Класифікація і побудова рахунків бухгалтерського обліку. Касові операції:класифікація, рух готівки, організація обліку

Вступ

     Бухгалтерський о́блік— процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Об'єктами бухгалтерського  обліку є майно організацій, їх зобов'язання і господарські операції, здійснювані  організаціями в процесі їх діяльності.

Основним завданням бухгалтерського обліку є формування повної і достовірної інформації про діяльність організації і її майнове положення, необхідною внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності— керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім— інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності.

Грошові кошти підприємства мають зберігатися в касі або  на рахунку в банку. Каса – це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки, як в національній так і в іноземній валютах, та інших грошових документів.

До грошових документів відносять грошові квитки, поштові  марки, тощо. Уся готівка повинна  зберігатись у вогнетривких металевих  шафах, а окремих випадках у комбінованих і звичайних шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опечатуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касирів, яким забороняється передавати стороннім особам або виготовляти невраховані дублікати.

Для ведення касових  операцій наказом керівника призначається  матеріально-відповідальна особа  – касир. Після видання наказу про призначення касира, керівник зобов’язаний під розписку ознайомити його з порядком ведення касових операцій, після чого з касиром укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

1. Класифікація і побудова рахунків бухгалтерського обліку

1.1. Класифікація  рахунків бухгалтерського обліку

     Класифікація рахунків бухгалтерського обліку, а іншими словами, групування їх за певними ознаками, допомагає процесу вивчення системи рахунків та застосуванню її на практиці.

     Усі рахунки класифікують за об’єктами відображення (активні, пасивні, активно-пасивні), рівнем узагальнення даних про господарську діяльність (синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки), за економічним змістом, призначенням та структурою. Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість встановити, які рахунки слід застосовувати для обліку певного об’єкта, тобто ця класифікація дозволяє визначити систему рахунків, які необхідно використовувати на підприємствах тієї чи іншої галузі. Вона будується відповідно до класифікації об’єктів бухгалтерського обліку.

     За економічним змістом рахунки поділяють на три основні групи і одну доповнюючу:

     — рахунки господарських засобів;

     — рахунки господарських процесів;

     — рахунки джерел формування засобів;

     — рахунки обліку операцій, які не відображені в балансі (позабалансові рахунки).

     Класифікація рахунків за економічним змістом дає змогу згрупувати рахунки залежно від того, що саме на них обліковується.

     За структурою і призначенням рахунки поділяються на:

     1) основні;

     2) регулюючі;

     3) операційні;

     4) фінансово-результативні;

     5) позабалансові.

     Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує можливість більш раціонального уявлення про показники діяльності підприємства.(рис.3.2)

     1) Основні рахунки у бухгалтерському обліку застосовуються перш за все для контролю за наявністю господарських засобів та джерел їх утворення, а також за їхніми змінами. Об’єкти, які обліковуються на цих рахунках, є основою господарської діяльності, дають повне уявлення про майновий стан підприємства, тому вони і називаються основними.

До основних рахунків відносяться:

     — інвентарні;

     — рахунки капіталу;

     — рахунки розрахунків.

     Інвентарні рахунки застосовують для обліку наявності та руху матеріальних цінностей і коштів. Головне їх призначення — контроль за наявністю господарських засобів підприємства. Рахунки цієї групи умовно поділяють на матеріальні та рахунки коштів. Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності та руху основних засобів, товарно-матеріальних цінностей і контролю за їх збереженням. По відношенню до балансу вони є активними (рахунки № 10, 11, 20, 22, 26, 28). Рахунки коштів призначені для обліку грошових коштів. Вони також є активними (рахунки № 30, 31, 33).

     Рахунки капіталу використовуються для обліку джерел утворення власних засобів. Вони є пасивними (рахунки № 40, 41, 42, 43).

     Рахунки розрахунків призначені для відображення дебіторської та кредиторської заборгованості.

