Світова економічна інтеграція

Джерело: Розраховано автором на основі звітних  статистичних даних МВФ та ЮНКТАД (2005). 

      До інтеграційних світогосподарських процесів слід віднести  укрупнення капіталу на міжнародному рівні. Мова йде про зростаючу тенденцію протягом кінця 1990-х- поч. 2000-х рр. до транскордонних злиттів і поглинань (cross-border Mergers & Acquisitions) великих транснаціональних компаній. Серед них слід назвати, наприклад, злиття Daimler Benz (Німеччина)/ Chrysler (США) – автомобільна промисловість (1998), поглинання Volkswagen (Німеччина)/Rolls Royce (Великобританія) – автомобільна промисловість (1998), поглинання Allianz (Німеччина)/ AGF (Франція) – фінансова група (1997), поглинання Hoechst (Aventis) (Німеччина)/ Rhone-Poulenc (Франція) – фармацевтика (1998), поглинання Vodafone (Великобританія)/ Mannesmann (Німеччина) – телекомунікації (2000), поглинання British Petroleum (Великобританія)/ Amoco (США) – нафтопереробка (1998), поглинання Vivendi Universal (Франція) / Seagram (Канада) – диверсифікована діяльність (2000), поглинання Santander Central Hispano SA (Іспанія)/Abbey National Plc (Великобританія) – банківська діяльність (2004).

      Також відбуваються поглинання транснаціональними корпораціями великих національних компаній країн, що розвиваються і трансформаційних країн в процесі прискорення в останніх процесів економічної лібералізації. Такі поглинання спричиняють перенесення транснаціональними корпораціями світових технологій і знань, а також відомих в світі атрибутів певного товару (послуги) в той чи інший сектор економічної діяльності країн, котрі розвиваються, інтегруючи ці сектори у глобальну економічну систему.  

 Таблиця

        Укрупнення капіталу на міжнародному рівні внаслідок злиттів і поглинань

Джерело: Розраховано автором на основі статистичних даних Звіту про світові інвестиції ООН (2005). 

      Міжнародна  економічна інтеграція та регіональні економічні інтеграційні угрупування. 

      Поряд із категорією «світова економічна інтеграція»  необхідно виділити категорію «міжнародна економічна інтеграція».  Розвиток міжнародних економічних відносин з другої половини минулого сторіччя характеризується розгортанням інтеграційних процесів у різних регіонах світового господарства. Об’єктивними передумовами формування регіональних інтеграційних угрупувань є розширення економічної глобалізації, інтернаціоналізації виробництва та транснаціоналізації господарського життя. Між країнами формуються глибокі економічні відносини, які в сучасних умовах випливають, з одного боку, з національних інтересів, а з іншого боку знаходять свій розвиток внаслідок розширення впливу транснаціональних корпорацій через організацію ними транскордонної діяльності в певному географічному просторі (регіоні). Ці відносини набувають структурованого, розгалуженого коопераційного характеру і визначаються  динамічністю, міцністю, взаємовигідністю і відтворюваністю. Вони становлять фундаментальну структуру інтеграційного утворення.

