Облік реалізації готової продукції

Зміст

 

Вступ

1. Особливості обліку реалізації готової продукції.
2. Характеристика рахунків, на яких ведеться облік реалізації готової продукції.
3. Основні кореспонденції рахунків з обліку реалізації готової продукції.
4. Аналітичний та синтетичний облік реалізації готової продукції.
5. Основні форми звітності до обліку реалізації готової продукції.

Список  літератури

 

Вступ

 

Реалізованою продукцією підприємства вважається продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовникові) пред'явлені розрахункові документи. Пред'явленими розрахунковими документами (покупцеві, замовникові) вважаються документи  з моменту подачі їх до установи банку (за умови здійснення розрахункових  операцій через установи банків), або  передачі їх покупцеві (замовникові) відповідно до умов, передбачених договором (контрактом), тобто без участі установ банків.

Якщо покупець (замовник) за умовами  договору одержує продукцію безпосередньо  на підприємстві-виготовлювачі, то така продукція вважається реалізованою після видачі і відповідного оформлення документами та пред'явлення покупцеві-замовникові  розрахункових документів.

Реалізованою вважається також  продукція, за яку підприємство-продавець  одержало плату або авансові платежі.

Підприємства, що здійснюють свою діяльність у сферах торгівлі та громадського харчування, де розрахунки за товари і  продукцію здійснюються готівкою, валовий  дохід від реалізації визначають у міру одержання готівки.

Перехід на визначення результатів  реалізації за методом нарахування  наближає застосовувану в Україні  систему обліку і статистики до загальновизнаної у міжнародній практиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Облік реалізації готової  продукції

 

Основу  побудови обліку готової продукції становлять:

• визначення терміна "готова продукція" та класифікація готової продукції;
• оцінка готової продукції;
• облік випуску готової продукції;
• облік наявності готової продукції на складах, у виробництві; система рахунків обліку.

Готова  продукція — це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті  технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

Всі елементи виробничого процесу (сировина, матеріали тощо), які знаходяться на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова  продукція може мати, а може і  не мати кількісні та якісні характеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.

Побудова  обліку готової продукції можлива  за різними варіантами. Продукція, яка  має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та реалізація покупцеві

На окремих  підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація.

Продукція, яка не має кількісних характеристик (робота, послуга або посередництво тощо), безпосередньо з виробництва передається покупцеві (замовнику).

У бухгалтерському  обліку готова продукція має оцінюватися  за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві "твердими" обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість.

Якщо  готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю,  то  відокремлено  від  фактичної собівартості обліковується  відхилення. В кінці місяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.

Оцінка продукції за "твердими" обліковими цінами дає можливість вести  постійне спостереження за кількісними  та вартісними параметрами процесів випуску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою побудови бухгалтерського обліку готової продукції на складах за оперативно-бухгалтерським методом.

Реалізація готової продукції, а точніше дохід від реалізації, відображається в бухгалтерському  обліку з додержанням правил обов’язкових для будь яких видів виробництва.

У відповідності до п. 8 П(С)БУ 15 «Дохід»  виручка від реалізації продукції, товарів, інших активів признається  при виконанні всіх перелічених  нижче умов:

• покупцю передані ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію;
• підприємство далі не здійснює управління та контроль за реалізацією продукції;
• сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;
• є впевненість, що в результаті операції відбудеться зростання економічних вигод підприємства, а витрати за нею можуть бути достовірно визначені.

Найбільш розповсюджений вид угод при відвантажені готової продукції  – це договір купівлі – продажу  або поставки, які заключні у відповідності  з гл. 20, 23 Цивільного кодексу України. Однак відвантаження продукції може проводитись і за іншими видами договорів, наприклад бартер або дарування.

Якщо у разі відстрочки платежу  виникає різниця між справедливою вартістю продукції і номінальною  сумою грошових коштів або їх еквіваленту, які належить отримати за неї, то така різниця признається доходом  у вигляді відсотків.

При експортуванні готової продукції  у відповідності до п. 6 П(С)БУ 15  доходом не признаються суми:

• податку не додану вартість, акцизного збору, інших податків та обов’язкових платежів, які підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетні фонди;
• попередня оплата або аванс в рахунок сплати за продукцію.

Основними критеріями відображення витрати  в бухгалтерському обліку та признання  їх витратами звітного періоду є:

• відображення в бухгалтерському обліку витрат одночасно зі зменшенням активів або збільшенні зобов’язань;
• витрати признаються витратами даного періоду одночасно із признанням доходу, для отримання якого вони здійснювались.

