Фанатський рух у сучасному львові

МІНІСТЕРСТВО  ОСВТИ ТА НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ОБЛАСНА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК

 

 

 

Відділення: філософії та суспільствознавства

             Секція: соціологія

 

 

«ФАНАТСЬКИЙ РУХ У СУЧАСНОМУ ЛЬВОВІ»

 

                         Роботу виконав:

                                         Грига Роман Михайлович

                                           Учень 11 класу Львівського

                                 Державного Училища

                            Фізичної Культури

                                                       І-ІІІ ступення спортивного профіля

 

 

                              Науковий керівник:

                                          Середа Вікторія Віталіївна

                                       доцент кафедри історії та

                                             теорії соціології Львівського

                                           національного університету

                             імені Івана Франка

 

 

 

 

Львів-2011

Зміст

Вступ                                                                                                                    3-4 ст.

Розділ  І                                                                                                               5-7 ст.

Розділ  ІІ                                                                                                            8-19 ст.

Висновок                                                                                                          20-22 ст.

Список використаних джерел і літератури                                                 23-24 ст.

Додатки                                                                                                            25-27 ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність моєї роботи, соціологія молоді – це одна з найпрактичніших галузевих соціологій у сучасному суспільстві, а також дослідження проблем у фатанському русі у місті Львові, та змога у подальшому надати роботу, для її в икористаня до ЄВРО 2012.

Молодь  є ідеальним взірцем людської життєдіяльності. Отже, зважаючи на те, що конфлікти у сучасному суспільстві  існують, варто було б дослідити  їхні причини, і тоді буде  простіше визначити шляхи їх вирішення. Якщо виходити з положення про те, що конфлікти загалом виникають  внаслідок зіткнення інтересів  соціальних груп,  які, в свою чергу, утворюють соціальну громаду, тобто  «ядро»  міста, а усе соціальне  доцільно розглядати крізь призму культури, то можна припустити, що і кожен  конфлікт несе в собі культурне підґрунтя. Таким чином ми зводимо до спільного знаменника, до точки перетину дві галузеві соціології: соціологію молоді та соціологію конфлікту, що у підсумку дасть нам змогу більш широко розглянути проблему протікання конфліктів на культурному грунті.

 

Мета моєї роботи, полягає в тому, щоб якомога більше розкрити проблему сьогоденної молоді, адже молодь це майбутнє нашої країни. Оглядовим полем для моєї Наукової роботи виступатиме місто Львів.

Дослідити проблеми у львівському  околофутбольному середовищі та його життя, адже він зараз він знаходиться на піку свого розвитку та має багато проблем, бо інколи ці проблеми можуть вартувати життя молодої людини.

 

Практичне значення моєї роботи полягає у тому, щоб допомогти вирішити проблеми яка склалась на сьогоднішній день у фанатському русі Львова та Львівщини. Ця робота може бути використана Львівською і Обласною владаю для покращеної підговки до ЄВРО 2012, щоб забезпечити порядок у місті під час проведення чемпіонату, щоб під час проведення турніру забезпечити здорове перебування уболівальників у місті.

 

Новизною є нове бачення і визначення конфлікту у околофанатському русі Львова, адже це дуже закрите середовище в котре легко попасти, але при неправильній поведінці може призвести до різних житєвих наслідків.

Також новизною буде

 

Об’єктом мого дослідження. Буде якомога більше дослідити представників фа татських рухів і допомогти їм мати свої рівноправні погляди до життя. Предметом дослідження виступають культурні конфлікти між фанатським групами населення сучасного Львова

Метою дослідження є визначення причин, сутності та наслідків конфліктів у сферах культури  між певними  групами населення сучасного  Львова

 

Завдання

1. Окреслення околофутболних груп, котрі формують фанатське середовище міста Львова.
2. Розбір конфліктів між фанатськими угруванями.
3. Окреслення шляхів розв’язання конфліктів.

 

Методологія і методи Дослідження проводиться із використанням якісних методів, а саме: напівструктуроване глибинне інтерв'ю з використанням диктофона. Методом вибірки будуть взяті інтерв’ю в лідерів тих чи інших фанатських угруповань.

