Супервізія як принцип, функція, метод менеджменту соціальної роботи

Супервізія як принцип, функція, метод менеджменту соціальної роботи.

Адміністративний та навчальний методи супервізії в менеджменті соціальної роботи.

      Соціальна робота є багатоаспектною за своїм змістом, професійними ролями, функціями, напрямами, результатами, системою. Це, з одного боку, визначає необхідність комплексного, системного підходу до управління соціальною роботою, з іншого потребує диференційованого підходу, коли враховуються конкретні завдання, спеціалізація професійної діяльності, реальний контекст соціального втручання, спрямованість соціальної послуги тощо.

      Виходячи з того, що менеджмент соціальної роботи — це гнучкий системний цикл управління ресурсами, цілями, змістом соціальної роботи за умов існуючого ресурсного дефіциту, постійних змін у соціальних відносинах, то саме супервізія в соціальній роботі може розглядатися інструментом підвищення якості соціальної послуги, результативності дій соціального працівника, ефективності діяльності соціальної служби. Супервізироство в соціальній роботі є вагомим елементом професійного розвитку діяльності і розглядається як принцип, функція і метод.

      Як принцип (комплексний, цільовий, систематизуючий), супервізія —основа змісту дій менеджера соціальної служби, що розглядається як професійний стиль менеджерської роботи.

      Як функція, супервізія — це індивідуальне кураторство, спрямоване на виявлення та розв’язання проблем, дилем, спірних питань, труднощів „ деформацій у діяльності конкретного соціального працівника відповідної соціальної служби.

      Як метод, супервізія - це навчання на досвіді. Доречно розмежовувати адміністративний та освітній метод супервізії. Один і другий широко застосовуються в соціальній роботі власне для допомоги соціальному працівнику забезпечити якість послуги, результат роботи за конкретних умов діяльності.

      Таким чином, можна сформулювати припущення, що супервізія — це категорія менеджменту, якою передбачається втручання у:

      · взаємодію «соціальний працівник — клієнт»;

      · взаємовідношення «соціальна служба —клієнт»;

      · взаємовплив «соціальний працівник — соціальна служба».

      Як адміністративний метод супервізія полягає у:

      * призначенні клієнту найбільш відповідного соціального працівника;

      * обговоренні результатів первинного оцінювання , плану втручання в соціальну ситуацію;

      * перегляді процесу роботи з клієнтом.

      Супервізія як метод навчання в соціальній службі має на меті допомогти соціальному працівнику краще зрозуміти філософію, ідеологію, політику та практику соціальної служби, дізнатися про ресурси, клієнтів, легальні та альтернативні цілі діяльності соціальної служби, сильні та слабкі сторони життєдіяльності,, можливості та загрози, партнерів та конкурентів, напрями й пріоритети діяльності, а також вдосконалити свою концептуальну, технологічну, інтегративну компетентність.

      Супервізію як метод навчання в менеджменті соціальної роботи можна диференціювати на три складові:

      * власне навчальну супервізію (від менеджера-супервізора), інструктаж, оперативне коригування, кураторство;

      * навчальне консультування (до менеджера-супервізора);

      * підвищення кваліфікації (з менеджером-супервізором: від базового рівня, проектування кар’єри, навчання на моделі соціальної роботи).

Мал. 1  

      Перераховані закономірності та узагальнення дозволяють зробити висновок, що супервізія в менеджменті соціальні роботи — це процес:

      * нагляду за соціальним працівником, його професійною компетентністю та душевною рівновагою;

      * керування змінами в роботі соціального працівника;

      підвищення рівня кваліфікації соціального працівника, а не вимога до проблеми кадрів соціальної служби.

      З позицій ідеології менеджменту соціальної роботи, супервізія — це зосередження менеджера-супервізора соціальної служби не на особі, а на проблемі діяльності соціального працівника.

      З позицій політики менеджменту соціальної роботи, супервізія — це систематичний послідовний процес взаємодії менеджера, супервізора соціальної служби і соціального працівника.