Рахунки, на яких обліковується  дебіторська заборгованість, є активними (рахунки 36, 37). Рахунки, на яких обліковується  кредиторська заборгованість, є пасивними (рахунки № 66, 50, 55, 51, 52, 53, 54, 68).

Окремі рахунки цієї групи є активно-пасивними (рахунки № 327, 64, 65, 377), на них одночасно обліковується дебіторська і кредиторська заборгованість. Ці рахунки можуть мати два залишки за дебетом (дебіторська заборгованість) і за кредитом (кредиторська заборгованість).

     2) Регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки господарських засобів і визначення реального розміру джерел утворення засобів. Дані рахунки поділяються на:

     — контрарні;

     — доповнюючі;

     — контрарно-доповнюючі.

     Контрарні регулюючі рахунки призначаються для зменшення оцінки засобів і джерел їх утворення. За будовою ці рахунки протилежні до рахунків, які вони зменшують. Так, якщо зменшується оцінка засобів, то самі вони є контрактивними, пасивними (рахунки № 131, 132, 133), якщо зменшується величина джерел утворення засобів, то контрарні рахунки відносяться до контрпасивних і є активними.

     Доповнюючі регулюючі рахунки збільшують оцінку засобів або джерел їх утворення. За будовою вони такі ж, як і рахунки, які вони доповнюють. Використовуються вони в аналітичному обліку. Наприклад, до суми транспортно-заготівельних витрат додається вартість придбаних матеріалів або сировини, таким чином визначається фактична собівартість матеріальних цінностей.

     Контрарно-доповнюючі рахунки поєднують в собі ознаки двох попередніх. Їх застосовують, як правило, в аналітичному обліку, зокрема в обліку готової продукції чи матеріалів. Якщо аналітичний облік окремих видів готової продукції проводять за плановою собівартістю, окремо ведуть облік відхилень фактичної собівартості від планової. При цьому для того, щоб визначити фактичну собівартість готової продукції, треба суму відхилень додати або відняти від планової собівартості залежно від наявності перевитрат або економії засобів.

     3)Операційні рахунки призначені для відображення в обліку окремих господарських операцій і процесів, а саме для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.

Вони поділяються на:

     — розподільчі;

     — калькуляційні;

     — порівняльні;

     — транзитні.

     Розподільчі рахунки в свою чергу поділяються на:

     –  збірно-розподільчі;

     – бюджетно-розподільчі.

     Збірно-розподільчі призначені для збору і розподілу витрат між об’єктами в одному звітному періоді. Ці рахунки є активними і закриваються наприкінці звітного періоду і, таким чином, вони не мають сальдо (рахунки № 91, 92, 93, 94, 70, 71). Бюджетно-розподільчі рахунки призначені для відображення витрат і їх розподілу між окремими звітними періодами. Це активні рахунки (рахунок № 39) і пасивні (рахунки № 47, 69).

За дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» відображуються витрати, здійснені в даному періоді, але фактично вони відносяться до майбутнього періоду. За кредитом рахунка 39 витрати поступово списуються за настанням відповідного періоду. Даний рахунок може мати дебетове сальдо, яке означає нерозподілену суму витрат і відображується в ІІ розділі активу балансу.

     Калькуляційні рахунки призначаються для обліку витрат і визначення собівартості продукції, робіт і послуг. За будовою вони є активними (рахунки № 23, 24, 25, 90).

     Порівняльні рахунки призначені для відображення окремих господарських операцій і процесів та результатів за ними. Ці рахунки є активно-пасивними. Результат від певної операції чи процесу визначається шляхом порівняння записів за звітний період за дебетом і кредитом цих рахунків. І на суму цього результату даний рахунок закривається (рахунок № 79 «Фінансові результати»).

     Транзитні рахунки використовуються тоді, коли є необхідність акумулювати певні однорідні активи з метою їх подальшого розподілення для забезпечення контролю і управління цими активами.

