Контрольная работа по "Аудиту"

План

I. Структура  аудиторського висновку

II. Міжнародні  нормативи аудиту

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

I. Структура аудиторського  висновку 

Відповідно до статей 7 та 21 Закону України «Про аудиторську  діяльність» аудитор повинен провести перевірку річного бухгалтерського звіту об'єкта підприємництва для складання аудиторського висновку про достовірність і реальність представленої інформації, її підтвердження або не підтвердження. Норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому говориться, що аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновок. 

Аудиторський  висновок складається у вільній  формі, але обов'язково в ній мають  бать наступні розділи: 

1. Заголовок  аудиторського висновку.

У ньому говориться, що аудиторська перевірка проводилась  незалежними аудиторами. Дається  назва аудитора або аудиторської фірми. Дається повна назва підприємства, яке перевірялося і час перевірки.

2. Вступ. 

Аудиторський  висновок повинен містити інформацію про склад фінансового звіту та дату підготовки. У цьому розділі говориться також, що відповідальність за правильність підготовки висновку лягає на керівників підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок.

3. Масштаб перевірки. 

На закінчення потрібно показати масштаб аудиту і зміст проведеної роботи. Цей розділ аудиторського висновку додає впевненості його користувачам у тому, що аудиторська перевірка проведена згідно з вимогами українського законодавства та норм, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку, або згідно з вимогами міжнародних стандартів і практики.

У цьому розділі  говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з упевненістю  про те, що у фінансовому звіті  немає істотних помилок.

Під час аудиторської перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансовий облік. При оцінці значущості помилок аудитор повинен звертатися до положень Національних нормативів аудиту № 11 «Сутність та її взаємозв'язок з ризиком перевірки».

4. Висновок аудитора  про перевірку фінансової звітності. 

У цьому розділі  робиться висновок аудитора про фінансову  звітність, про її правильність в  усіх суттєвих аспектах.

5. Дата аудиторського висновку.

Аудитор повинен  проставляти дату аудиторського  висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною аудиторського висновку, або після підпису аудитора.

6. Підпис аудиторського  висновку.

Аудиторський  висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

7. Адреса аудиторської  фірми. 

В аудиторському  висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми  та номер ліцензії на аудиторську  діяльність. Ця інформація може розміщуватися як в кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланка аудиторської фірми.

Види аудиторських висновків.

1. Висновок може  бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова в наданні висновку щодо фінансової звітності підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора дати такий висновок, який відрізняється від позитивного. При необхідності більш детального опису цих аргументів, аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, яка наводиться в додатку.

2. Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:

аудитор отримав  всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

поданої інформації достатньо для відображення реального  положення справ на підприємстві;

є адекватні  і достовірні дані з усіх найважливіших  питань;

фінансова документація підготовлена відповідно до прийнятої на підприємстві системою бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;

фінансова звітність  складена на основі діючих облікових  даних і не містить суттєвих протиріч;

фінансова звітність  складена відповідним чином за формою, затвердженою в установленому порядку.

Враховується  також стан обліку та фінансової звітності  підприємства.

Якщо під час  аудиторської перевірки в аудитора виникли питання або сумніви  з приводу правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було представлено аргументоване і переконливе їх обгрунтування, то в аудиторському висновку ці дії і рішення приводити необов'язково, оскільки вони не міняють змісту безумовно позитивного висновку.

3. Аудитор не  може видати умовно-позитивний висновок при наявності фундаментальної невідповідності і розбіжності. Існують основні причини фундаментальної невідповідності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може отримати всю необхідну інформацію та пояснення (наприклад, через обмеження за часом перевірки); ситуативні обставини, невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації ( наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства). Причини розбіжностей: неприйняття системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розбіжність у поглядах щодо відповідності фактів або сум у фінансовій звітності з даними обліку; фундаментальні розбіжності з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність чинному законодавству про порядок оформлення або здійснення операцій і встановленим нормам.

4. Будь-яка фундаментальна невідповідність або розбіжність є підставою для відмови у видачі позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня невідповідності чи розбіжності.

Невідповідність або розбіжність вважаються фундаментальними в тому випадку, коли вплив факторів, які викликали розбіжність, на фінансову  інформацію настільки значний, що це може істотно спотворити дійсний  стан справ у цілому. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх невідповідностей і суперечностей на фінансову звітність.

Наявність фундаментальної  розбіжності може призвести до надання  клієнту негативного аудиторського  висновку. Наявність фундаментальної  невідповідності може стати підставою для відмови від видачі аудиторського висновку.