      У практиці менеджменту соціальної роботи супервізія - це професійний цикл за умов соціальної служби «оцінка — результат — нова оцінка».

      Чому необхідна супервізія?

      В соціальній роботі, як багаторівневій теорії та практиці, необхідно враховувати закономірності, характер постійних змін. Власне супервізія — це відносно універсальний процесуальний засіб наукової організації праці соціального працівника-професіонала.

      Соціальна робота у більшості громадян України насамперед асоціюється з милосердям та благодійністю держави (хоча і є професією). Зазначимо, що благодійність — це позапрофесійна категорія, а милосердя —категорія моралі. Факт такої невизначеності в характеристиці діяльності соціального працівника вказує на невисокий ступінь тієї символічної влади, якою визначається інститут соціальної роботи в сучасному українському суспільстві.

      Недоліки та труднощі становлення професії соціального працівника:

      - відсутність професійної освіти у більшості спеціалістів соціальних служб;

      - підміна професійних принципів роботи волонтерськими намірами соціальної діяльності;

      - домінує формалізація соціальних служб та тенденція до розвитку стратегії самозбереження;

      - недостатність міждисциплінарної практики, міжвідомчої взаємодії.

      Недоліки, що обмежують ефективність діяльності соціальних служб та результативність дій соціальних працівників:

      - недостатня увага до перспектив клієнта;

      - невдосконалена діяльність у команді, «кризовій групі» тощо;

      - невизначений правовий статус соціальних працівників;

      - незатверджений етичний кодекс соціальної роботи в Україні;

      - недостатні можливості протистояти політиці та практиці, які суперечать перспективам життєдіяльності клієнта;

      - недостатність розвитку у соціальних працівників легальних засобів привнесення нового у діяльність соціальних служб, у тому числі це стосується залучення нових клієнтів, партнерів тощо.

      Недоліки та суперечності становлення в Україні соціальної роботи підсилює визначення супервізії як особливого систематизуючого явища в менеджменті соціальної роботи.

      Перелік недоліків та труднощів становлення і розвитку соціальної роботи тільки підтверджує твердження щодо супервізії як об’єктивізованого процесуального засобу організації праці професіоналів, діагностики праці, оцінки праці, управління новими завданнями діяльності тощо.

      Також є можливим представити методи оцінки при супервізії: бесіда; спостереження; повідомлення — самооцінка соціального працівника; аналіз документів; оцінка клієнтом тощо.

      Наведений перелік складових супервізії дозволяє сформувати схему та представити основи змісту процесу оцінювання соціального працівника (малюнок 2):

      Супервізія — це не оцінювання соціального працівника як «доброго-поганого», а процес міжособистісних взаємостосунків у межах конкретної соціальної служби, коли менеджер, супервізор «зустрічається» з соціальним працівником для того, щоб забезпечити ефективність допомоги клієнтам, покращити якість соціальної послуги. Чим змістовніше супервізія, тим вище і задоволеність соціального працівника від професійної роботи.

      Необхідно зазначати, що менеджер, супервізор в узагальненому змісті супервізії може виконувати певні ролі: вчителя, помічника, диспетчера, консультанта.

      Розглянемо якісні показники відмінності супервізії від традиційного консультування підлеглого та керівника в соціальній службі (малюнок 3):

      Супервізія в менеджменті соціальної роботи — це підтримуюча, корегуюча, координуюча функція менеджера щодо соціального працівника (відносини «суб’єкт — суб’єкт» соціальної служби). 
 

Література

1. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту. – Львів, 2001.

2. Социальный  менеджмент / под ред. В.Н.Иванова.  – М., 2001.

3. Основы менеджмента.  Учебно-справочное пособие/ Под ред. Глухова, 1995.

4. Макаров В.В.  Социальное управление. – М., 2000.

5. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К., 1995.

6. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебн. пособие. – К., 1998.