Сутність та види грошових реформ

Усі види інструментів грошового ринку можна виділити у такі три групи:

1. Позичкові  угоди, включаючи й депозитні  на підставі яких здійснюються відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів;

2. Цінні папери, з допомогою яких реалізуються переважно прямі відносини між продавцями і покупцями грошей;

3. Валютні цінності, які використовуються у взаємовідносинах між власниками двох різних валют.

Інструменти грошового ринку самі набувають здатності до обігу. Найбільшою мірою ця здатність властива цінним паперам і валютним цінностям, що дає підстави виділити відповідні ділянки грошового ринку в самостійні ринки – цінних паперів та валютний.

Умовний характер має і ціна на грошовому ринку. Ціна грошей має форму процента (процентного доходу) на позичені чи залучені кошти, що істотно відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір процента визначається не величиною вартості, яку містять у собі куплені (позичені чи залучені) гроші, а їх споживною вартістю – здатністю приносити покупцю додатковий дохід чи блага, необхідні для задоволення особистих чи виробничих потреб. Чим більшою буде ця здатність і чим довше покупець користуватиметься одержаними грошима, тим більшою буде сума його процентних платежів.

  На грошовому ринку, як і на товарному, діють сили попиту і пропозиції, а механізм їх урівноваження забезпечує стабільність процента як ціни грошей.

Для розуміння сутності грошового  ринку важливе значення має визначення його суб’єктів. Суб’єктами цього  ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей.

Усі ці операції можна розділити  на три групи: з продажу грошей, з купівлі грошей і посередницькі.

В операціях з продажу грошей беруть участь сімейні господарства, фірми і структури державного управління, в операціях з купівлі грошей – ті самі економічні суб’єкти. У посередницьких операціях ключовими суб’єктами є так звані фінансові посередники – банки, інвестиційні та фінансові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства тощо. Усі вони спочатку акумулюють у себе грошові кошти купуючи їх у продавців, а потім від свого імені розміщують їх, пропонуючи покупцям.

Особливе місце серед суб’єктів  грошового ринку займають центральні банки. Будучи банками банків, вони можуть обслуговувати міжбанківські відносини на грошовому ринку, наприклад здійснювати операції рефінансування, регулювати міжбанківські операції, валютні операції тощо.

Для вивчення механізму функціонування грошового ринку важливе значення має також його структуризація.

Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями:

- за видами  інструментів. Що застосовуються  для переміщення грошей від  продавці до покупців;

- за інституційними  ознаками грошових потоків;

- за економічним  призначенням грошових коштів, що  купуються на ринку.

За першим критерієм у грошовому ринку можна виділити три сегменти: ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок. Грошові кошти можуть легко переміщатися з одного ринку на інший, одні й ті ж самі суб’єкти можуть здійснювати операції одночасно чи поперемінно на кожному з них.

За інституційними ознаками грошових потоків можна виділити такі сектори  грошового ринку: фондовий ринок; ринок банківських кредитів; ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ.

На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського позичкового  капіталу, який приводиться в рух  з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо- і довгострокових облігацій та інших фінансових інструментів тривалої дії). Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку, є фондові біржі.

Усі фінансові інструменти, що застосовуються на фондовому ринку, можна розділити  на дві групи: 1) акції, що є вимогами на частку в чистому доході і в  активах корпорації; 2) боргові зобов’язання середнього (від одного до 10 років) та тривалого (10 і більше років) термінів дії, що є зобов’язаннями емітентів перед власником виплачувати йому погоджену суму грошового доходу у формі процентів через певні проміжки часу аж до повного погашення.

За третім критерієм - економічним  призначенням купівлі грошей – грошовий ринок поділяють на два сектори:

- ринок  грошей;

- ринок  капіталів.

На ринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк (до одного року). Ці кошти використовуються в обороті позичальника (покупця) як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільняються з обороту і повертаються кредитору. Проте й інші – не фінансові – суб’єкти втягуються на ринок грошей, коли свої короткострокові грошові кошти вкладають у банки чи передають у розпорядження інших фінансово-кредитних інституцій, або ж одержують від них короткострокові позики чи інше фінансування.

Ринок грошей характерний тим, що він  дуже чутливий до будь-яких змін в економіці  та у фінансовій сфері. Тому попит  і пропозиція тут надто мінливі, а процент як ціна грошей часто  змінюється під їх впливом.

На ринку капіталів купуються грошові кошти на тривалий (більше одного року) термін. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного і оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.

