резерви, то це забезпечує підприємству відповідний позитивний імідж на ринку.

5). Фінансова дисципліна. Підприємство повинне своєчасно і повно забезпечувати виконання фінансових зобов'язань перед партнерами, банківськими інститутами, органами влади і різноманітними фондами (бюджетними або позабюджетними), перед своїми працівниками і т.д.

6). Самоокупність підприємства. Підприємство повинно забезпечувати покриття своїх витрат за рахунок результатів своєї власної виробничої діяльності, тим самим забезпечується відновлюваність виробництва та кругообіг ресурсів підприємства.

7). Розподіл коштів, що беруть участь в обслуговуванні обороту підприємства, на власні та позикові. (Короткострокові банківські кредити - джерело позикових коштів.)

8). Розмежування основної і інвестиційної  діяльності підприємства.

 

Умовою існування ринкової економіки  взагалі є присутність на ринку  товаровиробника.

Головна відмінність товаровиробника - форма власності, яка є першоосновою будь-якого підприємства.

· приватна

· державна

· колективна

· іноземна,

які відображають внутрішню організаційну специфіку підприємства, а це відрізняє підприємства одне від іншого за формами володіння капіталом, розподілу і використання прибутків та фінансового результату.

Специфіка окремих підприємств  виділяється особливостями організаційно-правового характеру.

По цій ознаці підприємства поділяються:

· по кількості працюючих ( МП );

· по виробничому характеру.

Відносини власності  виділяють підприємства:

1. колективні ( різні форми товариств );

2. акціонерні товариства;

3. орендні підприємства;

4. різноманітна участь грошей власників в створенні і формуванні капіталу ( по різному розподіляється відповідальність ).