Основні вимоги до визнання і класифікації витрат

1.      Основні вимоги до визнання і класифікації витрат

Функціонування підприємства в ринкових умовах господарювання актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами з метою підвищення його конку­рен­тоспроможності. Витрати є індикатором діяльності суб’єкта госпо­дарювання; збільшення витрат може бути зумовлене як зміною ситуа­ції на ринку, так і недоліками у процесі діяльності.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [18, с. 152]. Згідно цього Положення, витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до П(С)БО 16:

1. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

2. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

3. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

4.  Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

1.      Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

2.      Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

3.      Погашення одержаних позик.

4.      Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

5.      Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Витрати включаються до Звіту про фінансові результати на підставі принципу відповідності. Тому витрати визнаються в момент виникнення і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Крім того, витрати визнаються на підставі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами. Витрати, які неможливо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

При визначенні економічної сутності витрат, порядку їх обліку та контролю, автори розглянутих нами літературних джерел по різному трактують ці питання.

Автор навчального посібника «Бухгалтерський облік в Україні» Завгородній В.П. у своїй праці комплексно розглянув питання організації і методології бухгалтерського обліку щодо форм обліку на підприємствах з різними формами власності та порядку складання бухгалтерської, податкової та статистичної звітності. Досить цікавими, на наш погляд, є наукові праці Грабової Н.М., яка є автором і співавтором посібників, присвячених бухгалтерському обліку, зокрема: «Теорія бухгалтерського обліку», «Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках». Одними з основних джерел, використаних при написанні даної курсової роботи, є праці Ткаченко Н.М. «Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України»   та Бутинця Ф.Ф. «Бухгалтерський фінансовий облік». Основна увага в них приділяється вивченню економічного змісту витратних рахунків і методологічного ведення  обліку витрат з урахуванням вимог національних стандартів. В праці Лишиленко О.В. «Бухгалтерський фінансовий облік» [22,с.341] досить детально вивчено та проаналізовано облік та методи формування і розподілу витрат у всіх сферах діяльності підприємства.

Крім вітчизняних науковців питанням організації та обліку витрат займаються і їхні зарубіжні колеги, зокрема серед найвідоміших авторів, що досліджували дану тематику варто виділити Гюнтера, Макконела, Самуельсона, Хорнгрена, Шанка.

Необхідність виділення різних класифікацій витрат зростає з ускладненням господарської діяльності підприємства. Класифікація витрат є передумовою успішної організації планування, обліку, контролю, аналізу та ефективного управління витратами.

Класифікувати  витрати  можна  з  різних  точок  зору, але найбільш вдалою   (з огляду на потреби обліку)  на нашу думку є класифікація професора Бутинця Ф. Ф. [3, с.532 ] (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація витрат підприємства

Продовж. табл. 1.1.

До основних відносять витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг). Накладні витрати пов’язані з організацією, обслуговуванням виробництва та управління ним.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на змінні та постійні. До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням. Постійні — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється. До постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забез­печення господарських потреб виробництва.

За єдністю складу витрати поділяються на одноелементні та ком­плексні. Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, не залежні від їх місця і цільового призначення. На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами.  Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості витрати поділя­ються на прямі та непрямі. Прямі — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Непрямі витрати — витрати, що не можуть бути віднесені безпо­середньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

За доцільністю витрачання витрати поділяються на продуктивні та непродуктивні. Продуктивні — передбачені технологією та організацією вироб­ництва, до яких відносяться виправдані або доцільні для даного виробництва витрати. Непродуктивні — не обов'язкові, що виникають у результаті пев­них недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під економічними елементами витрат розуміють сукупність еко­номічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами (це гру­пування дозволяє відповісти на запитання, що витрачено на даний об'єкт). Статті калькуляції формують ці витрати для визначення собівар­тості продукції — одні витрати показуються за їх видами (елемента­ми), інші — за комплексними статтями (включають декілька еле­ментів).

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні, довгострокові та одноразові. Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць. Довгострокові витрати — це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не пла­нується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати). Одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійсню­ються один раз і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Витрати на підприємстві формуються в залежності від видів йо­го діяльності: основної, операційної, інвестиційної, фінансової, надзвичайної. Основна діяльність — операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Інвестиційна діяльність — це придбання і продаж довгост­роковий активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Фінансова діяльність — це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і запозиченого капіталу підпри­ємства. Надзвичайна діяльність — події або операції, які відрізня­ються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що во­ни повторюватимуться періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Згідно з Методичними рекомендаціями з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності витрати групують за статтями витрат [8, с.4] (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Групування витрат діяльності підприємств торгівлі за статтями витрат

Продовж. табл. 1.2