Сутність та призначення фінансових ресурсів підприємств

  Сутність  та призначення фінансових ресурсів підприємств

  Основною  організаційною ланкою народного господарства будь-якої країни є підприємство. Згідно діючого законодавства в Україні  «підприємство – самостійний  господарюючий, статутний суб'єкт, який має права юридичної особи  та здійснює виробничу, науково-дослідну й комерційну діяльність з метою  одержання відповідного прибутку (доходу)» .  

  Для успішного функціонування будь-якого  підприємства вирішальне значення має  забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів. В економічній  науковій та практичній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів,  їх змісту та ролі у відтворювальному  процесі.  

  Значна  група авторів ( Балабанов І., Балабанов А., Бланк І., Павлова Л., Поддєрьогін А. та інші )  трактує, що  фінансові ресурси підприємства як кошти, наявні у розпорядженні суб'єкта, що господарює. При цьому вказує на строго цільове використання сукупності коштів, які володіють потенційною можливістю мобілізації або іммобілізації. Бланк І. підкреслює, що дана сукупність коштів формується з метою фінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді .  

  В умовах ринкової економіки та з прийняттям Національних П(С)БО фінансисти, економісти та бухгалтери-практики  замість  поняття «фінансові ресурси» дедалі частіше використовують поняття  «капітал». Деякі науковці навіть ототожнюють  фінансові ресурси і капітал, а іноді й підміняють одне поняття  іншим. Так, Опарін В.М. вважає, що «фінансові ресурси – це сума  коштів, спрямованих  в основні та оборотні засоби підприємства». Це визначення скоріше відповідає поняттю  «авансований капітал» аніж фінансові  ресурси. 

  Капітал є реальним об’єктом, на який можна  постійно впливати з метою отримання  нових доходів підприємства та використання нею своїх зобов’язань. Тобто, капітал  – це об’єктивний фактор виробництва, частина фінансових ресурсів, які  використовуються підприємством у  своїй діяльності. Отже, капітал  є перетвореною формою фінансових ресурсів. І тому ототожнювати поняття «фінансові ресурси» і «капітал» не можливо. 

  Принципова  різниця між капіталом і фінансовими  ресурсами полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси  більші або дорівнюють капіталу підприємства. При цьому, якщо «фінансові ресурси» дорівнюють «капіталу», то це означає, що у підприємства немає ніяких фінансових зобов’язань.   

  Поддєрьогін А.М.  уточнює, що «до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина коштів, яка використовується в нефондовій формі». Незважаючи на деякі уточнення та доповнення ототожнення фінансових ресурсів підприємств із коштами,  є неправомірним, оскільки поняття «кошти» по своїй сутності ширше, ніж поняття «фінансові ресурси». 

  Фінансові ресурси, що формуються на рівні підприємств, забезпечують можливість здійснення виробництва  продукції, інвестування, формування оборотних  коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов’язань  перед бюджетом, фінансово-кредитною  системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їх рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, необхідних складових  організації виробничого процесу. 

  На  формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають  різноманітні чинники, які по відношенню до суб’єктів підприємницької діяльності доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні) – пов’язані безпосередньо з  діяльністю окремого підприємства та зовнішні (систематичні) – не пов’язані. 

  До  внутрішніх чинників можна віднести: 

  –       рівень досконалості фінансової структури  підприємства (деталізація фінансових завдань); 

  –       якість організації управління фінансовими  ресурсами; 

  –       оптимізація потоків сировини/готової  продукції з метою мінімізації  запасів та відповідних витрат; 

  –       вироблення оптимальної структури  виробничого циклу з метою  забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва  шляхом випуску альтернативних видів  продукції; 

  –       налагодження роботи з посередницькими  організаціями, забезпечення зв’язку  збутової стратегії із виробничою; 

  –       позиціонування, вибір сегментів  ринку згідно виробничих можливостей; 

  –       визначення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в координатах  “ціна – якість”; 

  –       аналіз існуючого ринку продукції; 

  –       якість фінансового, управлінського та податкового обліку; 

  –       планування дистриб’юторської мережі, планування роботи з контрагентами  та її узгодження з фінансовим планом підприємства; 

  –       планування рекламної кампанії; 

  –       здійснення цінової політики виходячи із витрат на виробництво, пошук шляхів їх зниження, аналіз цін конкурентів; 

  –       аналіз структури витрат та шляхів її оптимізації; 

  –       загальна оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом підприємства; 

  –       визначення критеріїв відповідності  кваліфікації персоналу займаним посадам  згідно організаційної структури, делегування  повноважень, визначення межі відповідальності; 

  –       характеристика персоналу згідно організаційної структури та фінансового плану  підприємства. 

  До  зовнішніх чинників слід відносити: 

  –       інфляцію; 

  –       зміну ціни на ресурси; 

  –       зміну політичного курсу влади; 

  –       зміну правового поля; 

  –       стан розвитку фінансового ринку; 

  –       стан економіки в цілому. 

  Усі вище перераховані чинники мають  вплив на формування та використання фінансових ресурсів через регулювання  структури та потужності різноманітних  фінансових джерел.  

  Структура та розмір фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва та його ефективності. Зв’язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва  є двояким, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва  є величина фінансових ресурсів, як і навпаки. Наприклад, недостатній  розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього  забезпечення матеріальними, трудовими  та іншими ресурсами і, як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів. 

  Достатній розмір фінансових ресурсів забезпечує: фінансову стійкість, платоспроможність, стабілізацію обсягів виробництва, а також можливість його розширення; високий, проте не повний рівень використання виробничих потужностей; достатній  рівень забезпечення організації матеріальними  ресурсами, а, отже, здатність в процесі  виробництва відшкодувати авансовані фінансові ресурси в обсязі, що не буде поступатися використаному. 

  Надлишковий обсяг фінансових ресурсів сприяє тенденції  збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту продукції, що випускається, освоєння нових видів продукції, повного використання існуючих виробничих потужностей, повного забезпечення підприємства необхідними товарно-матеріальними  цінностями, що забезпечить зростання  об’ємів фінансових ресурсів, проте  може також вести до перевитрат та недоцільного їх використання і, до скорочення обсягів виробництва. 

  У зв’язку з реформування економічної  системи України виникає практична  потреба перегляду підходів щодо питань формування та використання фінансових ресурсів і зумовлює необхідність підвищення ролі фінансового управління як найважливішого елемента загальної системи управління підприємством.  

  Наукові дослідження, що проводяться у фінансовій сфері здійснюються через оцінку існуючих теоретичних підходів та глибокий аналіз сучасності. Наслідком цього  є пошуки раціональних управлінських  рішень, що дозволять удосконалити існуючі економічні системи шляхом ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів.  

  Література : 

  1.     Балабанов А.И., Балабанов И.Т. Финансы. – СПб.: Изд-во «Питер», 2000-192с. 

  2.     Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – Т.2. – К.: Ника-Центр, 1999. – 512 с. 

  3.     Ковальчук С.В., Форкун І.В.. Фінанси. Навч.посібник. – Львів: «Новий світ - 2000», 2005. – 568 с. 

  4.     Опарін В. Фінансові ресурси  та суспільний капітал // Вісник  НБУ. – 2001.- № 7. 

  5.     Опарін В. Фінансові ресурси:  проблеми визначення та розміщення // Вісник НБУ. – 2000. – №5. 

  6.     Опарін В.М. Фінанси (загальна  теорія): Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с. 

  7.     Фінанси підприємств: Підручник  / Керівник авт. кол. i наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін, 5-тє вид., перерoб. та доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 546 с.