Толерантність у концепції гуманної педагогіки Амонашвілі

Толерантність у концепції гуманної педагогіки Шалви Амонашвілі

У статті викладено деякі  філософсько-світоглядні й методологічні  засади концепції "гуманної" педагогіки Шалви Амонашвілі. Виділено принципи педагогічної діяльності, що ґрунтуютьсяна  любові до дітей, спільної творчої ініціативи, толерантності, коректності, компетентності, вмінні створювати навколо себе миролюбиву атмосферу, усвідомлювати і враховувати власні помилки всіма суб’єктами педагогічного процесу.

"Чим суворіші  будуть заборони й покарання,

                                     тим більше процвітатиме… зло".

В.О. Сухомлинський.

Ім’я Шалви  Олександровича Амонашвілі добре відомо вчителям, викладачам, освітянам ще з радянських часів, коли про нього  заговорили як про педагога-новатора, який пропагує гуманно-особистісний підхід до дитини.

Система виховання та навчання за Ш. Амонашвілі – це "педагогіка цілісного життя дітей та дорослих", яка будується на началах гуманності й віри в дитину, вихованні творчістю  і співпрацею педагогів із дітьми, де в якості педагогів розуміються також батьки. Щодо батьків, то в межах гуманної педагогіки їм потрібно зрозуміти – дитина не є їх власністю, вона скоріше гість, якого вони самі запросили. Якщо на дитину покладаються великі надії, то вони потребують і великої педагогіки. Не можна казати: "На виховання в мене немає часу", так само як не можна вважати гуманізм синонімом безперервного потакання, вседозвілля й безконтрольності. Гуманна педагогіка є педагогікою дисципліни, любов до дитини не може шкодити їй. Метою статті є аналіз концепції гуманної педагогіки Ш. Амонашвілі та виявлення місця й ролі толерантності в ній.

Ця педагогіка сприймає дитину такою, як вона є, погоджується з її природою. Вона бачить у дитині її безмежність, усвідомлює її космічність і веде, готує її до служіння людству протягом усього життя. Вона затверджує особистість в дитині шляхом виявлення її свобідної волі й будує педагогічні системи, процесуальність яких визначає любов учителя, оптимізм, високо духовна моральність. Вона заохочує педагогічну творчість і закликає до педагогічного мистецтва.

У концепції гуманної педагогіки педагогічне мислення – духовна спрямованість нагору, куди вчитель і дитина прямують разом.

Виховання позначає живлення душі й через це – процес духовного сходження на "скелю", "нагору", зміст виховання розширюється до формування духовно-душевного стану особистості, що стає джерелом і спрямовуючою силою цілісного життя людини. Відповідно до цього, виховання повинне випереджати навчання, отримання знань. Таким чином, головною метою гуманної педагогіки стає виховання Благородної Людини, Благородної Особистості, Благородного Громадянина. Школа Життя, наголошена в концепції гуманної педагогіки, веде дитину через осягнення цінностей свого народу, своєї нації, своєї країни, Батьківщини до осягнення загальнолюдських цінностей; через розвиток почуття громадянськості до відчуття планетарної співпричетності.

Власне методика початкового виховання у практичній діяльності самого Ш. Амонашвілі (практикуючого  вчителя з великим стажем роботи) вбирає в себе багато новаторських прийомів і методів. Навчально-пізнавальна діяльність школяра стимулюється не тільки за допомогою цікавої й різноманітної подачі учбового матеріалу, але й характером відносин, які затверджує педагог у процесі навчання. В атмосфері любові, доброзичливості, довіри, співпереживання та поваги дитина охоче й легко сприймає навчально-пізнавальну задачу, тобто якщо дитина відчуває, що цінується її гідність, її самостійна думка, творчий пошук, вона починає прагнути до рішення більш складних навчально-пізнавальних задач. Отже, Ш. Амонашвілі пропонує таку організацію дитячого життя, яка допомагає дорослому спрямувати енергію дитини на продуктивні заняття.

Моральною основою  дитячої кооперації в системі  Ш. Амонашвілі є здатність радіти успіхам інших, готовність прийти на допомогу, причому не тільки в межах свого колективу: старші діти допомагають молодшим, беруть над ними шефство. Цікавими методичними новаціями у цій концепції є:

- скасування  оцінок за навчання у балах;

- недопустимість  порівняння дітей між собою  ("він у нас найрозумніший,  беріть із нього приклад"  і под.);

- навчання одразу  на кількох доступних учням  рівнях, наприклад, читання можливе  від знайомства з буквами для  одних до біглого читання для  інших;

- співучасть учнів у побудові уроку, у складанні завдань, утворенні власного підручника, в плануванні відповідей і под. [3].

З точки зору гуманної педагогіки, якщо педагог, не розібравшись у реальних причинах освітянської невдачі учня, спрямовує на нього  свій гнів та обвинувачення, то це є негуманним і несправедливим. У цьому випадку навчання йде з позицій педагогічного егоцентризму, а не з позиції дитини. У таких умовах учень буде прагнути скоріше вийти з поля педагогічного впливу, ніж прагнути до нього. Тільки віра педагога в сили дитини, доброзичлива його підтримка ("я знаю, що ти зможеш"), а також критичне ставлення педагога до самого себе, постійне самовиховання й самовдосконалення нададуть виховному процесу діючої сили й допоможуть постійно знаходити шляхи виховання дитячого розуму й серця. У разі такого ставлення до себе дитина стає повноправним співучасником виховного процесу, тобто певною мірою сам собі методист, учитель, учений, винахідник.

Отже, позиції  толерантності, в найбільш широкому значенні цього слова, безумовно присутні в концепції гуманної педагогіки Ш.О. Амонашвілі, виявляються у:

- взаємодопомозі  та взаємопідтримці вчителів  і дітей, батьків і дітей,  батьків і вчителів, дітей між  собою, здатності радіти успіхам  інших; тим самим відкидається принцип конкуренції, що, до речі, конфронтує з принципами навчання за Болонською системою, яка базується на вихованні принципу конкурентоспроможності та націленості лише на власний успіх будь-якою ціною;

- взаємодії  різних країн і націй – рух  гуманної педагогіки набирає силу на теренах усього пострадянського простору, демонстративно уникаючи політики;

- повазі до  найкращого культурного й духовного  надбання всіх часів і народів,  тобто у вихованні світоглядної  толерантності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. http://serdcevedenie.narod.ru/pedagog/amon.htm

2. Амонашвілі  Ш.О. Школа життя / Пер. з рос.  – Хмельницький: Подільський культурно-просвітницький  центр ім. М.К. Реріха, 2002. – 170 с.

3. Амонашвили  Ш.А. Педагогическая симфония. –  М.: МЦР, 2002. – 672 с.

4. Амонашвили Ш.А. Образ  и образование // Три ключа.  Педагогический вестник. − М.: Изд. дом Шалвы Амонашвили, 2001. − Вып. 5. – 124 с.

5. Вайнцвайг П. Десять  заповедей творческой личности / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990. – 192 с.