Поняття про основні засоби

 Поняття про основні засоби 

 1. Характеристика  та класифікація основних засобів  

 Основні засоби (ОЗ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою  використання їх у процесі виробництва  чи поставки товарів, надання послуг, здачі в аренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуємий термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

 Відповідно  до діючої типової класифікації ОЗ групуються за її функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

 За  функціональним призначенням розрізняють  виробничі ОЗ, що безпосередньо беруть участь виробничому процесі або  сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання тощо).

 За  галузями народного господарства ОЗ розподіляються на: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо.

 Більша  частина ОЗ належить до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов'зана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності зумовлює необхідність обліку ОЗ, що належать до інших галузей господарства, які знаходяться на балансі промислового підприємства, належать до галузі "Будівництво".

 У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку ОЗ промислових підприємств розподіляються на промислово-виробничі, виробничі ОЗ інших галузей народного господарства і невиробничі.

 До  виробничих ОЗ належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робочі машини і обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадженння, меліорація земель і водойми та інші ОЗ.

 У складі виробничих ОЗ виділяють їх активну  частину - машини, обладнання, транспортні  засоби.

 Невиробничі ОЗ безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих ОЗ належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

 За  використанням ОЗ поділяються на діючі (всі ОЗ, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів ОЗ).

 Істотне значення в обліку ОЗ має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, допоміжного фінансування з відповідних джерел на розширення роботи підприємства,власних прибутків, коштів Амортизаційного фонду, спеціальних фондів. Орендовані ОЗ показуються у балансі орендодавача, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих же засобів.

 В балансі  по статті "Основні засоби" показується вартість ОЗ, як діючих, так і тих, що знаходяться на консервації або в запасі. Первісна вартість визначається:

 - по  об'єктам, виготовленим на самому  підприємстві, а також придбаним  за плату у інших підприємств  та осіб - виходячи із фактичних затрат на зведення або придбання цих об'єктів, включаючи витрати на доставку, монтаж, установку. Вона виявляється в момент введення об'єкта в експлуатацію та залишається незмінною на протязі всього строку надходження ОЗ на підприємство, за винятком випадків дообладнання та добудови об'єктів в порядку довгострокових інвестицій, реконструкцій та часткової ліквідації об'єктів;

 - по  об'єктам, внесеними засновниками  в рахунок їх вкладів в Статутний  капітал - по домовленості сторін;

 - по  об'єктам, одержаним від інших підприємств та осіб безоплатно - експертним шляхом або по даним документів прийому-передачі.

 ОЗ, які були в експлуатації та придбані за плату, приймаються на облік по купівельній вартості з додаванням витрат на доставку та установку, а  також сум зносу по цим об'єктам, вказаних в документах на купівлю-продаж.

 Переоцінена вартість ОЗ - це вартість необоротних  активів після їх переоцінки.

 Оцінка  об'єктів ОЗ по залишковій вартості визначається відніманням від первісної (переоціненої) вартості нарахованого зносу, що обліковується в бухгалтерському обліку. В балансі приводиться окремо первісна та залишкова вартість основних засобів, а також окремо сума нараховано зносу.

 Згідно  з Законом України "Про опадаткування  прибутку підприємств" №334/94-ВР п.8.2.1 під терміном "основні засоби" потрібно розуміти матеріальні активи, які використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення до експлуатації таких матеріальних активів, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

 Згідно  з п.8.2.2 основні фонди діляться на три групи:

 1 –  будівлі, споруди, їх струтурні  компоненти, передавальне устаткування;

 2 –  автотранспорт і вузли (запасні  частини) до нього, меблі; електронні оптичні, електромеханічні пристрої і інструменти, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи,телефони, мікрофони, рації, інше офісне обладнання;

 3 –  любі інші основні фонди, які  не включені в групи 1 і 2.  

 2. Економічна  сутність основних засобів  

 Згідно  з П(С)БО 7 та Інструкцією №291 "Про  застосування плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань  і господарських операцій підприємств  і організацій" до ОЗ належать матеріальні  активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), який перевищує 1 рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). У визначенні нічого не говориться про мінімальну вартіть предметів, що не включається при придбанні (спорудженні, виготовлені) до складу ОЗ. Проте підприємства мають право самостійно встановлювати границю вартості предметів, які входять до складу малоцінних необоротних активів.

 Відповідно  до П(С)БО 7 у визначенні ОЗ присутнє поняття "використовуються для здійснення соціально-культурних функцій", що дозволяє говорити про те, що ОЗ невиробничого призначення відповідно до П(С)БО 7 належать до ОЗ для цілей фінансової звітності.

 На  сьогодні П(С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити  до ОЗ, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийняти рішення про зарахування до складу ОЗ саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому поняттю з економічної точки зору.

 Як  і будь-який актив, ОЗ відображається в балансі при додержанні двох умов:

 - існує  імовірність одержання економічних  вигод від його використання;

 - оцінка  ОЗ може бути достовірно визначена. 

 Відносно  імовірності одержання економічних  вигод підприємство має визначити  цілі використання такого ОЗ.

 Виходячи  з визначення ОЗ за П(С)БО 7, такими цілями є:

 - використання  ОЗ в процесі виробництва; 

 - використання  ОЗ в процесі поставки товарів,  виконання робіт і надання  послуг;

 - використання  ОЗ для надання в оренду  іншим особам;

 - використання  ОЗ для здійснення адміністративних  і соціально-культурних функцій. 

 Що  стосується можливості достовірної  оцінки виходячи з положень П(С)БО 7 та Інструкції №291, то підприємству слід використовувати дві оцінки вартості ОЗ: історична собівартість, справедлива вартість.

 Історична собівартість ОЗ визначається на рівні  первісної оцінки ОЗ, котра включає  в себе:

 - фактичну вартість об'єкта основних фондів;

 - вартість  усіх податків і зборів, що  включаються до ціни товару, за  винятком ПДВ; 

 - витрати  на транпортування;

 - витрати  на дрежавну реєстрацію;

 - витрати,  пов'язані безпосередньо з приведенням  об'єкта в робочий стан (витрати на підготовку будівельного майданчика, початкові та заготівельні витрати, пов'язані з придбанням ОЗ, витрати на страхування, витрати на установлення, монтаж і налагоджування, витрати на оплату послуг спеціалізованих підприємств і фахівців, включаючи прямі витрати на оплату праці працівників, пов'язаних з процесом введення ОЗ в експлуатацію) тощо.

 Не  включаються до складу первісної  вартості ОЗ і відображаються у складі витрат:

 - витрати  на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі ОЗ;

 - понаднормативні  суми відходів;

 - понаднормативні  витрати на оплату праці; 

 - загальногосподарські  витрати. 

 Під справедливою вартістю ОЗ розуміється  вартість ОЗ, котру може бути отримано в операціях обміну між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Згідно з додатком до П(С)БО 19 справедлива оцінка ОЗ визначається таким чином:

 - земля  і будівлі - ринкова вартість;

 - машини  і обладнання - ринкова вартість, а у разі відсутності даних  про ринкову вартість - переоцінена  вартість (сучасна собівартість  придбання) за вирахуванням зносу  на дату оцінки;

 - інші  основні засоби - переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

 Як  ринкова ватість, можуть бути використані  дані про біржову вартість, дані прайс-листів тощо. Таке твердження грунтується  на принципі обачливості, згідно з яким методи оцінки, застосовувані в бухгалтерському обліку, мають запобігати завищенню оцінок активів.

 Як  переоцінена вартість (вартість їх відтворення в сучасних умовах і  цінах) може виступати експертна  оцінка ОЗ, здійснена незалежними  експертами.

 Виходячи  з вимог Інструкції №291 зарахування  на баланс ОЗ, придбаного за грошові кошти або спорудженого підрядним способом, здійснюється за його первісною вартістю (історичною собівартістю), а справедлива оцінка застосовується при проведенні переоцінки такого ОЗ, при спорудженні ОЗ власними силами, при одержанні ОЗ безоплатно або як внеску до статутного фонду, а також при здійснення бартерних операцій з ОЗ.

 Оцінка  споруджуваного власними силами (господарским способом) ОЗ проводиться із застосуванням  історичної собівартості. При цьому  первісна вартість включає до себе прямі та накладні витрати, пов'язані з таким спорудженням. Не включаються до складу первісної вартості такого об'єкта понаднормовані відходи, понаднормовані витрати на оплату праці та відсотки за кредит, залучений до такого спорудження. Також історична собівартість такого об'єкта не повина перевищувати його справедливої оцінки. Крім того, додатна різниця між історичною і справедливою вартістю відноситься до складу витрат підприємствта і відображається у Звіті про фінансові результати.

 Згідно  з П(С)БО 7 існує такий різновид ОЗ, які обов'язково потребують часу для підготовки їх до використання за призначенням або реалізації. Такі об'єкти відносяться до кваліфіковних активів. Наприклад, кваліфікованими активами є буділві і споруди, які споруджуються на замовлення спеціалізованими підприємствами.