Налоговая система Канади

Тема 9. Податкова система Канади

При вивченні податкової системи Канади слід прийняти до уваги загальний економічний і фінансовий стан держави. В Канаді найвищий у світі життєвий рівень населення, бездефіцитний в останні роки державний бюджет і разом із тим найбільший серед розвинених країн Заходу зовнішній борг (40% валового внутрішнього продукту). Канада дає приклад непростого, але успішного вирішення проблем міжбюджетних відносин (фіскального федералізму) в країні, що більше нагадує конфедерацію, ніж федерацію. 
Канадська податкова система функціонує на федеральному, провінційному, місцевому рівнях. У відповідних бюджетах зосереджується 48%, 42% і 10% податкових надходжень.

9.1. Федеральні податки
Федеральний податок на індивідуальний дохід передбачає оподаткування доходу платника як сукупності всіх його матеріальних вигод, джерелом яких є трудова і підприємницька діяльність, власність на майно та інші поступлення в грошовій і натуральній формі (в т. ч. пенсії, соціальні допомоги, доходи з капіталу, доходи від фермерства і риболовства та ін). 
Таблиця 8.1
Шкала ставок податку на індивідуальні доходи

Податок на прибуток корпорацій. База даного податку складається з валового доходу фірми з усіх джерел за мінусом витрат, понесених в процесі одержання доходу (заробітна плата; вартість використовуваних у виробництві матеріалів, енергії і т. д.; процентів на позичений капітал; вартість основних фондів за мінусом амортизації). Ставки податку на доходи корпорацій диференційовані в залежності від статусу і категорії платника. Загальна ставка – 28% чистого доходу (прибутку); ставка для виробничих підприємств – 24%; для дрібних корпорацій, які знаходяться у власності канадців, - 12%. Великі корпорації сплачують додатковий податок у розмірі 0,175% від вартості капіталу, що складається з простих акцій, запасів, позик, облігацій, векселів, закладних). Податок на корпорації сплачується щомісячно.
Канадський уряд використовує режим оподаткування доходу корпорацій як засіб фіскальної політики стимулювання інвестицій, зайнятості, розвитку регіонів за допомогою таких заходів: інвестиційного податкового кредиту; податкового кредиту на витрати науково-дослідного характеру; прискореного списання амортизації; скидок на виснаження надр; податкових пільг для корпорацій, які створюють робочі місця в фармацевтичній, комп’ютерній, телекомунікаційній, аерокосмічній галузях промисловості.
 

На федеральному рівні справляються такі податки на споживання: податок на товари і послуги, акциз, акцизне мито, мито.
Податок на товари і послуги (GST) – 7%-ний канадський аналог податку на додану вартість, запроваджений у 1991 р. Поширюється на всі товари і послуги за винятком неоподатковуваних (нульова ставка) та звільнених від податку. До першої групи, що має право на податковий кредит, відносяться основні продукти харчування, ліки та приладдя для хворих, товари на експорт. Звільняються від податку: послуги освітнього і медичного характеру, юридичні, страхові та фінансові послуги, рента за житло, продажі товарів second-hand.
Акцизи мають форму податків із одиниці продукції або її вартості. Основні підакцизні товари: тютюнові вироби; годинники та коштовності; вино; авіаперевезення; бензин та інші нафтопродукти. Наприклад, акциз на бензин складає 0,095 дол. на 1 л; акциз на вино вище 7% міцності – 0,4472 дол. на 1 л; на сигари і коштовності – 40% вартості; на сірники, ігри та іграшки, авіаперевезення – 10% вартості цих товарів і послуг. 
Акцизне мито тим відрізняється від акцизів, що відносяться тільки до лікеро-горілчаної та тютюнової продукції канадського виробництва і, крім того, сплачується не в момент продажі товару споживачу, а на різних стадіях виробництва (з метою нагляду за виробничим процесом і якістю продукції). Наприклад, акцизне мито на пиво справляється ще на стадії бродіння, за 6 місяців до споживання. Тютюнові вироби поступають у реалізацію тільки після того, як виробник викупить акцизні марки. Цигарки, сигари і тютюн підлягають подвійному оподаткуванню акцизами і акцизним митом. 
Таблиця 8.2
Ставки акцизного мита

