Глобальні проблеми (екологічні, демографічні, економічні, політичні, і т.д.) та їх вплив на процес соціалізації особистості

Глобальні проблеми (екологічні, демографічні, економічні, політичні, і т.д.) та їх вплив на процес соціалізації особистості.

ДЖЕРЕЛО 1

Нагадаємо, що соціалізація є процесом і результатом засвоєння і  подальшого активного відтворення  індивідом соціального досвіду. У процесі спільної діяльності і  спілкування формується його соціальність – культура мислення і культура почуттів, культура духовного життя  і культура поведінки. Поза людським суспільством духовний, соціальний, психічний  розвиток відбуватися не може.

Важливість середовища у формуванні людської особистості визначають педагоги всього світу. Проте в оцінці ступеня  впливу середовища на розвиток особистості  єдності немає. Прихильники так  званого біогенного (біогенетичного) напрямку в педагогіці надають перевагу спадковості, а соціогенного (соціогенетичного, соціологізаторського) – середовищу.

Усе, що характеризує сформовану особистість, індивідуальність, має свої передумови в генетичній природі індивіда. Проте  ця природа не визначає якостей майбутньої особистості, індивідуальності. Вони утворюються  і розвиваються як результат взаємодії  даної людини з оточуючим соціальним і природним середовищем, його власною  життєдіяльністю і вихованням. У  яких пропорціях переплетуться ці фактори, до якого результату призведе їх взаємодія, залежить від багатьох причин, дію  яких ні врахувати, ні виміряти неможливо.

Соціалізація може бути регульованою і спонтанною. Вона здійснюється як у навчальних закладах, так і поза ними. При цьому, наприклад, у школі  засвоюються не лише ті знання, які  є метою уроку, не тільки правила  і норми поведінки, які спеціально формуються в процесі навчання і  виховання. Учень збагачує свій соціальний досвід і за рахунок того, що з  точки зору педагога може здаватися  “випадковим”. Наприклад, стиль взаємин учителя й учнів, який може збігатися із завданнями виховання, а може й не збігатися.

Суттєвим фактором соціалізації є  тип поселення, в якому живуть учні і дорослі, що їх оточують. Найбільш типовими поселеннями України є  міста і села. 
Відмінності у соціально-економічних, соціально-психологічних, культурних і природних умовах життя міста і села впливають на формування різних способів життя, різної ментальності. 
Сільський тип поселення продовжує залишатись ефективним фактором соціалізації покоління, що підростає, оскільки в ньому і нині досить сильним є соціальний контроль за поведінкою людини. Відносно стабільний склад жителів села, слабка їх соціально-професійна культурна диференціація, тісні родинні і сусідські зв’язки, “відкритість” спілкування, близьке спілкування дорослих і дітей, природодоцільний, непоспішний, розмірений ритм життя та інше є реальними передумовами для появи неповторних рис у поведінці жителів села.

Іншими є умови соціалізації покоління, що підростає у місті, яке є осереддям матеріальної і духовної культури суспільства. Міське населення складається із численних  соціальних верств і професійних  груп, які мають найрізноманітніші  ціннісні орієнтації і стилі життя. У місті людина одержує великий  обсяг вражень, різної інформації (транспорт, реклама, потік людей, окремі люди, установи, організації та ін.). Особистість  має широкий вибір кола і груп спілкування, що дозволяє набути досвіду  соціальних взаємодій, краще орієнтуватися  у дійсності, що оточує. Всі ці особливості  не можуть бути не враховані в процесі  навчання і виховання підростаючого  покоління.

Особливу роль у процесі соціалізації відіграють засоби масової комунікації, які є різновидом масового спілкування  людей. Серед них перше місце  за своїм впливом на дітей посідають  електронні засоби: кіно, телебачення, відео, що витіснили собою друковані  засоби. 
Масова комунікація стверджує ідеологію правлячих кіл, здійснює соціальне регулювання й управління, поширює наукові знання і культуру, організовує розваги та інше. Вона відіграє велику роль у формуванні відповідних соціальних уявлень, орієнтації у соціумі, виборі певної групи, самоствердженні, емоційній розрядці.

Глобальні проблеми людства не можуть не відбиватися в індивідуальній свідомості. Вони стали реальністю соціалізуючої психіки людини, яка почала усвідомлювати свою відповідальність за збільшення кількості і масштабів глобальних катаклізмів, що відбуваються.

ДЖЕРЕЛО 2

Фактори соціалізації - це обставини, що спонукають людину до активної дії. Факторів соціалізації всього три - це макрофактори (космос, планета, країна, суспільство, держава), мезофактори (етнос, тип поселення, ЗМІ) і мікрофактори (сім'я, групи однолітків, організації). Давайте розглянемо кожен з них по подробнее.Макрофактори соціалізації.

Макрофактори впливають на соціалізацію всіх жителів планети або дуже великих груп людей, що живуть в певних країнах. Сучасний світ насичений глобальними проблемами, які зачіпають життєві інтереси всього людства: екологічними (забруднення навколишнього середовища), економічними (збільшення розриву в рівні розвитку країн і континентів), демографічними (неконтрольоване зростання населення в одних країнах і зменшення його чисельності в інших), військово-політичними (зростання числа регіональних конфліктів, розповсюдження ядерної зброї, політична нестабільність). Ці проблеми визначають умови життя, прямо чи опосередковано впливають на соціалізацію підростаючих поколінь.

