Сутність фінансів

 Вступ

 Фінанси — це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу.

1. Визначення сутності фінансів

 Понятійний апарат фінансової науки складають фінансові категорії.

 Фінансові категорії  в абстрактно-теоретичній формі  характеризують різні сторони реальної фінансової дійсності. Через використання фінансових категорій як інструмента наукового пізнання досягається більш глибоке розкриття сутності фінансів, їх специфіки і особливостей функціонування.

 Фінансові категорії  виступають формою теоретичного мислення, наукової абстракції, яка є зрізом реального економічного життя. З появою держави з'явились такі фінансові категорії як податки і державний кредит. З розвитком держави і товарно-грошового господарства формувались групи більш складних категорій:

• державні доходи,
• державні видатки,
• бюджет,
• фінанси підприємств,
• страхування,
• фінансовий ринок.

 Відомо, що на мікрорівні завершальною стадією кругообігу коштів підприємства є одержання виручки. Грошові операції, що відбуваються в процесі розподілу виручки і прибутку підприємства, а отже, і опосередковані рухом грошей відносини, в які вступає підприємство з державою, банками, страховими компаніями, партнерами по бізнесу, працівниками підприємства, і є фінансовими

 Загальним результатом  обігу коштів на макрорівні є одержання валового внутрішньою продукту і національного доходу. Вартісний розподіл валового внутрішнього продукту і національного доходу відбувається за структурними підрозділами економічної системи, за комплексами, галузями, територією країни, суб'єктами господарювання, а грошові відносини, що виникають з цього приводу, доповнені відносинами в процесі передачі та використання коштів, найчастіше супроводжуються рухом фондів коштів (проте цей факт не виключає можливості застосування безфондової форми руху коштів як на макро-, так і на мікрорівнях).

 Зважаючи на те, що змішана економіка передбачає існування різноманітних форм власності, а фонди коштів перебувають у власності або розпорядженні суб'єктів господарської діяльності, зазначимо, що фінансові відносини можуть супроводжуватися зміною власника або розпорядника фондів коштів, зміною форм власності, а можуть проходити і без неї. Так, сплата податків державі означає передачу коштів у розпорядження держави (супроводжується зміною власника, розпорядника), форма власності при цьому може залишатися незмінною (сплата податків державними підприємствами) або змінюватися (сплата тих же податків державі, але недержавними підприємствами) а, наприклад, розподіл чистого прибутку підприємства на внутрішні його потреби не супроводжується зміною ні власника ні форми власності.

 Особливо необхідно  наголосити на заключній частині  визначення суті фінансів, кінцевій меті їхнього функціонування — задоволенні суспільних інтересів та потреб.

 Однак система  суспільних інтересів і потреб досить різноманітна і має у своєму складі загальнодержавні, галузеві, відомчі, корпоративні, колективні, групові, регіональні, місцеві та особисті інтереси До цього переліку слід додати ще і міжнародні, міждержавні, глобальні.

 Зважаючи на обмеженість  фінансових ресурсів і на протистояння інтересів один одному, велику складність становить досягнення оптимального співвідношення в їхньому задоволенні у процесі вартісного розподілу, здійснення правильного вибору. Задоволення інтересів одних за рахунок ущемлення інших загрожує суспільству негативними наслідками від суто етичних міркувань, соціального невдоволення, економічних негараздів, аж до політичних потрясінь Як на макро-. так і на мікрорівнях слід якнайбільше уваги приділяти мотивації нарощування обсягів виробництва і реалізації продукції, робіт та послуг, збільшенню обсягів фінансових ресурсів, а в ширшому розумінні — виручки та прибутку фірм, валового внутрішнього продукту та національного доходу держави, що може бути забезпечено через розвиток національного підприємництва, створення нових підприємств, розв'язання платіжної кризи, збільшення кількості робочих місць та збільшення доходів і купівельної спроможності населення.

 Зауважимо, що наведене визначення економічної суті фінансів не вичерпує всього розмаїття концептуальних підходів та міркувань із цього питання.