У залежності від темпів інфляції вказані ставки щорічно переглядаються. Слід задуматися, – з яких мотивів законодавець установив на низько градусне пиво податкову ставку в два рази нижчу, ніж на високо градусне, а на оброблений і необроблений тютюн різниця досягає майже 20 разів?
Під назвою прибуткові податки в канадській податковій системі фігурують по суті цільові внески на фінансування соціальних програм (пенсійного фонду та фонду зайнятості), що стягуються з працюючих і роботодавців у залежності відповідно від величини окремого заробітку або фонду заробітної плати по підприємству в цілому. Величина внесків корегується по мірі змін соціального законодавства. За останніми даними внески у фонд зайнятості складали для працюючих 2,25 дол. із кожних 100 дол. тижневого заробітку, але не більше 635 дол.; внески роботодавців – 3,15 дол. із кожних 100 дол. фонду заробітної плати. Фінансування пенсійного фонду здійснюється за рахунок рівних відрахувань (по 2%) від працюючих і роботодавців, для працюючих – не більше 574 дол. на рік. Не працюючі за наймом (фермери, адвокати, лікарі, письменники, художники і т. п.) вносять 4,4% заробітку, але не більше 1148 дол.
Податок на індивідуальний дохід поступає в провінційні бюджети, але справляється на базі однойменного федерального податку у вигляді певного проценту від нього – в межах від 62% (Ньюфаундленд) до 43% (Північно-Західні території) – в залежності від рівня економічного розвитку певних регіонів. Отже, за спільною базою оподаткування податок на індивідуальний дохід має комбінований федерально-провінційний характер. Провінція Квебек має схожий із федеральним податок даного виду, але він справляється за окремою п’ятиступеневою прогресивною шкалою оподаткування. 
Таблиця 8.3
Шкала ставок податку на індивідуальний дохід (провінція Квебек)

Податок на дохід корпорацій справляється по типу однойменного федерального податку з чистого доходу (прибутку) за пропорційними диференційованими по провінціях ставками в межах від 14 до 17%. Квебек застосовує трьохступеневу структуру ставок: 3% - на малий бізнес; 5,5% - на підприємства в галузях виробництва, переробки, будівництва, видобутку природних ресурсів; 13% - на доходи інших корпорацій. 
 

Базу податку на капітал складає вартість випущених акцій, сума боргів і резервних фондів. Ставки податку залежать від типу підприємства і коливаються в межах від 0,3 до 0,5% вартості капіталу.