Як зазначено в П(С)БУ 3 «Звіт  про фінансові результати», операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не являються інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Операційні витрати

На схемі відображено розподіл операційних витрат, які мали місце  на підприємстві при здійсненні основної операційної діяльності пов’язаної з виробництвом та реалізацією готової  продукції

Інші операційні витрати (п.20 П(С)БУ 16)

Витрати на збут

(п.19 П(С)БУ 16)

Адміністративні витрати (п.18 П(С)БУ 16)

Собівартість продукції (п.11 П(С)БУ 16)

 

 

 

 

 

 

 

Витрати, які були в процесі операційної  діяльності підприємства та не включені в собівартість реалізованої продукції, відображаються в бухгалтерському  обліку у складі витрати того звітного періоду, в якому вони здійснені, та підрозділяються на:

• адміністративні витрати;
• витрати на збут;
• інші витрати

У відповідності із п.11 П(С)БУ 16 собівартість реалізованої продукції складається  з виробничої собівартості продукції, реалізованої на протязі звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Згідно з цим  же пунктом визначено, що підприємство самостійно встановлює перелік та склад  статей калькуляції виробничої собівартості. Підприємство, яке здійснює калькулювання  собівартості продукції, можуть застосовувати  норми, які зазначені у Положенні  №473, згідно законодавства.

Економічні елементи операційних витрат

(п.21 П(С)БУ 16)

З урахуванням норм, зазначених п. 21 П(С)БУ 16, витрати операційної діяльності розташовуються групами за наступними економічними елементами.

 

Відрахування  на соціальні заходи

(п.24 П(С)БУ 16)

Матеріальні витрати

(п.22 П(С)БУ 16)

Інші операційні витрати

(п.26 П(С)БУ 16)

Амортизація

(п.25 П(С)БУ 16)

Витрати на оплату праці

(п.23 П(С)БУ 16)

 

 

 

 

 

За даними бухгалтерського обліку на кінець звітного періоду в розділі  ІІ Звіту про фінансові результати приводяться дані за елементами операційних  витрат, які здійснило підприємство на протязі своєї діяльності.

Згідно п.19 П(С)БУ 16 витрати на збут включають витрати, пов’язані з  реалізацією готової продукції  до яких відносяться:

• витрати матеріалів для упаковки готової продукції;
• витрати на ремонт тари;
• витрати на маркетингові дослідження та рекламу;
• оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і робітникам підрозділів, які забезпечують збут;
• витрати на передпродажну підготовку товарів;
• витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних із збутом продукції (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
• витрати на транспортування, перевалювання та страхування готової продукції (товарів), транспортно–експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції згідно умов договору поставки;
• витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
• інші витрати, пов’язані зі збутом продукції.

Витрати на збут відображаються за дебетом  рахунку 93 «Витрати на збут»

Бартерні (товарообмінні) операції – господарські операції, які передбачають проведення розрахунків за товари в формі яка не є готівковою, враховуючи будь-які види заліку  взаємної заборгованості. Здійснюються бартерні операції на підставі договорів міни.

Об’єктом бартеру можуть бути будь-які  товари (роботи, послуги), у тому числі:

• нематеріальні активи;
• права на використання активів у рамках договорів лізингу;
• права на використання на підставі авторських або ліцензійних договорів;
• об’єкти інтелектуальної , в тому числі промислової власності.

Необхідність проведення бартерних  операцій може виникнути при взаєморозрахунках  поставників та замовників у випадку якщо у покупця відсутні грошові ресурси для оплати отриманих товарів.

Бартерними операціями згідно П(С)БУ 9 «Запаси» є придбання запасів  в результаті обміну на подібні чи неподібні активи.

2. Характеристика рахунків, на яких ведеться облік реалізації готової продукції

 

Рахунок 26 «Готова продукція». Цей  рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність та рух  готової продукції підприємства.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена  та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами  договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

За дебетом рахунку 26 відображається надходження готової продукції  власного виробництва за фактичною  виробничою собівартістю або за нормативною  вартістю.

 У відповідності до Інструкції  про застосування Плану рахунків  бухгалтерського обліку собівартість  реалізованої готової продукції  відображається на рахунку 90 «Собівартість  реалізації», субрахунок 901 «Собівартість  реалізованої готової продукції».

За дебетом субрахунку 901 відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; за кредитом – списання в порядку  закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати»

На рахунку 91 «Загально виробничі  витрати» ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію  виробництва, утримання основного  та допоміжного виробництва, а також  витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування.