Соціологія особистості

 

 

3. Поняття соціалізації. Стадії соціалізації (імітація, ігрова стадія, стадія колективних ігор).

Поняття "соціалізація" (від латинського воеіаіів - суспільний) виникає в американській та французькій  соціології в кінці ХІХ ст. (Ф. Гіддінгс, Г. Тард).

Вагомий внесок у розробку теорії соціалізації здійснив Т. Парсонс. Вчений розумів соціалізацію як процес інтеграції індивіда в соціальну систему шляхом інтернаціоналізації загальноприйнятих норм, "вбирання" в себе загальних цінностей.

Соціалізація забезпечує потребу індив₁іда слідувати загально-значущим нормам і стандартам поведінки. Вплив соціального середовища на становлення особистості становить суть проблеми соціалізації.

Соціалізація - процес, який здійснюється впродовж усього життя. І кожен її період пов'язаний із певними особливостями, які залежать як від цілей, які ставить перед собою людина, так і від агентів соціалізації, що активно впливають на людину.

 

Соціалізація особистості:

- єдність уніфікації та індивідуалізації

- основні фактори, які обумовлюють процес соціалізації: сім'я, відносини рівності, навчання, праця, ЗМІ, організації;

- стадії соціалізації: дитинство, підліткова стадія, зрілість, старість (дотрудова, трудова, післятрудова)

Дотрудова :

Рання - від народження до вступу дитини до школи.

Стадія навчання, що поєднує весь період юнацтва в широкому розумінні цього терміна.

Трудова - охоплює весь період трудової діяльності людини.

Післятрудова - пенсійний вік.

 Сучасний процес соціалізації науковцями характеризується як амбівалентний. П. Бергер зазначає, що в умовах модернізації відбувається руйнування панування традиції й духу колективності, індивід стає більш самостійним, однак ця самостійність одночасно сприймається і як звільнення, і як тягар... Соціалізація у "відкрите закінчення" (за визначенням П. Бергер та Б. Бергер) відрізняється від традиційної моделі тим, що вона не дає особистості готових моделей, сценаріїв життя, "а лише надає можливість "пошуків себе", пошуків, які будуть тривати протягом всього наступного життя. Як наслідок, системною якістю сучасного періоду стає "невизначеність і варіативність майбутнього"" .

 

Соціалізація охоплює  весь життєвий цикл людини, від самого народження. Проте окремі соціологи розглядають соціалізацію як процес, притаманний певним життєвим періодам.

Зокрема, Жан Піаже розрізняє періоди когнітивного розвитку особистості:

1) від народження до 2 років - сенсомоторна стадія розвитку дитини (формується здатність зберігати в пам' яті образи предметів);

2) від 2 до 7 років - передопераціональна стадія (навчання розуміти символи та їх значення);

3) від 7 до 11 років - стадія конкретних операцій (вміння по-думки здійснювати дії, які раніше могли виконувати лише руками - підрахунок...);

4) від 12 до 15 років - стадія формальних операцій (навчання логічному мисленню, осмислення майбутнього, розв' язання моральних проблем.).

Діти послідовно проходять ці стадії, але з різною швидкістю^.

Е. Еріксон розрязняє вісім етапів в життєдіяльності людини, кожен з яких ставить перед особистістю виняткове завдання щодо формування певних психологічних характеристик. Криза, яка загрожує індивіду на кожному з етапів, може успішно розв' язатися чи ні. Суспільству та людині визначені рівнозначні ролі у формуванні особистості. Однак результати перших чотирьох періодів переважно детерміновані соціальним середовищем, а останніх чотирьох - внутрішніми, суб' єктивними факторами.

Етапи розвитку особистості  за Еріком Еріксоном

 

Етап розвитку	Психологічна криза	Домінуюча соціальна система	Позитивний результат
Немовля	Основи довіри на противагу недовірі	Сім'я	У дитини формується несвідоме почуття "базової довіри" до батьків, дорослих, зовнішнього світу
Раннє дитинство	Самостійність на противагу сорому, сумніву	Сім'я	У дитини формується почуття автономії  й осо-бистісної самоцінності, почуття  самоконтролю, без збитку щодо самоповаги
Вік 4-5 років	Ініціатива на противагу почуттю  провини	Сім'я	Дитина навчається визначати напрямок та ціль своїм діям
Вік з 6 років до першого періоду  статевого дозрівання	Працелюбність, старанність на противагу  відчуттю підкорення, залежності	Сусіди, школа	Дитина набуває почуття впевненості  у власних знаннях та вміннях
Етап розвитку	Психологічна криза	Домінуюча соціальна система	Позитивний результат
Підлітковий період	Усвідомлення власної особистості  на противагу з плутаниною з соціальними ролями	Група однолітків та зовнішні групи	Індивід розвиває само ідентифікацію - чітке відчуття власного
Юність	Любов на противагу самітності	Друзі та партнери по сексу	Індивід виробляє здатність прагнути до досягнення конкретної кар'єри та встановлювати дружні відносини та відносини кохання
Дорослий	Творчий потенціал на противагу застою	Нова сім'я робота	Індивіда починають хвилювати  проблеми за межами власної сім'ї: інші люди, майбутні покоління та суспільство загалом
Похилий вік	Цілісність на противагу відчаю	Вихід на пенсію	Індивід набуває почуття задоволення  прожитим життям

 

Сучасна суспільна криза зумовилла  нестабільність життєвого простору особистості. Характеристикою сьогодення стає десоціалізація - руйнування або  перебудова існуючої системи цінностей, відхід від старих цінностей, соціальних ролей. За десоціалізацією йде докорінна зміна соціального середовища і необхідність особистості пристосуватися до нових соціальних обставин, виробити відповідні ціннісні орієнтири та норми - ресоціалізація. Ресоціалізація передбачає переоцінку свого соціального становища, формування "сучасних" преференцій.

 Довготривалі нестабільні життєві умови вносять зміни в систему орієнтації особистості, які переважно передбачають нові акценти в ціннісних орієнтирах. Найвагомішими стають індивідуалістські, первинні, базові цінності людини.

 У сучасному українському суспільстві адаптивний організаційно-фаховий ресурс не сформований на належному рівні, проблематичний, значною мірою корумпований. Він не сприяє активному подоланню тяжких життєвих ситуацій. Нестабільні умови життєдіяльності стають одним з основних об' єктивних факторів зміни життєвих орієнтацій, спричиняють реформацію індивідуальних життєвих позицій. В періоди суспільних кризових явищ, надзвичайних ситуацій найбільшою мірою окреслюється детермінуючий вплив об' єктивної реальності, однак і в реакції на тяжкі життєві ситуації проявляється їх залежність від індивідуальних особливостей суб' єкта діяльності.  

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. АндрееваГ.М. Социальная психология. - М., 2000.
2. Білоус В. С. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. посіб. - К., 2002 .
3. Волков Ю. Г. Социология: лекции и задачи. - М., 2003. - С. 56-75.
4. Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Нечипуренко В. Н., Попов А. В. Социология. - М., 2000. - С. 113-149.
5. Горностай П. П. Гендерна соціалізація та становлення тендерної ідентичності // Основи теорії гендеру: Навч. посіб. - К., 2004. - С . 132-156.
6. Горностай П. П. Теория ролей //
7. Ильин В. Социальное неравенство. - М., 2000.
8. Солодовникова И. В. Социализация личности в зрелом возрасте: Опыт интерпретации // Социологические исследования. - 2006. - № 2. - С. 32-39.