Соціологія як наука, її предмет, методи і функції

СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА, ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ФУНКЦІЇ

 

Соціологія як самостійна наука  з'явилась майже 200 років тому. Вона привернула увагу багатьох прогресивних мислителів того часу - філософів, психологів, істориків, економістів, етнографів, демографів та представників інших наук, які в той чи інший спосіб долучились до її становлення.

Особливе значення соціології і  в минулому, і сьогодні виявляється  в її здатності правильно сприймати  й аналізувати соціальні явища  і процеси, вивчати, пояснювати, розуміти суспільство. Соціологія сприяє формуванню і накопиченню знань про соціальну дійсність. Соціологічні знання широко використовують для розробки і здійснення соціальних проектів та прогнозів.

 

План (логіка) викладу  і засвоєння матеріалу:

1. Соціологія та її місце в системі сучасних наук,

2. Об'єкт і предмет соціології.

3. Закони, категорії і методи  соціології.

4. Структура і рівні соціологічного  знання.

5.Функції соціології.

1.Соціологія та її місце в системі сучасних наук

 

Наука - багатогранне суспільне явище, її можна розглядати як: сукупність знань про світ, основу світогляду, форму суспільної свідомості, форму відображення світу у свідомості, елемент духовної культури.

Увага! НАУКА - це система абстрактних  знань, створених теоретичним шляхом на підставі аналізу фактів, явищ і процесів за їх специфічними ознаками, встановлення між ними зв'язків, які обумовлюють їх впорядковане функціонування і розвиток.

Наука е практичним перетворювачем світу. Без неї не може успішно  розвиватися жодна сфера людського  життя.

Залежно від сфери дослідницьких інтересів сучасні наукові дисципліни можна поділити на чотири основні групи: природничі, технічні, гуманітарні, соціальні. Якщо природничі науки зосереджуються на розкритті таємниць природи, технічні - на пошуку нових можливостей техніки, гуманітарні - (від лат. humanitas - людська природа, освіченість, духовна культура) - на заглибленні у світ самої людини, то соціальні (від лат. socialis - товариський, громадський, суспільний) - вивчають сумісне життя в суспільстві.

Кожна із соціальних наук (крім соціології) займається якоюсь окремою сферою суспільного життя. Наприклад, економіка досліджує => господарське життя (виробництво, послуги, розподіл, споживання тощо), політологія => сферу політики, історія => процес розвитку суспільства, педагогіка => проблеми навчання і виховання.

 

Соціологія – це вивчення життя  груп людей та суспільства.

 

Соціологія (від лат. societas - суспільство + гр. logos - слово, вчення) вивчає суспільство  в цілому, соціальне (суспільне) життя  людей, їх спілкування, взаємодію.

Отже, соціологія  -  це наука  про суспільство як єдину цілісну  соціальну систему. Специфіка і  відмінність соціології від інших  суспільних наук полягає в тому , що вона вивчає соціальні відносини  між людьми, а також вплив цих  відносин на формування людини, на Ті свідомість і поведінку.

 

2.Об'єкт і предмет соціології

 

З'ясовуючи науковий статус соціології (як і будь-якої іншої науки), важливо  чітко розрізняти її об'єкт і предмет. Об'єктом соціологічного пізнання є:

> суспільство як цілісна соціальна реальність;

> емпірично надана реальність, що відбиває ту чи іншу сторону  соціального життя; > розвиток і  функціонування суспільства;

> такі об'єктивні явища суспільства,  як соціальні відносини, соціальні  зв'язки, соціальні організації,  соціальні інститути тощо.

Предмет науки - це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення значущих закономірних зв'язків  і відносин цієї реальності. Предмет  будь-якої науки - це не явище чи процес об'єктивного світу, а результат  теоретичного обґрунтування, яке дає змогу виділити ті закономірності розвитку і функціонування об'єкта, що вивчаються, які є специфічними тільки для цієї науки.

Отже, предметом соціології є загальні і специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування історично визначених соціальних систем, механізми дії та форми вияву цих законів і закономірностей у діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.

Вихідним для розуміння особливостей об'єкта соціологічного пізнання і  визначення предмета соціологічної науки є поняття соціального. Можна виділити такі основні риси, що характеризують специфіку соціального:

- це загальна якість, притаманна  різним групам індивідів;

- це характер і зміст відносин  між різними індивідами і групами  залежно від місця, яке вони займають у різних, суспільних, структурах,, від тієї ролі, яку вони виконують у них;

- соціальне виявляється у відносинах  різних індивідів і груп, до  свого становища в суспільстві,  до явищ і процесів суспільного  життя,

Увага! Соціальне явище або процес виникає тоді, коли поведінка навіть одного індивіда підпадає під вплив іншого або групи (спільноти) незалежно від того, чи присутні фізично індивід або спільнота.

Соціальне - це сукупність тих чи інших  властивостей і особливостей соціальних відносин, які виявляються в конкретних умовах між індивідами і спільностями в процесі сумісної діяльності (взаємодії).

Поєднуючи теоретичні й емпіричні  засоби, соціологія досліджує саме загальні якості будь-якого вияву  соціальності. Специфіка соціології полягає в тому, що кожний вияв людської життєдіяльності вона вивчає в соціальному контексті, у взаємозв'язку з усім суспільним організмом як цілісною системою, у взаємодії різних сторін, рівнів, підсистем.

 

3.Закони, категорії і методи соціології

 

Характерною рисою сучасного суспільства є функціонування в ньому великої кількості різних видів і типів соціальних спільнот. У процесі спілкування між ними виникають і формуються необхідні і сталі соціальні зв'язки і відносини, які називають законами.

Соціальні закони мають такі основні ознаки:

• закон може діяти лише за певних умов;

• за цих умов закон діє завжди і всюди без будь-яких винятків; за яких діє закон, реалізуються не повністю, а частково.

 

Соціальний закон – відносно сталі і систематично відновлювальні відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними групами, а також між суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовими колективами, суспільством і родиною, суспільством і особистістю, містом і селом, соціальною організацією та особистістю і т.д. (Г. Осипов)

 

Соціальні закони не створюються свідомо  членами суспільства або групами, як, наприклад, культурні норми або  правові закони. З соціальними  законами люди стикаються постійно. Вони підпорядковують ним свої дії  або намагаються їх уникнути, пристосувати свою поведінку до них чи протестувати проти них.

Соціальні закони діють у всіх сферах людської діяльності і можуть різнитися  за сферою свого розповсюдження. Існують  закони, дія яких розповсюджена на малу групу, на певну соціальну страту, соціальну верству або клас та на суспільство в цілому. Отже, у сфері дії соціальних законів може знаходитися суспільство в цілому або ж його частини.

Для соціології велике значення має  типологізація, за допомогою якої виокремлюють соціальні закони. За формами  зв'язків, які віддзеркалюють незмінне(інваріантне) співіснування соціальних явищ; закони, які відображають тенденції розвитку; закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами; закони, які фіксують причинний зв'язок між: соціальними явищами,

Залежно від часу дії соціологи  виділяють  соціальні закони безперервної дії (норми права, етичні та моральні принципи) і закони - тенденції, які  діють у певний проміжок часу. За масштабом реалізації соціальні  закони поділяють на * загальні - вони діють в усіх суспільних системах (наприклад, закон товарно-грошових відносин) і * специфічні - їх дія обмежена однією чи кількома суспільними системами (наприклад, закон, пов'язаний з переходом від одного типу суспільства до іншого). За характером, способом вияву соціальні закони поділяють на закони соціальної статики і закони соціальної динаміки. Перші відображають головні напрями змін, тенденцію до збереження стабільності соціальної системи. Вони не детермінують соціальні явища. Другі визначають напрям, форми, чинники розвитку соціального об'єкта, особливості його змін, еволюції тобто вказують на його якісні перетворення.

Як і всі інші науки, соціологія має свою систему категорій. Під  ними розуміють найбільш загальні поняття, які віддзеркалюють суттєві сторони її предмета, розкривають механізм прояву законів і закономірностей, які теж вивчаються. Понятійно-категоріальний апарат соціології охоплює:

> загальнонаукові соціологічні  категорії (суспільство, соціум, соціальна система тощо);

> безпосередні соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна організація, соціальні норми, соціальні цінності);

> категорії дисциплін суміжних  із соціологією (економічна соціологія, соціологія політики, соціологія  культури тощо).

