Технології соціальної роботи із жертвами сімейного насильства

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА

1. Насильство в сім’ї як соціальний феномен: поняття, особливість, види.
2. Соціально-психологічні характеристики жінок та дітей – жертв сімейного насильства.

Розділ 2. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЖЕРТВАМИ СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА

2.1. Практичний досвід надання соціальних послуг потерпілим від насильства в сім'ї.

2.2. Методологія соціальної роботи з жертвами сімейного насильства.

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     В останні роки проблема насильства в  сім'ї все більше привертає увагу  фахівців. У США та Західній Європі перші роботи, присвячені цій проблемі, стали з'являтися, починаючи з 70-х  років. Пізніше були розроблені різні  соціальні програми для профілактики наслідків такого насильства.

     В Україні проблема насильства над  жінкою та дитиною в сім'ї тривалий час не була предметом спеціальних  досліджень соціологів, психологів та соціальних працівників. Нею займалися, в основному, криміналісти при вивченні злочинів, які здійснювалися в  сімейно-побутовій сфері. Однак, практика останніх років доводить концептуальне  осмислення цього питання на державному рівні. Свідченням цього є і сприйняття законодавчої бази, і створення кризових центрів роботи з тими, хто потерпає від насильства в  родині.

     В Україні відбуваються перші спроби запровадження й реалізації певних моделей роботи: превентивної, навчально-тренінгових  програм, роботи з правоохоронними  органами, організації притулків  для жінок, кризових консультативних  центрів (очних та заочних), центрів  реінтеграції, груп взаємопідтримки  чи самодопомоги, психотерапевтичних програм (індивідуальних та групових).

     Процеси демократизації соціальних відносин, реалізація принципу відкритості в  обговоренні проблем суспільства  виносять на суд громадськості такі сторони життя, про які в часи існування командно-адміністративного  режиму в країні не прийнято було говорити. Незважаючи на достатньо високий  рівень латентності сімейного насильства, стають більш ясними масштаби явища. За даними різних досліджень близько 70% жінок зазнають різноманітних форм сімейного насильства. До 35% неповнолітніх систематично застосовуються жорстокі форми покарання, майже половина усіх випадків зґвалтувань відбувається в сім'ї, більше третини усіх навмисних убивств і злочинів із нанесенням тяжких тілесних ушкоджень скоюються в сім'ї. І дані статистики свідчать про позитивну динаміку насильницьких злочинів, що чиняться на сімейно - побутовому ґрунті.

     Наслідками  проникнення насилля в сім'ї є масові розлучення, зниження рівня сімейного виховання. Саме це породжує дитячу безпритульність, сприяє скоєнню правопорушень неповнолітніми. Підлітки залучаються до п’янства, проституції, до груп, які скоюють тяжкі правопорушення.

     Типова  модель жорстокості – застосування сили до слабких, незахищених. Домашній терор оказує негативний вплив на всіх членів сім'ї. Психологи оцінюють наслідки насилля надзвичайно негативно, оскільки вони викликають почуття страху у тих, хто знаходиться у стані ризику, також емоційну та фізичну забитість.

     В останні роки з'явилась низка  публікацій стосовно соціологічних  аспектів насильства, накопичений певний статистичний матеріал. Ступінь наукової розробки загальних теорій насильства, особливо в контексті теорії конфлікту, достатньо висока. Накопичена багата теоретична спадщина, що обумовлює  можливість дослідження різноманітних  аспектів насильства.

     Фундаментальні  основи сучасних теорій насильства були закладені в дослідженнях Х. Арангурена, Г. Блумера, М. Вебера, Д. Галтунга, Л.Гумпловича, Р. Дарендорфа, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, Л. Козера, К.Маркса, Р. Мертона, Г. Москі, У. Самнера, Н. Смелзера, А. Смолла, П. Сорокіна, О.Шпенглера, Г. Тарда, З. Фройда, Е. Фромма та ін.

     Проблематиці  насильства як загальносоціального  явища торкаються у своїх роботах  вітчизняні дослідники: А.А. Гусейнов, Л.М. Герасіна, В.В. Голіна, В.Д. Губін, І.Н.Даньшин, А.К. Зайцев, А.М. Ковальов, А.П. Огурцов  та ін.

     Різноманітні  аспекти проблематики насильства в  сім'ї розглянуті в працях зарубіжних (психологів: Л. Берковіца, Е. і П. Добаш, М. Страуса, Н.Блеклока, Е. Саттерленда, соціологів: Г. Паттерсона, Р. Коллінза та ін.) і вітчизняних (А.І. Антонова, Л.І. Альперн, А.А. Бесєдіна, О.О. Кочемирівської, М.С. Мацковського, В.А. Тулякова, А.Г. Харчева, І.А. Хозраткулової, Т.В.Шипунової та ін.) дослідників.

       Об'єктом курсової  роботи є сімейне насилля над жінкою та дитиною.

     Предметом роботи - жінки та діти - жертви домашнього насилля.

     Мета  роботи – здійснити теоретичний аналіз та показати практичні методи та форми соціальної роботи з особами, що виявились жертвами сімейного насильства.

