Бюджетний механізм та фактори бюджетної безпеки держави

Міністерство освіти та науки  України

Одеський національний політехнічний  університет

Кафедра економіки підприємств

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни фінанси

За темою «Бюджетний механізм та фактори бюджетної безпеки держави»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: Лівенцова Анастасія

Студентка 2- го курсу

Групи ОП-103

Керівник Лапіна М. В.

 

 

 

 

 

 

Одеса 2011

Зміст

Вступ

1. Поняття бюджетної політики держави

2. Бюджетна безпека України як одна з складових фінансової безпеки держави

3. Шляхи удосконалення бюджетного механізму економічного зростання в Україні

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вирішальною і провідною  ланкою фінансової системи є бюджет, за допомогою якого здійснюється перерозподіл більшої частини національного  доходу. Бюджет забезпечує існування  держави, розвиток її економіки і  культури. Утворення централізованого державного фонду коштів є необхідним не тільки для розв’язання проблем  усієї країни, але й в першу  чергу — для задоволення потреб розвитку економіки в цілому.

Складання, розгляд, затвердження та виконання бюджету – складний та багатогранний процес, який починається  із прийняття бюджетної резолюції. Бюджетна резолюція в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної  політики держави на наступний період.

Основним завдання бюджетної  політики на наступний період є передусім  нарощування бюджетного потенціалу, який був би здатний здійснити  державні видатки для відновлення  економічного зростання й забезпечити  фінансовими ресурсами ефективне  функціонування економіки і зміцнення  держави.

Зміцнення економічних відносин в умовах переходу до ринкової економіки  та її удосконалення вимагають підвищення ролі бюджету як системи економічного розподілу і перерозподілу ВВП, здійснюваних через фінансову систему. Не можна також забувати, що бюджет виконує не тільки розподільчі функції  — він бере активну участь і  у формуванні ресурсів держави. Отже, все це свідчить про актуальність обраної теми курсової роботи на сучасному  етапі розвитку держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бюджетна  безпека України як одна з складових  фінансової безпеки держави

В умовах прискореної глобалізації світового господарства однією з  найважливіших економічних проблем  в Україні, починаючи з 90-х років XX ст., є зростання загроз фінансовій і, зокрема, бюджетній безпеці України. Це зумовлено негативною динамікою  розвитку процесів у соціально-економічній  сфері, зокрема, розладом системи державних  фінансів та фінансів господарюючих  суб'єктів, що останніми роками все  більш посилюється і проявляється в хронічному дефіциті бюджетних  коштів.

Бюджетна безпека –  це спроможність бюджетної системи  забезпечити фінансову самостійність  держави та ефективне використання нею бюджетних коштів в процесі  виконання функцій соціального  захисту; державного управління і міжнародної  діяльності; фінансування науки, освіти, культури і охорони здоров'я; забезпечення національної безпеки і оборони, реалізації інвестиційної та екологічної  політики.

Рівень бюджетної безпеки  держави є обернено пропорційним до величини бюджетного дефіциту. При  цьому дефіцит виступає чи не найважливішим  чинником в системі загроз не лише бюджетній, а й фінансовій безпеці  держави загалом. Після вступу України  до МВФ та Міжнародного банку реконструкції  та розвитку дефіцит Державного бюджету  офіційно фіксується , причому в  такій формі, як це заведено в більшості  країн, і встановлюються джерела  його покриття. На рис.1 представлено динаміку співвідношення дефіциту (профіциту) Державного бюджету України  до ВВП за 2000-2008рр.(у %).

Як видно з наведених  даних, протягом останніх 8 років стан Державного бюджету характеризується в основному як  дефіцитний, що спричиняє не лише зниження рівня  бюджетної і фінансової безпеки, а й низку інших наслідків  для економіки держави.

Рівень безпеки держави  буде змінюватись у залежності від  того, яким чином держава управляє цим дефіцитом, тобто, які методи обираються для збалансування бюджету  і його покриття.

