Форми та взаємодії суспільства та людини

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

Факультет правової політології та соціології

Кафедра соціальних теорій

 

 

Регистраційний №_______

Дата______________________

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

НА  ТЕМУ:

«Форми та взаємодії суспільства та людини»

 

 

 

                                                                                                        Студентки 1-го курсу

Денної форми  навчання

Фуги Руслани  Василівни

                                                                                                              Науковий керівник

                                                                                              Купцова

 

 

Робота захищена «___» __________2012 року з оцінкою «___»

 

 

 

Одеса-2012

 

Зміст

 

Вступ........................................................................................................................3

 

Розділ 1. Соціологія як наука

1.1Роль соціології в суспільстві,  її функції та завдання

1.2Суспільство та суспільні відносини

1.3Особливості розвитку сучасного українського суспільства.

 

Розділ 2. Людина і суспільство

2.1. Взаємодія особистості суспільства

2.2 Спілкування - специфічна форма  взаємодії людини з іншими  людьми як членами суспільства.

 

Розділ 3. Форми взаємодії  людини і суспільства

1.1 Класифікація форм

1.2Конформізм

1.3 Конфлікт

1.4Співпраця

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність обраної теми курсової роботи обумовлена ​​тим, що

протягом останнього десятиріччя в науковій літературі з'явилося чимало

праць,  присвячених філософському і соціологічному аналізові проблем

теорії та історії розвитку відносин між людиною та суспільством,формами цих відносин. Ці дослідження дають змогу глибше зрозуміти закономірності історичного процесу,  точніше передбачати майбутній хід соціальних процесів.  Такі дослідження потребують дальшої розробки категоріального апарату,  де центральне місце посідає поняття  відносин між людиною і суспільством.Останніми роками у літературі приділяється велика увага аналізові змісту цієї категорії. При цьому, багато питань, у тому числі й такі, які мають важливе теоретичне і практичне значення, залишаються або дискусійними, або мало дослідженими.

 

Предметом прямо  чи опесередковано виступає кожна із складових взаємовідносин,дійсність  або те , що відбувається  у сфері  взаємовідносин між людиною і  суспільством.

 

Об'єктом даного дослідження виступає сама людина і суспільство,форми їх взаємодії.

 

Метою роботи є дослідження особливостей , а також проблемних аспектів щодо запропонованих питань

 

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення наступних завдань:

- Дослідити форми взаємодії людини і суспільства; 
- Проаналізувати суспільні відносини; 
- Вивчити класифікацію форм ; 
- Розглянути питання про . взаємодію людини з іншими людьми як членами суспільства.

 

Методологічною основою дослідження послужили такі методи дослідження, як:спеціально-юридичний, порівняльно-правовий, історичний та інші прийомиузагальнення наукового матеріалу та практичного досвіду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.Соціологія –наука про суспільство

1.1Роль соціології в суспільстві, її функції та завдання

 

Донедавна соціологія як наука і  навчальна дисципліна перебувала в  нашій країні на задвірках знань  і соціальної практики. Соціологія була змушена здебільшого не вивчати  процеси, а обґрунтовувати їх необхідність, як і вмотивованість рішень і дій  влади.

 

Тільки наприкінці 80-х років  XX ст. соціологія була затребувана і в колишньому СРСР, долаючи відставання від світової соціологічної теорії та практики. Сьогодні вона — самостійна галузь знань у вищій школі, академічній науці.

 

Науковий, практичний потенціал соціології все частіше знаходить своє застосування у вивченні, осмисленні й коригуванні  суспільних процесів. Однак залишається  актуальною проблема подолання соціологічної  неграмотності, вульгарно-утилітарного ставлення до соціології, коректності  у використанні її пошукових, аналітичних, прогностичних можливостей, передусім  у політичній, економічній сферах, що, зрештою, не така вже й рідкість в період трансформації суспільств.

 

Деякі науковці вважають, що поняття  суспільства формується зі здатністю  людей відокремлювати себе від природи. По мірі дорослішання людина стає індивідом, а взаємодія індивідів – це соціум. В широкому розумінні соціум є суспільство “тут і тепер”, і чим більше соціумів, тим складніше  між ними відносини. Будь-яка група, хоч як вона організована, виконує свої функції та переслідує якісь конкретні цілі. До суспільних наук відносяться історія, психологія тощо. Специфіка соціології серед інших суспільних наук полягає в тому, що вона вивчає суспільство під особливим кутом зору – крізь призму соціальних процесів та відносин, які становлять основний зміст соціальної реальності. Суспільство – дуже складне й багатогранне в структурному плані явище. Соціологія вивчає соціальну сферу життя суспільства – область соціальних відносин як відносин між більш чи менш широкими спільнотами людей та самим людьми, що є частинами тих спільнот. У центрі соціального життя – взаємодія людей, а індивід і група – сукупність соціальних зв’язків, що породжують складні соціальні структури: особистість, індивід, суспільство, культура, держава, право, мораль, наука, мистецтво, родина тощо.  Поняття “соціальний”  має кілька значень: від позначення самої сутності суспільного життя до розуміння сутності соціального зв’язку. Соціальний зв’язок – те, що змушує людей гуртуватися, незважаючи на нерівність тощо. Тож соціологія вивчає в суспільстві лише соціальне.