     Завдання  курсової роботи:

1. Дослідити насильство в сім’ї  як соціальний феномен: поняття, особливість, види.
2. Розглянути соціально-психологічні характеристики жінок та дітей  –жертв сімейного насилля
3. Розглянути практичний досвід надання соціальних послуг потерпілим від насильства.
4. Дослідити методологію соціальної роботи з жертвами сімейного насилля.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА

1. Насильство в сім’ї  як соціальний феномен: поняття, особливість, види.

 За визначенням Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", який Верховна Рада України ухвалила 2001 року, насильство в сім'ї — це "будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю".

          Закон розрізняє чотири види домашнього насильства:

• фізичне;
• психологічне;
• економічне;
• сексуальне.

          Фізичне насильство в сім'ї — це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім'ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров'я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.

          Фізичне насильство можна розпізнати з особливостей зовнішнього вигляду і характеру травм:

• зовнішні пошкодження, що мають специфічний характер (відбитки пальців, ременя, опіки);
• пошкодження внутрішніх органів або кісток, що не могли б бути наслідком нещасних випадків.

          Фізичне насильство, що має системний  характер, дозволяють розпізнати  особливості психологічного стану  і поводження дитини:

• страх фізичного контакту з дорослими;
• прагнення приховати причину травм;
• плаксивість, самітність, відсутність друзів;
• спроба вчинити суїцид ний вчинок.

          Сексуальне насильство в сім'ї — це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім'ї.

         Сексуальне насильство звичайно містить у собі як фізичне, так і психологічне насильство й особливо травмує жертву. У багатьох потерпілих від сексуального насильства розвиваються почуття розгубленості і зрадництва, туга і депресія, їх мучать нічні кошмари і спогади, підвищуються дратівливість та ймовірність психоемоційних зривів, які здатні привести до суїциду.

          Психологічне насильство в сім'ї — це насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров'ю.

          Психологічне насильство проявляється також у брутальному ставленні до родичів чи друзів члена сім’ї; шкоди, що її спричинено домашнім тваринам; у знищенні, пошкодженні, псуванні або приховуванні особистих речей, предметів, прикрас тощо.  

          Ознаками такого насильства над дітьми можуть слугувати:  замкнутість; демонстрація повної відсутності страху; неврівноважена поведінка; агресивність, схильність до нищення й насильства; уповільнене мовлення, нездатність вчитися; надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку; уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; занизька самооцінка; тривожність; намагання справити враження людини, що живе в злиднях; демонстрація страху перед появою батьків; страх фізичного контакту, острах іти додому; депресія, спроби самогубства; уживання алкоголю або наркотиків; психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії); нав’язливі страхи (фобії); насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень;

          Крім того, до різновидів психологічного насильства над дітьми, зокрема, належать:

         1) використання "привілеїв" дорослих: поводження з дітьми як із рабами чи слугами; покарання, поводження як із підлеглими; поводження як із своєю власністю; відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;

          2) залякування:  використовування своїх переваг - росту, розмірів та сили; навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів; крики, стресогенна поведінка; жорстокість щодо інших істот; погрози покинути дитину; самогубства; заподіяння фізичної шкоди; шкоди іншим людям, тваринам, рослинам тощо; погрози розлюбити дитину; загроза суворого покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею; приниження; використання скарг для тиску на дитину; використання дітей у якості довірених осіб; крики; непослідовність; присоромлення дитини; використання дітей у конфліктах між батьками; "торговельна" поведінка одного з батьків щодо любові до дитини.

           Економічне насильство в сім'ї — це навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані нате, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров'ю або навіть призвести до смерті постраждалого.

          Щодо насильства над дітьми  в сім'ї, то в практиці соціальної роботи часто використовують поняття «жорстоке поводження з дітьми». І, окрім фізичного, психологічного, сексуального та економічного насильства, інколи виділяють ще й недбале ставлення до дитини – відсутність з боку батьків належного забезпечення умов, потрібних для здорового розвитку дитини, що включають наявність достатнього харчування, одягу, житла, виховання, освіти, медичної допомоги; а також відсутність уваги, залишення дитини без нагляду, внаслідок чого вона може стати жертвою нещасного випадку. Може виникати як через об’єктивні причини (бідність, психічні хвороби батьків, їхня недосвідченість), так і через суб’єктивні.

          Якщо говорити про насильство  над людьми літнього віку, то  до нього відносять: відсутність  медичної допомоги, погане харчування, насильницьке відокремлення від  інших членів родини, привласнення  їхніх грошей чи речей. Наслідком  усіх цих дій може стати  загроза життю й здоров’ю літнього  члена родини. Найжорстокіші акти  насильства набувають форми навмисного  завдання збитку чи покалічення.

          Концептуальне осмислення «насильства  в  сім'ї» демонструє наявність різних аспектів цього явища, зокрема:

• етапність та циклічність;
• здатність до повторення;
• здатність до посилення (кожний наступний акт є більш загрозливим для жертви);
• є ефективним, швидким та найменш витратним засобом досягнення результату;
• відповідальність завжди є на стороні кривдника, незалежно від того, які дії чинить той, хто зазнає кривдження;
• існування тісних емоційних зв’язків між кривдником та жертвою, що перешкоджає зверненню за сторонньою допомогою.

          Варто зауважити, що самі жертви  насилля схильні приховувати  свідчення та факти насильства  та зловживання. Подібна поведінка  може бути зумовлена такими  причинами: