Напрямки роботи з тими, хто повернувся з місць позбавлення волі

9. Інформація, отримана в  процесі дослідницької роботи  повинна вважатися конфіденційною.

Що стосується безпосередніх  етичних обставин соціального працівника перед людейом, то:

·  Інтереси людейа завжди мають бути на першому місці;

·  Соціальний працівник повинен працювати з людейом доброзичливо, лояльно, наполегливо, максимально використовуючи професійні навики;

·  Ніколи не використовувати взаємовідношення з людейом для досягнення особистої вигоди;

·  Ніколи не проявляти, не сприяти, не брати участь в будь-якій формі дискримінації на основі расових забобонів або у зв'язку з підлогою, віком, віросповіданням, національністю, сімейним станом, політичними переконаннями, розумовими або фізичними недоліками, або по якому-небудь іншій ознаці або особовим характеристикам, умовам, статусу;

·  Соціальний працівник повинен інформувати людейа про можливий ризик, права, можливості і обов'язки, що представляються йому соціальною службою;

·  Слід радитися з колегами, керівниками, якщо це може виявитися корисним для людейа;

·  Соціальний працівник може перервати роботу з людейом лише в особливих випадках, прийнявши при цьому заходи, аби нанести людейові як можна менший збиток;

·  Соціальний працівник повинен прагнути максимально давати можливість людейові самовизначатися, тобто приймати рішення з приводу своїх проблем, методів "лікування";

·  Соціальному працівникові не слід брати участь від імені людейа у дії, яке порушує або підриває цивільні або юридичні права людейа;

Що стосується такого важливого  етичного моменту як конфіденційність, то соціальний працівник повинен:

·  поважати особисте життя людейа і зберігати конфіденційність всієї отриманої інформації;

·  інформувати людейа про кордони її конфіденційності в кожній конкретній ситуації, цілях здобуття інформації і її використання;

·  отримати згоду людейа на друкування, запис розмов, участь третьої особи;

·  у відношенні з колегами має бути шанобливий, справедливий, чесний, коректний;

·  Слід співробітничати з колегами для ефективного здійснення професійних інтересів. Відноситися з повагою до думок, кваліфікації, досягненням колег і використовувати відповідні канали для вислову думок із цього приводу. Якщо соціальний працівник заміщає колегу, то він повинен діяти з врахуванням інтересів, характеру і репутації цього колеги.

Соціальний працівник, керівний своїми колегами, повинен виконувати свої обов'язки в справедливій зваженій манері, оцінюючи їх діяльність відповідно до чітко сформульованих критеріїв.

Також поважно відзначити необхідність у формуванні етичного кодексу, який буде як "настільна  книга" соціального працівника що реалізовується як в стінах установи виконуючого покарання, так і  за ними з особами, що відбули покарання  в цих установах. Тому я визнав необхідним помістити в додатку  до даної роботи професійно етичний  кодекс соціального працівника в  пенітенціарній системі (додаток №2).

Професійно-етичний Кодекс соціального працівника пенітенціарної системи заснований на етичних принципах  соціальної роботи, прийнятих Міжнародною  федерацією соціальних працівників, - МФСР (Осло, жовтень 1994р.), Міжрегіональною  асоціацією працівників соціальних служб і відображає гуманістичні традиції, накопичені у вітчизняній  і зарубіжній соціальній роботі, фундаментальні принципи захисту прав і свобод людини і громадянина. Кодекс складений  з врахуванням етичних стандартів, визнаних міжнародним і вітчизняним  професійним співтовариством.

Призначення Кодексу полягає  в тому, аби позначити етичні орієнтири, відзначити основні дороги до ухвалення  рішень в проблемних ситуаціях, звести до мінімуму ризик здійснення помилок  в процесі професійної діяльності, а також захистити від можливих неправомірних претензій до соціальних працівників.

Кодекс покликаний консолідувати  професійне співтовариство соціальних працівників пенітенціарної системи.

Таким чином, можна зробити  вивід, що реалізація етичних принципів  в соціальній роботі з колишніми  ув'язненими є необхідним аспектом, який повинен враховуватися фахівцем з соціальної роботи при формуванні суб’єктності даної категорії риски.

 

 

Висновок

 

У даній роботі були розглянуті основні аспекти соціальної роботи з такою категорією людей як колишні  ув'язнені.