Роль соціології в суспільстві  визначається її предметом, а реалізується функціями. Головною з функцій є  теоретико-пізнавальна, яка полягає  в тім,

що соціологія разом з іншими науками бере активну участь у  пізнанні об'єктивної реальності, допомагає  з'ясовувати та формувати нові

теоретичні та практичні знання про суспільство, в якому живе людина, про закономірності розвитку соціальних відносин у ньому.

 

Соціологія молода й дуже динамічна  наука. Вона все ще перебуває на стадії становлення, і в ній багато «білих плям»: тривають дискусії навіть навколо  самого предмета вивчення, не розроблено теорії багатьох соціальних явищ, не повністю сформовано понятійний апарат тощо. Тому теоретико-пізнавальну функцію передовсім спрямовано на саморозвиток і саморефлексію  науки, пізнання самої себе. Це, відповідно, стимулює діяльність і самих соціологів.

 

Основним завданням соціології, пов'язаним з теоретико-пізнавальною функцією, є дослідження соціальних явищ і процесів. При цьому кожне явище, кожний процес слід розглядати в комплексі, у взаємозв'язку та взаємозалежності з іншими явищами і процесами. Найважливіші наукові результати соціологічних досліджень втілюються в різних звітах, інформаційних і аналітичних доповідях, монографіях, виступах провідних учених на шпальтах часописів, центральних газет, на телебаченні і радіо. Усе це є проявом описово-інформаційної функції соціології.

 

Особливості предмета соціології та її функції визначають місце цієї науки в системі  суспільних дисциплін. Органічно вписуючись у систему наукового знання, соціологія вже з моменту свого народження посіла чільне місце серед загалу інших наук. Основоположники соціології, обґрунтовуючи необхідність нової науки, підкреслювали її винятковість. Найголовніші особливості соціології як науки > Соціологія є генералізуюча наука, котра вивчає типові, родові, повторювані в часі та просторі процеси, на відміну від індивідуалізуючих наук, предметом яких є унікальні, неповторні в просторі та часі, явища. На цю відмінність соціології звернув увагу американський учений російського. походження П. Сорокін.  Якщо конкретні науки вивчають одну спеціальну сферу суспільства (наприклад, економіка - економічну сферу, юриспруденція - правову, політологія - політичну), то соціологія вивчає цілісні суспільні структури, а також те спільне, що притаманне кожній сфері життя суспільства, але не є предметом спеціального вивчення. Водночас соціальне як таке, хоч і не втрачає власної специфіки, але пронизує всі суспільні процеси, сфери, структури, а тому є логічним широкий ужиток таких словосполучень: соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-правові, соціально-культурні явища, процеси, феномени тощо.  Соціологія вивчає соціальні зв'язки між різними сферами життя суспільства. Наприклад, економічні цикли - це предметна сфера економіки, а правопорушення та злочини - це сфера вивчення права. Для соціології важливо встановити співвідношення, що фактично виходять за межі згадуваних дисциплін. Так, соціологію цікавить те, як саме змінюється динаміка   правопорушень, злочинів відповідно до циклів економічного розвитку.  Соціологія слугує методологією для інших гуманітарних дисциплін. У її межах розробляється й удосконалюється методологія та методика конкретних соціологічних досліджень. Результати проведених досліджень набувають широкого застосування в усіх суспільних дисциплінах.   Подальший розвиток соціології та інших суспільних наук, починаючи із середини XX ст., зумовлює виникнення й розширення нових галузей знань: біосоціології, соціопсихології, соціоніки, соціолінгвістики, соціальної екології тощо. Система суспільних наук є системою, передусім тому, що всі її структурні елементи, маючи конкретний предмет дослідження, пов'язані між собою. Сукупність наук, які вивчають один і той же об'єкт, що поєднана між собою логічними зв'язками, спільними законами, категоріями та методами, називається міждисциплінарною матрицею. До міждисциплінарної матриці соціологічного знання належать такі науки, як філософія, історія, економіка, психологія, антропологія та ін. Специфіка ж соціології полягає в тому, що саме соціологічне знання внутрішньо глибоко диференційоване та становить функціонально пов'язану систему. Сукупність галузевих напрямків соціології, її окремих сфер і підсистем називається внутрішньодисциплінарною матрицею. До неї належать: соціологія міста, соціологія культури, соціолопя релігії, соціологія праці, соціологія сім’ї, етносоціополя та багато інших.