До основних індикаторів, які характеризують стан бюджетної  безпеки, згідно Методики розрахунку рівня  економічної безпеки України, затвердженої Наказом Міністерства економіки  України [1] належать: рівень перерозподілу  ВВП через зведений бюджет (без  урахування доходів Пенсійного фонду), відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, відношення профіциту  торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі, обсяг  трансфертів з державного бюджету  до ВВП. Автором за цією Методикою  проведено аналіз основних індикаторів  бюджетної безпеки держави. Вихідними  даними для розрахунку вказаних індикаторів  є звітні показники Державного комітету статистики України, Рахункової палати України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України [2,3,4,5]. Результати розрахунків та порівняння їх значень з «пороговими» наведено в таблиці 1.

Аналіз даних індикаторів  свідчить про те, що деякі показники  виходять за межі «порогових» значень. Так, динаміка показника відношення дефіциту/профіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі є нестійкою.

Порівняння фактичних  значень індикаторів бюджетної  безпеки України з «пороговими» значеннями

* ( "-" – дані відсутні )

 

Значне відхилення від  «порогового» значення зафіксовано у 2004 та 2007 рр. ( 12,05% та -12,7% відповідно). Причому у 2006 і 2007 рр. простежується негативно зростаюча тенденція дефіциту торговельного балансу. Однак, вже у 2008 р. відбулося різке збільшення даного індикатора до 6,8 %.

 

Незважаючи на те, що кошти  перерозподіляються через Зведений бюджет протягом останніх 8 років в  межах допустимих значень (лише у 2005-2008 рр. визначається незначне перевищення  у середньому на 0,84 %), стійка тенденція  до зростання цього показника  свідчить про перевищення темпів росту доходів бюджету над  темпами росту ВВП, що, в свою чергу, створює боргову небезпеку  держави. Загалом, через зведений бюджет  в останні роки розподілялось 18,8-31,6%   ВВП.

Стійка тенденція до зростання  трансфертів  свідчить про збільшення обсягів дотацій та субвенцій  з Державного бюджету і в цілому про надмірну фінансову децентралізацію (за останні 8 років простежується  збільшення даного індикатора кожного  року в середньому на 0,46%), що за сучасних умов не є позитивним явищем. Максимальне  значення даного показника становило     6,35 %  ВВП у 2006 році.

 Амплітуда коливань  бюджетних видатків на одну  особу між регіонами України  також залишається в межах  норми і становить в середньому 30,9% протягом 8 років. 

Отже, з вище наведеного можна  виділити наступні пропозиції щодо поліпшення фінансової та бюджетної безпеки, зокрема:

·         необхідно розробити Концепцію  фінансової безпеки України, яка  б враховувала у собі орієнтацію України в інтеграцію в європейські  структури та специфіку національної фінансової системи;

·         забезпечити вчасне та бездефіцитне прийняття Державного бюджету;

·         раціоналізувати  структуру бюджетних  видатків;

·         створити ефективну систему контролю за використанням бюджетних коштів;

·         посилити платіжну дисципліну всіх суб'єктів  господарської діяльності;

·         для забезпечення стійкості бюджетної  системи створити ефективно діючий Стабілізаційний фонд;

·         удосконалити діючу Методику, увівши додаткові індикатори бюджетної  безпеки, такі як, наприклад, обсяг трансфертів  з Державного бюджету у відсотках  до доходів місцевого бюджету, який можна було використовувати для  оцінки бюджетної безпеки регіонів;

·         вдосконалити нормативно-правовову базу щодо формування доходної і видаткової частин бюджету з метою зниження ризиків їх невиконання.

Також доцільно здійснювати  постійний моніторинг і аналіз умов, чинників, загроз та індикаторів фінансової безпеки, в тому числі й бюджетної, і на їх основі прогнозувати значення показників у перспективі, розробляти і здійснювати конкретні заходи щодо підтримання фінансової безпеки  на належному рівні, а також вивчати  досвід із існуючих заходів щодо уникнення  і ліквідації загроз фінансовій безпеці  в інших країнах.

Шляхи удосконалення бюджетного механізму  економічного зростання в Україні

Найприйнятнішим на сучасному  етапі розвитку України інструментом забезпечення активної і цілеспрямованої  участі держави у справі економічного зростання є бюджет розвитку, який у разі удосконалення може стати  основою формування бюджетного механізму  економічного зростання.

Аналіз напрацювань українських  вчених та чинної законодавчої бази не дає змоги, навіть узагальнено, описати  модель бюджету розвитку на загальнодержавному рівні, це дає нам підстави зробити  висновок про те, що на сьогодні бюджетний  механізм економічного зростання в  Україні не є сформованим. Існують  лише певні елементи цього механізму  у вигляді опису моделі бюджету  розвитку місцевих бюджетів, а також  підходів до формування видатків та витрат розвитку як на загальнодержавному, так  і на місцевому рівні. За таких  умов вести мову про необхідність підвищення видатків інноваційно-інвестиційного спрямування та підсилення ролі бюджету  у формуванні стратегії прискореного економічного зростання можна лише на середньо- та довгострокову перспективу [3, с.38].

Зважаючи на вище зазначене, було розроблено модель бюджету розвитку для застосування її у бюджетному процесі в Україні, яка заснована  на необхідності реалізації таких ключових принципів:

1. Відокремлення планування, фінансування та моніторингу  по¬точних видатків від видатків, що мають

перспективний характер, шляхом запровадження механізму, який унеможливлює “пересування” коштів з видатків, що мають перспективний характер, на поточні видатки як на етапі формування бюджету, так і на етапі його виконання.

2. Забезпечення сталості  видатків, які мають перспективний  характер; наявність можливостей  планування

та здійснення таких видатків у довгостроковій перспективі шляхом визначення окремих джерел фінансування видатків, які мають перспективний  характер.

3. Спрямування дефіциту  бюджету лише на фінансування  видатків, які мають перспективний  характер,

шляхом запровадження  механізму, який унеможливлює використання зазначених коштів на фінансування поточних видатків як на етапі формування бюджету, так і на етапі його виконання.

4. Забезпечення контролю  за ефективним використанням  коштів, які спрямовуються на  фінансування програм і проектів, що мають перспективний характер, упередження нецільового використання  зазначених коштів.

5. Забезпечення відповідності  напрямів та принципів здійснення  видатків, які мають перспективний  характер, нормам СОТ та ЄС.

6. Уніфікація підходів  до фінансування видатків, що  здійснюються на загальнодержавному  та на місцевому рівнях, приведення  їх до єдиних принципів [2, c. 380-382].

Запропонована для впровадження в Україні удосконалена модель бюджету  розвитку передбачає наступне:

1. Визначення бюджету  розвитку Державного бюджету  як складової спеціального фонду  Державного бюджету та запровадження  окремого планування і обліку  надходжень та видатків бюджету  розвитку Державного бюджету  на рівні окремого документа,  який має формуватися як додаток  до Державного бюджету на відповідний  рік.

2. Перегляд джерел формування  загального та спеціального фондів  Державного бюджету шляхом введення  до джерел формування спеціального  фонду Державного бюджету з  подальшим їх спрямуванням до  бюджету розвитку Державного  бюджету:

– надходжень від приватизації державного майна (повністю або частково);

– зборів за спеціальне використання природних ресурсів;

– інших неподаткових надходжень;

– доходів від операцій з капіталом, зокрема, надходжень від  продажу основного капіталу, реалізації держав-

них запасів товарів, продажу  землі та нематеріальних активів;

–коштів від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій, грантів та дарунків;

–коштів, що надаються із загального фонду Державного бюджету відповідно до Закону.

3. Через бюджет розвитку  Державного бюджету здійснюється  фінансування бюджетних програм,  які спрямо-

вані переважно на економічний розвиток, та субвенцій на виконання інвестиційних проектів. Кошти на реалізацію зазначених бюджетних програм спрямовуються до відповідних розпорядників бюджетних коштів — органів державного управління, кошти субвенцій на виконання інвестиційних проектів — до бюджетів розвитку місцевих бюджетів, які є складовою спеціальних фондів місцевих бюджетів .