Індивідуальна робота з дисципліни «Міжнародне оподаткування»

 

3. Податкова  система Канади

При вивченні податкової системи Канади слід прийняти до уваги  загальний економічний і фінансовий стан держави. В Канаді найвищий у  світі життєвий рівень населення, бездефіцитний  в останні роки державний бюджет і разом із тим найбільший серед розвинених країн Заходу зовнішній борг (40% валового внутрішнього продукту). Канада дає приклад непростого, але успішного вирішення проблем міжбюджетних відносин (фіскального федералізму) в країні, що більше нагадує конфедерацію, ніж федерацію.  
Канадська податкова система функціонує на федеральному, провінційному, місцевому рівнях. У відповідних бюджетах зосереджується 48%, 42% і 10% податкових надходжень.

Федеральні  податки

Федеральний податок  на індивідуальний дохід передбачає оподаткування доходу платника як сукупності всіх його матеріальних вигод, джерелом яких є трудова і підприємницька діяльність, власність на майно та інші поступлення в грошовій і натуральній формі (в т. ч. пенсії, соціальні допомоги, доходи з капіталу, доходи від фермерства і риболовства та ін). 

 

Таблиця 1

Шкала ставок податку  на індивідуальні доходи

Оподатковуваний дохід, дол. у рік	Ставка податку, %
Від 0 до 28275	17
від 28276 до 56549	26
від 56550 і вище	29

 

Податок на прибуток корпорацій. База даного податку складається з валового доходу фірми з усіх джерел за мінусом витрат, понесених в процесі одержання доходу (заробітна плата; вартість використовуваних у виробництві матеріалів, енергії і т. д.; процентів на позичений капітал; вартість основних фондів за мінусом амортизації). Ставки податку на доходи корпорацій диференційовані в залежності від статусу і категорії платника. Загальна ставка – 28% чистого доходу (прибутку); ставка для виробничих підприємств – 24%; для дрібних корпорацій, які знаходяться у власності канадців, - 12%. Великі корпорації сплачують додатковий податок у розмірі 0,175% від вартості капіталу, що складається з простих акцій, запасів, позик, облігацій, векселів, закладних). Податок на корпорації сплачується щомісячно.

Канадський уряд використовує режим оподаткування доходу корпорацій як засіб фіскальної політики стимулювання інвестицій, зайнятості, розвитку регіонів за допомогою таких заходів: інвестиційного податкового кредиту; податкового  кредиту на витрати науково-дослідного характеру; прискореного списання амортизації; скидок на виснаження надр; податкових пільг для корпорацій, які створюють робочі місця в фармацевтичній, комп’ютерній, телекомунікаційній, аерокосмічній галузях промисловості.

На федеральному рівні справляються такі податки  на споживання: податок на товари і  послуги, акциз, акцизне мито, мито. 
Податок на товари і послуги (GST) – 7%-вий канадський аналог податку на додану вартість, запроваджений у 1991 р. Поширюється на всі товари і послуги за винятком неоподатковуваних (нульова ставка) та звільнених від податку. До першої групи, що має право на податковий кредит, відносяться основні продукти харчування, ліки та приладдя для хворих, товари на експорт. Звільняються від податку: послуги освітнього і медичного характеру, юридичні, страхові та фінансові послуги, рента за житло, продажі товарів second-hand.

Акцизи мають  форму податків із одиниці продукції  або її вартості. Основні підакцизні товари: тютюнові вироби; годинники  та коштовності; вино; авіаперевезення; бензин та інші нафтопродукти. Наприклад, акциз на бензин складає 0,095 дол. на 1 л; акциз на вино вище 7% міцності – 0,4472 дол. на 1 л; на сигари і коштовності – 40% вартості; на сірники, ігри та іграшки, авіаперевезення – 10% вартості цих товарів і послуг. 

Акцизне мито тим  відрізняється від акцизів, що відносяться  тільки до лікеро-горілчаної та тютюнової  продукції канадського виробництва  і, крім того, сплачується не в момент продажі товару споживачу, а на різних стадіях виробництва (з метою нагляду за виробничим процесом і якістю продукції).