2. Сучасне трактування суті фінансів.

 Історично появу  терміна "фінанси" більшість дослідників  пов'язує з термінами, що застосовувалися  в контексті обов'язкової сплати грошей і строку сплати, зокрема, обов'язкової  сплати державі податків. Сучасні дослідники, як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі, трактують суть фінансів по-різному .

 Про розбіжність  позицій можна судити хоча б із такого їхнього короткого переліку :

 1. Фінанси –  це гроші; 

 2. Фінанси –  це застосування різноманітних прийомів та методів для досягнення максимального достатку фірми, або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу;

 3. Фінанси –  система грошових відносин з  приводу руху фондів коштів;

 4. Фінанси є  системою імперативних грошових  відносин;

 5. Фінанси –  це планомірний рух фінансових  фондів, що виражають відносини  з приводу необхідного, обов'язкового  вилучення вартості та їхнього  використання в суспільних інтересах. 

 Перша у наведеному переліку позиція найчастіше властива дослідникам суті державних фінансів. Для останніх характерний ізольований рух коштів за каналами розподілу та перерозподілу. Проте, якщо говорити про всі структурні підрозділи економічної системи та врахувати проведені дослідження суті фінансів, взаємозв'язку та відмінності понять "гроші" і "фінанси", стає зрозумілим, що гроші — це поняття більш загальне. Можна мати гроші і водночас не мати ніякого відношення до фінансів. І навпаки, при відсутності грошей, лише володіючи майном, майновими правами, правами інтелектуальної власності, оцінивши їхню вартість, можна здійснювати інвестування, виступати співзасновником фірми, тобто мати відношення до фінансово-господарської діяльності фірми.

 Друга позиція, навпаки, акцентує увагу на фінансах фірми, ігноруючи  інші структурні підрозділи економічної системи. Крім того, наведене визначення стосується не стільки фінансів підприємства, скільки управління їхніми фінансами (фінансового менеджменту).

 У третьому випадку  дещо звужується сфера дослідження — поза увагою безфондова форма руху фінансових ресурсів.

 Четвертий та п'ятий з наведеного переліку підходів перетворюють фінанси з економічної категорії на явище, яке організується державою, тобто фактично викреслюють фінанси із сфери економіки і відносять до політики та управління.

3. Функції фінансів

 Прояв сутності фінансів в дії розглядається через характеристику функцій, які притаманні даній категорії.

 Вивчаючи функції  фінансів, необхідно зрозуміти, що функції  завжди похідні від сутності, яку  вони виражають і показують як, яким чином реалізується суспільне  призначення даної економічної  категорії. Оскільки специфічне суспільне  призначення фінансів- забезпечити розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту, вираженої в грошовій формі, між різними суб'єктами господарювання і напрямами цільового використання, сутність фінансів проявляється, перш за все, через розподільну функцію.

 Фінанси за допомогою  розподільної функції обслуговують різні етапи розподілу (первинний розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту), різні сфери суспільного життя - сферу матеріального виробництва, сферу обігу і споживання.

 Фінансовому розподілу  притаманні різні види розподілу:

• внутрішньогосподарський,
• внутрішньогалузевий,
• міжгалузевий,
• міжтериторіальний.

 Розподільна функція  фінансів

 Об'єктами дії  розподільної функції фінансів виступають вартість валового внутрішнього продукту, а також частина національного  багатства, яка приймає грошову  форму (при перерозподілі раніше накопиченого виробничого потенціалу, покриття збитків від стихійних лих і т.п.).

 Суб'єктами при  фінансовому методі розподілу є  юридичні і фізичні особи, в розпорядженні  яких формуються фонди цільового  призначення, а також держава.

 Розподільна функція  фінансів реалізується в процесі  первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) вартості суспільного  продукту.

 Основні доходи формуються при розподілі національного  доходу серед учасників матеріального виробництва. Вони поділяються на дві групи:

 1) заробітна плата  працівників, зайнятих в сфері  матеріального виробництва;

 2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва.