9.2. Провінційні податки
В систему провінційних податків на споживання входять: податок із роздрібних продаж, а також податки на продукти харчування, спиртні напої, цигарки, тютюн, бензин, дизельне паливо, телефон, готельні послуги.
Податок із роздрібних продаж справляють 9 провінцій із 12 у процентах із роздрібної ціни будь-яких товарів у діапазоні ставок від 6 до 12%.
Податок на продукти харчування діє в 7 провінціях за ставками від 7 до 12% роздрібної ціни.
Податок на спиртні напої має форму фіскальної монополії, переданої під юрисдикцію провінцій. Він справляється в 9 провінціях за ставками від 10 до 25% від ціни. Фіскальна монополія означає, що право на реалізацію спиртних напоїв, (крім пива і вина), мають лише державні спеціалізовані магазини.
Диференційовані по провінціях ставки податків на цигарки, тютюн, бензин і дизельне паливо установлені в центах з одиниці продукції: штук, грамів, літрів. Наприклад, у провінції Онтаріо податок на бензин складає 14,3 цента з літра. 
Податок на телефон залежить від цін на користування в межах 6 – 12%.
Податок на готельні послуги: 5 – 12% вартості послуг. 
Варто задуматися над мотивами канадських законодавців, коли вони установили комбіновану систему справляння акцизів: ставку від роздрібної ціни, тобто адвалерне оподаткування, для продуктів харчування, спиртних напоїв, на послуги телефонних станцій та готелів; а на цигарки, тютюн, нафтопродукти – фіксовану (“тверду”) ставку в центах із одиниці виміру: в штуках, кілограмах, літрах. Або, так зване акцизне мито на пиво міцністю не вище 2,5% справляється в розмірі 9,66 дол. за гкл, а на звичайне (більш міцне) пиво податкова ставка в два ризи вище – 19,32 дол.; на оброблений тютюн ставка 18,33 дол. на кг, а на необроблений – 0,97 дол., тобто майже в 20 разів нижче. Подібна диференціація форм оподаткування має направлений соціально-економічний сенс і фіскальне значення, що потребує пояснення та порівняння з оподаткуванням аналогічних товарів в Україні.
В провінціях Альберта і Британська Колумбія програми охорони здоров’я фінансуються за рахунок цільових внесків у фіксованому річному розмірі: для окремої людини – 348 дол.; сім’ї з двох людей – 624 дол.; із трьох і більше – 696 дол. У решті провінцій охорона здоров’я фінансується за рахунок цільових прибуткових податків, ставки залежать від рівня доходу (1–2%). 
У всіх провінціях запроваджені податки на страхові внески по страхуванню життя, а також на випадок хвороби, пожежі, нещасного випадку. Ставки податку: 1 – 4% від страхової суми, платник – страхувальник.
У різних провінціях існують численні й різноманітні інші податки: на цінні папери, нерухоме і комунальне майно та ін. Наприклад, у провінції Онтаріо є так званий податок на концентрацію промислових приміщень, що стягується в розмірі 10,75 дол. на квадратний метр промислової площі та місць паркування автотранспорту. Задумайтесь над мотиваціями запровадження, призначенням та економічним ефектом даного податку. 
Крім власне податків, у провінційні бюджети поступають обов’язкові ресурсні платежі: збори, одержані від гірничорудних підприємств, лісорозробок, видобутку нафти і газу; податок на землю та оціночну вартість корисних копалин; орендна плата за землю та за право розробки надр. У провінціях, багатих природними ресурсами (Альберта), доля доходів даної групи досягає 25%. 