Таблиця 2

Ставки акцизного  мита

Дистильований спирт	10,73 дол. на  л
Пиво (міцністю не вище 2,5%)	9,66 дол. на  гкл
Звичайне пиво	19,32 дол. на  гкл
Цигарки	27,47 дол. на 1000 штук
Сигари	9,19 дол. на 1000 штук
Оброблений  тютюн	18,33 дол. на  кг
Листовий тютюн	0,97 дол. на  кг

 

 

Під назвою прибуткові податки в канадській податковій системі фігурують по суті цільові  внески на фінансування соціальних програм (пенсійного фонду та фонду зайнятості), що стягуються з працюючих і роботодавців у залежності відповідно від величини окремого заробітку або фонду заробітної плати по підприємству в цілому. Величина внесків корегується по мірі змін соціального законодавства. За останніми даними внески у фонд зайнятості складали для працюючих 2,25 дол. із кожних 100 дол. тижневого заробітку, але не більше 635 дол.; внески роботодавців – 3,15 дол. із кожних 100 дол. фонду заробітної плати. Фінансування пенсійного фонду здійснюється за рахунок рівних відрахувань (по 2%) від працюючих і роботодавців, для працюючих – не більше 574 дол. на рік. Не працюючі за наймом (фермери, адвокати, лікарі, письменники, художники і т. п.) вносять 4,4% заробітку, але не більше 1148 дол.

Податок на індивідуальний дохід поступає в провінційні бюджети, але справляється на базі однойменного федерального податку у вигляді певного проценту від нього – в межах від 62% (Ньюфаундленд) до 43% (Північно-Західні території) – в залежності від рівня економічного розвитку певних регіонів. Отже, за спільною базою оподаткування податок на індивідуальний дохід має комбінований федерально-провінційний характер. Провінція Квебек має схожий із федеральним податок даного виду, але він справляється за окремою п’ятиступеневою прогресивною шкалою оподаткування. 

 

Таблиця 3

Шкала ставок податку  на індивідуальний дохід (провінція  Квебек)

Оподатковуваний дохід, дол. у рік	Ставка податку, %
Не вище 7000	16
від 7001 до 14000	19
від 14001 до 23000	21
від 23001 до 50000	23
від 50001 і вище	24

 

Податок на дохід корпорацій справляється по типу однойменного федерального податку з чистого доходу (прибутку) за пропорційними диференційованими по провінціях ставками в межах від 14 до 17%. Квебек застосовує трьохступеневу структуру ставок: 3% - на малий бізнес; 5,5% - на підприємства в галузях виробництва, переробки, будівництва, видобутку природних ресурсів; 13% - на доходи інших корпорацій.  
Базу податку на капітал складає вартість випущених акцій, сума боргів і резервних фондів. Ставки податку залежать від типу підприємства і коливаються в межах від 0,3 до 0,5% вартості капіталу.

 

Провінційні податки

В систему провінційних податків на споживання входять: податок  із роздрібних продаж, а також податки  на продукти харчування, спиртні напої, цигарки, тютюн, бензин, дизельне паливо, телефон, готельні послуги. 
Податок із роздрібних продаж справляють 9 провінцій із 12 у відсотках до роздрібної ціни будь-яких товарів у діапазоні ставок від 6 до 12%. 
Податок на продукти харчування діє в 7 провінціях за ставками від 7 до 12% роздрібної ціни.

Податок на спиртні  напої має форму фіскальної монополії, переданої під юрисдикцію провінцій. Він справляється в 9 провінціях за ставками від 10 до 25% від ціни. Фіскальна  монополія означає, що право на реалізацію спиртних напоїв, (крім пива і вина), мають лише державні спеціалізовані магазини. 
Диференційовані по провінціях ставки податків на цигарки, тютюн, бензин і дизельне паливо установлені в центах з одиниці продукції: штук, грамів, літрів.

У всіх провінціях запроваджені податки на страхові внески по страхуванню життя, а також на випадок хвороби, пожежі, нещасного випадку. Ставки податку: 1 – 4% від страхової суми, платник – страхувальник.