      Міжнародні  економічні інтеграційні процеси характеризуються суперечливістю, неоднозначністю щодо наслідків як для суб’єктів співпраці на макро-, мезо- та мікрорівнях, так і для глобального економічного середовища. Як показує світова практика, міжнародні інтеграційні процеси поліпшують в цілому соціально-економічне становище країн, однак в історичному плані досить складно оцінити ступінь альтернативних витрат (opportunity costs), які могли б бути меншими, та ступінь економічних та інших вигод, які б могли бути більшими, якби країна не обрала для себе певне регіональне інтеграційне утворення, або обрала інше. Сьогодні можна простежити негативний світогосподарський ефект міжнародних економічних інтеграційних процесів, коли різноякісні інтеграційні утворення зумовлюють глибоку диференціацію, фрагментацію світової економіки, функціонування відносно відокремлених економічних ареалів, які ґрунтуються на філософії колективного егоїзму⁶.  Це стосується  регіональних економічних інтеграційних угрупувань розвинутих країн (наприклад ЄС, ЄАВТ, НАФТА), які формують основу «золотого мільярда» Земної кулі та використовують економічний потенціал країн, котрі розвиваються і трансформаційних країн, поглиблюючи при цьому нерівномірний розподіл в світовому господарстві існуючих багатств і новостворюваних благ. Також можна говорити і про спроби розвитку регіональних реінтеграційних моделей країнами, які належать до глобальної периферії, зокрема СНД (ЄЕП), ГУАМ. Функціонування таких регіональних економічних угрупувань як СНД (ЄЕП) може вести до гальмування процесу більш швидкої інтеграції країн до глобальної економічної системи в зв’язку з намірами неформального Центру залишати за собою геополітичний та економічний вплив в регіоні, а також сприяти недопущенню домінування в останньому західного капіталістичного способу життєдіяльності. Це може поглиблювати економічну закритість таких регіональних  інтеграційних  угрупувань. Технології виробництва і ведення бізнесу  можуть набувати закритого характеру,  в регіоні буде пропагуватись мобілізаційна модель «сильної держави» та економічна політика, що направлена на попит зі значною роллю механізмів активного державного втручання, сприяння національним інвестиціям та промисловому експорту. В цих умовах буде обмежуватись процес проникнення прямого та фінансового капіталу з третіх країн в дане регіональне інтеграційне угрупування і воно може ставати відірваним від глобальної економіки в багатьох площинах.

     Економічна  інтеграція країни в будь-яке об’єднання країн (регіональний економічний простір) пов’язана передусім з інституційними і структурними змінами. Дж. Вінер⁷ визначає регіональну інтеграцію як стан або процес, що охоплює як кількісні  (усунення тарифних і кількісних торгових обмежень), так і якісні елементи (інституційно-політична гармонізація).

     Б. Баласса⁸ наводить ступені регіональної економічної інтеграції:

     1. Вільна економічна зона (передбачається  усунення митних та інших торгових  обмежень між країнами без  умови встановлення ними однакових  митних та інших торгових обмежень  щодо третіх країн);

      2. Митний союз (усунення митних  та інших торгових обмежень  між країнами з умовою встановлення ними однакових митних та інших торгових обмежень щодо третіх країн);

      3. Спільний ринок (умови митного союзу + усунення обмежень щодо вільного руху факторів виробництва, а саме фізичного і технологічного капіталу та робочої сили всередині спільного ринку);

      4. Економічний союз (включає усунення  всіх обмежень щодо вільного  руху товарів і факторів виробництва  всередині спільного ринку і   гармонізацію національних економічних  політик, в т.ч. промислової,  податкової, фінансової, монетарної, регуляторної з метою ліквідації будь-якої дискримінації, тобто неоднакового ставлення до економічних суб’єктів. На вищому щаблі економічного союзу країни створюють між собою валютний союз з використанням єдиного нероздільного платіжного засобу);

      5. Повна економічна інтеграція (найвищий  ступінь інтеграції, який передбачає  усе вищезазначене, а також  уніфікацію всіх сфер економічної  політики та економічної системи  і створення наднаціональних  інстанцій прийняття рішень).  

      Метою інтеграції, зумовленої економічними чинниками, є забезпечення ефективнішої, більш гнучкої економічної системи, що має гарантувати країнам інтеграційного об’єднання постійне економічне зростання і добробут населення, збут продукції при зростаючому капіталістичному виробництві, а також отримання більших вигод від внутрірегіональної та міжнародної торгівлі в результаті мінімізації витрат за відсутності дискримінації між країнами інтеграційного об’єднання.

     Сучасні моделі розвитку економічних інтеграційних процесів. 

     Інтеграційна модель  на основі  принципу федералізму. Країни, котрі приймають рішення стосовно економічної інтеграції, формують структуру наднаціональних органів з наділеною їм владою, яку мали до цього традиційно самі країни. Прикладом є Європейський союз та Європейський валютний союз, які поєднують наднаціональні і міждержавні інститути .

