Взаємозв'язок бюджету та соціально-економічних процесів

Згідно з Законом “Про бюджетну систему України”, що було ухвалено у 1991 році структура бюджетної системи  України будується на основі бюджетного устрою держави.

Бюджетний устрій – це організація  та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками. Так бюджет України об’єднує 13.3 тис. самостійних бюджетів.

Бюджетна система складається  з державного бюджету України, республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет об’єднує області обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. В свою чергу селищні та сільські бюджети  створюються за рішенням районних, міських Рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Організація і принципи побудови бюджетної  системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи характеризує бюджетний устрій країни. Він визначається державним устроєм і адміністративно-територіальним поділом України.

Бюджетний устрій грунтується на принципах  єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної  системи України.

Принцип єдності бюджету означає  існування єдиного розрахунку доходів  і видатків кожної ланки бюджетної  системи. Він забезпечується єдиними  правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації і т.д.

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів та видатків.

Принцип достовірності - це формування бюджету на основі реальних показників, науково обгрунтованих нормативів.

Принцип гласності забезпечує висвітлення  в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про  їх виконання.

Принцип наочності – це відображення показників бюджетів у взаємозв’язку з загальноекономічними показниками шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів та пропорцій економічного розвитку.

Принцип самостійності бюджетів, що забезпечується наявністю джерел закріплених  та власних доходів, надходжень від  яких достаньо для здійснення своїх  функцій, та правом визначення напрямків  їхнього використання відповідно до бюджетного законодавства.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

Провідне місце в бюджетній  системі України належить державному бюджету. З нього фінансуються витрати  на здійснення державних заходів  у галузі соціального захисту, на будівництво, утримання центральних  органів державної влади і  управління.

Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями і містами республіканського  підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування програм та заходів, здійснюваних органами місцевого самоврядування.

Важливою умовою успішного функціонування бюджетної системи має стати  поглиблення реформи бюджетних  відносин між центральними та регіональними рівнями влади на основі розмежування відповідальності за вирішення економічних і соціальних проблем країни та окремих адміністративно-територіальних утворень шляхом відповідного розподілу державних видатків та доходів. Реалізація цього положення вимагає визначення розміру адміністративно-територіальних утворень. Це має здійснюватись з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу і використання фінансових ресурсів, створюваних на відповідній території, перерозподільчих міжрегіональних процесів.

З метою забезпечення загальнодержавної  і міжнародної порівнянності  бюджетних даних, створення єдиної інформаційної системи зведення державних доходів та видатків на всіх рівнях влади, здійснення належного  контролю за ходом виконання бюджетів, за своєчасним і повним надходженням платежів по видах доходів та платників, а також за цільовим використанням  коштів суворо в межах затверджених асигнувань була розроблена система  бюджетної класифікації.

Надмірна централізація у витрачанні бюджетних коштів, як і звуження фінансових можливостей органів  місцевого самоврядування, мають  однакові негативні наслідки. Тут  потрібна науково обгрунтована концепція  розмежування доходів і витрат різних ланок бюджетної системи. Визначальними при її обгрунтувані мають стати фактори ефективного витрачання коштів, посилення контролю з боку держави за господарською діяльністю суб’єктів підприємництва, встановлення залежності між розміром бюджетних витрат і результатами економічної діяльності в регіонах.

Нові економічні відносини потребують змін і в бюджетній системі. Щодо вирішення цієї проблеми існують  різні підходи:

• зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку приорітетних напрямків виробництва, стабілізації національної валюти;
• при збереження централізованої бюджетної системи надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних податків та доходів;
• надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України всі бюджети, що становлять бюджетну систему.

Розглядаючи питання стосовно збереження бюджетної системи та бюджетного устрою, треба зазначити, що в умовах переходу до ринкової економіки продовжуються  зберігатися затратні функції держави, супроводжувані спадом виробництва, інфляційними процесами і зменшенням доходів. Нестача коштів на фінансування соціально-культурної сфери, будівництво, оборону та інші заходи у державному бюджеті поповнюється за рахунок кредитів Національного  банку та шляхом централізованого розподілу  коштів між ланками бюджетної  системи, що, безперечно є позитивним моментом. Негативним є те, що централізований порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, які входять до бюджетної системи України, породжує в органах влади і всіх ланках управління споживацьке ставлення до них і не стимулює їх діяльність на вишукання додаткових коштів у господарствах областей, міст і районів. Саме місцеві органи влади й управління повинні розробляти відповідні заходи щодо поліпшення економічного стану своїх сіл, селищ, районів, міст і областей та вишукування можливостей додаткового залучення коштів в їх бюджети на підтримку діючих установ охорони здоров’я, освіти, культури та фінансування інших заходів передбачених бюджетами. Адже якщо держава мобілізує кошти для фінансування пріоритетних напрямів економічного розвитку, вона не може достатньо забезпечувати позики, субвенції і субсидії місцевим бюджетам, і останні змушені будуть скорочувати видатки за рахунок мережі установ культури, освіти, охорони здоров’я, що дуже небезпечно.