Соціологічна практика останніх років  виділяє дві групи соціологічних категорій:

> категорії, що пояснюють статику  суспільства, його структуру,  з виокремленням основних підсистем  та елементів. Серед них такі  категорії, як "особистість", "соціалізація", "соціальна група, "соціальна  спільнота", "соціальний клас", "соціальна спільнота ", "соціальна діяльність ", "соціальний контроль " та інші;

> категорії, що характеризують  динаміку суспільства, його основні  зміни, особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як "соціальний процес", "соціальна зміна" t "соціальна трансформація", "соціальний рух", "соціальна мобільність ", "соціальний розвиток " та інші.

До категорій соціології належать також "соціальне відтворення ", "соціальна адаптація ", "соціальна  диференціація ", "соціальна напруженість ", "соціальна солідарність", "соціальне відхилення", "соціальна патологія", "соціальна рівновага", "соціальна сфера", "соціальне життя", "соціальна дія" та багато інших.*

Соціологія, вивчаючи суспільні явища, використовує певні методи та прийоми. Вони покликані забезпечити об'єктивність і надійність одержаних результатів. Ось три головні умови реалізації в соціології вимог наукової методології:

- принцип емпіризму  -  використання  емпіричних процедур з метою  встановлення об'єктивної достовірності  одержаних у дослідженнях фактів та узагальнень;

- теоретичне обґрунтування (пояснення)  одержаних результатів, які дають  змогу розкрити причини, що  лежали в основі емпіричних  фактів, і водночас включити ці  факти в систему теоретичного  знання;

- нейтральність соціології, незалежність її від будь-яких заангажованих установ, які зазвичай пропонують різні класи і партії в суспільстві.

 

Методи науки не менше, ніж зміст, розділяють науки одна від одної. (Ф. Гіддінгс).

 

Метод соціології незалежний від будь-якої філософії... Соціальні факти – суть речі, а завдання соціолога... висловлювати факти. (Е. Дюркгейм).

 

Позитивізм розглядає суспільство  за аналогією з природою, використовуючи методи природничих наук. Його засновники користувались так званим об'єктивним методам. Вони розглядали соціальні факти і процеси як такі в їх об'єктивній реальності, описували і систематизовували їх. Цей метод ґрунтується на запереченні необхідності філософського осмислення життя.

Розуміюча соціологія (М. Вебер) аналізує смислові елементи соціального життя, робить акцент на розумінні змін, рухів. Цей напрям тяжіє до суб'єктивного методу. Дослідник констатує соціальні явища об'єктивного світу на підставі своїх суб'єктивних оцінок. Об'єктивний метод визнає настільки, наскільки він має значення для теорії.

Розвиток і зміни соціального  життя зумовлюють розвиток і зміни  методів його дослідження. З огляду на особливості сучасного етапу  розвитку соціології, відзначимо три  моменти, які характеризують метод  соціологічного пізнання:

-     це введення часового параметра в саму методологію мислення, гіпотези і концепції. В цьому випадку важливо від вивчення станів на конкретний момент часу * переходити до вивчення процесу соціального розвитку;

-     це врахування змін  структури соціального простору: простежується ефект просторової трансформації суспільств, переростання локальних соціальних процесів у регіональні, регіональних -у глобальні. Глобалізм - важлива ознака сучасної і майбутньої соціології;

-     активна участь соціології, як науки, в рольному житті,  в соціальному процесі. Звідси посилюється тенденція до ^пошуку шляхів розв'язання соціальних проблем, зокрема й конфліктів, ^прогнозування і проектування соціальних рішень.

 

4.Структура і рівні соціологічного знання

 

Сучасне суспільство - складне утворення. Воно охоплює чимало взаємозв'язаних соціальних систем і підсистем. Як суспільство в цілому, так і різні його системи і підсистеми вивчають по-різному: Ф виявляють спільне, Ф виявляють особливе, специфічне тощо. При цьому використовують різні способи і методи одержання знання, що обумовлює складну структуру соціологічного знання.

Під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємопов'язаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів різних рівнів (чи то життєдіяльність  окремих людей, соціальних груп чи суспільства в цілому}. Особливістю структури соціологічного знання є те, що вона є не просто певною сукупністю (обсягом) інформації, уявлень і наукових понять про соціальні явища і процеси, а перш за все певною упорядкованою системою знань про суспільство як динамічно функціонуючий соціальний організм.