 

 

 

Розділ І

1. Історія

Історія понять субкультури та контркультури  починається з середини двадцятого століття. До того напевне важливішими були відмінності між суспільними класами. Та соціалістичні революції на початку століття, криза перевиробництва, та світова війна, привели до все більшого впливу кейнсіанства, суспільства споживання, технократії та лібералізації. Лібералізація сприяла індивідуалізації, а технократія та капіталізм – бунтівним соціалістичним настроям.І от ці бунтівні східно спрямовані (на буддизм, інші філософії), неомарксистські (Маркузе), настрої породили контркультуру шестидесятих. Сам термін контркультури походить з книги Теодора Рошака “Створення контркультури: Рефлексії над технократичним суспільством та його юною опозицією”, яка описує саме контркультуру шестидесятих.З терміном “контр”, ніби все ясно. Тепер треба розібратись з субкультурами. “Sub” (тобто “під-”), позначає сховані, неофіційні культурні шари, що є підкладкою “денної поверхні” пануючої культури. З цим пов’язаний також термін – андерграунд. Але схованою субкультура була лише в країнах соцтабору, де бути хоч трохи іншим було бути “контр-”. В країнах розвиненого лібералізму субкультури з часом стали звичайними елементами загальної культури. Субкультура це ширше поняття ніж контркультура, бо воно не включає обов’язковості елементу протесту.Наприклад Анастасія Сідельник у статті субкультури чи субпродукти критикує сучасні субкультури, як такі що є лише похідними від субкультури розбитого покоління, і не здатні боротись проти системи. Зовнішній образ стає важливішим ніж спосіб життя. Субкультури не тільки не борються з суспільством споживання, а й навіть стають його продуктами.Тут варто зауважити, що по-перше субкультура це таки не обов’язково завжди контркультура, а по-друге сучасне західне суспільство (ми теж потрохи знову стаємо західним) достатньо плюралістичне та мультикультурне, щоб вмістити будь-яке культурне різноманіття. Навіть у такій стереотипно консервативній країні як Британія флот офіційно прийняв в свої лави сатаніста, і відповідно йому дозволено виконувати там свої ритуали.Ви зауважували, як перед словом “субкультура” хочеться вставити слово “молодіжна”? Напевне це пов’язано з потребою молоді у самовизначенні, та відповідно постійному процесу пошуку себе. А також ідеалізмом, та бажанням змінити світ, а не пристосовуватись до нього. А можливо з тим, що поки члени субкультури підростають, ця субкультура потрохи зливається з мейнстрімом.

 

2. Визначення

Субкультури - сукупність культурних зразків, тісно пов'язаних з доміна- нтною культурою і у той же час відмінних від неї. У антропології - група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки. Субкультура - це спільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінку відмінні від загальноприйнятих або просто приховані від широкої публіки, що відрізняє їх від більш широкого поняття культури, відгалуженням якої вони є. Найчастіше субкультури переходять у окремі ідейні поняття, бо важко назвати культуру, до якої б вони відносились.

Пристосовуючись до мінливих реалій життя, культура безперервно розвивається. Культуру розглядають як модель для  дійсності і саму дійсність. Зміни  у культурі виникають через взаємодії  між окремими особами. Окремі особи  — це творіння і водночас творці культури. У результаті переговорів  суспільство досягає консенсусу щодо сенсів. Проте беруть участь у  цих переговорах і впливають  на зміни не конкретні особи, а  підгрупи та субкультури. Субкультури  — головні складові соціальної взаємодії, на рівні яких і виникає оновлення  культури. Ці ідеї асимілюються суспільством в міру того, як вони отримують ширше  визнання. Субкультури містять системи  внутрішніх правил (групові правила  і стандарти), які дозволяють їхнім  членам ідентифікуватись один з одним. Субкультури можна розглядати як властиві поколінням загальні форми  ідентифікації, які перетинаються  з іншими маркерами колективної  ідентичності, як-от раса, стать, клас, сексуальна орієнтація. Культурний консенсус  з'являється тоді, коли члени субкультурної  групи мають спільні погляди. У широкому розумінні, субкультура  — це будь-яка група у складі більшої, збірної культури, члени  якої мають інтереси, що відрізняються  від інтересів тих, хто належить до головного річища культури. У  вужчому розумінні це — будь-яка  відмінна за стилем та ідентичністю група.