 

Своєрідність  соціології як самостійної науки  серед інших суспільних наук знаходить своє вираження в тому, що вона вивчає суспільство, його функціонування і розвиток під специфічним кутом зору — крізь призму соціальних явищ, процесів, відносин, що складають основний зміст соціальної реальності — соціуму як об'єкта соціології. Для того, щоб правильно усвідомити суть і значення цього вихідного методологічного положення, необхідно насамперед з'ясувати, що таке соціальне, соціальні явища, відносини і процеси.

 

Суспільство як продукт взаємодії людей є  багатогранним і складним у структурному відношенні явищем. Тому той факт, що в найширшому розумінні воно є загальним об'єктом дослідження для всіх суспільних наук, не означає, що кожна з цих наук не має свого специфічного об'єкта вивчення. Так, якісно своєрідною стороною (сферою, областю, формою) громадського життя є виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ. Ці економічні за своїм характером явища, відносини і процеси, в основі яких лежать насамперед відносини власності, служать специфічним об'єктам економічної науки, точніше, економічних наук.

 

Особливою, істотно  відмінною від економічної сфери  життя суспільства є політична, пов'язана з організацією, функціонуванням і розвитком політичної влади. І це — специфічний об'єкт політології, політичних наук. Цілий ряд наук (наприклад, культурологія, педагогіка, соціальна психологія та інші) покликані досліджувати духовне життя суспільства, тобто виробництво і розподіл духовних цінностей. Тому, власне кажучи, об'єктом більшої частини суспільних наук є не все суспільство, а та чи інша його сторона, форма прояву і т. п.

 

У цьому  плані досліджуване соціологією  соціальне життя суспільства — це область взаємозв'язків і взаємодій між більш-менш широкими спільностями людей (класами, соціальними шарами і групами, націями і народностями, колективами і т. п.) та самими людьми, що виступають як представники цих спільностей. Залежно від своєрідності суб'єктів цих відносин соціальні відносини поділяють на:

 

•       соціально-групові (класи, соціальні  групи і шари);

•       соціально-демографічні (чоловіки, жінки, діти, молодь, пенсіонери, члени сім'ї);

•       соціально-територіальні (міське і  сільське населення);

•       соціально-етнічні (нації, народності, національні й етнографічні групи);

•       соціально-професійні (трудові колективи, професійні об'єднання);

•       міжособистісні (особистості) та інші.

 

Таким чином, у  центрі соціального життя знаходяться  дія і взаємодія людей та їхніх  об'єднань, а соціологія в цьому  зв'язку виступає насамперед як наука про взаємодію і поводження людей у середовищі собі подібних. Соціологія — це свого роду теорія суспільної взаємодії людей, що спирається на досвідчене вивчення соціально значимих, стійких і повторюваних (типових) форм поведінки людей, визначених їхнім соціальним станом (статусом), соціальною роллю і соціальними нормами даного суспільства.

 

1.2Суспільство та суспільні відносини

 

Буття людей в суспільстві характеризується різними формами життєдіяльності  та спілкування. Все, що створено в суспільстві, являє собою результат сукупної спільної діяльності багатьох поколінь людей. Власне, і саме суспільство  є продукт взаємодії людей, воно існує тільки там і тоді, де люди пов'язані один з одним спільними  інтересами.

 

У філософській науці пропонується багато визначень поняття «суспільство». У вузькому значенні під суспільством може розумітися як певна група людей, що об'єдналися для спілкування та спільного виконання будь-якої діяльності, так і конкретний етап в історичному  розвитку будь-якого народу чи країни.

 

У широкому сенсі суспільство - це відокремилися від природи, але  тісно пов'язана з нею частина  матеріального світу, яка складається  з індивідуумів, що володіють волею  і свідомістю, і включає в себе способи взаємодії людей і  форми їх об'єднання.

 

У філософській науці суспільство  характеризується як динамічна саморозвивається система, тобто така система, яка  здатна, серйозно змінюючись, зберігати  в той же час свою сутність і  якісну визначеність. При цьому система  розуміється як комплекс взаємодіючих елементів. У свою чергу, елементом  називається деякий далі нерозкладний компонент системи, що приймає безпосередню участь в її створенні.

Для аналізу складноорганізованих систем, подібних до тієї, яку представляє  собою суспільство, було вироблено  поняття «підсистема». Підсистемами іменуються «проміжні» комплекси, більш  складні, ніж елементи, але менш складні, ніж сама система.

Підсистемами  суспільства прийнято вважати сфери  суспільного життя, їх зазвичай виділяють чотири:

1) економічна, елементами якої є матеріальне виробництво і відносини, що виникають між людьми в процесі виробництва матеріальнихблаг, їх обміну та розподілу;

2) соціальна,  що складається з таких структурних  утворень, як класи, соціальні  верстви, нації, взяті в їх  взаємовідносини і взаємодії  один з одним;

3) політична,  що включає в себе політику, держава, право, їх співвідношення і функціонування;