9.3. Місцеві податки
До місцевих (муніципальних) доходів у Канаді відносяться податок на майно, податки на підприємства, інші податки і збори.
База муніципального податку на майно – оціночна вартість нерухомого майна (землі та будівель) без будь-якого зв’язку з платоспроможністю власника. Від даного податку звільнена власність, що належить державі, церкві, школам, благодійним організаціям. Головна проблема адміністрування даного податку – оцінка майна на основі ринкової (реальної, фактичної) вартості. Оскільки остання коливається, то періодична переоцінка здійснюється в більшості провінцій кожні 3 – 5 років, у Квебеку – щорічно. 
Функцію оцінки виконують власті провінцій або муніципалітетів, вони ж наперед визначають суму доходу, яка має бути одержана від податку на майно, скажімо, в межах міста. Суму доходу ділять на оціночну вартість оподатковуваної власності, а одержаний результат множать на 1000. У такий спосіб визначають так звану мілль-ставку, тобто ставку податку на кожний долар оціночної вартості. 1 мілль дорівнює 1/10 цента. Наприклад, при вартості майна 10 тис. доларів і податковій ставці 50 міллів сума податку складає 0,05 дол. на 1 дол. оціночної вартості, тобто розрахунок податку приймає такий вигляд: 10000 х 0,05 = 500 дол. Платники мають право оскаржити суму оцінки. У випадку своєчасної несплати податку на майно накладається арешт. Якщо ж податок не сплачується до установленого терміну, то нерухомість переходе у власність муніципалітету або продається з аукціону. 
Муніципалітети застосовують різноманітні податки на підприємства, базою яких служать оціночна або орендна вартість підприємства, площа торгових або складських приміщень.
До інших муніципальних податків і зборів відносяться цільові збори на протипожежний захист, збирання сміття, благоустрій території (освітлення, тротуари і т. д.), збори за користування місцями відпочинку тощо. Даними зборами оподатковується нерухомість (магазини, будинки), оскільки власники одержують вигоди від заходів по благоустрою. Питома вага зборів досягає 15% доходної частини бюджетів муніципалітетів. Сума збору фіксована або залежить від величини відповідних будівель.
Згідно конституції 1867 р. (British North America Act) із поправками в формі Конституційного акту (1982 р.) Канада – федеративна держава з елементами конфедерації, що обумовлює складну систему фіскального федералізму. Фіскальний федералізм – система міжбюджетних відносин щодо розподілу податків і видатків, що регламентуються на основі розмежування повноважень за схемами центр-провінції, провінції-муніципалітети та угод між ними. Механізм фіскального федералізму в Канаді дає уявлення про його проблеми взагалі, в будь-якій країні, хіба що при меншій складності. 
Проблеми фіскального федералізму породжується такими причинами:
- при відсутності рівноваги видатків і доходів, відповідальність за збір і витрачання яких покладена на різні рівні влади, виникає вертикальний фінансовий дисбаланс;
- відмінності у фінансових можливостях різних провінцій викликають горизонтальний фінансовий дисбаланс;
- у результаті дії юрисдикцій різного рівня на одній і тій же базі оподаткування ускладнюється адміністрування та зростає тягар податків;
- розбіжності інтересів центру і провінцій, а також провінцій між собою, обумовлюють різницю поглядів на напрям фінансової політики.
Гостроту проблем фіскального федералізму засвідчує, зокрема, такий факт: у пошуках нових джерел доходу власті провінцій присвоїли (!) собі право ввести фіскальну монополію на спиртні напої [35, c.217]. Міжбюджетні відносини – джерело серйозних суперечностей, в основі яких знаходиться нерівність фінансових можливостей провінцій, а також суперництво між федеральним центром і провінціями за джерела доходів. Взаємні претензії бідних і багатих провінцій, а всіх разом – до федерального центру, інколи виходять на рівень провінційного сепаратизму (Квебек). 
В Канаді міжбюджетні відносини пройшли довгу, інколи химерну з нашого погляду, поетапну еволюцію, але остаточно не вирішені донині. Так, у 1941-1962 рр. між федеральним урядом і провінціями діяла угода про так звану оренду податків, згідно якої федеральний уряд орендував у провінцій їх повноваження щодо справляння податків на індивідуальний дохід і на прибуток корпорацій. Дана угода була політично вигідною для провінцій, оскільки дозволяла їм одержувати доходи, знявши з себе відповідальність за введення непопулярних податків. Між федеральним урядом і провінціями за період 1941-1990 рр. було складено 9 угод, умови яких постійно змінювалися в силу фінансової автономії провінцій та асиметричності канадського федерального устрою [35, c.221]. В тенденції уряд намагався перекласти політичну відповідальність за підвищення податків на провінції, наголошуючи, що фінансова автономія стосовно повноважень по оподаткуванню не підриває, а зміцнює федерацію. В найбільшій мірі цією можливістю скористався франкомовний Квебек. Угоди про розподіл податків із кожною з провінцій донині укладаються окремо і на інших умовах, ніж із рештою.
 