Необхідність позитивної соціальної інтеграції колишніх ув'язнених  виражається в тому, що особи відбули  покарання і злочини, що відбулися  на шляху, скоюють нові злочини, породжують страх, тривогу і завдають збитку економічного життя.

Повернення в зовнішній  світ може стати для ув'язнених  небезпечним досвідом. Деякі з  них є професійними злочинцями, але  деякі, будучи рецидивістами, вважають, що повернутися до злочинного життя  їх змусили обставини, оскільки по-іншому ним було не вижити. Багато хто з  них стикається з реальними проблемами в наступних областях: безробіття, зловживання алкоголем або наркотиками, використання вільного часу, родинні  взаємини, погляди, переконання і  взаємини з іншими злочинцями.

При роботі з особами, що відбували покарання в місцях позбавлення волі соціальному працівникові необхідно керуватися повною мірою  принципами соціальної роботи роблячи  особливий упор на принцип законності і також на етичні принципи соціальної роботи.

Таким чином, поступова соціальна  робота - засіб виправлення, умова, мобілізуюча  що все є в установи соціального  обслуговування можливості для виправлення  і ресоціалізації колишнього засудженого.

Населення не завжди зацікавлене  в наданні допомозі ув'язненим. Воно часто вважає, що люди, що не скоювали злочинів, повинні мати пріоритет. Проте  служби соціальній адаптації можуть добитися наступних бажаних результатів  на користь суспільства: скоротити  тенденцію для колишніх ув'язнених  повертатися до злочинної поведінки  після звільнення, допомогти слабкішим  злочинцям протистояти впливу сильніших, дозволити колишнім ув'язненим внести позитивний вклад до суспільного  життя після звільнення, скоротити  проблеми, які вони створюють для  органів влади і суспільства  в цілому, скоротити потреби у  витрачанні засобів на діяльність правоохоронних органів.

Для того, щоб вирішити вказані  проблеми необхідно, аби Управління федеральної служби виконання покарань і інші соціальні служби створили стійке партнерство: УФСІН повинен  працювати в координації і  за підтримки широкого спектру служб  соціальній адаптації для звільнених ув'язнених. Існування зовнішніх  служб є життєво необхідним для  соціальної адаптації. Служба виконання  покарань не в змозі надати такі послуги, які можуть запропонувати  вказані служби. Охорона здоров'я, освіта, соціальний захист і послуги  з працевлаштування грають життєво  важливу роль. В той же час всі  співробітники УФСІН, незалежно  від своїх функціональних завдань, можуть в тій чи іншій мірі брати  участь в роботі по соціальній адаптації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1.  Бех В. П. Сутність та зміст соціальної роботи // Нова парадигма. - Запоріжжя, 2002. - Вип. 24.

2.  Волков И. П. Социометрические методы в социально-психологических исследованиях. - СПБ: СПбУ, 2004.

3.  Городяненко В. Т., Гілюн О. В., Демічева А. В., Легеза С. В. та ін. / за ред. Городяненко В. Т. Соціологія: підручник для ВНЗ (затв. МОН України). - 2-е вид. - К. : Академія, 2005.

4.  Завацька Л. М., Платонова О. Г., Михайленко О. В., Янченко Т. В. Технології соціально-педагогічної роботи. - Чернігів: ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2005.

5.  Кабаченко Н. Радикальні підходи у соціальній роботі // Соц. політика і соц. робота. - 2004.

6.  Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений: Учебн. пособ. - Минск: ТетраСистем, 2000.

7.  Колотаевская Е. Становление и актуальные вопросы развития социальной педагогики в Украине // Соц. робота в Україні: теорія і практика. - 2003.

8.  Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003.

9.  Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. - М.: Калла, 2002.

10. Лукашевич М. П. Теорія  і методи соціальної роботи: Навчальний  посібник. -К. : МАУП, 2003.

11. Морено Дж. Социометрия. - М.: Финифть, 2007.

12. Ніколаєнко Л. Г. Методи  соціологічного пояснення. - К. : ДАКККіМ, 2005.

13. Обучение практике социальной работы: Междунар. опыт и перспективы / Под ред. М. Доэла, С. Шардлоу; Пер. с англ. под ред. Б. Ю. Шапиро. - М. : Аспект Пресс, 1997.

14. Особливості соціальної  роботи в різних сферах життєдіяльності  // Проблеми педагогічних технологій. - Луцьк, 2004.