 Однак первинні доходи не формують суспільні грошові фонди, достатні для розвитку пріоритетних галузей економіки, забезпечення обороноздатності держави, задоволення соціальних потреб населення. Тому об'єктивно необхідним є подальший перерозподіл національного доходу.

 В результаті перерозподілу  створюються вторинні або похідні  доходи. До них відносяться доходи, отримані в невиробничій сфері, податки.

 Перерозподіл  частини сукупного суспільного  продукту необхідний також для міжтериторіального і міжгалузевого перерозподілу  коштів, перерозподілу доходів між  різними групами населення. Провідну роль в подальшому перерозподільному процесі відіграє держава. В процесі перерозподілу на загальнодержавному рівні можна виділити окремі стадії перерозподільчих процесів. Спочатку відбувається мобілізація і формування загальнодержавних фондів (державного бюджету і цільових загальнодержавних позабюджетних фондів), потім стадія використання цих фондів – направлення коштів на розвиток пріоритетних галузей народного господарства, соціально-культурні міроприємства, управління, оборону, виплату пенсій і т.і. Звідси виникають відносини вторинного, третинного і т.і. порядків перерозподілу. Кінцевим результатом перерозподільного циклу є те, що одна частина перерозподільних грошових ресурсів через механізм бюджетного фінансування знову переходить у сферу матеріального виробництва, щоб почати новий цикл первинного розподілу з послідуючим перерозподілом, інша частина перерозподілених грошових ресурсів переходить у сферу споживання (освіта, охорона здоров'я, культура, оборона, держуправління і т.і.)

 Таким чином, приймаючи  активну участь в розподілі і  перерозподілі національного доходу, фінанси сприяють трансформації  пропорцій, що виникли при первинному розподілі національного доходу, в пропорції його кінцевого використання.

 Перерозподіл  національного доходу в Україні  відбувається в інтересах структурної  перебудови народного господарства, розвитку пріоритетних галузей економіки, на користь найменш забезпечених верств населення (пенсіонерів, інвалідів, одиноких матерів і багатодітних сімей).

 Контрольна функція  фінансів

 Поряд з розподільною фінанси виконують 

 контрольну функцію, сутність якої проявляється в контролі за розподілом ВВП по відповідним грошовим фондам і іх цільовим використанням.

 Основу контрольної  функції фінансів складає рух фінансових ресурсів, який відбувається у фондовій і нефондовій формах. Через кількісний вираз фінансових ресурсів фінанси здатні кількісно відображати вартісні пропорції, що формуються в суспільстві і контролювати їх. Саме завдяки контрольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних суб'єктів господарювання, включаючи державу, економне і ефективне використання коштів.

 Контрольна функція  діє не ізольовано, а в тісній єдності з розподільною.

 Деякі економісти стверджують, що фінансам притаманні й  інші функції: оперативна, регулююча, стимулююча, перерозподільна, відтворювальна, формування грошових фондів, використання грошових фондів, стабілізаційна функція.

 В літературі можна знайти твердження, що фінанси виконують і виробничу функцію. Не применшуючи значимості таких підходів можна зауважити, що фінанси держави відіграють важливу роль у розширеному відтворенні саме завдяки розподільній функції.

 Фінанси, породжені  розподільним процесом, тобто економічними відносинами, пов'язані з розподілом і перерозподілом вартості суспільного продукту, використовуються на всіх стадіях його руху: виробництва, розподілу, обміну і споживання.

 Фінанси, як ніяка  інша економічна категорія (ціна, кредит, заробітна плата і т.і.) дозволяють пристосувати (трансформувати) потреби  виробництва до потреб споживання. Без фінансів неможливо забезпечувати  індивідуальний і суспільний кругообіг  виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву і територіальну  структуру економіки, стимулювати  підвищення ефективності виробництва і задовольняти інші суспільні потреби.