Канадський фіскальний федералізм дуже залежить від кон’юнктурних політичних факторів. Саме з цієї причини, на думку професора Дугласа Оулда, канадська податкова система, (за його словами, “якщо її взагалі можна назвати системою”), “нагадує клаптикову ковдру з видраними то тут, то там клаптями”·, “створену скоріше з перебіжних політичних міркувань, ніж на основі довготермінових економічних розрахунків”·.
Найбільш складна проблема фіскального федералізму – вирівнювання фінансових потенціалів провінцій. Дж. Стрік описує заплутану, періодично змінювану систему бюджетного вирівнювання таким чином. У формулу вирівнювання входять показники: середня сума податкових надходжень на душу населення в певній провінції; всі податкові джерела бюджетних доходів (за угодою 1992 р. – 32 податки); середня національна ставка для кожного з податків. Середній дохід на душу населення від усіх податків визначається шляхом застосування національної ставки по кожному з податків до бази оподаткування в провінції та ділення на чисельність населення даної провінції. “Різниця між доходом на душу населення провінції та нормованим доходом від вказаних джерел і є сума вирівнюючих платежів” [35, c.236]. 
Отже, фіскальний федералізм у Канаді – складний, періодично змінюваний комплекс міжбюджетних відносин на основі компромісного розподілу повноважень між федеральним центром і провінціями та з метою вирівнювання фіскальних потенціалів провінцій, що включає:
а) закріплені податки за певними ланками бюджетної системи;
б) федерально-провінційні податкові угоди в формі дольової участі в доходах від окремих податків (“податкові пункти”);
в) систему федеральних трансфертів провінціям та спільне фінансування загальнодержавних програм.
Розробляє проекти податкових законів і несе відповідальність за здійснення фіскальної політики Міністерство фінансів Канади. Функції адміністрування податків покладено на Канадське агентство державних доходів і митниць, в основу діяльності якого покладений принцип обслуговування платників з боку податкових органів. 45 тис. співробітників у 43 територіальних підрозділах Агентства контролюють своєчасність і повноту сплати федеральних і провінційних податків по всій країні. 
Створений у 1983 р. Податковий суд Канади вступає в дію при необхідності перегляду рішень Агентства за апеляцією платника. Згідно канадського законодавства податкове порушення набуває кримінального характеру у випадку, коли воно пов’язане з умисним наміром обманути податкове відомство з метою зменшення податкових зобов’язань чи одержання незаконного відшкодування податків із бюджету. Відповідальність за протиправні дії в сфері оподаткування передбачає покарання у вигляді штрафу в розмірі не менше 50 і не вище 200% від суми прихованого податку, або на додаток до штрафу ще й позбавлення волі на термін до двох років. Найбільш небезпечні податкові злочини, пов’язані з несплатою податків на суму більше 5 тис дол., можуть каратися тюремним ув’язненням на термін до 10 років. Слідчі дії по податкових правопорушеннях, покарання за які не перевищує двох років позбавлення волі, веде Управління розслідувань, що входить у структуру Агентства державних доходів. У інших випадках дізнання віднесено до компетенції Королівської кінної поліції Канади (кримінальної поліції). 
На наш погляд, найбільш оригінальна риса канадської податкової системи полягає в тому, що держава вимагає сплати податків із будь-яких доходів, у тому числі і нелегального походження, одержаних, наприклад, від торгівлі наркотиками чи проституції. Тому слідчі органи, крім самого факту злочинної діяльності, в усіх випадках виясняють розмір одержаного доходу.
На рівні провінцій існують свої особливості боротьби з ухиленням від сплати податків, що зокрема відноситься до франкомовного Квебеку. 


Рекомендована література
Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. – 
М.: Бератор-Пресс, 2002. – С. 170–174.
Кучеров И.И. Налоговое администрирование и борьба 
с уклонением от уплаты налогов в Канаде // Налоговый вестник. – 
2002. – Декабрь. – С. 136–140.
Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, 
О.В. Врублевской. – СПб.: Питер, 2001. – С. 458–460.
Стрик Дж. Государственные финансы Канады / Пер. с англ. – 
М.: ОАО “НПО Экономика”, 2000. – 399 с.

(Додаткові джерела вибирайте з загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте самостійний пошук).