Облік витрат підприємства

 

Графічне визначення критичної (“мертвої”) точки  Наприклад, змінні витрати на одиницю продукції (1 ц цукру)

становлять 25 грн., постійні витрати – 1000 тис. грн., ціна реалізації – 90

грн., обсяг виробництва  й реалізації – 50 тис. ц. Таким чином, загальна сума

змінних витрат – 1 млн. 250 тис. грн., усіх витрат (змінні + постійні) – 2 млн.

250 тис. грн., а виручка (дохід) від реалізації – 4 млн. 500 тис. грн.

Для визначення згаданої точки  можна скласти рівняння: М =А–Б–В,

де М – критична (“мертва”) точка; А – сума виручки; Б –  змінні витрати; В –

постійні витрати.

Таким чином, за цієї умови  ця точка становить:

М = 4500000 грн. – 1250000 грн. – 1000000 грн. = 2250000 грн., тобто

дорівнює загальній сумі змінних і постійних витрат.

Відповідно до питомих  змінних і загальної суми постійних  витрат і

виручки за одиницю продукції  можна визначити її мінімальну кількість, що

потрібно реалізувати, щоб  не допустити збитків на підприємстві: КМ =Ао×х –Бо×х – В, де КМ – мінімальна кількість продукції, що потрібно реалізувати

для досягнення критичної (“мертвої”) точки; Ао – ціна реалізації одиниці

продукції; Бо – змінні витрати  на одиницю продукції; В – загальна сума

постійних витрат. За наведеними даними ця кількість має становити: КМ =

90х – 25х – 1000000, або  1000000 = 65х, звідки КМ = 1000000/65=15385 ц.

Визначення критичної (“мертвої”) точки за методом маржинального

доходу здійснюється у  такій послідовності. Спочатку визначають його суму

в розрахунку на одиницю  продукції як різницю між ціною та питомими

змінними витратами (МД = 90 – 25 = 65 грн.). Розділивши загальну суму

постійних витрат на маржинальний дохід за одиницю продукції,

вираховують її обсяг, що потрібно продати для уникнення збитку: 1000000 /65грн. = 15385 ц.

Слід зазначити, що обидва останніх способи значно точніші, ніж

попередній, оскільки в графіку  дані наведені за певним масштабом. Однак в

управлінському обліку це не має суттєвого значення, оскільки в ньому доволі

укрупнені дані. Зокрема, якщо менеджер матиме інформацію, що

мінімальний обсяг виробництва й реалізації цукру повинен перевищувати 15

тис. ц (це можна визначити за графіком), він зможе прийняти правильне

рішення щодо забезпечення беззбитковості виробництва.

Варто наголосити, що визначення точки беззбитковості дає змогу

виробити стратегію діяльності підприємства. Тому такий аналіз поведінки

витрат має бути прогнозним, а не ретроспективним. Адже фактичні дані про

рентабельність чи збитковість  виробництва на підприємстві забезпечує

фінансовий облік, а тому дублювати їх в управлінському обліку немає потреби.

Таким чином, визначення точки  беззбитковості є одним із найважливіших

заходів щодо активного впливу менеджерів на майбутні витрати підприємства.

Разом з тим, зазначений метод  не слід переоцінювати. Умови

виробництва, як правило, доволі часто змінюються, тому поведінка  витрат

виробництва залежить від  багатьох інших, крім обсягу продукції, факторів,

насамперед вартості сировини, енергії, робочої сили, продуктивності праці,

змін у технології, непередбачуваних обставин, у т. ч. і форс-мажорних. Тому в управлінському обліку важливим є не тільки аналіз поведінки витрат у певній діяльності, що називають сферою релевантності, а й в умовах невизначеності.

Адже поведінка витрат залежить від багатьох факторів, котрі, взаємодіючи між собою, зумовлюють те, що витрати відхиляються від  заздалегідь визначених параметрів. У зв’язку з цим при оцінці поведінки витрат використовують аналізїхньої чутливості на зміну тих чи інших  факторів. За допомогою цього аналізу  можна визначити і відхилення, зумовлені нестандартними ситуаціями, що призводять до зміни визначених показників обсягу виробництва й реалізації продукції.

Наприклад, змінні витрати  на виробництво цукру з незалежних від

менеджерів підприємства причин (подорожчання енергоносіїв, вапняку, коксу, фільтрувального полотна і тощо) збільшились від 25 грн. до 30 грн. на 1 ц.. За незмінної реалізаційної ціни 90 грн. за 1 ц маржинальний дохід буде

зменшений на 5 грн. [(90 – 25) – (90 – 30)], а точки беззбитковості досягнуть,

продавши 16666 ц цукру (100000/60), або його треба збільшити проти

початково визначеного рівня на 1281 ц (16666–15385), щоб уникнути збитковості підприємства. Загальна виручка, котра може бути мінімальною в цьому випадку, т. зв. “маржа безпеки”, що перебуває за критичною точкою перелому і забезпечує беззбитковість підприємства, має становити (16666 × 90) не менш ніж 1 млн. 499 тис. грн.

 

Література

 

1.     Власюк Г.В.  Аналіз та оцінка існуючих  систем управління витратами  // Держава та регіони. Серія:  Економіка та підприємництво. – 2008. - № 2. – С. 35 – 39

2.      Голов  С. Ф. Класифікація витрат для  прийняття управлінських рішень //  Податкове планування. – 2006. - № 4 (66). – С. 27 – 34

3.     Голов С.  Ф. Класифікація витрат і методи  калькулювання собівартості в  управлінському обліку // Податкове планування. – 2006. - № 2 (64). – С. 25 – 31

4.     Голов С.  Ф. Управлінський облік. Підручник. – К.: Лібра, 2008. - 704 

5.     Дерій В. Проблеми обліку витрат і доходів підприємства та перспективи їх вирішення в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - № 4. – С. 7 – 11

6.     Драган І.  О. Облік у системі функцій управління витратами // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. - № 16. – С. 30 – 33

7.     Лахтіонова  Л. А. Поняття категорії «витрати»  відповідно до національних стандартів  бухгалтерського обліку і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності // Фінанси України. – 2006. - № 8. – С. 68 – 74

8.     Сук Л. Склад  і класифікація витрат на підприємствах // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007. - № 20 (197). – С. 46 – 49

9.     Чайка В.  М. Концепція і принципи формування  системи функціонального управління  витратами // Агросвіт. – 2007. - №  2. – С. 33 – 36

10. Шумило Ю. О. Уточнення  теоретичної сутності категорії  витрат в управлінні підприємством // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - № 3 (82). – С. 117 – 119