На ринку капіталів можуть працювати  всі суб’єкти грошового ринку – кредитори, позичальники і фінансові посередники.

Характерною особливістю ринку  капіталів є те, що попит і пропозиція тут є менш рухливими, рівень процентної ставки залишається більш стабільним, не так чутливо реагує на зміну кон’юнктури, як на ринку грошей.

Якщо всі три види структуризації грошового ринку звести в єдину систему, то її можна подати у вигляді такої схеми:

Грошовий ринок

Вид структуризації

Ринок капіталів

За  економічним призначенням ресурсів

Ринок грошей

Ринок продуктів інших інституцій

Ринок банківських кредитів

Фондовий  ринок

За  інституційними ознаками

Ринок цінних паперів

Валютний  ринок

Ринок позичкових зобов’язань

За  видом фінансових інструментів

 

 

Як видно з наведеної схеми, між усіма елементами грошового  ринку, незалежно від того, за якими  критеріями воно були вичленені, існує  внутрішній взаємозв’язок, що підтверджує  його внутрішню єдність.

Отже, грошовий ринок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар. Визначальний вплив зміни попиту та пропозиції грошей на ставку процента як їх ціну є свідченням підпорядкованості грошового ринку загальним закономірностям функціонування ринку взагалі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 1.

Наведено балансові звіти комерційних  банків. Визначити кредитний потенціал  банку та банківської системи  при умові, що всі банки будуть надавати кредити на максимально  можливу суму. Скласти балансовий звіт банку після того, як він  надасть кредити на максимально  можливу суму.

№	Показники
1	Норма обов’язкового резервування ,%	15
	Актив балансу банку, млн. грн.
2	Резерви	23
3	Кредити видані	39
	Пасив балансу банку, млн. грн.
4	Власні кошти	19
5	Строкові вклади	29
6	Вклади до запитання	14

Визначимо кредитний потенціал банку

Обов’язкові резерви:

R= r*(строкові  вклади + вклади до запитання) / 100;

R= 15*(29+14) /100;

R= 6,45 млн.  грн. 

E= TR – R   де, TR фактичні резерви банку 

E= 23 – 6,45 = 16, 55 млн. грн. 

 Визначимо  кредитний потенціал банківської  системи 

 ΔM = m*E

m= 1/r,  де r – норма обов’язкового резервування.

m= 1/0,15

m= 6,67.

 ΔM= 6,67 * 16,55 = 110,39 млн. грн.

Складемо  балансовий звіт:

Актив		Пасив
6,45		19
55,55		29
		14
Всього:	62	Всього:	62

 

 

 

 

 

Завдання 2.

Кредитор повинен видавати протягом трьох років кредит частинами: певні  суми на початку кожного року. Позичальник буде повертати позику теж по частинах: певні суми наприкінці 3–го, 4–го, 5–го років. Чи буде така операція вигідна для кредитора?

№	Показники
1	Сума кредиту, всього млн. грн.	4,0
2	в т. ч. на початку  1 –го року	2,0
3	2 –го року	1,0
4	3 –го року	1,0
5	Сума , яку повинен повернути позичальник, всього, млн. грн.	5,5
6	в т. ч. наприкінці 3-го року	1,0
7	4-го року	2,0
8	5-го року	2,5
9	Процентна ставка на ринку, %	5

Витрати:

 В =  QUOTE + + = 1,90 + 0,91 + 0,86 = 3,67

Доходи:

Д = + + = 0,95 + 1,82 + 2,16 = 4,93

Виручка:

Д-В = 4,93 – 3,67 = 1,26 млн. грн.

Висновок: в результаті операції кредитор отримає 1260000 грн. чистої виручки. Отже операціє є доцільна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 3.

На основі наведених даних визначити зміну  номінального доходу, реального доходу та купівельної спроможності грошей.

№	Показники
1	Номінальний доход базового року, тис. грн.	13,8
2	Номінальний доход звітного року, тис. грн.	15,9
3	Індекс споживчих цін, %	112

Визначимо зміну номінального доходу:

15,9 – 13,8 = 2,1 тис. грн. 

 Реальний  дохід збільшився на:

15,9/13,8* 100% = 115,2%

115,2% - 112% = 3,2%

 Купівельна  спроможність становить: 

 КС= 1/3,2;

 КС=0,31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р.

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20.02.2000 р.

3. Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 5.04.2001 р.

4. Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" // Вісник НБУ. — 1996. — № 5.

5. Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 2005.

6. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1999.

7. М. І. Савлук, А. М. Мороз. Гроші та кредит: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. /— К.: кнеу, 2006.