До цих рахунків відносяться  рахунки восьмого класу, на яких відображуються елементи витрат (рахунки № 80, 81, 82, 83, 84, 85). За цими рахунками немає початкового  і кінцевого сальдо і вони в кінці звітного періоду закриваються.

     4)Фінансово-результативні рахунки використовуються для відображення фінансових результатів діяльності підприємства за певний період (рахунок № 44). Ці рахунки активно-пасивні, оскільки результат може бути позитивним (прибуток) і негативним (збиток).

     Усі ці групи рахунків (основні, регулюючі, операційні та фінансово-результативні) обліковують балансові об’єкти і мають назву балансові рахунки.

     5) Позабалансові рахунки призначені для обліку об’єктів, які не є власністю підприємства, але перебувають у його користуванні. Для цих рахунків притаманна проста форма запису, тобто на них відсутній подвійний запис, і вони не кореспондують між собою і балансовими рахунками

1.2 Бухгалтерські рахунки, їх побудова

     Бухгалтерський баланс не пристосований для поточного відображення господарських операцій. Тому для цього застосовують рахунки бухгалтерського обліку — спосіб групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю та зміною засобів і їх джерел у процесі господарської діяльності.

     За формою бухгалтерський рахунок — це таблиця, лівий бік якої називається "дебет" (від лат. debet — він винен), правий — "кредит" (від лат. credit — він вірить):

Відкрити рахунок означає  вписати в нього початковий залишок, який називається "сальдо". Його записують  з того боку рахунка, де цей об'єкт  відображається в балансі. У рахунках, призначених для обліку засобів, сальдо записують з лівого боку, а в рахунках, які відображають облік джерел, — з правого.

     Сальдо (с-до) — різниця між підсумками залишків за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду.

Наприклад, на 1 січня 2000 р. залишок за балансом у рахунку "Поточні рахунки в національній валюті" становив 500000 грн, і цього  ж дня було здійснено такі господарські операції:

1) надійшло на поточний  рахунок у національній валюті  за реалізацію продукції 150000 грн;

2) перераховано з поточного  рахунка в національній валюті  до державного бюджету 85000 грн.

Відтворимо стан і  зміни коштів на поточному рахунку  в національній валюті.

ДТ Поточні рахунки  в національній валюті КТ

 

 

Сальдо на 1 січня 2000 р.	500000	Сальдо на 1 лютого 2000 р.	565000
1.	150000	2.	85000
Оборот за січень	150000	Оборот за лютий	85000

 

Підсумок залишків на дебеті та кредиті без підсумку початкового  сальдо є оборотом за бухгалтерським рахунком. Підсумок за дебетом називається дебетовим оборотом, за кредитом — кредитовим оборотом.

     Кожний рахунок має цифровий код, наприклад:

10 "Основні засоби"

30 "Каса"

31 "Рахунки в банках" і т. д.

32. Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки. Обороти й сальдо

     Бухгалтерський баланс поділяють на дві частини (рис. 3.1):

     – актив, де відображаються наявні господарські засоби;

     – пасив, де відображаються джерела їх формування.

     Активні рахунки відкривають на основі активу статей балансу, пасивні — на основі пасиву.

В активних рахунках надходження засобів виробництва, коштів на підприємство відображається за дебетом, а вибуття — за кредитом. Сальдо за активними рахунками визначається за дебетом.

У пасивних рахунках збільшення джерел коштів відображається за кредитом, а зменшення — за дебетом. Сальдо за пасивними рахунками визначається за кредитом. Запишемо це схематично.

 

Активний рахунок
ДТ (назва рахунка) КТ
С-до на початок Збільшення		Зменшення
Оборот		Оборот
С-до на кінець
Пасивний рахунок
ДТ (назва рахунка) КТ
С-до на початок  Зменшення	Збільшення
Оборот	Оборот
С-до на кінець