Реформування спонукає органи місцевої влади і управління до розробки невідкладних заходів щодо пошуку засобів для фінансування інфраструктури. З Державного бюджету місцевим органам влади та їх бюджетам виділяється мінімум допомоги.

У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання  соціально-економічних процесів. Надходження  до бюджету безпосередньо залежить від стану виробництва. Звичайно, одним із важелів досягнення цього  має бути ефективна податкова система.

Система оподаткування має забезпечити  оптимізацію структури розподілу  та перерозподілу національного  доходу. Реформування податкової системи  має базуватися на принципі збереження доходної частини бюджету і забезпечення обов’язковості та рівнонапруженості у сплаті податків усіма юридичними і фізичними особами, недопущення будь-яких проявів дискримінації до окремих платників або категорій платників податків, а також стосовно оподаткування товарів вітчизняного чи іноземного виробництва.

У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати  соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування доходної та видаткової частини бюджету пов’язане з основними макропоказниками економічного і соціального розвитку України.

Відсутність належного законодавчого  регулювання бюджетних правовідносин  та механізму відповідальності за порушення  бюджетного законодавства викликає цілий ряд негативних соціально-економічних  наслідків. Серед найнегативніших  вплив мають:

• постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджету платежів і у зв’язку з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих видів видатків;
• відсутність правового регулювання відповідальності розпорядників бюджетних коштів у випадках взяття зобов’язань, що перевищують обсяг виділених їм асигнувань;
• послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, що призводить до численних порушень, а відтак до втрат державних коштів;
• неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджети бюджети установи, органи виконавчої влади від використання власності й здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему неконтрольованості у використанні державних коштів і майна.

Наша країна має потребу в  сильному державному бюджеті, оскільки він повинен істотно впливати на економічний розвиток усіх регіонів, мати реальні інвестиційні зв’язки із народним господарством, забезпечувати регіональну стратегію економічного розвитку країни.

На сьогоднішній день актуальною є  проблема бюджетних взаємовідносин. Послідовна реалізація механізму міжбюджетних відносин нині ускладнюється браком бюджетних коштів. Бюджетна практика розвинутих країн свідчить, що кожній з них не вдавалося забезпечити  розмежування доходів між ланками  бюджетної системи якимось одним  способом, завжди застосовувалась їх комбінація.

Наші законодавці при формуванні чинної податкової системи не мали чітко сформульованих принципів  розмежування доходів між бюджетами  рівнів. У результаті незрозумілими  є причини, що зумовлюють віднесення податків, зборів та інших обов’язкових платежів до тієї чи іншої групи.

Першим важливим кроком в удосконаленні  системи бюджетних відносин має  бути закріплення відповідальності за фінансування різних видів державних  витрат і формування нормальних взаємовідносин із виконання видаткової частини  бюджету.

Перебудова бюджетної системи  стосується не лише взаємовідносин між  державними та регіональними бюджетами, а й відносин бюджетів вищестоящого рівня до бюджетів нижчого рівня.

Кошти місцевих бюджетів - основа фінансової бази органів місцевого самоврядування. Однак у більшості випадків вони не можуть забезпечити ефективного  впливу цих органів на соціально-економічні процеси.

Однією з проблем у бюджетній  сфері залишається питання державних  видатків. Ще недостатньо зроблено змін щодо змісту, спрямування бюджетних  видатків, методології їх планування і фінансування.

3. Становлення бюджетної системи України.

Головною ланкою фінансової системи  є бюджетна система, яка організаційно  залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між  державним та місцевими бюджетами  будуються на основі єдності бюджетної  системи та фінансової політики держави  взагалі.

Зміни в економіці, керівництві  господарством держави і зміни  у структурі і функціях державної  влади та управління стосуються і  бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі про бюджетні права закріплюються  права держави та місцевих органів  влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання  доходів і видатків між різними  ланками бюджетної системи, порядок  їх складання, розгляду та затвердження.

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення  і розвитку. Вона бере свій початок  у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом держав Європи. Була загальновійськова казна , до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались  на військове спорядження, будівництво  укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих воїнів, дипломатичних  місій тощо.