5. У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, відмінний від позитивного, він  зобов'язаний дати опис усіх  суттєвих причин його невідповідностей  і суперечностей. Ці причини  необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор призводить негативний висновок або дає відмову у видачі аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів. В інших розділах укладання аудитор коротко формулює свій висновок щодо достовірності та повноти фінансової звітності.

6. Якщо аудитор  має намір представити клієнтові  позитивний висновок, в якому присутня фундаментальна невідповідність з окремих питань і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної невідповідності, то в аудиторському висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операціях, проводках, позиціях звітності), і після цього дається остаточний висновок щодо достовірності та повноти фінансової звітності підприємства. При цьому в своєму висновку він використовує такі ж формулювання, що й при безумовно позитивному висновку.

7. Якщо зауваження в аудиторському висновку пов'язані з наявністю фундаментальної невідповідності, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку або в додаток до висновку, який є його невід'ємною частиною, і дає позитивний висновок щодо фінансової звітності підприємства.

8. При підготовці  негативного аудиторського висновку  застосовні такі вирази: «не задовольняє  вимогам», «спотворює дійсний стан  речей», «не дає реального уявлення»,  «не відповідає», «суперечить».

9. Якщо аудитор  відмовляє в наданні аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

10. Рекомендується  зміст розділу аудиторського  висновку, де наводиться ставлення  аудитора до фінансової звітності залежно від виду аудиторського висновку.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

II. Міжнародні нормативи  аудиту 

За дорученням ради Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) Комітет міжнародної аудиторської практики (КМАП) займається випуском міжнародних  нормативів аудиту і супутніх робіт. У кожній країні має здійснюватися локальне регулювання міжнародних нормативів відповідно до практики, що склалася під час аудиту фінансової інформації. Таке регулювання може відображатися у національних нормативах.

Нормативи щодо послуг аудиторів КМАП видає у  двох серіях: міжнародні нормативи  аудиту (МНА); міжнародні нормативи  супутніх з аудитом робіт (МНА/СР). Аудит проводиться для того, щоб сформувати об'єктивну думку про систему обліку і фінансову звітність підприємства. У Великобританії, наприклад, нормативи називають нормами, але є і стандарти аудиту.

Аудит має проводиться  відповідно до міжнародних нормативів та міжнародних норм етики професій бухгалтерів, затверджених МФБ.

Національні нормативи  аудиту, залежно від виду аудиту, поділяють на національні нормативи  зовнішнього аудиту (ННЗА) і національні  нормативи внутрішнього аудиту (ННВА). За основу при створенні національних нормативів беруться міжнародні нормативи. Ці нормативи застосовують незалежно від того, прибуткове чи збиткове підприємство, до якої форми власності воно належить.

Аудиторські стандарти  потрібні тому, що вони дають змогу підтримувати аудиторську діяльність на відповідному рівні, змушують аудитора постійно підвищувати свій науковий і професійний рівень.

На відміну  від стандартів, норми не передбачають основних принципів, але містять  вказівки щодо процедур (наприклад, щодо підготовки аудиторських звітів). Норми мають бути переконливими, але, без директивного характеру. Аудитори можуть не дотримуватися норм, але завжди повинні пояснити, чому вони так роблять.

КМАП несе відповідальність за випуск міжнародних нормативів аудиту і супутніх робіт, у тому числі за зміст і форму аудиторських звітів. КМАП вважає, що випуск таких нормативів та їх використання сприятимуть забезпеченню однорідності аудиторської практики, інших послуг у всьому світі. КМАП за підтримки ради МФБ стимулює застосування цих нормативів у аудиторській практиці всіх країн. Опубліковані у різних країнах світу нормативи відрізняються за змістом і формою. КМАП вивчає їх, узагальнює і випускає нормативи з таким розрахунком, що вони будуть прийняті міжнародним співтовариством.

Під час аудиту фінансової інформації або при виконанні  супутніх робіт аудитор повинен  дотримуватися міжнародних норм етики, прийнятих МФБ.

У розділі МНА "Відповідальність за фінансові  звіти" зазначається, що хоч аудитор  подає своє судження про фінансові звіти, проте конкретна відповідальність за їхню якість лежить на управлінському апараті об'єкта. Ця відповідальність передбачає точність або адекватність облікових проводок, внутрішнього контролю тощо.

Під час проведення аудиту слід дотримуватись основних правил етики професійних аудиторів, встановлених МФБ. Аудитор повинен бути прямолінійним і чесним, об'єктивним і не піддаватися тиску з боку будь-кого, тобто бути повністю незалежним, зберігати конфіденційність інформації, мати необхідний рівень компетентності, знань, досвіду. Аудиторові слід утримуватися від роботи, якщо він сумнівається в достатньому рівні своєї компетентності.