Муніципальна енергетика: шляхи підвищення ефективності

 

Підвищення  енергоефективності муніципальної  енергетики

 

Завдання  підвищення ефективності використання енергії у муніципальному господарстві – це найбільш актуальна проблема комунальної енергетики України, яка обумовлена наступними факторами: недостатніми вітчизняними ресурсами та скороченням світових резервів органічного палива, необхідністю зменшення негативного впливу на довкілля (зокрема наслідків парникового ефекту), значним зростанням цін на послуги з енергопостачання.

 

Проблему  необхідно розглядати одночасно  як з позиції постачальників, так  і споживачів.

 

Підвищення  енергоефективності потрібно:

 

- кінцевим  споживачам для полегшення їхнього  фінансового стану;

- муніципалітетам  для підтримки місцевих бюджетів, які обтяжені енерговитратами  на теплозабезпечення бюджетних  установ та житлово-комунальними  субсидіями;

- постачальникам теплової енергії, оскільки більш висока енергоефективність могла б втримати тарифи на мінімальному рівні та підвищити готовність споживачів активніше платити за спожите.

 

За оцінкою Мінбуду, при виробництві, передачі, розподілу та кінцевому використанні марно витрачається до 60% теплової енергії. Однак при цьому значною проблемою є відсутність надійних даних зі споживання теплової енергії. Існуюча інформація ґрунтується в основному на нормативному споживанні або оціночних даних. Точне визначення потреб кінцевих користувачів та детальні моделі споживання спростять і оптимізують процеси проектування, розробки та удосконалення систем теплопостачання, а також сприятимуть плануванню інвестицій.

 

Українські оцінки потенціалу енергоефективності в будівлях варіюють у межах 20–50 %. Згідно з досвідом Росії, країн  Балтії та Фінляндії, 30 % енергозбереження в будівлях є досяжним за достатньо  низьких витрат. Втрати в розподільних та магістральних мережах є високими (до 25–30 %), але і витрати на впровадження заходів щодо їх зменшення теж будуть значними. . Досвід розвинутих країн свідчить, що в житловому секторі за рахунок ефективного споживання енергії можна обійтися в багато разів меншою кількістю енергії без погіршення умов життя пересічних громадян. За думкою фахівців, енергозбереження в 4-5 разів економічно вигідніше ніж вироблення еквівалентної кількості енергії.

 

Заміна старих або реконструкція  існуючих котелень і ТЕЦ за прогнозами, викладеними в Енергетичній стратегії до 2030 р., призведе до значного скорочення використання палива на одиницю генерованого тепла. Оцінюючи скорочення у 8 % до 2010 р. та 16 % до 2030 р., це відповідатиме економії палива на рівні 2,98 млн т н.e. та 4,13 млн. т н. e. відповідно.

Вирішення проблем підвищення ефективності використання енергії у муніципальному господарстві можна представити  наступною схемою: інформованість –  стимулювання – фінансування –  реалізація.

 

Інформованість необхідна, в першу  чергу, керівникам муніципальної енергетики для обґрунтованої діяльності з підвищення енергоефективності. Необхідна інформація має включати:

 

- існуючий стан об’єктів систем  постачання та споживання теплової  енергії, який має бути визначений  та задокументований в певних енергетичних “паспортах” або “сертифікатах”;

- можливі енергоефективні заходи, які можуть бути застосовані  на різних типах об’єктів, включаючи  оцінки вартості та очікуваного  фінансового ефекту;

- усі типи ризиків, пов’язані  з інвестиціями в підвищення енергоефективності та заходи з пом’якшення цих ризиків.

 

Стимулювання повинне мати конкретну  спрямованість на постачальників енергії (наприклад, шляхом введення стимулюючої  структури тарифів), кінцевих споживачів (має включати, принаймні, облік та регулювання енергоспоживання та створювати мотивацію для отримувачів субсидій у житловому секторі), власників об’єктів, з можливістю використовувати хоча б частину зекономлених бюджетних коштів на власний розсуд.

 

Джерелами фінансування можуть бути: цільові поновлювані фонди; інвестиційна складова в тарифах або в розрахункових нормах споживання; пряме бюджетне фінансування і можливості реінвестування зекономлених бюджетних коштів; інвестиції від мешканців-споживачів.

 

Реалізовувати енергоефективні заходи повинні спеціальні муніципальні служби через регіональні та муніципальні програми соціально-економічного розвитку регіону чи муніципального утворення або - енергосервісні компанії (ЕСКО) шляхом енергоефективного підряду.

 

Використання нетрадиційних відновлюваних джерел енергії (НВДЕ), вторинних енергоресурсів та місцевих видів палива

 

Перспективними напрямками розвитку НВДЕ в комунальній сфері є: біоенергетика (пряме спалювання відходів деревини, відходів сільського господарства і  твердих побутових відходів та їх піроліз, використання біогазу, паливних брикетів, виробництво етанолу як моторного палива, тощо), видобуток і утилізація шахтного метану; освоєння економічно доцільного гідропотенціалу малих річок; сонячна й вітрова енергетика, виробництво електроенергії за рахунок надлишкового тиску доменного та природного газів, залучення теплової енергії довкілля з використанням теплових насосів і термотрансформаторів.

 

Сьогодні назріла необхідність почати широке впровадження в муніципальній  енергетиці України теплонасосного теплопостачання, що дасть змогу досить ефективно залучити у паливно-енергетичний баланс низькопотенційну теплоту природного середовища і промислових викидів. Використання теплонасосних систем (ТНС) у економічно розвинених країнах практично довело свої екологічні та економічні переваги. Науково-технічні розробки такого обладнання існують в Інституті технічної теплофізики (ІТТФ) НАН України. Реалізовувати ТНС сьогодні в Україні можуть Сумський машинобудівний завод ім. Фрунзе, Мелітопольський компресорний, Одеський завод холодильного машинобудування та ін. Доцільно також розглянути питання про придбання теплонасосного обладнання іноземних фірм (Німеччина, Швеція, Данія, Австрія й ін.)

 

Щодо перспектив біоенергетики, то наявні в Україні річні об’єми біомаси (14,8 млн. т у. п.), виробничі, технологічні та кадрові ресурси дають можливість вивільнити до 12,3 млрд. м3 газу на рік. Має також перспективу в комунальному теплопостачанні використання сонячної енергії, зокрема сонячні колектори для опалення і гарячого водопостачання, сонячні обігріваючі панелі (які активно використовуються на Заході), перспективний проект ІТТФ НАНУ на базі ґрунтового акумулювання сонячної теплоти.

 

Підвищення ефективності управління ЖКГ та комунальною енергетикою

 

Необхідною умовою для успішного функціонування як комунальної енергетики, так і інших структурних складових ЖКГ є прозорість політики державних органів щодо процесу управління та тарифного і цінового регулювання. Для цього необхідно здійснювати контроль як фізичних потоків (теплової і електричної енергії, гарячої води й ін.), так і фінансових потоків. Успішне вирішення першого завдання залежить від ефективного автоматизованого контролю параметрів енергоносіїв, що постачаються у будівлі. Контроль теплоносіїв повинен здійснюватися як на виході із централізованих (або районних) систем, так і на вході до споживачів (автономні лічильники тепла в будинках, індивідуальні лічильники газу, холодної і гарячої води в кожній квартирі).

 

Забезпечення контролю руху фізичних потоків та температури теплоносіїв дозволить оцінювати обсяги реальних послуг, їх якість а також реальні обсяги втрат в постачальних мережах. В соціальному плані це дасть аргументовану основу споживачам для одержання компенсацій за неповні й неякісні послуги з енергопостачання.

 

Сьогодні українські регіональні  органи влади (муніципалітети) відіграють обмежену роль у виробництві, транспортуванні  й розподілі комунальної енергії, але вони повинні мати реальну  можливість впливати на виробництво  й поставку тепла, управляти споживанням енергії, активізувати функції регулятора, інвестора й джерела мотивації для більш ефективного використання енергії. Реформування сфери ЖКГ та удосконалення управління муніципальною енергетикою повинні сприяти оновленню і посиленню ролі муніципалітетів у цій справі. Реформи повинні включати нові форми господарювання, такі як: створення кондомініумів в містах, приватизація об’єктів ЖКГ, надання комунальних послуг на конкурсних принципах й ін.

 

Зниження шкідливого впливу комунальної  енергетики на довкілля

 

Екологічний збиток від енергетики як правило носить комплексний характер: забруднюються повітря, вода, ґрунти. Очевидно, що одним з кардинальних шляхів рішення екологічних проблем  комунальної енергетики полягає  в скороченні споживання енергії.

Іншими напрямами зниження шкідливого техногенного впливу комунальної енергетики на довкілля і людину є:

 

- залучення інвестицій в екологічно  чисте виробництво енергії, зокрема  шляхом застосування економічних  стимулів і механізмів його  підтримки,

- поширення інформації про наукові досягнення щодо екологічно ефективних технологій комунальної енергетики, а також заохочення обміну новітньою практикою і знаннями щодо екологічно безпечних технологій між регіонами;

- застосування процедури оцінювання  екологічного впливу комунальної енергетики та використання економічних інструментів, згідно з якими забруднювач має нести всі пов'язані із забрудненням витрати;

- запобігання утворенню відходів (або мінімізація їх утворення), максимально широке використання  вторинної сировини, переробка відходів і використання екологічно безпечних альтернативних матеріалів;

- широке впровадження нетрадиційних  та відновлюваних джерел енергії  (НВДЕ).