На розвиток людини впливає географічний фактор (природне середовище). У 30-ті роки XX століття В. І. Вернадський констатував початок  нового етапу розвитку природи як біосфери, що отримав назву сучасної екологічної кризи (зміни в динамічній рівновазі, небезпечні для існування  всього живого на землі, включаючи людину). В даний час екологічна криза  набуває глобального і загальнопланетарний  характер, прогнозується наступ наступного етапу: або людство активізує  взаємодію з природою і зможе  подолати екологічну кризу, або загине. Щоб вийти з екологічної кризи, необхідно змінити ставлення  кожної людини до навколишнього середовища.

На соціалізацію підростаючого покоління впливають  якісні характеристики статеворольової структури суспільства, які визначають засвоєння уявлень про статусному становищі того чи іншого статі. Наприклад, рівність статей в Європі і патріархат в ряді товариств Азії та Африки.

Різні соціальні  верстви і професійні групи мають  різні уявлення про те, якою людина повинна вирости з їх дітей, тобто  виробляють специфічний стиль життя. Верхній шар - політичні та економічні еліти, верхній середній - власники і менеджери великих підприємств, середній - підприємці, адміністратори соціальної сфери і пр;. Базовий - інтелігенція, працівники масових професій у сфері економіки; нижчий - некваліфіковані працівники державних підприємств, пенсіонери, соціальне дно . Цінності та стиль життя тих чи інших верств, у тому числі й кримінальних, можуть ставати для дітей, чиї батьки до них не належать, своєрідними еталонами, які можуть впливати на них навіть більше, ніж цінності того шару, до якого належить їхня сім'я.

Державу можна розглядати з трьох сторін: як фактор стихійної соціалізації, оскільки характерні для держави  політика, ідеологія, економічна і соціальна  практика створюють певні умови  для життя його громадян; як фактор щодо спрямовується соціалізації, так як держава визначає обов'язковий мінімум освіти, вік його початку , вік вступу в шлюб, терміни служби в армії і т. д; як фактор соціально контрольованої соціалізації, так як держава створює виховні організації. дитячі садки, загальноосвітні школи, коледжі, заклади для дітей, підлітків та юнаків з істотно ослабленим здоров'ям і ін

Мезофактори соціалізації

Це умови  соціалізації великих груп людей, що виділяються: за національною ознакою (етнос); за місцем і типом поселення (регіон, село, місто, селище), за належністю до аудиторії тих чи інших засобів  масової комунікації (радіо, телебачення, кіно, комп'ютери і ін.)

Етнічна чи національна приналежність людини визначається насамперед мовою, яку  вона вважає рідною, і культурою, що стоїть за цією мовою. У кожного народу існує своя географічна середовище проживання, що надає специфічний  вплив на національну самосвідомість, демографічну структуру, міжособистісні відносини, спосіб життя, звичаї, культуру.

Етнічні особливості, пов'язані зі способами  соціалізації, підрозділяються на вітальні, тобто життєво важливі (способи  фізичного розвитку дітей - вигодовування  дитини, характер харчування, охорона  здоров'я дітей і ін) І ментальні, тобто духовні (менталітет - сукупність установок людей до певного типу мислення і дії).

Особливості соціалізації в умовах сільського, міського та селищного способу життя: в життєвому укладі сіл сильний  соціальний контроль за поведінкою людини, характерна відкритість у спілкуванні; місто надає особистості можливість широкого вибору груп спілкування, системи  цінностей, стилю життя, різноманітні можливості для самореалізації; результатом  соціалізації підростаючого покоління  в селищах є засвоєння досвіду, створеного в них із традиційного буття, властивого селу, і норм міського способу життя.

Основні функції засобів масової комунікації: підтримка і зміцнення суспільних відносин, соціальне регулювання  та управління, поширення наукових знань і культури і т. д. ЗМІ  виконують соціально-психологічні функції, задовольняючи потребу  людини в інформації для орієнтування в соціумі, потреба в зв'язках  з іншими людьми, в отриманні людиною  інформації, що підтверджує його цінності, ідеї та погляди.

Мікрофактори соціалізації

Це соціальні  групи, які безпосередньо впливають  на конкретних людей: сім'я, групи однолітків, організації, в яких здійснюється виховання (навчальні, професійні, громадські та ін.)

Суспільство завжди стурбоване тим, щоб темпи  соціалізації підростаючого покоління  не відставали від темпів і рівня  розвитку самого суспільства, здійснює соціалізацію через інститути соціалізації і агентів соціалізації (загальноприйняті соціальні норми, сім'я, а також  державні і громадські установи та організації).

Провідна  роль у процесі соціалізації поряд  з сім'єю належить освітнім установам - дитячим садкам, школам, середнім і  вищим навчальним закладам. Неодмінною умовою соціалізації дитини є його спілкування з однолітками, яке  складається в групах дитячого саду, шкільних класах, різних дитячих і  підліткових об'єднаннях. Вчителі  є агентами соціалізації, відповідальними  за навчання культурним нормам і засвоєння  соціальних ролей.