Теоретичні засади обліку і аналізу дебіторської заборгованості

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ДЕБІТОРСЬКОЇ

ЗАБОРГОВАНОСТІ 

     1.1 Сутність, економічний зміст та  класифікація дебіторської заборгованості 

     У процесі фінансово-господарської  діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

     Методологію обліку, основні поняття та порядок  розкриття інформації про дебіторську  заборгованість у фінансовій звітності  визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»

     Згідно  П(С)БО №10 дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Вона визначається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена .

     Дебітори  – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [52].

     За  даними бухгалтерського обліку можна  визначити суму заборгованості на будь-яку  дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. На рис. 1.1  подано критерії визнання дебіторської заборгованості активом.

Рисунок 1.1 – Критерії визнання активом дебіторської заборгованості 

     Відповідно  до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну. Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі [46]. 

Рисунок 1.2 – Класифікація дебіторської заборгованості 
 
 

     Поточна дебіторська заборгованість це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

     Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визначається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

     Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума, що не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

     Первинна  вартість дебіторської заборгованості – фактичний обсяг забов’язань боржника, які підлягають погашенню на час її виникнення.

     Чиста реалізаційна вартість – поточна  дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за мінусом резерву сумнівних боргів (розраховується підприємством).

     На  рис. 1.3 наведено класифікацію видів поточної дебіторської заборгованості за критеріями, відповідно до яких запропоновано підприємствам вести її облік:

     – за об’єктами, по відношенню до яких виникла дебіторська заборгованість і рахунками (субрахунками), на яких узагальнюється інформація про її обсяги;

     – за строком погашення та його зв’язку з нормальним операційним циклом;

     – за своєчасністю погашення [3].    

      Згідно  класифікації залежно від об’єкта виникнення, дебіторська заборгованість поділяється на: заборгованість, пов’язану з реалізацією робіт, послуг та  заборгованість, не пов’язану з реалізацію робіт послуг (за нарахованими доходами, за претензіями та інше.  

     За строком погашення визначають: заборгованість, за якою термін оплати не настав або менше 12 місяців; заборгованість, не оплачена в строк; заборгованість, за якою минув строк позовної давності. Таким чином, заборгованість не сплачена в строк, тобто прострочена, включає сумнівну і безнадійну дебіторську заборгованість [4].

     Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість за роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

     Безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності [8]. 

     1.2 Нормативно-правова база обліку  дебіторської заборгованості 

     Законами  України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік забезпечує надання користувачам фінансової звітності правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства для прийняття відповідних рішень повної [33].

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» регламентується на законодавчому рівні [52]. Це Положення визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.  Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

     Основними етапами організації бухгалтерського  обліку зобов’язань є:

     – чітке документування розрахунків;

     – своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;

     – правдиве відображення інформації щодо зобов’язань в звітності та при-мітках до неї [28].

     Основні законодавчі та нормативних акти обліку дебіторської заборгованості:

     а) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІУ [33];

     б) Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: затв. Мінфіном України від 30.11.99 р. №291 [37];

     в) Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених відповідними наказами Мінфіну України:

    1) П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [48];

       2) П(С)БО 2 «Баланс» [49];

       3) П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» [50];

       4) П(С)БО 4 «Звіт про рух грошей» [51];

       5) П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» [52];

       6) П(С)БО 15 «Дохід» [53];

       7) П(С)БО 16 «Витрати»[54];

     г) Наказ ДПАУ від 25.06.97 р. № 197 «Про порядок проведення повної інвентаризації товарних залишків станом на 1 жовтня 1997 р. на підприємствах, що здійснюють торгово-посередницьку, оптово-збутову та роздрібну торгову діяльність і норми подання ними даних про товарні залишки, визначені у результаті проведення інвентаризації» [42];

     д) Наказ НБУ «Про затвердження правил використання готівкової інозе-мної валюти на території України» від 26.03.98 р. № 119 [44];

     е) Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон: Постанова КМУ від 23.04.99 р. № 663 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 6.09.2000 р. № 1398) [45];

     ж) Інструкції про застосування порядку викупу кредиторської і погашення дебіторської заборгованості держави з використанням казначейських векселів: Інструкція Мінфіну України від 16.06.99 р. № 151 [38];

     з) Про затвердження форми посвідчення про відрядження: наказ ДПАУ від 28.07.97 р. № 260 [43];

     к) Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» : постанова НБУвід 21.01.2004 року за № 22 [36].