     Інтеграційна  модель поглибленої  міждержавної кооперації. Вся влада залишається в національних органах країн, а економічна кооперація здійснюється створеними дорадчими органами, які представляють глави урядів та держав, а також/або міністри країн-членів інтеграційного угрупування. В світовій практиці слід говорити про поглиблену кооперацію у вигляді зон вільної торгівлі  (Північноамериканська зона вільної торгівлі – НАФТА), політичних регіональних об’єднань з елементами економічної співпраці (Асоціація держав Південно-Східної Азії – АСЕАН, СНД), спільного ринку (Спільний ринок південного конуса Америки – МЕРКОСУР,  Карибський спільний ринок – КАРІКОМ). 

      Інтеграційна  модель концентричних кіл передбачає, що країни регіону мають намір інтегруватись між собою, однак певна підгрупа країн в межах великої групи бажає залишитись на нижчих щаблях інтеграції або ж країни цієї підгрупи виявляють бажання інтегруватись між собою тісніше, ніж інші країни великої групи.  При цьому регіонально вимальовуються кола з різними характерними ознаками інтеграційних процесів в межах загального кола, яке охоплює усі країни  інтеграційного простору. Прикладом можуть служити концентричні кола Європейського Союзу, Європейського валютного союзу,  Європейської асоціації вільної торгівлі в межах європейського економічного простору.

      Інтеграційна  модель з дезінтеграційним ефектом доміно: країни поглиблюють між собою інтеграцію і, як правило, певні інтеграційні процеси визначаються добровільним вступом та участю країн в них. Якщо виникає конфлікт цілей для країн-учасниць регіонального економічного угрупування, тоді вони можуть відмовлятись від реалізації певних інтеграційних процесів, а також припиняти свою участь в цих процесах. Відмова однієї країни  може потягнути за собою відмову інших.  Прикладами є валютні кризи в Європейській Співдружності в 1974-1978 та 1992-1993 рр., коли деякі країни-члени одна за іншою покидали європейський механізм валютного курсу, а також ланцюг негативних результатів голосування на референдумах стосовно Конституції ЄС. 

      В основі моделі структурної гомогенності та економічної конвергенції лежить глибоке переконання країн-учасниць про необхідність формування схожих структур економіки (зокрема, виробничої, торгової структури та структури попиту), досягнення конвергенції макроекономічних параметрів та поступової уніфікації регуляторного поля з метою подолання асиметричних ефектів.

      Інтеграційна  модель регіонального  вирівнювання полягає у наданні фінансової допомоги депресивним і відсталим в економічному розвитку регіонам з спеціальних фондів загального інтеграційного економічного угрупування.

      Інтеграційна  модель розширення (enlargement model) або коінтеграційна модель передбачає доповнення існуючого інтеграційного економічного угрупування новими країнами-членами і створення належних рамкових умов для функціонування як країн, що приєднались до угрупування, так і всього розширеного угрупування без виникнення негативних наслідків під час та після приєднання нових країн. Прикладом цієї моделі є процес інтеграції та вступ 10 країн Центральної та Східної Європи  в ЄС.

      Інтеграційна  модель наздоганяючого розвитку  (catching-up integration model): створення  регіонального інтеграційного економічного угрупування з метою створити противагу існуючим високорозвинутим угрупуванням і в процесі інтеграції спробувати наблизитись до рівня їхнього економічного розвитку.

      Сутність  інвестиційно-інноваційної інтеграційної моделі полягає у створенні міждержавних фінансово-промислових груп та транснаціональних корпорацій з домінуванням наукомістких виробництв, інжинірингових, виробничо-технічних та науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт. Ця модель не передбачає необхідність формування інституційного каркаса в інтеграційному економічному угрупуванні, а базується на реальних перевагах в умовах жорсткої конкуренції глобального економічного середовища. Ідея реалізації цієї моделі належить виконавчому комітету СНД.

      В основі двовекторної (багатовекторної) або бігравітаційної (мультигравітаційної) інтеграційної моделі лежить інтеграція країн в різноякісні регіональні економічні угрупування. Така двовекторність (багатовекторність) передбачає створення країною з кожним з угрупувань зони вільної торгівлі та розвиток бігравітаційних (мультигравітаційних) міжнародних торгових зв’язків. Однак, перехід країни на вищі щаблі економічної інтеграції можливе лише з якимось одним угрупуванням, а з іншими країна залишає право лише зони вільної торгівлі.  Прикладом може бути подальша участь України в інтеграційних процесах з ЄС, ЄЕП, СНД та ГУАМ.