Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Октября 2012 в 22:11, реферат
Електронну комерцію можна розділити на такі категорії:
– бізнес-бізнес (business-to-business, B2B), коли покупцем і продавцем є юридичні особи. Це найбільший сектор електронної комерції, він займає близько 80 % всього ринку;
– бізнес-споживач (business-to-consumer, B2C). У цьому разі продавець – юридична, а покупець – фізична особа;
– споживач-споживач (consumer-to-consumer, C2C). Тут покупцем і продавцем виступають фізичні особи. Типовий приклад – аукціони;
– бізнес-адміністрація (business-to-administration, B2A);
– споживач-адміністрація (consumer-to-administration, C2A).
Спочатку такі злочини скоювали одинаки, нині до афер удаються організовані злочинні угруповання, інколи чисельністю до 50 чоловік, оснащені найсучаснішою технікою. Їх члени користуються консультаціями висококваліфікованих спеціалістів, а для прикриття своєї протиправної діяльності вони мають надійні документи. Для здійснення такої діяльності злочинці створюють фіктивні фірми та банки, вдаючись при цьому до різних махінацій. Наприклад, відкривають корпоративні рахунки, видаючи їх клієнта за індивідуальні. Коли ж власники переконавшись, що картки функціонують без проблем у країні та за кордоном, перераховують на них великі суми грошей, злочинці тільки чекають на це. Вони, маючи таке ж право як і клієнт щодо розпорядження коштами на рахунках, витрачають ці суми на свій розсуд.
В Україні переважна більшість таких шахрайств скоюється у м. Києві, оскільки це місто має найбільш розвинену структуру закладів, які приймають до сплати пластикові картки (в першу чергу, супермаркети, фірмові магазини, казино, готелі і т. ін.). Найчастіше для вчинення злочину використовуються картки загублені, викрадені та картки, одержані в банківських установах за фіктивними документами.
Найбільш гостро проблема шахрайств з платіжними картками постала в 90-ті роки з переходом банківських та фінансових структур на розрахунки з використанням електронних систем платежів. Цей вид злочинів вирізняється простотою, відсутністю насилля, а також тим, що потерпілі – банк і законний власник картки, як правило, ніколи не бачать злочинця. Можливість одержання чималого прибутку, а також недостатня увага з боку приватних і державних організацій до цього типу злочинів робить їх принадними для будь-якої організованої злочинної групи.
В нашій державі з впровадженням системи платежів з використанням пластикових карток виникла складна ситуація, пов’язана з відсутністю підготовленого складу працівників та слабо розвиненою системою телекомунікаційних сполучень, що додає труднощів при процесі перевірки дійсності карток.
Сьогодні більш широкого застосування
набуває міжбанківська система
електронних платежів та взаєморозрахунків
– комп’ютерна система
Реально електронній комерції загрожує діяльність хакерів. Вони можуть за допомогою спеціального програмного забезпечення здобувати, а потім продавати номери діючих рахунків кредитних карток, а також розповсюджувати паролі, ідентифікаційні номери, кредитну та іншу персональну інформацію через комп’ютерні мережі, чим допомагають злочинцям отримувати незаконний доступ до кредитних бюро та комп’ютерних систем фінансових установ.
Слід зазначити, що хакери – це, як правило, висококваліфіковані системні програмісти, спеціалісти в галузі телекомунікаційних систем, інколи – банківські службовці. Проникнення в комп’ютерні системи – це не просто гра, це чітко продумані, підготовлені дії. На практиці підготовка до злому комп’ютерних систем займає декілька місяців і пов’язана з такими кримінальними діями, як шантаж, підкуп персоналу, таємне проникнення в службове приміщення, аналіз відкритої та крадіжка службової інформації, підслуховування розмов та перехоплення службових повідомлень на лініях зв’язку.
Наприклад, при затриманні комп’ютерного хакера, у нього був вилучений код для доступу до інформації про номери карток Visa Aerogold. У розпорядженні хакера було 315 діючих номерів кредитних карток, які були одержані ним за допомогою комп’ютера, без використання традиційних засобів викрадення.
В Україні діє альтернативна Інтернет мережа FIDOnet. Для FIDO не існує загальновизначених законів, тому хакери і спустошують сервери. Скажімо, “заломлюють” будь-яку суперсучасну комп’ютерну програму охорони американського банку, що захищена не одним рівнем захисту. Потім “скидають” в Інтернет, і з цього моменту нею починають користуватися всі. Наприклад, певний час модно було заказувати квіти з Голландії. Свіжі троянди приходять наступним ранком, а розраховуватись не потрібно: існує програма – екулятор кредитної картки. Для багатьох саме Інтернет є джерелом існування.
За даними НБУ, щоденно фіксуються десятки спроб несанкціонованого доступу до електронної системи міжбанківських розрахунків. Масштаби цих правопорушень невеликі, але не варто їх недооцінювати, оскільки злочинність розвивається паралельно з самою індустрією. Крім того, слід наголосити, що це найбільш “тіньовий” вид злочину.
Відсутність в Україні більш-менш вагомих показників з виявлення злочинів у сфері електронної комерції, крім високої латентності і ряду інших причин, пояснюється також і невисоким рівнем розвитку самого ринку.
Нині, коли Україна стала на шлях економічних реформ та структуризації з Європейською спільнотою, висвітлені питання актуальні для неї як сьогодні, так і в майбутньому.
1. Успенский И. Энциклопедия Интернет-бизнеса. – Спб.: Питер, 2001. – 432с.
2. Голдовский И. Безопасность платежей в Интернете. – Спб.: Питер, 2001. – 240с.
* Трансакціями називають операції безготівкових розрахунків у платіжних системах. Платіжні системи підтримують трансакції різних видів: покупка, зняття готівкових коштів у відділенні банку, зняття готівки у банкоматі; одержання інформації про залишок на рахунку клієнта та ін.
Информация о работе Проблеми розвитку електронної комерції в Україні