 

Важливе значення для екологізації комунальної енергетики має створення  регіональних та міських систем моніторингу навколишнього природного середовища. Слід зазначити, що житлово-комунальне господарство сучасного міста (як складна система) потребує комплексного вирішення проблеми екологізації. При цьому мова йдеться не про вдосконалення окремо енергетичної сфери міста, а про ефективне вдосконалення екології всієї системи екополісу. До таких рішень, крім екологічно „чистої” комунальної енергетики, слід віднести рішення щодо: житлового будівництва, інженерної інфраструктури міста, його транспортної системи, тощо.

 

Реалізація у сфері комунальної  енергетики проектів спільного впровадження в рамках міжнародного співробітництва  згідно з Кіотським протоколом дозволить  залучити фінанси для поліпшення стану місцевого господарства та довкілля регіонів/

 

Вирішення соціальних проблем, пов’язаних з послугами комунальної енергетики

 

Якість житлово-комунальних послуг при різкому зростанні цін  на ці послуги в Україні залишається  нижчою від середньоєвропейської. Зростає  соціальна нерівність між різними  категоріями населення щодо доступності комунальних послуг, їх якісного наповнення, гарантій постачання, що посилює соціальну напруженість в країні.

 

Реформування комунальної енергетики і ЖКГ цілком повинно забезпечити  нормальні умови мешкання населення  шляхом надання йому якісних послуг з доступних для більшості цін та надання дотацій тим жителям, дохід яких не дозволяє самостійно оплачувати весь комплекс комунальних послуг. Підвищення оплати за комунальні послуги не повинне супроводжуватися зниженням рівня життя, а йти паралельно із зростанням добробуту, про що свідчить досвід розвинених країн світу. Для забезпечення соціальної стабільності в суспільстві доходи і рівень життя населення повинні зростати в більшому ступені, ніж комунальні тарифи. Таким чином, соціальних загроз при реформуванні ЖКГ (з підвищенням тарифів за комунальні послуги) можна уникнути, якщо люди зможуть повністю оплачувати послуги за рахунок зростання своїх доходів, а послуги будуть дійсно якісними.

 

Першочергові заходи підвищення ефективності комунальної енергетики[b]

 

[b]1. Стимулювання енергоефективності  та зниження шкідливого впливу (реалізація на нормативно-правовому  рівні):

 

- створення регіонального (муніципального) інноваційного фонду та механізмів  стимулювання ощадливого споживання  енергоносіїв в регіоні;

- накопичення економії коштів  за рахунок реалізації енергозберігаючих  проектів в ЖКГ та цільове  використання цих коштів для  реалізації наступних проектів  з енергозбереження та матеріального  стимулювання персоналу;

- вдосконалення системи штрафних санкцій за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів і технологій в ЖКГ;

- реалізація механізмів, передбачених  Кіотським протоколом (проекти спільного  впровадження, торгівля квотами  на викиди парникових газів);

- впровадження економічних санкцій, згідно з якими забруднювач в сфері комунальної енергетики має нести всі витрати, пов’язані із забрудненням довкілля;

- державна компенсація кредитної  ставки банків для підприємств,  що взяли кредит на реалізацію  енергозберігаючих заходів;

- компенсація частини витрат  населення на запровадження енергозберігаючих  заходів в оселях;

- впровадження мотиваційних механізмів  для зниження нормативних і  понаднормативних втрат тепла  при формуванні тарифів; 

- впровадження дієвих механізмів  використання пільгових тарифів на нічне споживання електроенергії;

- запровадження спеціальних енергетичних  „паспортів” для будівель та  інших енергоспоживаючих об’єктів;

- запровадження системи технічних  регламентів, стандартів, норм, що  підвищують можливості управління процесом розвитку комунальної енергетики та стимулюють енергозбереження;

- поширення застосування муніципальних  ЕСКО.

 

2. Модернізація систем централізованого  теплопостачання (НАНУ, центральні  та місцеві органи влади):

 

- освоєння серійного виробництва та упровадження основних видів сучасного теплоенергетичного обладнання, зокрема високоефективних опалювальних котлів (з ККД більше 85%);

- повсюдна заміна зношених теплових  мереж, впровадження на теплотрасах  сучасних попередньо ізольованих  труб та ефективної теплоізоляції із нових матеріалів;

- заміна теплообмінників і впровадження  ефективного насосного обладнання, зокрема циркуляційних насосів  для систем опалення та насосів  з частотним регулюванням для  систем гарячого водопостачання;