У різних провінціях існують численні й різноманітні інші податки: на цінні папери, нерухоме і комунальне майно та ін. Наприклад, у провінції Онтаріо є так званий податок на концентрацію промислових приміщень, що стягується в розмірі 10,75 дол. на квадратний метр промислової площі та місць паркування автотранспорту. Задумайтесь над мотиваціями запровадження, призначенням та економічним ефектом даного податку.  
Крім власне податків, у провінційні бюджети поступають обов’язкові ресурсні платежі: збори, одержані від гірничорудних підприємств, лісорозробок, видобутку нафти і газу; податок на землю та оціночну вартість корисних копалин; орендна плата за землю та за право розробки надр. У провінціях, багатих природними ресурсами (Альберта), доля доходів даної групи досягає 25%. 

 

Місцеві податки

До місцевих (муніципальних) доходів у Канаді відносяться податок на майно, податки на підприємства, інші податки і збори. 
База муніципального податку на майно – оціночна вартість нерухомого майна (землі та будівель) без будь-якого зв’язку з платоспроможністю власника. Від даного податку звільнена власність, що належить державі, церкві, школам, благодійним організаціям. Головна проблема адміністрування даного податку – оцінка майна на основі ринкової (реальної, фактичної) вартості. Оскільки остання коливається, то періодична переоцінка здійснюється в більшості провінцій кожні 3 – 5 років, у Квебеку – щорічно.  
Функцію оцінки виконують власті провінцій або муніципалітетів, вони ж наперед визначають суму доходу, яка має бути одержана від податку на майно, скажімо, в межах міста. Суму доходу ділять на оціночну вартість оподатковуваної власності, а одержаний результат помножують на 1000. У такий спосіб визначають так звану мілль-ставку, тобто ставку податку на кожний долар оціночної вартості. 1 мілль дорівнює 1/10 цента. Наприклад, при вартості майна 10 тис. доларів і податковій ставці 50 міллів сума податку складає 0,05 дол. на 1 дол. оціночної вартості, тобто розрахунок податку приймає такий вигляд: 10000 х 0,05 = 500 дол. Платники мають право оскаржити суму оцінки. У випадку своєчасної несплати податку на майно накладається арешт. Якщо ж податок не сплачується до установленого терміну, то нерухомість переходе у власність муніципалітету або продається з аукціону. 

Муніципалітети  застосовують різноманітні податки  на підприємства, базою яких служать  оціночна або орендна вартість підприємства, площа торгових або складських приміщень.

До інших  муніципальних податків і зборів відносяться цільові збори на протипожежний захист, збирання сміття, благоустрій території (освітлення, тротуари і т. д.), збори за користування місцями відпочинку тощо.

 

4. Податкова  система України

Система податків та зборів України — це сукупність передбачених податковим законодавством України загальнодержавних та місцевих податків і зборів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати. Система податків та зборів в Україні встановлюється виключно законами України.

У законодавстві  України не чітко розмежовуються категорії "податок" і "збір". Однак за своєю економічною суттю  вони суттєво відрізняються.

Податок — це обов'язковий, індивідуальний, безвідплатний платіж, який сплачують до бюджету фізичні та юридичні особи у порядку, встановленому податковим законодавством України.

Збір — обов'язковий  платіж, який сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами дій, які мають юридичне значення, за надання певних прав, видачу дозволів і ліцензій, а також для забезпечення функціонування системи державного соціального страхування і державного соціального забезпечення.

Не є податком або збором платежі, що не встановлені  податковим законодавством України, а також платежі у вигляді штрафів та інших майнових стягнень за порушення податкового законодавства.

Обов'язок щодо сплати податку (збору) — це обов'язок платника податку (збору) сплатити належну суму податку (збору) у порядку та у термін, встановлені податковим законодавством України. Податок (збір) сплачується тільки грошовими коштами, причому допускається проведення взаємозаліку сум податку (збору), що підлягають сплаті за наявності заборгованості бюджету перед таким платником.

Соціально-економічна сутність податків виявляється в  їх функціях. Як вважає більшість економістів, податки виконують такі основні функції:

- фіскальну;

- розподільчу;

- регулюючу.

Фіскальна функція  забезпечує необхідні умови для  створення матеріальної бази функціонування суспільства. Тобто за допомогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій.

Розподільча функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою. Тобто саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу.