Історія формування бірж у Європі, Великобританії та США

Історія формування бірж у Європі, Великобританії та США

Біржі – як закономірний результат еволюції форм гуртової торгівлі і способів торгів – виникли в епоху нагромадження початкового капіталу. Однак за даними американської енциклопедії їх попередником була контора при дворі Франції, заснована у 1138 р. Якщо не враховувати початкових об'єднань грошово-міняльних контор, то першими біржами були товарні. Спочатку сморід з'явилися в Антверпені (1531 р.), в Ліоні (в 1549 р.) і Тулузі (в 1549 р.), а потім у Лондоні (в 1556 р.) в особливому приміщенні, яку пожертвував торговцям королівський банкір Томас Грешем. У Японії деручи біржа для торгівлі рисом з'явилася у 1730 р., у США в 1848 р. зернова біржа в Чікаго.

На цих біржах контракти укладалися на основі взірців до того, як вся партія закупленого товару надходила морським або іншими видами транспорту. На цю обставину вказує Ф. Шварц, сучасний дослідник ф'ючерсних ринків Заходу.

У зв'язку з тим, що ціну на товари погоджували у момент укладання догоди, покупець та продавець в такий спосіб страхувалися від можливого підняття або спаду цін на момент постачання товару.

У ХХІ-му ст. в Японії імператорська династія Шоган запровадила систему карток, що надавали право власності на урожай рису, який ще був на полях, або навіть не сіявся. Ці картки фактично були першими ф'ючерсними (строковими) контрактами їх купували і багаторазово перепродували торговці в розрахунку на майбутні споживи рису. Були відпрацьовані правила, які уточнювали рядки постачання рису, визначали сорт і кількість для шкірного контракту. Найголовнішим було ті, що торговці обов'язково користувалися кредитом у кліринговій палаті, через яку ці картки поширювалися.

Поруч з розквітом такого вигляду торгівлі бурхливо розвивалася торгівля векселями в іноземній валюті. Іноземний вексель продавався за гроші країни імпортера. Продавали ці векселі купцям у своїй країні для імпортних закупів.

Завдяки такій торгівлі визначався курс векселів у різних валютах, як сьогодні прийнято вважати – встановлювався валютний курс.

На Амстердамській біржі (в 1608 р.) вперше були встановлені середні норми, які характеризували якість товарів. Виникнення внутрішніх біржових стандартів дозволило не поставляти товари на біржові торги. В 1720 р. тут запроваджуються ф'ючерсні догоди.

На цій біржі вперше було введено в обіг такі цінні папери, яка акції. Торгівля акціями започатковує біржову спекуляцію, яка потім переходити на товари.

З XIX ст. розпочинається торгівля зерном і бавовною між США та Європою. Виникає необхідність встановити систему догод. Від укладення контракту до постачання товарів через Атлантику могли змінюватися і фактично змінювалися ціни. Тому товари продавалися ті купувались за договірними цінами, чинними доти, доки товари були у дорозі. Саме відтоді зароджується ф'ючерсна торгівля на біржах США.

З 1752 р. в Нью-Йорку функціонує біржа, на якій торгували продукцією внутрішнього ринку. Низка менших за обсягами ринків розвивається як у Нью-Йорку, так і у інших містах. Цих ринків заразом немає, але сморід започаткували деякі нинішні Нью-Йоркські товарні біржі. Ці перші ринки були не тільки місцем торгівлі. Сморід виконували також інші функції, а саме: приваблювали брокерів, бізнесменів, судновласників, фінансистів, спекулянтів із ризиковим капіталом, виробників та споживачів, концентруючи попит на сировину, фонди та гроші.

Колишні товарні ринки існували переважно для грошових операцій з негайною постачанням. Сморід відчутно збільшували свободу і масштаби торгівлі всіма видами товарів: харчовими, текстильними, металами, шкірою, пиломатеріалами. Але практика торгівлі реальним товаром з негайною постачанням та строковими догодами (форвардами) не відповідала раптовим змінам попиту та пропозиції.

До качану 1800-х років американським фермерам було властиво звозити зерно та худину на регіональні ринки у визначений година долі. Зібравши врожай, смороді збиралися до Чікаго, щоб продати своє зерна, яку доставляли тільки восени, оскільки зимою ріки замерзали, а навесні дороги розвозило так, що фургони не могли проїхати. У роки великих врожаїв зерна було стільки, що деякі фермери топили його в озері Мічиган. Але в період весняної сівби практично щороку відчувалася нестача посівного зерна. Восени ціни спадали, навесні, навпаки, підіймалися до астрономічних цифр. Фермері бачили, що одноразова пропозиція м'яса та зерна набагато переважала нетривалі споживи фабрикантів та мельників.

Ці особини пропонували меншу ціну, якщо бачили високу пропозицію. Як правило, короткостроковий попит не міг поглинути надлишку товарів за будь-якою ціною, навіть мінімальною. Всі ці сезонні коливання цін стали головним поштовхом для створення бірж, що могли торгувати щоденно. Одним із найбільших центрів де створюються такі біржі стає Чікаго.

У 1848 р. на зборах 82 крупні зерноторговці заснували Чиказьку торговельну палату. Поява організованої біржі, що зводила в одному місці продавців і покупців, зробила вигідним будівництво великих елеваторів, зерносховищ для зберігання зерна протягом долі. І саме біржі, що виникли в Чікаго, зіграли величезну роль у створенні необхідної інфраструктури ринку, а саме: мережі доріг, складів, холодильників, розширення гаваней, портів.

У березні 1851 р. зафіксовано укладання першого форвардного контракту (попереднього контракту) на постачання кукурудзи в червні за ціною нижчою, ніж на спотовому ринку на момент укладання догоди. Таким чином фермери намагалися зробити мінімальною цінову невизначеність. Це були приватні домовленості, товар не переходить з рук в руки до обумовленого рядок, ціни для обох сторін фіксувалися.

Проте при різких перепадах цін за період дії догоди виникали порушення як з одного боку, так і з іншого. Для розв'язання даної проблеми застосовували відому ще з глибокої давнини практику застави у третьої особини певної суми завдатку як гарантії виконання зобов'язань (це особливо стосувалося золото). У цьому випадку, при порушенні зобов'язань, друга персона отримувала як компенсацію торбу завдатку, що її залишала деручи. Саме ця практика стала прообразом системи маржевого забезпечення, а пізніше системи клірингових розрахунків.

Це трохи стабілізувало формування цін впродовж долі. Практика форвардних контрактів дозволила знизити ризик зміни цін, однак не розв'язала проблеми їх непередбачених змін у зв'язку з неврожаєм, посухою чи, навпаки, високими врожаями. Саме біржі взялися за цю роботу. Стандартизувавши кількісні та якісні параметри для шкірного виду товарів, біржа впроваджує в торговельну практику новий вид контрактів – ф'ючерсні.

Відтепер створюється струнка ринкова система, в якій стандартні кількість та якість (сорт, марка) формували основу ф'ючерсного контракту, в якому були вказані всі аспекти попади, крім ціни. Вона була предметом торгу в залі біржі, де збирались одночасно покупці та продавці. На відкритому аукціоні через рівновагу попиту та пропозиції формувалася ринкова ціна.

Ф'ючерсні контракти стали справжньою революцією у торгівлі. Як вже згадувалося, прообрази цих контрактів виникли у середні віки одночасно в Європі та Японії, проте саме в період розквіту капіталізму в США смороду відіграли вирішальну роль для успішного розвитку біржової торгівлі. До кінця ХІХ-го ст. століття ф'ючерсні контракти, в основному, були стандартизовані, розроблені правила торгів, сформувалася система клірингових розрахунків та процедура доставки товарів.

Саме завдяки поширенню ф'ючерсів на біржу прийшли спекулянти – особи, прямо не зв'язані з виробництвом та торгівлею. Це були люди, що бажали за допомогою біржі ризикнути і збільшити свої доходь від основної роботи: юристи, лікарі, службовці. Сморід використали суттєву різницю між ф'ючерсним контрактом і форвардним, а саме можливість його погашення (ліквідації) шляхом зустрічної (офсетної) догоди – купівлі проданого контракту або продаж купленого на того ж місяць постачання.

При правильному прогнозуванні зміни ціни контракту можна було отримати суттєвий дохід, який приваблював спекулянтів. Сморід почав відігравати одну з найважливіших ролей на біржі, завдяки їм збільшився приплив капіталу, зменшилися цінові коливання.

Питання біржової спекуляції надзвичайно актуальне, неоднозначне трактується у вітчизняній економічній літературі, тому в одному з розділів підручника спробуємо проаналізувати це явище і обґрунтувати доцільність його впровадження на біржовому ринку України.

Наприкінці ХІХ-го - качану ХХ-го ст. кількість товарних та фондових бірж зростає. Формується асортимент біржових товарів, широко котируються контракти на м'ясо, зерні, каву, бавовну, срібло, золото, нафту, ліс.

З руйнацією Бреттон-Вудської системи міжнародні фінансисти відчули гостру необхідність виробити механізм страхування цінових коливань, пов'язаних із коливанням курсів іноземних валют. На ринку ф'ючерсних контрактів з'являються фінансові інструменти, а саме: відсоткові ставки за кредити, векселі, облігації, акції індекси акцій фондових бірж.

З 80-х ХХ-го ст. років до біржової практики додаються опціони. Все це відчутно змінює характер біржової торгівлі. На біржі, крім спекулянтів, з'являються хеджери, які намагаються застрахувати капітали та інвестиції своїх клієнтів від можливих втрат на фінансових ринках. Ф'ючерсній ринок дає роботу величезній армії професіоналів, а всьому населенню – найоперативнішу інформацію про прогнозні ринкові ціни, що суттєво знижує ціновий ризик, допомагає захистити від інфляції доходь бізнесу та населення.