 

 

1. Як розпізнати субкультуру
1. Субкультурам притаманні суворі внутрішні правила і заходи, спрямовані на остракізацію, які забезпечують їхню стійкість.
2. Субкультурам властивий структурований процес навчання, протягом якого кандидати вчаться, як стати членами.
3. Субкультурам притаманний дуже виразний ступінь автентичності, який творить настільки міцні суспільні межі, що групу можна назвати субкультурою. Майбутні члени мають показати досвідченим членам, що вони зрозуміли альтернативні правила, що вони — «свої».
4. Субкультури формуються навколо добровільних об'єднань.
5. Субкультури творять власні субінтерпретації норм загалу — вони або повністю відкидають їх на користь власних, або трішки їх змінюють, щоб надати сенсу способові життя своєї субкультури. Жодна субкультура як така не є відхиленням. Групі, що певним чином відходить від норми, притаманний активний процес залучення нових членів. Вони формуються навколо єдиного харизматичного символу чи літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ

 

Розпочнемо роботу - у Львові молодіжні субкультури розподіляються на дві соціальні групи – це ліво-радикально настроєні і право радикально.

Ліво-радикальні  - це соціал-групи у Львові людей з комуністичними поглядами, анти-расизькими, анти-симіцькими, та в деяких випадках анархістичними поглядами на життя. У Львові до цієї соціал-групи відносяться: антифашисти, анархо-панки, емо.

Право-радикальні – це соціал-групи  у Львові людей з націоналістично-українськими поглядами. У Львові  до цієї соціал-групи відносяться: скінхеди, футбольні хулігани, ультрас, наци-панки.

 

Ліворадикали – це друга за значимістю у Львові соціальна група, яка  в осатаній час збільшує оберти на території Львова. Основним кістяком соціал-групи є антифашисти - основним завданням є боротьба з будь-якими проявами дискримінації у будь-який формі, починаючи з побутової ксенофобії і закінчуючи радикальним націоналізмом. Рух є повністю автономним, немає лідерів або вождів, кожен член руху безпосередньо бере участь у прийнятті рішень. Серед «антифа» люди різного віку, різної статі, різних політичних поглядів, різних релігій і різних національностей. Серед «антифа» є люди які дотримуються різних життєвих принципів таких як straight edge, вегетаріанство, веганізм та ін. У Львові представники даної субкультури почали зароджуватися в 2006-2007 році, з великим розвитком їх суперників скінхедів.

 

Мною  було взято інтерв’ю  одним із членів антифашистського угрупування за проханням  Андрія я не буду назвати назву угрупування.

 

Кореспондент: Здоров! Чому ти обрав ліворадикальні погляди.

Андрій: Я їх і не обирав, просто неполюбляю фашистський рух, їх погляди.

К: Яка ваша боротьба?

А: Яка моя боротьба? Я не поважаю просто фашистів, націоналістів. Мені нема сенсу боротись, тому що більшість нормальних людей підтримають ліві погляди, а націоналісти їх менше, чому зараз на нашому світі потрібно боротись, якщо все спокійно, я вважаю, що треба боротись лише мирним шляхом і то проти політиків ну наприклад революції страйки та протести бо просто тупо кидати шашки по місту і руйнувати наше місто, це якось не для мене і взагалі якщо націоналісти так люблять нашу країну то хай і навпаки допомагають її будувати тому якщо людина руйнує людське майно анти націоналістичним  як кажеться «ламати – не будувати»

К: Як ти ставишся до расизму?

А: Я вважаю, що це непотрібна річ в сучасному світі, тому що всі люди рівні незалежно від рас, кольорів, шкіри та віри. Наприклад хай собі націоналіст народиться десь в Африці і йому доведеться, щоб краще жити поїхати в іншу державу, щоб знайти кращої долі, тому що кожна людина хоче краще жити! Хай собі уявить що приїхавши в цю країну якісь покидьки будуть його  бити  та виганяти за інший колір шкіри.